Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №754/17937/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №754/17937/25

Номер провадження 22-ц/816/2202/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Сізова Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану його представником Македоном Олександром Андрійовичем,

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року, у складі судді Сапона О.В., ухваленого у місті Глухів, повне судове рішення складене 31 березня 2026 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 41046,42 грн та 3028 грн витрат по сплаті судового збору.

На обґрунтування позовних вимог АТ «Універсал Банк» зазначало, що 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєднався до умов договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank, які разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив ознайомлення з умовами договору, погодився на використання електронного підпису та дистанційних каналів обслуговування.

На підставі укладеного договору банк встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 41 100 грн на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній належним чином не виконував обов`язок зі сплати щомісячних мінімальних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань понад 90 днів банк 29 травня 2025 року направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості, а 28 червня 2025 року кредит було переведено у форму «на вимогу».

Станом на 08 вересня 2025 року заборгованість відповідача за договором становила 41 046,42 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту. Посилаючись на наведені обставини, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у зазначеному розмірі та 3 028 грн судового збору.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 23 835,15 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1758,36 грн витрат по сплаті судового збору.

Частково задовольняючи позов АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank, відповідно до якої банк відкрив відповідачу рахунок та надав кредитний ліміт. Суд установив, що відповідач фактично отримав і використовував кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками та рухом коштів по рахунку.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження відповідачем умов щодо сплати процентів за користування кредитом. Суд зазначив, що надані банком Умови і правила обслуговування не підписані відповідачем та подані у редакції, яка діяла після укладення договору, а тому не можуть вважатися складовою кредитного договору. Також Паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача та свідчить лише про ознайомлення з умовами кредитування, а не про погодження істотних умов договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем в електронному вигляді Умов, Тарифів та Паспорта споживчого кредиту й підтвердження їх підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Поряд із цим, суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначивши, що перебіг позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19, а також зупинений на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку.

Дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості, суд установив, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості за тілом кредиту проценти, які фактично були сплачені відповідачем. Суд зазначив, що за відсутності погоджених сторонами умов щодо розміру та порядку сплати процентів усі кошти, внесені відповідачем, підлягали зарахуванню саме в рахунок погашення тіла кредиту. У зв`язку з цим суд визначив розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 23 835,15 грн., віднявши від заявленої суми 41 046,42 грн. суму безпідставно нарахованих та погашених процентів у розмірі 17 211,27 грн.

З огляду на встановлені обставини суд стягнув з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» 23 835,15 грн заборгованості за тілом кредиту та пропорційно задоволеним вимогам 1 758,36 грн судового збору, а в решті позову відмовив за необґрунтованістю.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Із таким рішенням суду першої інстанції не погодилося АТ «Універсал Банк» подало через свого представника Македона О.А. апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і не врахував особливостей укладення договору про надання банківських послуг у електронній формі через інформаційно-телекомунікаційні системи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність ознайомлення відповідача з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. На думку банку, відповідач, підписавши анкету-заяву, підтвердив, що зазначені документи разом складають договір, що він ознайомився з ними у мобільному додатку та погодився виконувати їх умови.

Скаржник зазначає, що Умови і правила обслуговування були публічно доступними на офіційному сайті monobank та у мобільному додатку, а тому відповідач мав можливість безперешкодно ознайомитися з ними. Банк наголошує, що укладення електронного договору та погодження його умов відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», а електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

Апелянт також посилається на те, що відповідач надалі користувався банківськими послугами, здійснював операції із застосуванням платіжної картки та мобільного додатка, чим підтверджував свою згоду з чинними редакціями Умов і правил та змінами до них. Крім того, банк вважає загальновідомим фактом розміщення умов обслуговування у відкритому доступі на офіційному сайті monobank, у зв`язку з чим, на його думку, відсутня необхідність у поданні таких документів у паперовій формі.

