Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №585/4259/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/4259/25

Номер провадження 22-ц/816/2004/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Нестеренка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пузіна Дениса Миколайовича

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року (суддя Цвєлодуб Г.О.), ухвалене в м. Ромни,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

03 листопада 2025 року ТОВ «Юніт капітал» звернулося до ОСОБА_1 із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.

30 вересня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» і відповідачкою в електронній формі з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора 97704, укладено кредитний договір №00-9992183, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 9000 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Макс кредит» і ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Макс кредит», зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 вересня 2024 року №00-9992183.

ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт капітал» у розмірі 16 217,88 грн, з яких: 8000,4 грн – тіло кредиту, 8217,48 грн – проценти за користування кредитними коштами, яку товариство просило стягнути з неї на свою користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2024 року № 00-9992183 у розмірі 16 217,88 грн, судовий збір в розмірі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору в електронній формі, отримання позичальником грошових коштів та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Пузін Д.М. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечує факт укладення кредитного договору з ТОВ «Макс кредит»: жодних електронних правочинів відповідачка не укладала, одноразових ідентифікаторів чи SMS-паролів не отримувала та не використовувала. Позивач долучив лише копію договору, в якій зазначено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором, однак не надав жодного доказу того, що такий ідентифікатор належав саме відповідачці та був використаний нею особисто. Електронний документ і електронний підпис мають юридичну силу лише за умови належної ідентифікації особи та дотримання встановленого порядку укладення правочину.

У матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, отримання логіна та пароля, подання заявки на кредит та ознайомлення з істотними умовами договору.

Крім того, оспорюваний договір містить грубі порушення законодавства щодо форми правочину. Перевірка електронного документа через офіційний портал Центрального засвідчувального органу (czo.gov.ua) виявила повну відсутність електронних підписів обох сторін. Оскільки Позивач не здійснив належну ідентифікацію та верифікацію клієнта (через BankID або фотофіксацію особи), тому цей правочин є нікчемним у силу закону.

Позивач також не довів виконання вимог статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання відповідачці паспорта споживчого кредиту до укладення договору.

Позивач не надав належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачці, зокрема виписки по рахунку, первинних бухгалтерських документів або інших доказів, які б підтверджували зарахування 9000 грн саме від ТОВ «Макс кредит». Надані розрахунки заборгованості є внутрішніми документами кредитора та самі по собі не підтверджують факт видачі кредиту або наявність боргу. Лист ТОВ «Профітгід» не підтверджує отримання коштів саме відповідачкою. Відповідь АТ «А-Банк» також не містить інформації про призначення платежу та особу відправника коштів, тому не підтверджує отримання відповідачкою кредиту саме від первісного кредитора. Матеріали справи не містять доказів фактичного користування кредитними коштами.

Ставить під сумнів відповідність копій документів, долучених до позову, їх оригіналам, зокрема кредитного договору, паспорта споживчого кредиту, договору факторингу та інших документів. Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України у разі сумнівів щодо відповідності копій оригіналам такі докази не можуть братися судом до уваги без подання оригіналів.

Окремо звертає увагу, що інформацію, яка містить банківську таємницю, було отримано на підставі ухвали про витребування доказів, а не рішення суду в порядку окремого провадження, передбаченого Главою 12 Розділу IV ЦПК України, тому відповідь банку не може вважатися належним доказом у справі.

Позивач не надав до договору факторингу повного пакета додатків, які, відповідно до умов договору, є його невід`ємною частиною. Долучені до матеріалів справи додатки до договору факторингу, зокрема, реєстр прав вимог та Акт прийому-передачі документації, – є незаповненими формами, абсолютно порожніми бланками й формулярами, де немає жодних персональних даних відповідачки чи відомостей про її нібито заборгованість. Позивач не надав повного реєстру прав вимоги, який би підтверджував включення до нього вимоги щодо відповідачки, її розмір та підстави виникнення. Також відсутні належні докази повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги.

Крім того, до суду подані лише паперові копії електронних документів без надання їх оригіналів, що позбавляє можливості перевірити відповідність копій електронним доказам.

Також із розрахунку заборгованості вбачається нарахування штрафів у сумі 3600 грн, однак відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань, а штрафи, пеня та інші санкції, нараховані після 24 лютого 2022 року, підлягають списанню.

Зазначає, що відповідачкою було повністю погашено заборгованість у сумі 21 390 грн, однак чомусь первісний кредитор продовжував нараховувати відсотки і штрафи.

Враховуючи відсутність належних доказів укладення договору, фактичного перерахування кредитних коштів, користування ними відповідачкою, належного підтвердження права вимоги позивача та правомірності розрахунку заборгованості, позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Також просив витребувати у позивача оригінали таких доказів:

кредитний договір від 30 вересня 2024 року №00-9992183 з додатками, укладений між відповідачкою та ТОВ «Макс кредит», оформлений відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (електронний варіант);

паспорт споживчого кредиту, укладений між відповідачкою та ТОВ «Макс кредит», оформлений відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (електронний варіант);

платіжну інструкцію від ТОВ «Профітгід» про перерахування коштів на рахунок позичальника;

договір від 28 липня 2023 року № ПГ-714 про надання послуг з приймання та переказу платежів, укладений між ТОВ «Профітгід» та ТОВ «Макс кредит» з додатками;

договір факторингу між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт капітал» з додатками: Додаток № 1 – реєстр прав вимог, Додаток № 1-1 – електронний реєстр боржників, Додаток № 2 – акт прийому-передачі реєстру боржників, Додаток № 3 – реєстр прийнятих платежів, Додаток № 4 – довідки про ідентифікацію боржників, Додаток № 5 – акт прийому-передачі документації;

платіжну інструкція від 21 квітня 2025 року № 422 щодо плати ТОВ «Юніт капітал» на користь ТОВ «Макс Кредит» за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 16042025-МК/Юніт капітал від 16 квітня 2025 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт капітал»» просить залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Доводить, що 30 вересня 2024 року між відповідачкою та ТОВ «Макс Кредит» укладено кредитний договір в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору відповідачка підтвердила, що отримала усю інформацію, передбачену законодавством про фінансові послуги та споживче кредитування, ознайомилася з Правилами надання кредиту ТОВ «Макс кредит», погодилася з ними та зобов`язалася їх дотримуватися. Під час реєстрації на сайті відповідачка зобов`язалася надати повні та достовірні персональні дані. Перед укладенням договору кредитодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію клієнта відповідно до вимог законодавства, зокрема через BankID НБУ, отримання документів, даних бюро кредитних історій, фінансового номера телефону та використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду).

Перед наданням кредиту було перевірено особу позичальника, належність платіжної картки та інші персональні дані, а також надано можливість ознайомитися з умовами договору, паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та правилами кредитування.

Відповідачка самостійно подала заявку на кредит, пройшла процедуру верифікації, погодилася з умовами кредитування та уклала кредитний договір в електронній формі шляхом введення одноразового SMS-коду, надісланого на зазначений нею номер телефону, одноразовий ідентифікатор було надіслано 30 вересня 2024 року о 12:48:26 та введено нею у систему о 12:48:43, після чого натиснута кнопку «Так», що є підписанням кредитного договру.

Позивач вважає, що без виконання відповідачкою зазначених дій договір не міг бути укладений. Оскільки належних доказів укладення договору іншою особою або недійсності правочину не надано, доводи відповідачки про неукладення договору є необґрунтованими, а укладений кредитний договір є чинним та обов`язковим для виконання.

Вказує, що для підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок відповідача було витребувано інформацію в АТ «А-банк». Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року клопотання було задоволено, а отримана від банку інформація підтвердила перерахування 30 вересня 2024 року на картку відповідача коштів у сумі 9000 грн.

