Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №344/3897/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3897/26

Провадження № 2-о/344/197/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – ОСОБА_4 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою, у якій просила встановити факт, що проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_5 , однією сім`єю не менше як п`ять років, а саме з 2002 року до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 . Листом вказаного приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв`язку із недоведеністю родинних відносин. Рекомендовано звертатися для встановлення факту родинних відносин.

Разом з тим, спір про право відсутній, заявник є єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Метою звернення до суду із такою заявою, є реалізація права заявника на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 02.11.1991.

До реєстрації шлюбу у ОСОБА_7 народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Бабуся заявника ( дружина померлого спадкодавця) ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Заявник зареєстрований та з самого народження проживав однією сім`єю з померлим ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , що підтверджується також відповідним витягом територіальної громади.

Заявник все життя проживав разом із дідусем однією сім`єю, останні мали взаємні права та обов`язки, дідусь виховував його. Батьки заявника розірвали шлюб 20.12.2005.

Мати заявника з 2018 року почала їздити за кордон на заробітки, що підтверджується відмінками із паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Додатковий факт проживання заявника із спадкодавцем підтверджується протоколами опитування осіб : ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Згідно із свідоцтва про право власності від 28.11.2003, квартира АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї, зокрема ОСОБА_1 - внуку.

Заявник супроводжував спадкодавця в лікарню, остатньому видано лікарське свідоцтво про смерть. Також організовував поховання, що підтверджується відповідним договором, свідоцтвом про поховання.

ОСОБА_5 знято з місця проживання у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідною довідкою.

27.02.2026- згідно із протоколом автоматизового розподілу судової справи між суддями, справа передана – судді Кіндратишин Л.Р.

02.03.2026- відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 01.04.2026.

01.04.2026- ухвалою суду витребувано спадкову справу.

17.04.2026- на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Кочан М.В. надійшла спадкова справа.

29.04.2026- ухвалою суду до участі в справі в якості заінтересованих осіб – залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У вступному слові представник заявника – адвокат Шемет Л. Б. вимоги заяви підтримала з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Представник заінтересованої особи – Івано-Франківської міської ради повторно не з`явився, причин свої неявки суду не повідомив.

Від заінтересованої особи : ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі. Разом з тим, зазначено, її син ОСОБА_1 з народження проживав разом з нею, її матір`ю, чоловіком матері - ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 . Син з народження вважав ОСОБА_5 своїм дідусем, слухав та поважав його. Певний час з ними проживав і її брат ОСОБА_3 , проте згодом переїхав. У 2018 році вона почала їздити за кордон на заробітки і вихованням сина займався ОСОБА_5 батьківство відносно неї чи брата ОСОБА_5 не встановлено. Вона не заперечує відносно задоволення заяви ОСОБА_1 .

Від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд без участі, відсутність заперечень відносно задоволення заяви.

Суд заслухавши представника заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків:

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Кочан М.В. від 28.01.2026 за №7/02-14, що надане ОСОБА_1 , зазначено, що за його заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка поступила 28.01.2026, заведено спадкову справу №2/2026 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав та зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 . Заповіт ОСОБА_5 , не склав, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 84003893 від 28.01.2026. Оскільки із поданих документів неможливо встановити родинні відносини спадкоємця із спадкодавцем, для отримання свідоцтва про право на спадщину потрібно довести у судовому порядку ( а.с. 4).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84003974, від 28.01.2026, приватним нотаріусом Кочан М.В. здійснено реєстрацію спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 75161971, номер у нотаріуса 2/2026, спадкодавець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , с. Золотий Потік Бучацький район Тернопільська область; дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с 5).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 02.09.2024, виданого Департаментом адміністративних послуг ( Центром надання адміністративних послуг м. Івнао-Франківська) Івано-Франківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ( а.с. 6).

