Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №619/2388/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2388/26

провадження № 2/619/1615/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дергачі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.09.2023 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 .

Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинено, у зв`язку з чим нею було подано позов про розірвання шлюбу до Краснокутського районного суду Харківської області (справа № 627/163/26, провадження № 2/627/371/26).

На теперішній час сторони проживають окремо, спільна дитина мешкає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач є працездатною особою, проте матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає, здоров`ям дитини та розвитком не цікавиться.

Крім того, згідно з висновком психолога від 12.03.2026, у малолітньої дитини виявлено ознаки та затримку психофізичного розвитку, що потребує подальшого обстеження у дитячого психіатра або фахівця з аутизму (розлад аутистичного спектра — РАС), а також тривалого корекційного та медичного догляду.

Усі витрати на лікування та розвиток дитини позивачка несе самостійно.

Оскільки син не досяг трирічного віку, потребує постійного нагляду, а позивачка не працює, здійснюючи догляд за ним, та отримує лише соціальну допомогу у розмірі 860 гривень, вона має право на матеріальне утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

Позивачка просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення про вручення йому копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками за адресою його місця реєстрації, відзиву, клопотань, заяв чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 22).

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить наступного висновку.

16.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 16.09.2023 Першом відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 2557.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Батьками дитини у свідоцтві зазначені сторони у справі (а.с. 6).

Син ОСОБА_4 малолітній син проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади, сформованого представником Дергачівської міської ради з відомчої інформаційної системи ДМС, на підставі відомостей про осіб отриманих від Дергачівської територіальної громади від 16.01.2024 та 17.11.2025, з яких вбачається, що мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за однією адресою.

Факт проживання дитини ОСОБА_4 разом з мітір`ю та перебування дитини на повному її утриманні не заперечується відповідачем.

Згідно з Висновком психолога ОСОБА_5 від 12.03.2026 за результатами психологічного консультування та діагностичного дослідження малолітнього ОСОБА_3 , у дитини виявлено затримку психофізичного розвитку, інтелект та мова не відповідають віку (мова майже відсутня), встановлено високий ризик наявності розладу аутистичного спектра (РАС) та гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДВ). Дитина потребує постійної розвивальної систематичної роботи, консультацій психоневролога, дитячого психіатра та фахівця з аутизму. Усі витрати, пов`язані з проведенням досліджень, корекційних занять та лікуванням дитини, позивачка несе самостійно.

Відповідач є особою працездатного віку, аліментів іншим особам не сплачує.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XIIвід 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Суд бере до уваги, що малолітній ОСОБА_3 має особливі потреби у розвитку та здоров`ї, що підтверджено висновком психолога від 12.03.2026 та потребує додаткових витрат на лікування і специфічний догляд.

Відповідач є працездатний, даних про його хронічні захворювання, інвалідність чи перебування на його утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб суду не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає необхідним присудити стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на матір, з якою проживає дитина з особливими потребами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок чоловіка утримувати дружину, яка здійснює догляд за спільною дитиною до трьох років, виникає за наявності двох умов: проживання дитини разом із матір`ю та спроможність чоловіка надавати таку допомогу.

Як встановлено судом, малолітній син сторін народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не досяг трирічного віку, і проживає з матір`ю.

Позивачка позбавлена можливості повноцінно працювати через необхідність постійного догляду за дитиною з особливими потребами розвитку.

Відповідач є працездатною особою, отже, презюмується його здатність надавати матеріальну допомогу, оскільки протилежного суду не доведено.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується вимогами ст. 80 СК України, згідно з якою аліменти присуджуються у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Відповідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка, подавши свої докази реалізувала своє право на доказування і одночасно виконала обов`язок доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, у свою чергу, будучи обізнаним, щодо розгляду у суді справи про стягнення з нього аліментів на дитину та на друєину, проти цього не заперечував, будь-яких пояснень щодо розгляду такого позову до суду не подавав.

Враховуючи стан здоров`я дитини, яка є дитиною з особливими потребами, стан здоров`я якої вимагає постійного догляду, реабілітаційних заходів, які носять безперервний характер, матеріальне становище відповідача, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На переконання суду такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Вказаний розмір дозволить частково компенсувати витрати позивачки на власне утримання, не порушуючи при цьому критично матеріальний стан відповідача. Аліменти підлягають стягненню до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Аліменти підлягають стягненню з 08.04.2026.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору з позовну вимогу по сплаті аліментів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з огляду на задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 179, 180, 181, 182, 186, 191 Сімейного кодексу України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Конвенцією ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ст. 51 Конституції України, ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 (матері дитини), у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Рішення суду у частині стягнення аліментів в сумі платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване заадресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. С. Овсянніков