Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №149/338/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/338/26

Провадження № 33/801/552/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Слюсарчука Євгена Андрійовича – на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 22 січня 2026 року о 15 год 25 хв в с. Уланів, траса Р31 38 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peogeot 5008», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер 0302, проба позитивна 2,18%, чим порушив п. 2.9а ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник Кушніра О. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.

У апеляційній скарзі адвокат зазначає, що зупинка ОСОБА_1 була здійснена протиправно та безпідставно, матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом.

У показах технічного засобу Drager Alcotest 6820 зазначена температура повітря +15,0 градусів за Цельсієм. Згідно із відомостями отриманими із сайту https://www.accuweather.com/uk/ua/ulaniv/326149/january-weather/326149? year=2026 22 січня 2026 року температура повітря у с. Уланів, Вінницької обл. коливалась від -4 до -14 градусів за Цельсієм, що також ставить під сумнів правильність роботи технічного засобу вимірювання. Аналогічна температура повітря підтверджується і іншими інтернет порталами. Відповідно, пристрій експлуатувався за температури, що виходить за межі, що передбачені інструкцією з його експлуатації, температура повітря, що зазначена у його показниках значно перевищує температуру повітря, яка була цього дня у навколишньому середовищі на відповідній території, що може свідчити про технічну несправність або порушення умов експлуатації приладу, яке могло прямо вплинути на точність результату.

Також зі змісту протоколу не зрозуміло яким саме газоаналізатором проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння. Так, у протоколі зазначено, що огляд проводився за допомогою алкотестеру Драгер 0302, коли згідно роздруківки долученої до матеріалів справи щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння вказано Drager Alcotest 6820.

Аналогічне підтверджено і листом Департаменту патрульної поліції від 10.08.2020 №808зі/41/35/05-2020 «Про надання переліку технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» в переліку якого відсутній такий газоаналізатор як Драгер 0302, але наявний Drager Alcotest 6820. Крім того, якщо здійснювати пошук в мережі інтернет такого газоаналізатора як Драгер 0302, стане зрозуміло, що такого газоаналізатора не існує і інструкції з його використання також немає. Відповідно, протокол і роздруківка показів технічного засобу мають відповідні розбіжності.

Зафіксований результат огляду на стан сп`яніння у 2,18 ‰ відповідає сп`янінню середнього ступеня, тому можна піддати сумніву перебування ОСОБА_1 у такому стані, адже жодна з ознак сп`яніння не вбачається із поведінки або інших когнітивних процесів з боку ОСОБА_1 . Мова ОСОБА_1 є чіткою, настрій протягом усього відеозапису є помірним та стабільним без змін, імпульсивних дій він не вчиняв, порушень координації рухів з відеозапису виявлено не було. Ознаки сп`яніння, які зазначались працівниками поліції у матеріалах справи є надуманими і не відповідають дійсності.

Поліцейські не пропонували ОСОБА_1 проїхати для проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я. На відеозаписі відсутній факт погодження ОСОБА_1 з тим, що він знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, а протокол про адміністративне правопорушення чи роздруківка з газоаналізатора не містять такого погодження. Підпис водієм – не означає, що він згоден із тим, що йому інкримінують. Це виключно посвідчення факту ознайомлення ОСОБА_1 з відповідними даними, що містить документ.

Суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, допустив неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та винесення оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, захисник ОСОБА_1 – адвокат Слюсарчук Є. А. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року ЕПР1 № 572864, 22 січня 2026 року о 15 год 25 хв в с. Уланів, траса Р31 38 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peogeot 5008», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер 0302, проба позитивна 2,18%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 22 січня 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП «Хмільницька ЦРЛ» (а. с. 3).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу «Драгер 0302». Результат огляду – 2,18 проміле. У графі «З результатами згоден» стоїть особистий підпис ОСОБА_1 (а. с. 4).

Як видно із чеку приладу «Драгер Алкотест 6820» № (прилад № 0302, тест № 715 від 22 січня 2026 року) результат огляду ОСОБА_1 2,18 ‰ (а. с. 5).

Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як працівники поліції зупиняють автомобіль «Peogeot 5008», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський представляється, повідомляє про відеофіксацію, а також називає причину зупинки – недотримання інтервалу та створення аварійної ситуації. Після цього поліцейські перевіряють документи ОСОБА_1 .

О 15 год 33 хв поліцейський запитує коли ОСОБА_1 востаннє вживав наркотичні речовини, пропонує пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 відповідає, що він стомлений з дороги, просить вирішити ситуацію.

О 15 год 36 хв поліцейський запитує чи не вживав він алкоголь, той відповідає, що вживав ввечері та знову неодноразово просить вирішити питання.

Поліцейський робить контрольний замір повітря, роз`яснює порядок продування «Драгера», ОСОБА_1 продуває прилад, результат огляду – 2,18 проміле.

Поліцейський пропонує ОСОБА_1 знайти тверезого водія, починає складати адміністративні матеріали. ОСОБА_1 знову неодноразово просить вирішити питання.

О 16 год 11 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом, роз`яснює йому його права, видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними.

Як встановлено із відеозапису, факт керування транспортним засобом, а також порушення ПДР ОСОБА_1 на місці події не заперечував, тому покликання адвоката на протиправність дій поліцейських апеляційний суд відхиляє повністю.

ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, із результатами огляду погодився, про що свідчить зміст відеозапису та його підпис у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у зв`язку із чим у працівників поліції не було обов`язку пропонувати йому проходження повторного огляду у закладі охорони здоров`я.

Посилання в апеляційній скарзі на недостовірність результатів «Драгера» відхиляються судом апеляційної інстанції. Так, прилад за його технічними характеристиками температуру навколишнього середовища вимірює автоматично, а не в ручному режимі. До того ж, такий показник залежить від місця перебування приладу, в даному випадку прилад перебував в салоні поліцейського авто, що вбачається з відеозапису. А отже, сама по собі ця обставина не може свідчити про несправність приладу та/або недостовірність визначених ним результатів. Крім того, до апеляційної скарги не додано доказів, які б підтверджували залежність показів «Drager Alcotest 6820» на вміст алкоголю в повітрі, що видихається від температурного режиму навколишнього середовища.

Окрім того відповідно до інструкції з використання та технічних характеристик приладу, міжповірочний інтервал приладу «Drager Alcotest 6820» становить один рік. Як вбачається з роздрукованого результату приладу «Drager Alcotest 6820», останнє калібрування вищевказаного приладу проводилось 18 листопада 2025 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 22 січня 2026 року, тобто до закінчення терміну повірки та калібрування приладу «Drager Alcotest 6820». Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.

Твердження сторони захисту про те, що огляд було проведено невідомим пристроєм №0302 є безпідставними, адже як видно із роздруківки чеку «Драгера», 0302 є номер приладу «Drager Alcotest 6820», яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Також апеляційний суд відхиляє доводи про те, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння середнього ступеня, оскільки результат огляду у 2,18 проміле перевищує допустиму норму алкоголю в крові у понад десять разів.

Суд не бере до уваги покликання захисника на постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у справах №149/2986/23, №149/2894/22, 149/3661/23 та Полтавського апеляційного суду у справі №538/15/26, оскільки вони не мають ані обов`язкового, ані рекомендаційного характеру при розгляді цієї справи Вінницьким апеляційним судом. Покликання захисника на практику Верховного Суду у справах №357/10134/17, № 338/1/17, № 686/11314/17, № 216/5226/16-а також не є обґрунтованими, адже відносини та предмет доказування у них не є релевантними.

Решта доводів апеляційної скарги факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не спростовують.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 22 січня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Слюсарчука Євгена Андрійовича – залишити без задоволення.

Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук