Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №619/364/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/364/26

провадження № 2/619/695/26

Заочне рішення

Іменем України

02 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/364/26 про поділ майна подружжя,

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: ОСОБА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 ;

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 , в особі представника Барського Дмитра Олександровича, в системі «Електронний суд» звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить в порядку поділу майна подружжя, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 червня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Під час шлюбу у сторін народилися спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі позивача з відповідачем вони за спільні грошові кошти та в рахунок використання спільної праці, 28 травня 2020 року згідно договору купівлі-продажу придбали майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; загальна площа якого складає 70.9 м2, а житлова 39.3 м2. Реєстрація права власності на будинок була здійснена за відповідачем. Вартість квартири на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав на будинок складала - 45 000.00 грн. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1005 гектарів, кадастровий номер якої: 6322683001:00:000:0075 на якій також розташовані сараї, льох, вбиральня та огорожа. У зв`язку із неодноразовими сімейними конфліктами, які виникали між подружжям, різними поглядами на реалізацію сімейних прав та виконання сімейних обов`язків, ведення спільного домашнього господарства, шлюб між сторонами було розірвано. Здійснити поділ спільно нажитого майна в добровільному порядку відповідач відмовляється, відтак виникає необхідність у захисті прав позивача на спільно сумісно придбане майно під час шлюбу в судовому порядку, шляхом визнання придбаного домоволодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя та у порядку поділу спірного майна визнати за Позивачем право власності на частини вказаного будинковолодіння.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

20.01.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, 23.01.2026 недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 26.01.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13 год 00 хв 26.02.2026.

26 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 28.04.2026.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Сторони перебували у шлюбі з 17 червня 2017 року (копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис від 17.06.2017 року №1504), який розірвано 25 серпня 2023 року рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2023 року (справа № 638/4520/23).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 2, 4 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таке ж положення містить і частина друга статті 372 ЦК України.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до вимог частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л. за №1180, ОСОБА_3 28 травня 2020 року купив житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,1005 гектарів, кадастровий номер: 6322683001:00:000:0075, має такий опис: житловий будинок літ. «А-1» гіпсоблочний, обкладений цеглою, сарай «Б,В,Г», льох «Д», вбиральня «Е», огорожа №1-2.

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в цілому за ОСОБА_3 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.01.2026.

У п. 6.4 Договору зазначено, що покупець ОСОБА_3 , укладає договір купівлі-продажу за згодою своєї дружини – ОСОБА_1 , викладеної у заяві.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Із системного аналізу норм статей 57, 60, 61, 63, 65, 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем відомості з реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підтверджують той факт, що позивач працювала у період шлюбу.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 та за офіційної її згоди, що відображено у Договорі, придбав у власність спірний житловий будинок, без будь-яких застережень щодо використання особистих коштів, з метою спільного проживання усієї сім`ї, що дозволяє надати цьому будинку правовий статус спільної власності подружжя.

Позивач надала суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що спірну квартиру було придбано в період шлюбу, в свою чергу відповідач не довів, що ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя і їх частки у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, які підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,1005 гектарів, кадастровий номер: 6322683001:00:000:0075, має такий опис: житловий будинок літ. «А-1» гіпсоблочний, обкладений цеглою, сарай «Б,В,Г», льох «Д», вбиральня «Е», огорожа №1-2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складений 09.06.2026.

Суддя Н. В. Коваленко