Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №182/2892/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2892/25

Провадження № 2/0182/1277/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у залі суду в м. Нікополі у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2025 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводиться позивачці свекром, а її дітям, відповідно, дідом.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається складається з 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошових коштів. Зазначена 1/5 частка у праві спільної часткової власності на квартиру належали спадкодавцю у зв`язку із наступним:

1/6 частка - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2012 року;

1/30 частка – на підставі прийняття спадщини, яку він фактично прийняв після смерті сина - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , але яку не встиг оформити.

Інші 4/5 часток у праві спільної часткової власності на квартиру належать:

1) ОСОБА_7 – 11/30 часток;

2) ОСОБА_8 – 1/6 частка;

3) ОСОБА_4 – 1/6 частка;

4) ОСОБА_1 – 1/30 частка;

5) ОСОБА_3 – 1/30 частка;

6) ОСОБА_2 – 1/30 частка.

Разом з ОСОБА_5 на день його смерті були зареєстровані: ОСОБА_7 (дружина); ОСОБА_4 (донька); ОСОБА_8 (онука; донька ОСОБА_4 ); ОСОБА_1 (невістка; дружина ОСОБА_6 ); ОСОБА_2 (онука; донька ОСОБА_6 ); ОСОБА_3 (онука; донька ОСОБА_6 ).

Непивода ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстровані у згаданій вище квартирі, але з 2012 року у ній не проживають.

15 жовтня 2024 року приватний нотаріус Апальков Є.В., відкрив спадкову справу після смерті ОСОБА_5 (справа № 357/2024). Згідно матеріалів даної справи, дружина померлого ОСОБА_7 в шестимісячний строк відмовилась від своєї частки спадщини на користь онучок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач, діючи в інтересах своїх неповнолітніх доньок, також звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частку спадкової квартири. Однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки донька спадкодавця ОСОБА_4 у встановлений законом строк не відмовилась від своєї частки спадщини, була зареєстрована зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому вважається такою, що спадщину прийняла фактично.

З цих підстав позивачка, діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей, просить суд встановити факт не проживання ОСОБА_4 за місцем реєстрації на день смерті ОСОБА_5 , та визнати її такою, що спадщину не прийняла.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 34-35).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 року приватного нотаріуса Євгена Апалькова зобов`язано надати матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (а.с.36-37).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.67-68)

Сторони в судове засідання не з`явились.

16.09.2025 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити (а.с.59-60).

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про дату слухання справи повідомлялась, шляхом направлення судової повістки за місцем її реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Причину неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не направила, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому Держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп\2004 у справі 31-33\2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, в т.ч. і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

ОСОБА_5 доводився позивачці свекром, тобто батько її чоловіка ОСОБА_6 . Родинні відносини підтверджуються наданими свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб позивачки серії НОМЕР_3 (а.с.6,9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошових коштів. Зазначена 1/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру належали спадкодавцю у зв`язку із наступним:

1/6 частка - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2012 року, виданого Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради;

1/30 частка – на підставі прийняття спадщини, яку він фактично прийняв після смерті сина - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , але яку не встиг оформити (а.с.12).

Інші 4/5 часток у праві спільної часткової власності на квартиру належать:

1) ОСОБА_7 – 11/30 часток (1/6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2012 року, виданого Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради, та 1/6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті доньки ОСОБА_11 , 1/30 на підставі фактичного прийняття спадщини, яку вона фактично прийняла після смерті сина - ОСОБА_6 );

2) ОСОБА_8 – 1/6 частка (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2012 року, виданого Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради);

3) ОСОБА_4 – 1/6 частка (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2012 року, виданого Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради) ;

4) ОСОБА_1 – 1/30 частка (в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 );

5) ОСОБА_3 – 1/30 частка (в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 );

6) ОСОБА_2 – 1/30 частка (в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 ).

Разом з ОСОБА_5 на день його смерті були зареєстровані: ОСОБА_7 (дружина); ОСОБА_4 (донька); ОСОБА_8 (онука; донька ОСОБА_4 ); ОСОБА_1 (невістка; дружина ОСОБА_6 ); ОСОБА_2 (онука; донька ОСОБА_6 ); ОСОБА_3 (онука; донька ОСОБА_6 ), що підтверджується довідкою № 04 від 13 березня 2025 року, виданою головою ОСББ «Нікополь-11» ОСОБА_12 (а.с.21).

15 жовтня 2024 року приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Апальков Є.В. відкрив спадкову справу №357/2024 після смерті ОСОБА_5 , копія якої міститься в матеріалах даної справи (а.с.42-56).

Згідно матеріалів спадкової справи, дружина померлого ОСОБА_7 в шестимісячний строк відмовилась від своєї частки спадщини на користь онучок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.43).

Позивач, діючи в інтересах своїх неповнолітніх доньок, також звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частку спадкової квартири. Однак, постановою від 12.03.2024 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки донька спадкодавця ОСОБА_4 у встановлений законом строк не відмовилась від своєї частки спадщини, та була зареєстрована зі спадкодавцем на момент його смерті, а тому вважається такою, що спадщину прийняла фактично (а.с.54).

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки спадкодавець за життя своїм майном не розпорядився та не склав заповіту, спадкування відбувається за законом.

У відповідності до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_7 та його донька ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст. 1266 ЦК України визначено, що онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Враховуючи той факт, що син спадкодавця ОСОБА_6 помер раніше за свого батька, то право спадкування в порядку представлення набули його онукчки – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Дружина померлого ОСОБА_7 , скориставшись своїм правом, у встановлений ст.1270 ЦК України строк відмовилась від своєї частки спадщини на користь онучок – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_8 значяться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Однак, в акті №06 від 13.03.2025 року, складеному головою ОСББ «Нікополь-11» О. Козловою, зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з 2012 року не проживають за адресою своєї реєстрації (а.с.22).

Згідно з п. 3.21, 3.22 гл. 10 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями ч.ч.1,6 ст.29ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з вимогами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати суду висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Відповідно до положень частини 1ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті батька відповідач ОСОБА_4 не зверталася.

Верховний Суд України зауважує, що, якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі№ 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18).

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 фактично не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась, суд дійшов висновку, що відповідачка є такою, що не прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оскільки позивачка, діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті їх діда, а видача свідоцтва про право на спадщину за законом не може бути проведена на загальних підставах, зазначених у Законі України «Про нотаріат», суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, позивач не наполягала на відшкодуванні судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 1217, 1218, 1261, 1267, 1270-1272 ЦК України, ст.ст. 4,5,11,81,141,263,265,268,272,273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева