Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №636/10886/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10886/25 Провадження № 1-кп/636/953/26

Дата

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221250000738 від 28.10.2025 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, одруженого, військовослужбовця - оператор безпілотних літальних апаратів 1 відділення дистанційного мінування 3 взводу дистанційного мінування роти загородження в/ч НОМЕР_1 , з вищою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий, -

за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні приймали участь:

прокурори– ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник потерпілої – адвокат ОСОБА_6 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник, адвокат: ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 252 від 06.09.2024 рядового ОСОБА_3 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення дистанційного мінування 3 взводу дистанційного мінування роти загородження в/ч НОМЕР_2 .

Згідно вимог ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 9, 11, 16, 216-220 Статуту внутрішньої служб Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, рядовий ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Проте в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, рядовий ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

27.10.2025, приблизно о 22:50 год ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 перебуваючи за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, на грунті раніше сформованих неприязних відносин, що потягло за собою словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на умисне, протиправне та незворотне заподіяння смерті ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільну- небезпечність своїх протиправних дій і наслідки, які можуть настати від їх здійснення, у вигляді смерті потерпілого, з урахуванням способу спричинення та кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, діючи умисно, швидко та рішуче, перебуваючи у коридорі житлового будинку за місцем фактичного проживання, узяв зі столу кухонний ніж, наблизився до ОСОБА_8 , стоячи обличчям до останнього на відстані витягнутої руки, наніс 6 (шість) хаотичних ударів по тулубу потерпілого, зокрема в область грудної клітини та черевної порожнини.

Внаслідок кримінально-протиправної поведінки ОСОБА_3 , причиною смерті ОСОБА_8 стала крововтрата. Ушкодження органів грудної клітини і черевної порожнини. Використовувався гострий предмет з метою вбивства чи нанесення ушкоджень.

.2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. Частково визнав цивільний позов.

3. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого сторони кримінального провадження не не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченими своєї вини, а також те, що обвинувачені не оспорюють всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності їх позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують його особу.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

4.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повністю та об`єктивно доведена та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

5.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений були осудним у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання –відсутні.

Призначення покарання

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, його віднесено до категорії особливо тяжкого злочину.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, відсутність на обліку у лікаря нарколога та психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, але в силу ст.89 КК України не судимий, участь у відсічі збройної агресії проти України та бажання знову продовжити військову службу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинувачених, у зв`язку із чим суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особа обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

6.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

7.Вирішення питання щодо цивільного позову потерпілої

Потерпілою ОСОБА_9 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення на її користь моральної шкоди заподіяної злочином у сумі 5000000 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 36000 грн.

Дослідивши цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , врахувавши думку сторін, суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Така позиція викладена у постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20.

За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов"язковому з"ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, виваженісті, співмірності, характеру правопорушення, глибини душевних страждань пов`язаних із смертю потерпілого, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 1000000 грн, як грошової компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 , як особи винуватої у спричиненні смерті ОСОБА_8 в силу вимог частини першої статті 1167 ЦК України.

На думку суду саме такий розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілих осіб, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 36000 грн. згідно договору на надання правничої допомоги від 10.12.2025 р. та акту виконаних робіт від 10.12.2025 р..

Таким чином, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази в частині цивільного позову, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371,373-374, 615 КПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня його затримання, тобто з 28.10.2025 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор».

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) - 1000000 ( один мільйон ) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 36000 ( тридцять шість тисяч) грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Речові докази, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області згідно квитанцій №№329,330 після набрання вироком законної сили –знищити.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1