Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №642/7035/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 642/7035/25

н/п 2/953/1357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Холодногірського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до повноліття дитини. Також прохає здійснити перерахунок аліментів за період з 01.01.2019 до дня звернення до суду із даним позовом та стягнути визначену суму заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням суду від 14 грудня 2018 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу їх спільна дочка, ОСОБА_3 , проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Рішення суду про стягнення аліментів раніше не ухвалювалося, однак відповідач добровільно сплачував аліменти у різних розмірах — від 1300 до 3200 грн щомісячно. Однак зазначені суми є нижчими за гарантований мінімальний розмір аліментів і не відповідають реальним потребам дитини та фінансовим можливостям відповідача. За наявною інформацією, відповідач працює тренером у спортивному клубі ТОВ «Арсенал-Харків» та у Ліцеї №57 м.Харкова. Є підстави вважати, що частину своїх доходів він не декларує офіційно. У зв`язку з цим вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передано до Київського районного суду м. Харкова (м. Харків, вул. Валентинівська, 7Б) за підсудністю.

19.11.2025 електронним шляхом ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких вказує, що її донька — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею, матір`ю, з моменту розірвання шлюбу. У березні 2022 року вони виїхали до Федеративної Республіки Німеччина, де проживають станом на день подання даного позову. Дитина офіційно зареєстрована за адресою проживання позивачки у Німеччині та відвідує місцеву державну школу. Відповідач із дитиною не проживає та матеріального утримання, окрім добровільних платежів на картку, не здійснює. Усі витрати на проживання, харчування, навчання, одяг, медичне забезпечення дитини вона несе самостійно. Просить врахувати наведені обставини під час розгляду справи про стягнення аліментів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 29.12.2025 позовну заяву передано для розгляду головуючій судді- Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 31.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без руху, встановлено строк 7 (сім) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

07.01.2026 електронним шляхом до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.03.2026 задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Витребувано з ТОВ «Арсенал-Харків» довідку про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2019 по день надання інформації. Витребувано з Комунального закладу «Харківський ліцей №57 Харківської міської ради» довідку про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2019 по день надання інформації.

23.03.2026 електронним шляхом до суду надійшла витребувана інформація з Комунального закладу «Харківський ліцей №57 Харківської міської ради».

24.03.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду письмові докази.

05.06.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких зазначає, що 13 серпня 2025 року між ним та ОСОБА_4 (в шлюбі- ОСОБА_5 ) було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донечка ОСОБА_6 . Повідомляє суд про виникнення нової обставини, яка підлягає врахуванню при вирішенні спору щодо визначення розміру аліментів, а саме народження у нього другої дитини, яка перебуває на його утриманні.

Позивачка у судове засідання призначене 09.06.2026 не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку. Електронним шляхом до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 з проханням розглянути справу за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання призначене 09.06.2026 не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. У поданих до суду письмових поясненнях відповідач ОСОБА_2 просить суд розглянути справу за його відсутності.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначений факт підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.04.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено актовий запис за №918. Батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 14.12.2018 у справі №640/21422/18 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно даних наказу від 11.09.2023 №106-К Про прийняття на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_2 прийнято з 12.09.2023 на посаду вчителя інформатики в Комунальному закладі «Харківський ліцей №57» Харківської міської ради.

Згідно з даними Довідки, виданої Управлінням освіти адміністрації Холодногірського району КЗ «Харківський ліцей №57», ОСОБА_2 , який займає посаду вчителя, його дохід у період з січня 2019 року по серпень 2023 року включно становить 0,00 гривень, а у період з вересня 2023 року по лютий 2026 року сума доходу ОСОБА_2 склала 326302,5 гривень.

Відповідно до даних наданих суду виписок з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що у період з 31.12.2021 по 13.10.2025 ОСОБА_2 здійснював грошові перекази з призначенням платежу, зокрема, "аліменти дитині за відповідний місяць, дитині на день народження, дочке с 8 марта, подарунок на різдво, дитині на обув". Суми здійснених переказів - 1300,00 гривень, 1400 гривень, 4000 гривень, 1400 гривень, 1500 гривень, 2000 гривень, 1600 гривень, 1000 гривень, 3000 гривень, 10000 гривень, 2400 гривень, 3200 гривень.