Право вимоги за договором відступлено за договором факторингу, що підтверджується реєстром боржників та актом приймання-передачі, за якими право вимоги до відповідача перейшло до позивача на загальну суму 16 217,88 грн, відповідну платіжну інструкцію про оплату по договору також надано. Подані реєстри є додатками до договорів факторингу та містять необхідні реквізити для підтвердження переходу права вимоги, а повні реєстри не можуть бути надані через наявність конфіденційної інформації та персональних даних інших боржників.

Заперечує проти клопотання відповідача про витребування додаткових документів. Зазначає, що воно є необґрунтованим, не відповідає вимогам статті 84 ЦПК України, а частина документів уже міститься в матеріалах справи або не стосується предмета доказування. Факт видачі кредиту підтверджується належними первинними та платіжними документами. Вважає, що надано усі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, а витребування додаткових документів є безпідставним та спрямованим на затягування розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

30 вересня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Макс кредит» в електронній формі укладено договір кредитної лінії №00-9992183, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у формі кредитної лінії у сумі 9000 грн, на умовах сплати процентів за користування кредитом та комісії (пункт 1.2.) (а.с. 23-28).

Вказаним кредитним договором передбачено такі умови:

пункт 1.3 - строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 25 вересня 2025 року;

пункт 1.4 - позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 15 жовтня 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування);

пункт 1.5 - тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки) ( підпункт 1.5.1.).

Знижена процентна ставка становить 0,66 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) (підпункт 1.5.2.);

пункт 1.6 - кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає: 1800 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.

Комісія за надання кредиту (комісія) – одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту), визначеного у п.1.2. цього договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту). У будь-якому разі комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця;

пункт 1.9 - орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 41256 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 40878 грн (підпункт 1.9.1.);

пункт 2.8 - кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 30 вересня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 9000 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 ;

пункт 3.5 - позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: «25» вересня 2025 року.

Вказаний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 97704 (а.с. 27).

Додатком до кредитного договору є Графік платежів, яким визначено щомісячну дату та суму платежу по кредиту (а.с. 28).

Також надано паспорт споживчого кредиту та Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс кредит» (а.с. 16, 18-22).

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Макс кредит» 30 вересня 2024 року було ініційовано переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Профігід» на платіжну картку № НОМЕР_2 -XXXX-9230, емітована АТ «А-Банк» (а.с. 11-12, 13).

Позивачем надана довідка про ідентифікацію ТОВ «Макс кредит» клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір від 30 вересня 2024 року №00-9992183, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 97704, час відправки ідентифікатора позичальнику – 30 вересня 2024 року 12:48:26, на номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 15).

16 квітня 2025 року між ТОВ ТОВ «Юніт капітал» і ТОВ «Макс кредит» укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого ТОВ «Юніт капітал» набуло за плату права вимоги до зазначених в реєстрах боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором від №00-9992183 від 30 вересня 2024 року на суму 16 217,88 грн (а.с. 47-53).

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 16 квітня 2025 року №16042025-МК/ЮнітКапітал та витягом з реєстру боржників (номер запису 1845) підтверджується набуття ТОВ «Юніт капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 16 217,88 грн, з яких 8000,4 грн – залишок заборгованості по тілу кредиту, 8217,48 грн – залишок заборгованості за відсотками (а.с. 43, 44-45).

Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно з договору факторингу від 16 квітня 2025 року №16042025-МК/ЮнітКапітал, підтверджується наданою платіжною інструкцією в національній валюті від 21 квітня 2025 року № 422 (а.с. 42).

Згідно із наведеним позивачем розрахунком, станом на 16 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт капітал» становить 16 217,88 грн, з яких: 6200 грн – кредит, 8217,48 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 1800 грн – заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 40-41).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо укладення кредитного договору

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом та порядку їх нарахування. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ «А-Банк», грошові кошти у сумі 9 000 грн.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача посилалася на відсутність належних доказів укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Проте такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ідентифікацію ОСОБА_1 на вебсайті товариства здійснено відповідно до вимог чинного законодавства із використанням її персональних даних, зокрема паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера телефону. На підтвердження зазначеного позивачем надано довідку ТОВ «Макс Кредит» про ідентифікацію клієнта (а.с. 15). Вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Колегія суддів враховує, що укладення кредитного договору було неможливим без отримання відповідачкою SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, а також без входу до особистого кабінету на вебсайті товариства за допомогою логіна та пароля. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що саме відповідачка уклала кредитний договір в електронній формі, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, відповідно до розрахунку за кредитним договором відповідачка здійснювала його часткове погашення, що не заперечується і в апеляційній скарзі.

Отже, наданими позивачем доказами у їх сукупності належним чином підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення зобов`язальних правовідносин. Підстав для висновку про недоведеність факту укладення договору колегія суддів не вбачає.

Щодо відступлення права вимоги за кредитом

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором факторингу, складеними на його виконання актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстрами боржників, платіжною інструкцією про оплату за відступлення прав вимоги згідно договору.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Щодо клопотання про витребування оригіналів доказів, зокрема електронних

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Стаття 84 ЦПК України вказує, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання.

Представник відповідача просив витребувати оригінали зазначених в апеляційній скарзі документів, зокрема в електронній формі, оскільки у нього маються сумніви щодо наявних в матеріалах справи паперових копій.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представником не надано доказів того, що сторона самостійно вживала заходи для отримання зазначених доказів. Крім того, сторона не була позбавлена можливості за наявності певних обставин звернутися із вказаним клопотанням в суді першої інстанції.

При цьому апеляційним судом враховано наявність в матеріалах справи паперових копій електронного договору та інших документів, а також відсутність обґрунтованих сумнівів щодо їхньої невідповідності оригіналам.

Щодо недопустимості як доказу, наданої АТ «А-Банк» інформації

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопустимості врахування судом інформації, наданої АТ «А-Банк», з підстав її отримання не на підставі рішення суду, ухваленого в порядку окремого провадження, а на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального права. Відповідно до статті 258 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 129-1 Конституції України ухвала суду є судовим рішенням, яке є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, а також фізичними і юридичними особами на всій території України.

Оскільки інформацію від АТ «А-Банк» надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, така інформація отримана судом у передбаченому законом порядку та є належним доказом у справі.

Щодо включення комісії до складу заборгованості за кредитним договором

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за послугу банку, пов`язану з наданням кредиту при його отриманні.

При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив разову комісію.

Таким чином, враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.6 та 3.5 кредитного договору від 30 вересня 2024 року щодо обов`язку позичальника одноразово сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1800 грн є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, заявлена до стягнення сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії у розмірі 1800 грн, яка безпідставно включена позивачем до суми заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, до стягнення необхідно визначити заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 417,88 грн, з яких: 6200,4 грн – тіло кредиту, 8217,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги сторони позивача

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині визначеної до стягнення суми та в частині розподілу між сторонами судових витрат – зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 417,88 грн.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Отже подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені представником позивача адвокатом Соломко О.В. витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на те, що така допомога стосувалася лише підготовки матеріалів позову, тому заявлений розмір судових витрат у 7000 грн, підлягає зменшенню до 3000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 89 %), до стягнення з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2670 грн (3000 грн х 89 %).

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

На виконання положень статті 141 ЦПК України підлягає зміні й розподіл визначеного судом першої інстанції судового збору, тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2156 грн (2422,40 грн х 89 %).

Також із позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір у розмірі 400 грн (3633,6 грн х 11 %).

Керуючись 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пузіна Дениса Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2024 року № 00-9992183 у розмірі 14 417,88 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 2156 грн судового збору та 2760 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» на користь ОСОБА_1 400 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена «09» червня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Нестеренко