Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №953/5581/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5581/26

н/п 2/953/3675/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої – судді Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судових засідань – Кот Я.А.,

відповідачки – ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – адвоката Марцонь Д.Г.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року до Київського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої позивач прохає розірвати шлюб між ним та відповідачкою, укладений 17 лютого 2012 року, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиці, актовий запис №52; судові витрати розподілити відповідно до вимог ЦПК України.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що від шлюбу з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Вказує, що до середини 2023 року він з відповідачкою знаходилися в нормальних особистих й шлюбних стосунках, проте в подальшому сімейне життя не склалося, почались постійні непорозуміння, сварки, було втрачено почуття кохання, морально-психологічний зв`язок та єдність. Виявилось, що в них з відповідачкою дуже різні погляди на морально-етичну сторону шлюбних відносин, основні сімейні, соціальні та життєві цінності. Зазначає, що шлюбні відносини між ним та відповідачкою припинені з серпня 2025 року, з цього часу вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, не пов`язані спільним побутом, майном та будь-якими інтересами. При цьому вважає, що подальше перебування у шлюбі з відповідачкою буде суперечити його інтересам через неможливість налагодження особистого життя й невпорядкованість майнових відносин. Усвідомлюючи зазначене, бажає розірвати їх шлюб за рішенням суду. Також вважає, що заходи щодо примирення як подружжя є недоцільними, оскільки збереження їхньої родини за вказаних вище обставин неможливе.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 справа розподілена головуючій судді- Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.05.2026 електронним шляхом до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідачки, зі змісту якого вбачається, що вона в повному обсязі визнає заявлену позивачем позовну вимогу про розірвання шлюбу. Визнання нею позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Визнання нею позову є добровільним та усвідомленим, ніхто не чинить на неї тиск. Збереження шлюбу суперечить її інтересам. Також воно не суперечить закону, оскільки право на розірвання шлюбу прямо передбачено нормами СК України. Після розіовання шлюбу прохає залишити їй прізвища « ОСОБА_4 ».

Разом з цим, відповідачка не погоджується із датою фактичного припинення шлюбних відносин- з серпня 2025 року, на яку посилається позивач у змісті позовної заяви. Відповідачка стверджує, що остаточний і безповоротний розпад сім`ї та припинення ведення спільного господарства відбулися 17 вересня 2025 року.

Позивач у судове засідання, яке призначене на 03.06.2026, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу визнала та не заперечувала проти їх задоволення з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідачки у судовому засіданні прохав суд постановити рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при цьому врахувати дату припинення шлюбних відносин між сторонами, як зазначено у відзиві на позовну заяву.

Сторона відповідачки будь-яких клопотань, заяв не подавала. Прохала розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вислухавши вступне слово відповідачки та її представника, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 14.04.2026 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, зареєстрований 17 лютого 2012 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №52. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 .

Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначений факт підтверджується даними роздруківки електронного документу Актовий запис про народження з порталу Дія, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис №1295 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 11.05.2012, видано свідоцтво НОМЕР_2 від 11.05.2012. Інформація про батька: ОСОБА_2 . Інформація про матір: ОСОБА_1 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Суд зазначає, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Сімейного кодексу України ).

Згідно із статтею 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, на час розгляду даної справи вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.

Збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідачки. Будь-яких доказів на підтвердження того, що після розірвання шлюбу будуть порушені особисті та майнові права сторін, а також їх дитини, суду не надано.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24, надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду. Відмова суду у розірванні шлюбу є примушуванням до шлюбу проти її волі, що є недопустимим.

Враховуючи вищевикладене, та визнання позову відповідачкою, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаютьзадоволенню.

Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, суд залишає відповідачці ОСОБА_1 – прізвище « ОСОБА_4 ».

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 142 передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України, частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» з наступними змінами, у зв`язку з визнанням позову відповідачкою, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 206, 263-265 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 17 лютого 2012 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №52.

Після розірвання шлюбу залишити відповідачці ОСОБА_1 – прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 50 відсотків сплаченого ним судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, що було сплачено згідно з квитанцією ID: 1352-4942-4294-9297 в сумі 1331,20 гривень, призначення платежу: 101 3023209419; Судовий збір, за позовом ОСОБА_2 , Київський районний суд м.Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя - С.М. Лисиченко