Посилаючись на практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що електронний договір є належною письмовою формою правочину, а презумпція правомірності правочину діє доти, доки її не спростовано. Банк вважає, що відповідач не надав належних доказів на спростування розрахунку заборгованості та не подав контррозрахунку боргу.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно виключив із суми заборгованості проценти за користування кредитом, оскільки відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі щодо сплати процентів. Банк наполягає, що розрахунок заборгованості є належним та підтверджується виписками по рахунку й іншими доказами у справі.

З огляду на викладене АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

04 червня 2026 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом. Вказує, що анкета-заява та надані банком Умови і правила надання банківських послуг не підтверджують належного погодження відповідачем умов кредитування у передбаченій законом формі. Також зазначає, що банк безпідставно нараховував проценти та зараховував внесені ним платежі на їх погашення, що призвело до штучного збільшення розміру заборгованості. Крім того, відповідач посилається на відсутність належних доказів його інформування про виникнення простроченої заборгованості та її розмір. У зв`язку з цим вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов Анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на цей поточний рахунок.

В Анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією Анкетою-заявою підтвердив, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

Також у п. 6 Анкети-заяви від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису.

До позовної заяви банк додав витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, щодо продуктів monobank, та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.

Як вбачається із довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 у АТ «Універсал Банк» відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку № НОМЕР_2 за типом Картка Чорна, картка активна до 07/28.

Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого ліміту, ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «monobank» від 14 листопада 2019 року за карткою № НОМЕР_3 станом на 08 вересня 2025 року встановлено кредитний ліміт 10 вересня 2021 року у розмірі 2000,00 грн., який у подальшому був збільшений до 41100,00 грн.

З наданого розрахунку заборгованості слідує, що в рахунок погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 вносив кошти.

Окрім того, позивачем надано інформацію щодо руху коштів по картці № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_1 від 08 вересня 2025 року, за період з 14 листопада 2019 року по 08 вересня 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, активно користувався такими коштами та частково сплачував заборгованість.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У цій справі, в анкеті-заяві від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку до анкети-заяви, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив, оскільки сума позову складається із тіла кредиту.

Позивач просив суд стягнути з відповідача загальний залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 41046,42 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами фактично виникли кредитні правовідносини на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank, а також правомірно зауважив, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження відповідачем умов щодо сплати процентів за користування кредитом.

Зокрема, суд першої інстанції надав належну правову оцінку тому, що надані банком Умови і правила обслуговування не підписані відповідачем та подані у редакції, яка діяла після укладення договору, а тому не можуть вважатися складовою кредитного договору. Також Паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача та свідчить лише про ознайомлення з умовами кредитування, а не про погодження істотних умов договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем в електронному вигляді Умов, Тарифів та Паспорта споживчого кредиту й підтвердження їх підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, врахувавши, що у стягувану суму 41046,42 грн, яка, як зазначає позивач, складається лише із тіла кредиту, фактично входять самовільно нараховані (капіталізовані) банком за період з 24 листопада 2019 року по 08 вересня 2025 року відсотки в сумі 17 211,27 грн, суд першої інстанції правомірно зауважив на відсутності підстав для стягнення на користь АТ «Універсал Банк» усієї суми, яка визначена ним у позовній заяві, і обгрунтовано зменшив стягувану суму 41046,42 грн на суму неправомірно нарахованих ОСОБА_1 відсотків у розмірі 17 211,27 грн та дійшов правильного висновку про стягнення різниці між наведеними сумами - 23 835,15 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновками суду першої інстанції, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, зокрема наданою позивачем випискою по рахунку, з якої чітко прослідковуються операції щодо нарахування процентів та списання коштів на їх погашення із «дебет» та переведенням операції в «кредит».

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин. Висновки суду узгоджуються із критеріями законності та обгрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права, і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Таким чином, апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судового збору за апеляційну скаргу

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для відшкодування заявнику судових витрат немає.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану його представником Македоном Олександром Андрійовичем, - залишити без задоволення, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: А.П. Сидоренко

Д.В. Сізов