Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №243/2092/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

Справа № 243/2092/24

Провадження № 2/932/3263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат -

у с т а н о в и в:

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.04.2021 року по справі №243/1879/21 Відповідача визнано винуватим у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 121ч. 1, ч. 1 ст. 185 КК України. Стягнуто із Відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. Вирок набрав законної сили 17.05.2021 року.

Відповідач у добровільному порядку вирок у частині відшкодування моральної шкоди не виконав.

18 червня 2021 року Позивач отримав виконавчий лист Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі №243/1879/21. Виконавчий лист перебуває на виконанні у рамках виконавчого провадження №71723254 у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За весь час проведення виконавчих дій Позивачу було перераховано 1755,45 грн, 1818,18 грн, 909 грн.

Таким чином, Відповідачем рішення суду про стягнення на користь Позивача моральної шкоди не виконане.

Із урахуванням уточнених позовних вимог прохав стягнути із Відповідача заборгованість у вигляді 3% та інфляційних втрат, що виникли у зв`язку із частковим невиконанням вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.04.20214 по справі № 243/1879/21 у розмірі 182 000,89 грн та складається з:

146 148,51 грн – інфляційні втрати у зв`язку із простроченням виконання Вироку в частині стягнення моральної шкоди з 18.05.2021 по 14.04.2026;

35 852,38 грн – 3% річних у зв`язку із простроченням виконання Вироку в частині стягнення моральної шкоди з 18.05.2021 по 14.04.2026.

Стягнути із’ Відповідача судові витрати.

Процесуальні дії по справі

Ухвалою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2024 справу за підсудністю було передано до Корольовського районного суду м. Житомира /т.1 а.с.33/.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16.09.2024 справу за підсудністю було передано до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська /т.1 а.с.152/.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська 31.10.2024 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження /т.1 а.с.169-170/.

Ухвалою суду 24.02.2025 представнику відповідача – адвокату Кутлиєву Б.Н. було відмовлено у наданні дозволу про участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ /т.2 а.с.15/.

Протокольною ухвалою суду 14.04.2026 закрите підготовче судове засідання /т. 2 а.с. 57-59/

У судове засідання 15.05.2026 Позивач та Відповідач не з`явилися.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15.05.2026, є дата складення повного судового рішення 08.06.2026.

Позиція Відповідачів та Позивача

Позивачем 16.09.2024, 19.12.2024, 24.02.2025, 23.07.2025, 02.12.2025, 09.04.2026 подано заяву про уточнення позовних вимог /т.1 а.с.157-162, 192-194, т.2 а.с. 12-14, а.с37-45, т. 2 а.с.54-56/.

Представником Відповідача – адвокатом Кутлиєвим Б.Н. подано відзив на позовну заяву. Зазначив, у відповідача тяжке матеріальне становище, а тому він сплачує кошти по мірі можливості. Має на утриманні малолітню доньку. Зазначив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені після спливу строків позовної давності. Окрім того, згідно постанови Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22 є неможливим із 24.02.2022 року згідно із приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Прохав відмовити у задоволенні позовних вимог /т.1 а.с.17-19/.

Позивачем 27.04.2025 подано заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с.28/.

Представником відповідача 03.12.2025 подано клопотання про відкладення розгляду справи /т. 2 а.с.46/.

У судовому засіданні 14.04.2026 Позивач підтримав свої позовні вимоги, прохав задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився. Подав клопотання про відкладення розгляду справи. /т. 2 а.с.57-59/.

14 травня 2025 року представником Відповідача адвокатом Кутлиєвим Б.Н. подано додаткові пояснення у справі. Прохав у задоволенні позовних вимог відмовити. Розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника /т. 2 а.с.72-77/.

Фактичні обставини справи, встановлені Судом та висновки Суду

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період із 18.05.2021 по 14.04.2026 за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди, підтверджених вироком суду.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Як встановлено судом, Відповідач має грошове зобов`язання перед Позивачем, що підтверджується вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.04.2021 у справі №243/1879/21 провадження №1-кп/243/511/2021. Вирок набрав законної сили 17.05.2021 року. Із Відповідача стягнуто відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн /т.1 а.с.10-21/.

Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист т.1 /а.с.22-23/.

14 березня 2024 року старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №71723254 про стягнення із відповідача коштів у сумі 250000 грн /т.1 а.с.28-29/.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується із висновком у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц провадження № 14-16цс18, згідно із яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов`язанням.

Моніторингом реєстру виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження №71723254 перебуває у статусі «вікрито», боржник Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач Позивач.

Позивачем надано власний розрахунок щодо стягнення із Відповідача 182 000,89 грн, у т.ч 146 148,51 грн – інфляційні втрати у зв`язку із простроченням виконання Вироку в частині стягнення моральної шкоди з 18.05.2021 по 14.04.2026 та 35 852,38 грн – 3% річних у зв`язку із простроченням виконання Вироку в частині стягнення моральної шкоди з 18.05.2021 по 14.04.2026.

Відповідачем не спростовано вказаний розрахунок.

Судом розрахунок перевірений та вважається прийнятним.

Отже, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, суд відхиляє доводи представника Відповідача про неможливість застосування ст. 625 ЦК України у силу приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки висновки Верховного Суду у справі №183/7850/22 стосуються кредитних відносин і не стосуються мораторію на 3% річних та інфляційних втрат на інші грошові зобов`язання.

Щодо застосування строку позовної давності, то Суд дійшов висновку, що якщо строки позовної давності не спливли станом на 2 квітня 2020 року (дата набрання чинності Законом України № 540-IX щодо продовження строків на період карантину), то цей строк спочатку був продовжений (до 30 червня 2023 року – на час карантину, а надалі до 29 січня 2024 року – на час воєнного стану), а з 30 січня 2024 року її перебіг зупинився на строк дії воєнного стану. Так, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року.

Така позиція Суду, узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 провадження № 61-3138свп25.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на Відповідача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь держави.

Загальний розмір позовних вимог складає 182 000,89 грн.

Відповідно до абз.2 п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2024 року (рік в якому була подана позовна заява) прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.

Тому, керуючись нормами ЗУ «Про судовий збір» із Відповідача на користь Держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-78, 81, 89, 141,273, 268 ЦПК України –

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у сумі 35 852,38 грн. та інфляційне збільшення у сумі 146 148,51грн., що загалом складає 182 000,89 грн. у зв`язку із не виконанням боржником зобов`язання, пов`язаного із відшкодуванням шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду постановлено 08.06.2026.

Відомості про учасників

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3

Суддя Оксана ЯРОЩУК