Також судом встановлено, що 13.08.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №32 Нововодолазькою селищною радою, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Нововодолазькою селищною радою 13.08.2025.

Згідно з даними роздруківки електронного документа з порталу Дія Актовий запис про народження, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_6 , про що складено актовий запис №39 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Інформація про батька: ОСОБА_2 . Інформація про матір: ОСОБА_9 .

Відповідно до ч.2,3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789-XIIвід 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно положень вказаної Конвенції кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ч.1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст.183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 цієї статті). Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною 1 ст.191 Сімейного Кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При визначенні частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений позивачкою розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, оскільки є необхідним та достатнім для забезпечення належних умов життя й гармонійного розвитку дитини.

Суд враховує наявність у відповідача малолітньої дитини від другого шлюбу, проте вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) не призведе до порушення прав та законних інтересів цієї дитини. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сплата аліментів у зазначеному розмірі істотно погіршить матеріальне забезпечення дитини відповідача від другого шлюбу або унеможливить належне виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо неї.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів скрутного матеріального становища, а також доказів того, що його дружина від другого шлюбу перебуває на його утриманні та не має власних джерел доходу. За таких обставин визначення розміру аліментів у меншій частці, ніж просить позивачка, не сприятиме належному забезпеченню інтересів дитини від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме принципу пріоритетності забезпечення найкращих інтересів дитини.

Разом із тим судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що він є працездатною особою, має задовільний стан здоров`я та регулярний дохід. Доказів наявності обставин, які б істотно впливали на його матеріальний стан, обмежували можливість отримувати дохід або свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про проведення перерахунку аліментів за період з 01.01.2019 до дня подання позову, суд зазначає таке.

Так, зі змісту позовних вимог позивачка, посилаючись на положення ст. 191 СК України, прохає стягнути аліменти за період з 01.01.2019 по дату звернення до суду із даним позовом, тобто за минулий час.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Тлумачення ч. 2 ст. 191 СК України свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини:

- вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти;

- неможливість одержання аліментів у зв`язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема, в постановах від 19 грудня 2019 у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

Суд зауважує, що вимоги позивачки про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Обов`язок доказування у даній категорії справ покладено саме на позивачку, отже, саме вона має довести не лише факт направлення офіційних звернень, а факт умисного ухилення від виконання обов`язку по утриманню дітей після отримання відповідного звернення. Тобто, позивачка має не лише підтвердити факт надіслання офіційного звернення про необхідність виконати обов`язок по утриманню дітей, а й факт отримання або відмову в отриманні такого звернення, що підтверджуватиме ухилення особи від виконання обов`язку.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У межах розгляду даної справи судом встановлено, що позивачка не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини у період з 01.01.2019 по жовтень 2025 року з особистих мотивів, а саме у зв`язку зі сплатою відповідачем аліментів у добровільному порядку.

Як було встановлено в ході розгляду справи, у період з 31.12.2021 по 13.10.2025 ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на банківський рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу " ОСОБА_2 , аліменти дитині за відповідний місяць, дитині на день народження, дочке с 8 марта, подарунок на різдво, дитині на обув". Суми здійснених переказів за різні періоди починаючи від 1000 гривень до 10000 гривень. Згідно з даними банківських виписок, останній платіж надійшов 13.10.2025 на суму 3200 гривень, коментар до платежу " Аліменти дитині за жовтень".

07.11.2025 позивачка звернулася до суду з даним позовом.

За загальним правилом, визначеним Сімейним кодексом України та усталеною судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами аліментів за минулий період, якщо позивач не вживав передбачених законом заходів для їх одержання (зокрема, не звертався до суду з відповідним позовом або залишав його без розгляду) з особистих мотивів.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що самі лише пояснення позивачки про те, що дитина перебуває на її утриманні з моменту розірвання шлюбу, відповідач здійснював перекази коштів з 2019 року, однак зазначені суми є нижчими за гарантований мінімальний розмір аліментів і не відповідають реальним потребам дитини та фінансовим можливостям відповідача, проте не зверталася до суду з відповідним позовом, не можуть розцінюватися як належні та достатні докази вжиття нею заходів щодо одержання аліментів та, відповідно, не є підставою для їх стягнення за минулий період.

Отже, в межах розгляду справи позивачкою не доведено підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за минулий час.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволені іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відомості про учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя - С.М. Лисиченко