Так, згідно із Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00056590566, від 18.02.2026, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 02.11.1991, за актовим записом 1850, зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 ( а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_13 , батьками її зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ( свідоцтво про народження, видане 11.05.1983, НОМЕР_2 відділом ЗАГС міськвиконкому ( запис здійснено російською мовою). Разом з тим, такі відомості відповідають, наданому повному витягу з Державного реєстру акті цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №000561711726 від 28.01.2026, де зазначено також, що запис про народження здійснено на підставі ст. 135 СК України ( а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_1 , його батьками зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_2 ( свідоцтво про народження, НОМЕР_3 , видане 28.05.2002 відділом РАГС Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ( а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 20.12.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, 20.12.2025 шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, серія НОМЕР_5 , від 14.11.2025, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 11).

Згідно із даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб, шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не розривали.

Згідно із витягом з реєстру Івано-Франківської територіальної громади №2024/010546577, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 з 31.10.2018 ( а.с. 44).

Згідно із свідоцтвом про право власності, виданого 28.11.2023 Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_5 та членам його сім`ї : ОСОБА_16 –дочці, ОСОБА_3 - сину, ОСОБА_1 – внуку в рівних долях. Про вказане також надано витяг про реєстрацію права власності, видане Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризацію за номером 3010310, від 06.03.2004 ( а.с. 29,30).

Відповідно до інформації, що надана відділом реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади м. Івано-Франківськ, від 04.09.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знято з реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 з 02.09.2024 у зв`язку із смертю ( а.с. 41).

Так, згідно із договором –замовлення №1371 від 03.09.2024, що укладений між КП « міська ритуальна служба» та ОСОБА_17 такий укладено для організації та проведення похованні померлого, облаштування місця поховання ОСОБА_5 ( а.с. 37-38).

03.09.2024 за р. №1371, ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання ОСОБА_5 ( а.с. 39).

Згідно із протоколами опитування осіб, що здійснено адвокатом Шемет Л.Б. 18-19.02.2026, ОСОБА_10 , яка є сусідкою заявника та покійного ОСОБА_5 , повідомила, що знає ОСОБА_18 з дитинства. Такий разом із ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як дідусь та онук до самої смерті ОСОБА_5 вона часто їх бачила, як вони ходили разом за продуктами, або гуляли по дворі будинку. ОСОБА_19 завжди тепло відгукувався про внука, хвалив його, розповідав, що ОСОБА_20 у всьому йому допомагає. Коли ОСОБА_19 захворів ОСОБА_20 піклувався про нього, взяв на себе всі обов`язки по господарству.

ОСОБА_11 , який є другом з дитинства заявника, повідомив адвокату, що заявник з самого дитинства проживав разом з ОСОБА_21 як дідусь та онук, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки. Коли мати ОСОБА_1 виїхала за кордон, йому було 16 років. ОСОБА_1 перебував на вихованні ОСОБА_5 . Коли ОСОБА_19 помер, ОСОБА_20 займався його похованням. ( а.с. 19-30).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.5 ч.2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Нормами ст. ст. 1216-1218 ЦК України, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок, визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї», окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19.10.2000. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно з Конституцією України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов`язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. п. 2, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»:

-якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо;

-при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом;

-до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю із спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо;

-якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, діями , що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Так, встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить можливість оформлення спадкових прав.

При цьому, як було встановлено судом, відмова у вчиненні нотаріальної дії - відмова в оформлені спадщини була пов`язана саме з відсутністю підтвердження родинних зв`язків позивача зі спадкодавцем, право позивача на спадкування за законом іншими особами не оспорюється, правовстановлюючі документи на квартиру не є втраченими.

За таких обставин, при усуненні підстав, які були покладені в обґрунтування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач не позбавлений можливості оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи юридично нерідним внуком, та враховуючи, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з рідною бабусею заявника до дня її смерті; заявник з народження проживав разом з ОСОБА_5 до дня його смерті; такі мали взаємні права та обов`язки, зареєстроване місце проживання за однією адресою та спільну власність, є доведеним факт проживання ОСОБА_1 , із спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто з народження, і до дня смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Разом з тим, встановлення судом факту постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини позивачем зі спадкоємцем надає йому право спадкування у четверту чергу в силу закону та не потребує додаткового судового захисту.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 81, 259, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , із спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_9 до дня смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи :

- Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, ЄДРПОУ, адреса: вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ Івано-Франківська область.

- ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_7 , адреса : АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП : НОМЕР_8 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Повне рішення -01.06.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.