Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №521/21969/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/21969/25

1-кп/521/1232/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025163470000863 від 19.09.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Кошари Роздільнянського району Одеської області, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді сержанта резерву військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодшого сержанта», раніше судимого вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2022 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, ч.1 ст.121 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Кошари Роздільнянського району Одеської області, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді сержанта резерву військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодшого сержанта», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 серпня 1998 року № 622, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 24.09.2025, у невстановленому досудовим розслідуванням місці придбав, бойові припаси та вибухові речовини, а саме: тротилову шашку 400 грам, яка є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини та належить до вибухових речовин, корпус ручної осколкової гранати Ф-1, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини в металевому корпусі та належить до вибухових речовин, вогнепровідний шнур ОШП загальною довжиною 700 мм., який є засобом підриву та відноситься до вибухових речовин, капсуль-детонатор КД-8А, який є засобом підриву та відноситься до бойових припасів, запал УЗРГМ, який є засобом підриву та належить до бойових припасів, які незаконно переніс на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де зберігав без передбаченого законом дозволу до моменту їх вилучення працівниками поліції 24 вересня 2025 року.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.263 КК України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_4 18.09.2025, приблизно о 21.50. год., більш точного часу під час судового розгляду не встановлено, разом з ОСОБА_5 перебували на вулиці Житкова у м. Одесі, де побачили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували неподалік від будинку АДРЕСА_4 по вказаній вулиці. В цей же час у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу на ОСОБА_8 з метою заволодіння майном останнього, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, при цьому останні визначили в якості предмета свого злочинного посягання належну ОСОБА_8 сумку, яка у останнього висіла через плече.

Так, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу на ОСОБА_8 з метою заволодіння майном останнього, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, керуючись корисливим мотивом, у вищевказаний час, ОСОБА_4 за попередньою згодою зі ОСОБА_5 , підійшли до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та використовуючи уявний привід для початку спілкування, попросили у останніх цигарки, при цьому, отримавши неодноразову відмову, ОСОБА_5 з метою реалізації спільного зі ОСОБА_4 спільного злочинного умислу, направленого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном та задля здійснення дезорієнтування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розпилив балончик сльозогінної дії у бік останніх, при цьому ОСОБА_4 наніс один удар ногою ОСОБА_8 в область тулуба, від чого останній втратив рівновагу та впав, після чого ОСОБА_8 встав та разом зі ОСОБА_9 почали втікати від нападників, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наздогнали потерпілого ОСОБА_8 та почали наносити йому удари в область тулуба, голови та ніг.

В цей час ОСОБА_8 для здійснення самозахисту, зняв зі свого плеча належну йому сумку, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Самсунг» моделі «А50» у корпусі темно-синього кольору із номером телефону НОМЕР_2 , навушники марки «Хуавей» сірого кольору, футляр для окулярів, грошові кошти у сумі 400 гривень, паспорт гр.України на його ім`я, водійське посвідчення на його ім`я, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від автомобіля марки «Нісан» моделі «Максіма QX» із д.н.з. НОМЕР_3 , банківська картка « ІНФОРМАЦІЯ_5 », із № НОМЕР_4 , ключі від будинку, автомобіля, дачі та інші ключі, які були на зв`язці та, поклавши сумку на землю позаду себе, продовжив чинити опір нападникам.

Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на вчинення нападу з метою заволодіння майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, діючи у групі за попередньою змовою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, використавши свою значну фізичну перевагу, подолали супротив потерпілого ОСОБА_8 шляхом нанесення останньому тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_5 схопив із землі належну ОСОБА_8 сумку та разом зі ОСОБА_4 почали тікати з місця вчинення кримінального правопорушення у бік АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , а потерпілий ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 у свою чергу побігли у бік нападників.

У подальшому ОСОБА_5 , діючи у групі за попередньою змовою зі ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їх намагаються наздогнати потерпілий ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 , при цьому ігноруючи вимоги ОСОБА_9 щодо повернення майна потерпілого ОСОБА_8 , з метою утримання викраденого майна та подолання волі потерпілого до будь-якого подальшого опору, взяв правою рукою із землі камінь та кинув його у бік ОСОБА_8 , поціливши останньому у скроневу ділянку, тим самим подолавши волю потерпілого до будь-якого подальшого опору.

