Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №345/2735/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2735/26

Провадження № 1-кп/345/282/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 22026090000000039 з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого охоронцем у ТОВ "ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНИХ ВИРОБІВ", громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, з метою створення перепон у діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, звернувся до особи, відносно якої обвинувальний акт скеровано до суду, з пропозицією за грошову винагороду безпідставно оформити та надати йому документи про нібито набуття священичого сану диякона та належність до священнослужителів, без дотримання встановлених підстав та проходження передбачених процедур.

На вказану пропозицію особа, відносно якої обвинувальний акт скеровано до суду, погодилась, після чого ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року, через особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, передав у м. Калуш Івано-Франківської області, більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено, особі, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду, грошові кошти у сумі 1000 доларів США.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку травня 2024 року, особа, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , забезпечила виготовлення та видачу на ім?я останнього документів священнослужителя, а саме: посвідчення диякона серії НОМЕР_1 від 05.05.2024, ставленичої грамоти № 129 від 29.04.2024 та довідки № 130 від 29.04.2024, які ОСОБА_3 у подальшому використовував під час спілкування з працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вводячи їх в оману щодо своєї належності до категорії священнослужителів, внаслідок чого до нього не застосовувались мобілізаційні заходи.

Крім цього, у середині травня 2024 року ОСОБА_3 , перебуваючи у м. Калуш Івано-Франківської області, діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду, домовився з військовозобов?язаним ОСОБА_6 щодо безпідставного оформлення та надання йому документів про нібито набуття священичого сану диякона та належність до священнослужителів Ужгородсько-Хустської епархії Православної Церкви України, без дотримання встановленого порядку та необхідних процедур, з подальшим використанням таких документів у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за грошову винагороду у розмірі 2000 доларів США.

Після цього, 22 травня 2024 року ОСОБА_3 , діючи відповідно до досягнутої домовленості, у м. Калуш Івано-Франківської області, більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено, отримав від ОСОБА_6 копії документів, необхідних для оформлення останнього, як священнослужителя, а саме: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння РНОКПП, свідоцтво про шлюб, диплом про освіту, а також дві фотокартки, які передав особі, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду для подальшого виготовлення відповідних документів.

Крім того, 03 червня 2024 року ОСОБА_3 у м. Калуш Івано-Франківської області, більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 2000 доларів США, з яких частину у розмірі 1000 доларів США залишив собі, а іншу частину у розмірі 1000 доларів США передав особі, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду через особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

У подальшому, в період з 05 червня 2024 року по 10 червня 2024 року, ОСОБА_3 , у м. Калуш Івано-Франківської області, більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено, діючи узгоджено з особою, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду, отримав виготовлені на ім?я ОСОБА_6 документи священнослужителя, а саме: ставленичу грамоту № 206 від 26.05.2024, довідку № 207 від 26.05.2024 та посвідчення диякона № НОМЕР_2 від 07.06.2024, які передав ОСОБА_6 на стоянці біля торгового центру «ТК-Воом» за адресою: Івано-Франківська область м. Калуш вул. Пушкіна, 15, а також пластикового посвідчення диякона № НОМЕР_2 від 07.06.2024, яке також передав ОСОБА_6 , через ОСОБА_3 10 червня 2025 року, у салоні автомобіля марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшого використання в органах ТЦК та СП.

У подальшому, використовуючи отримані документи, ОСОБА_6 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де з урахуванням наданих документів, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів було внесено відомості про належність військовозобов?язаного ОСОБА_6 до категорії «священнослужителів», а також не було здійснено визначені чинним законодавством мобілізаційні заходи, зокрема, він не був призваний на військову службу по мобілізації, не був направлений на проходження базової загальновійськової підготовки, не був направлений до військової частини для проходження військової служби.

За викладених обставин своїми діями ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з особою, відносно якої обвинувальний акт скеровано до Калуського міськрайонного суду, організував передачу грошових коштів, документів, а також сприяв їх виготовленню та використанню, що призвело до створення створив перешкоди до виконання військовослужбовцями ТЦК та СП своїх службових обов?язків в особливий період, що призвело до невиконання заходів, визначених мобілізаційними планами, спотворення дійсних даних військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, а також відомостей про мобілізаційні ресурси і резерви.

Між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості від 28.04.2026, згідно з умовами якої: з огляду на фактичні обставини інкримінованого злочину, відсутність негативних наслідків та матеріальної шкоди, активне сприяння в розкритті злочину, щире каяття, в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК

України, приходячи при цьому до переконання, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Сторони погодили визнати визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, який буде визначено судом. У відповідності до вимог п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов?язки: періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду, призначивши обвинуваченому визначену сторонами міру покарання.

Обвинувачений та захисник також підтримали позицію прокурора, наполягаючи на затвердженні судом укладеної угоди. Обвинувачений не оспорював вірності кваліфікації своїх дій, визнав вину у вчиненому, підтвердив добровільність своїх дій під час укладення угоди.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснивши їм наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимог ст. 473 КПК України, з`ясувавши в обвинуваченого, чи цілком він розуміє права і обставини, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України і закону, переконавшись, що укладення сторонами даної угоди є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості, відповідає суспільним інтересам, суд вважає, що укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості необхідно затвердити з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, є тяжким злочином.

Дана угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо змісту угоди про визнання винуватості. Під час судового засідання встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Обставин, які би перешкоджали затвердженню угоди, не встановлено.

Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки він вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, здійснення благодійного внеску на ЗСУ в розмірі 150000,00 грн., відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу ОСОБА_3 , який за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 28.04.2026, укладеної між прокурором та обвинуваченим, і призначення узгодженої сторонами міри покарання та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення і справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Водночас суд звертає увагу, що іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Арешт на майно не накладався. Судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.04.2026 між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати, запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: