Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №522/22171/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22171/25-Е

Провадження № 2-др/522/72/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Зелінська К.Ю..

розглянувши заяву представника позивача – ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/22171/25-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності

В С Т А Н О В И В:

До суду 27.04.2026 року надійшла заява представника позивача – ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/22171/25-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23.04.2026 у справі № 522/22171/25-Е позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя були задоволені у повному обсязі, проте питання розподілу судових витрат не було вирішено під час ухвалення рішення. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, які становлять 80 000,00 грн, та витрат на сплату судового збору у розмірі 9 084,00 грн, Заявник надав відповідний договір, деталізацію наданих послуг та докази їх оплати. Посилаючись на вимоги ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України та практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_2 зазначає, що вказані витрати є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим просить суд ухвалити додаткове рішення про їх стягнення з відповідача на її користь.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року заяву прийнято до провадження.

05.05.2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до наданих заперечень представник відповідача зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою, оскільки питання розподілу судових витрат не залишилося невирішеним під час проголошення основного рішення від 23.04.2026, а чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості повторного вирішення цього питання у спосіб ухвалення додаткового рішення. Відповідач наголошує, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн не є співмірними зі складністю типового спору про поділ майна та фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи, яка обмежилася участю у двох судових засіданнях. Крім того, представник зазначає, що позивачем не було подано попереднього орієнтовного розрахунку витрат згідно зі ст. 134 ЦПК України, що є самостійною підставою для відмови у їх відшкодуванні. Також зазначається, що оскільки рішенням суду було частково задоволено як первинний, так і зустрічний позови, покладення витрат на сплату судового збору виключно на відповідача є неправомірним. Посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідач вказує на недоведеність безпосереднього зв`язку між усіма заявленими витратами та матеріалами цієї конкретної справи, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 09.06.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали заяви приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2026 року у цивільній справі № 522/22171/25-Е задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності.

25 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача — адвоката Денищенко-Бостан Олени Леонідівни — про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн та судового збору у розмірі 9 084,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що у судовому засіданні 23 квітня 2026 року представником позивача було зроблено відповідну заяву щодо намірів підтвердити понесені витрати на правничу допомогу, а докази надано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в межах п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Зазначені дії узгоджуються із встановленим законом порядком подання доказів на підтвердження судових витрат.

Водночас судом встановлено, що у первісній позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який включав лише судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, тоді як щодо витрат на правничу допомогу зазначено лише те, що їх остаточна сума буде визначена по факту відповідного обсягу наданих правничих послуг.

При цьому договір про надання правової допомоги № 07/07/2025-09 від 07 липня 2025 року, тобто документ, укладений до звернення до суду та до відкриття провадження у справі, а також відомості про визначену у Додатку № 1 вартість послуг адвоката не були долучені до матеріалів справи ані разом із позовною заявою, ані на будь-якій іншій стадії розгляду справи аж до ухвалення рішення по суті.

Суд звертає увагу на те, що на момент подання позову позивач вже перебував у договірних відносинах з адвокатом та мав конкретне уявлення щодо вартості правничих послуг, яке було закріплено умовами чинного договору та відповідного додатку до нього. Ненадання цих документів суду впродовж усього часу розгляду справи не може розцінюватися як об`єктивна неможливість їх подання.

Наведені обставини мають суттєве значення з огляду на приписи ст. 134 ЦПК України, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона зобов`язана подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Визначення у такому розрахунку витрат на правничу допомогу як невизначених за розміром, за наявності укладеного договору із чітко встановленою вартістю послуг, фактично позбавляло сторону відповідача можливості належним чином оцінити обсяг своїх процесуальних ризиків та завчасно підготуватися до розгляду питання про судові витрати. Непоінформованість відповідача про наявність укладеного договору про надання правової допомоги та про очікуваний розмір відповідних витрат ставила його у явно невигідне процесуальне становище, що суперечить засадам рівності та змагальності сторін у цивільному судочинстві.

Суд також зауважує, що ризики, пов`язані з невчиненням процесуальних дій у строки та в порядку, встановлені законом, відповідно до засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства покладаються на ту сторону, яка їх допустила, а не на її процесуального опонента.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дотримання позивачем строку подання доказів, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не може нівелювати порушення приписів ст. 134 ЦПК України в частині обов`язку належного визначення попереднього розрахунку судових витрат.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн та відмовляє у їх відшкодуванні на підставі ч. 2 ст. 134 ЦПК України.

Щодо вимоги про стягнення судового збору у розмірі 9 084,00 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 при поданні первісної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи. Зазначена сума була включена до попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат, поданого разом із позовною заявою відповідно до вимог ст. 134 ЦПК України.

Судом також встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 при поданні зустрічної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторону, яка програла спір.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки рішенням суду від 23 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, кожна зі сторін є одночасно стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, та стороною, проти якої задоволено вимоги іншої сторони. З огляду на те, що розміри судового збору, сплаченого сторонами за первісним та зустрічним позовами, є тотожними та становлять по 9 084,00 грн, суд дійшов висновку про їх взаємне зарахування в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 141 ЦПК України. За таких обставин підстав для стягнення судового збору з будь-якої зі сторін на користь іншої суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача – ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/22171/25-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності– задовольнити.

Ухвалити у справі № 522/22171/25-Е за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності додаткове рішення яким у відшкодуванні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя: А.В. Науменко

09.06.2026