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 9000 гривень та тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани лівої скронево-тім`яної ділянки, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та садна в лівій виличній ділянці та лівої кисті, синець правого передпліччя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.4 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для здоров`я потерпілого (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 22.09.2025 року приблизно о 22.20. год., більш точного часу в ході проведення судового розгляду не встановлено, перебував в АДРЕСА_6 , де побачив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В цей час у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у вищевказаний час, підійшов до ОСОБА_10 та діючи умисно, з мотивів рапотово виниклих неприязних відносин, явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, взяв з землі в праву руку дерев`яну ніжку від столу та наніс ОСОБА_10 вказаною дерев`яною ніжною один удар в область правої гомілки, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому діафіза великогомілкової кістки правої гомілки на рівні середньої та нижньої тритини зі зміщенням уламків.

Зазначене тілесне ушкодження згідно з п. 2.1.3 «к» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.09.1995 р., відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та було небезпечним для життя в момент спричинення.

Після чого, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , наніс останньому дерев?яною ніжкою, яка перебувала в правій руці ОСОБА_4 , не менше одного удару в область обличчя потерпілому, чим завдав йому тілесних ушкоджень у вигляді уламкового перелому кісток носа без зміщення уламків, рану тім?яної області зліва та надбровної області зліва, забої м?яких тканин лобної, лівих скроневих, тім?яної, потиличної областей, які згідно п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні частково визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні, в подальшому під час судового розгляду та дослідженні доказів свою вину визнав повністю в інкримінованих йому злочинах, підтвердив обставини їх вчинення відповідно до обвинувального акту. Суду поряснив, що він проходив військову службу у ЗСУ з 2022 року. 09.05.2026 року повернувся з полону, в якому перебував приблизно 2 місяці. Приблизно місяць лікувався, після чого продовжив військову службу. В подальшому отримав відпустку. Зброю та бойові припаси придбав у прифронтовій зоні приблизно у вересні місяці 2025 року. Перелік придбаної зброї та бойових припасів вірно зазначені в обвинувальному акті. Бойові припаси зберігав у с.Прилиманське для себе без мети збуту, оскільки розумів, що це незаконно. Крім того, щодо епізоду де потерпілим є ОСОБА_8 зазначив, що приблизно 19.09.2025 року в місті Одеса він разом з ОСОБА_5 чекали таксі, поки його брат забере їх по вул.Житковій. Він бачив, як ОСОБА_5 вдарив потерпілого ОСОБА_8 , після того, як останній грубо відповів ОСОБА_5 на його прохання закурити цигарку. Після того, як ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_8 , останній впав. В цей час другий потерпілий хотів вдарити ОСОБА_5 , то коли він це побачив підбіг до них та задув газовим балоном ОСОБА_8 та його друга, щоб не було бійки. Після чого приїхав його брат, вийшов з таксі, зустрівшись з ними вони разом побігли з місця події. ОСОБА_5 біг за ним з братом позаду, потерпілий з другом бігли за ними. Особисто він майном потерпілого не заволодівав, де пропали речі йому не відомо. Сумку потерпілого смикнув ОСОБА_5 після того, як він задув потерпілого та його друга газовим балончиком. Але коли вони бігли, то сумки він не бачив. Після цього вони викликали таксі і поїхали на орендовану квартиру. За часом це було приблизно 2 хвилини. Коли вони приїхали на квартиру, то сумки при ОСОБА_5 вже не було. Як ОСОБА_5 смикнув сумку потерпілого бачив, куди вона зникла йому не відомо. Розумів, що ОСОБА_5 заволодів чужим майном. Він задув потерпілого газовим балоном та вважав, що конфлікт закінчиться. Тілесні ушкодження потерпілому не наносив, ОСОБА_5 вдарив кулаком по обличчю ОСОБА_8 один раз і той впав.

Щодо подій де потерпілим є ОСОБА_10 , зазначив, що в вересні місяці 2025 року вночі вони з ОСОБА_5 вийшли з електрички, сміялися, вони йшли в сторону вул.Дальницької в м.Одесі, ніякого гавкіту собак не було, в цей час із темряві вийшов чоловік з трубою та кинувся на них. Вони відбігли на другу сторону вулиці, ОСОБА_5 кинув в бік того чоловіка камінням та попав йому в коліно, після чого цей чоловік впав. В цей час він підбіг до того чоловіка, забрати трубу, він забрав трубу в цього чоловіка. В цей час цей чоловік тримав його за ногу. Він вдарив цього чоловіка декілька разів по обличчю, вже після чого він вдарив потерпілого дуже сильно цією трубою по нозі, по якій саме не пам`ятає. Не заперечує факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Подія відбувалась за адресою, яка зазначена в обвинувальному акті, не заперечує щодо цього факту. ОСОБА_5 кинув тільки камінь, а удари потерпілому наносив тільки він. Подія з потерпілим ОСОБА_10 мала місце через декілька днів після подій з потерпілим ОСОБА_8 . У вчиненому щиро кається, зазначив, що завдані збитки потерпілим відшкодовані, просив його суворо не карати, має намір продовжити службу в ЗСУ.

В подальшому додатково пояснив, що дійсно забрали у потерпілого ОСОБА_8 сумку, а саме ОСОБА_5 її забрав та вони стали тікати, потерпілий із другом бігли за ними та кричали їм у слід, тоді ОСОБА_5 кинув у потерпілого каміння та той зупинився. У сумці потерпілого , яка була відкрита, був мобільний телефон, який ОСОБА_5 передав йому. Коли пробігли ще трохи викинули сумку з усім її вмістом та мобільний телефон, оскільки злякалия. Все відбувалося саме так, як зазначено в обвинувальному акті.

Також додатково поянив, що дійсно наносив удари потерпілому ОСОБА_10 палкою, яку ранніше вважав трубою. Події відносно потерпілого ОСОБА_10 відбувалися саме так, як пояснив потерпілий. У скоєнному щиро кається, приносить свої вибачення потерпілим, для себе зробив певні висновки, має намір продовжити військову службу для захисту своєї країни. Також просив врахувати, що потерпілим відшкодовано матеріальну шкоду, претензій до нього потерпілі не мають, просив суворо не карати його.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, в подальшому під час дослідження доказів визнав свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях у повному обсязі та підтвердив, що обставини їх вчинення відповідають викладеним в обвинувальному акті. Суду пояснив стосовно епізоду щодо потерпілого є ОСОБА_8 , що він та ОСОБА_4 приїхали до Одеси приблизно о 22:00 год., дата та назва вулиці вірна зазначена в обвинувальному акті, вони стояли на зупинці та чекали брата ОСОБА_4 , він мав приїхати на таксі та їх забрати. Біля магазина він почув голоси та підійшов попросити закурити, потерпілий ОСОБА_8 розвернувся та нецензурною лайкою сказав, що немає. Після цього він його вдарив правим кулаком в сторону щелепи, його друг хотів вдарити його, в цей час підбіг ОСОБА_4 та задув їх газовим балончиком. Приїхав брат ОСОБА_4 Та ОСОБА_4 з братом побігли вперед, він смикнув сумку потерпілого, хотів помститись потерпілому. Побіг за ОСОБА_4 та його братом, в цей час за ним біг потерпілий з другом. Він нагнувся, взяв каміння та кинув в потерпілого та його друга, попав чи ні йому не відомо.Всі разом бігли в бік вул.Хімічної в м.Одесі. Коли бігли він викинув сумку потерпілого в смітний бак, що було в сумці йому не відомо. Коли добігли до вул.Хімічної викликали таксі та поїхали на квартиру. Потерпілого ОСОБА_8 вдарив один раз. Сумка висіла збоку у потерпілого, він її смикнув за поясок, вона залишилась в його руках. Не оспорює перелік майна, яке перебувало в сумці потерпілого, в обвинувальному акті все вірно зазначено. ОСОБА_4 не бачив та не знав, що він смикнув сумку. В подальшому суду пояснив, що у сумці, яка була відкрита, був мобільний телефон, який він передав ОСОБА_4 , ОСОБА_11 бачив, що він забрав сумку у потерпілого. Коли тікали від потерпілого то викинули сумку та телефон у смітник у парку.

Щодо подій де потерпілим є ОСОБА_10 , зазначив, що вони зі ОСОБА_4 приїхали до Одеси, йшли по вулиці, хотіли перейти дорогу, в цей час з кущів вибіг потерпілий з трубою в руках, потерпілий почав замахуватись для удару трубою, в цей він кинув в потерпілого камінням, потерпілим впав, коли ОСОБА_4 намагався викинути трубу, потерпілий тримався за ногу ОСОБА_4 та вкусив його за ногу. ОСОБА_4 . В дарив потерпілого по обличчю, відтягнув ОСОБА_4 від потерпілого, викинули трубу та пішли до магазину. Між подіями з потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 минуло декілька днів. В подальшому суду пояснив, що події стосовно потерпілого ОСОБА_10 . Відбувалися так, як зазначено в обвиунвальному актв та як пояснв сам потерпілий. У вчиненому щиро кається, зазначив, що завдані збитки потерпілим відшкодовані, матеріальних претензій до них немає, тому просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні відповідно до вимог КПК України та ст.63 Конституції України відмовився від надання пояснень. Зазначив, що матеріальну шкоду йому було відшкодовано, матеріальних претензій до обвинувачених не має, покарання просив визначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що 22.09.20255 року був вдома у приватному будинку по АДРЕСА_7 , біля 22.00.год. почув гавкіт собаки у дворі, зрозумів, що хтось біля двору, було темно, вийшов та відчинив фіртку, побачив дві фігури чоловіків, один з них вдарив його цеглою по лівому коліну, він побіг за ними. Один з них забризкав йому обличчя з балончику, а другий вдарив по нозі. Він побачив, що на його нозі видно кістки то ліг на живіт на землю. Сусід крикнув, що що ви робите та хлопці тоді втікли, а його забрали у лікарню, швидку викликав сусід. Коли вже був у лікарні слідчий показував фотознімки. Хлопці були віком 20-30 років, той що газом бризкав трохи нижче, другий вищий. Також зазначив, що в нього була сумка, в ній були грощі 2000 грн., хтось намагався зняти сумку. Коли лежав то хлопці його лупцювали, ударів було від трьох до п`яти, били палкою, один бив, а другий цеглиною вдарив. Телефон та документи залишилися у нього. Обвинувачені відшкодували йому матеріальну шкоду, претензій до них не має, не бажає, щщзо обвинуваченим було призначене суворе покарання.

Судом під час судового розгляду дослідженні докази у порядку ст.94 КПК України.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, ч.1 ст.121 КК України та визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.125 КК України, крім того, суд дійшов переконання, що їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинів, повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Відповідно до рапорту виклику служби 102 18.09.2025 року о 21:57 годин надійшло повідомлення про те, що 18.09.2025 року о 21:59 годин адресою: АДРЕСА_4 , завод, на заявника та його друга напали двоє осіб приблизно 20 років, зі слів вдарили друга та обох заприскали з перцового балончика, наразі знаходяться біля АЗС.

Відповідно до рапорту виклику служби 102 18.09.2025 року о 22:39 годин надійшло повідомлення про те, що 18.09.2025 року о 22:00 годин за адресою: АДРЕСА_8 невідомі побили та забрали телефон з документами, постраждалий гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ЗЧМТ, СГМ, рублена рана скроневої ділянки голови, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.09.2025 року була прийнята заява від ОСОБА_8 в якій останній просить вжити заходи правового характеру до невстановленої особи, яка 18.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_4 , відкрито із застосуванням насилля небезпечним для його життя та здоров`я викрала належне йому майно, спричинивши йому матеріальну та фізичну шкоду.

Відповідно до протоколу огляду від 19.09.2025 року за участі потерпілого ОСОБА_8 проведено огляд ділянки території за координатами 46.473300, 30.672498 за адресою: АДРЕСА_4 та ділянки території за координатами 46.4743759, 30.6730828 за адресою: АДРЕСА_5 біля АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » під час якого було виявлено та вилучено: сліди РБК та фрагменти тканини білого кольору з плямами бурого кольору.

Відповідно до висновку експерта від 28.10.2025 року №СЕ-19/116-25/24237-ВТХ надані на дослідження предмети є відповідно: - тротиловою шашкою 400 грам, яка є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (тротил) та належить до вибухових речовин; - корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини в металевому корпусі та належить до вибухових речовин; - вогнепровідним шнуром ОШП загальною довжиною 700 мм. ІНФОРМАЦІЯ_10 призначений для передачі променю вогню та спалах) капсулів детонаторів, зарядів димного пороху та інших спеціальних виробів як в народному господарстві так і в військовій справі, є засобом підрив) та відноситься до вибухових речовин; - капсулем-детонатором КД-8А, який є засобом підриву та відноситься до бойових припасів; -запалом УЗРГМ, який є засобом підриву та належить до бойових припасів. Надані на дослідження корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ ні конструктивно сумісні, безперешкодно з`єднуються між собою і в сукупності утворюють одну ручну осколкову гранату Ф-1. Ручна осколкова граната Ф-1 належить до бойових припасів. Капсуль-детонатор КД-8А, тротилова шашка 400 грам придатні до вибуху. Надані на дослідження корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ при конструктивному поєднанні придатні до вибуху. ІНФОРМАЦІЯ_10 є засобом підриву та відноситься до вибухових речовин, до вибуху не призначений. Судом переглянуто додаток до зазначеного висновку експерта, зміст якого відповідає змісту висновку;

Відповідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2025 року потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу, яка зображена на фотознімку під №3, як особу яка 18.09.2025 року напала на нього.

Згідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2025 року потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу, яка зображена на фотознімку під №1, як особу яка 18.09.2025 року нанесла йому тілесні ушкодження та забрала у нього сумку з особистими речами.

Відповідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2025 року свідок ОСОБА_9 впізнав особу, яка зображена на фотознімку під №3, як особу, яка здійснила напад на нього.

Відповідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2025 року свідок ОСОБА_9 впізнає особу, яка зображена на фотознімку під №4, як особу, яка 18.09.2025 року здійснила на нього розбійний напад.

Відповідно до висновку експерта від 22.09.2025 року №1287 на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_8 , 2005 р.н., та даних медичної документації на нього, у гр-на ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: рублена рана лівої скронево-тім`яної ділянки, садна в лівій виличній ділянці та лівої кисті, синець правого передпліччя. Рублена рана утворилися від дії рубаючого предмета, інші ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, стиснення, тертя. Судячи за морфологічними властивостями ушкоджень, вони могли бути заподіяні 18.09.2025 р. Вирішення питання про можливість утворення ушкоджень в умовах падіння з положення стоячи на площині та самоспричинення потребує встановлення конкретних умов та обстановки. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя. Рублена рана викликає розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день). За цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна в лівій виличній ділянці та лівої кисті, синець правого передпліччя, як в сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.5 і 4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

Відповідно до довідки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОМР від 18.09.2025 року №4954, яка видана ОСОБА_12 , зазначено діагноз: рублена рана лівої скроневої ділянки.

Відповідно до ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 24.09.2025 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно до протоколу обшуку від 24.09.2025 року за участі ОСОБА_4 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого було виявлено та вилучено: кейс чорного кольору, що містить в собі предмет ззовні схожий на пістолет моделі «Glock» травматичної дії, в розібраному стані з ідентифікаційним номером на затворі та корпусі у вигляді гравіювання, а саме: НОМЕР_14; прозорий футляр, що містить в собі 22 предмети, ззовні схожі на набої з маркуванням на донці «МАС 9mm»; 29 предметів, ззовні схожих на набої калібру «5.45» з маркуванням на нижній частині у вигляді «17.82»; мобільний телефон марки «Relme» синього кольору в чохлі прозорого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з номером мобільного телефону « НОМЕР_7 », який належить ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» темно-синього кольору в чохлі прозорого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 , з номером мобільного телефону « НОМЕР_10 », який належить ОСОБА_4 ; предмет схожий на тротилову шашку з написом на верхній частині у вигляді «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 400 гр»; предмет схожий на вогнепровідний шнур довжиною 70 см; предмет схожий на корпус гранати «Ф1» з маркуванням в нижній частині у вигляді гравіювання «3798т»; предмет схожий на капсуль-детонатор «КД8а»; предмет схожий на запал типу «УЗРГМ» з маркуванням на спусковому важелі «63-72 УЗРГМ. УЗГРП», 2386-136-72»; кросівки чорного кольору, кофту коричневого кольору з написом «М-ТАС», жилетку темно-зеленого кольору, окуляри чорного кольору, джинси темно-синього кольору, належні ОСОБА_5 ; кросівки чорно - білого кольору, джинсові штани синього кольору, кофту білого кольору та кофту чорного кольору, нагрудну сумку кольору «Хакі». Постановою слідчого від 24.09.2025 року виявлені та вилучені предмети та речі визнано речовими доказами, на які ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 06.10.2025 року накладено арешт.

Відповідно до ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 24.09.2025 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_9 .

Згідно протоколу обшуку від 24.09.2025 року за участі ОСОБА_13 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_9 , під час якого було виявлено та вилучено:чоловічі кросівки сірого кольору, із наявним написом «Тrеnо sport», із розміром 41; джинсові штани чорного кольору; мобільний телефон марки «Айфон» у чохлі та у корпусі сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_11 , ІМЕІ2: НОМЕР_12 , та сім картку типу «Нано» оператора « ІНФОРМАЦІЯ_12 », із наявним номером 89380; темні сонячні окуляри із наявним логотипом збоку у вигляді літери «В». Виявлені та вилучені речі у ході обшуку постановою слідчого від 24.09.2025 року визнано речовими доказами, на які ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 06.10.2025 року накладено арешт.

Відповідно до ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 24.09.2025 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу обшуку від 24.09.2025 року за участі ОСОБА_5 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було нічого не виявлено та не вилучено.

Відповідно до рапорту виклику служби 102 24.09.2025 року о 16:13 годин надійшло повідомлення про те, що 24.09.2025 року о 15:34 годин адресою: АДРЕСА_3 , під час обшуку ОСОБА_4 виявлено гранату, ззовні схожу на Ф-1.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням відео-звукозапису від 24.09.2025 року за участі ОСОБА_5 було проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_5 . Зазначив обставини придбання та зберігання бойових припасів, гранати,зброї.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням відео-звукозапису від 24.09.2025 року за участі ОСОБА_4 було проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_4 . Навів обставини вчинення кримінального правопорушення.

Згідно витягу до ЄРДР за №12025163470000882 від 23.09.2025 року внесено відомості за заявою потерпілого від 23.09.2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України;

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.09.2025 року була прийнята заява від ОСОБА_10 . Про вжиття заходів правового характеру до невстановлених осіб, які 22.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_6 , нанесли йому тілесні ушкодження.

Відповідно до рапорту виклику служби 102 22.09.2025 року о 22:22 годин надійшло повідомлення про те, що 22.09.2025 року о 22:21 годин адресою: Одеський район, м.Одеса, вул.Путьова кут Дальницького шосе побили чоловіка приблизно 40 років.

Згідно рапорту виклику служби 102 22.09.2025 року о 22:22 годин надійшло повідомлення про те, що 22.09.2025 року о 22:45 годин адресою: АДРЕСА_10 побили невідомі.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.09.2025 року проведено огляд ділянки території розмірами 3х3 метри за координатами 46.4720412, 30.6609301, яка розташована на відстані 11 метрів на південний схід від будинку за адресою: АДРЕСА_10 та на відстані 11 метрів на південний захід від будинку за адресою: АДРЕСА_6 та на відстані 10 метрів від грунтової дороги, яка проходить вздовж дороги за адресою: м.Одеса, Дальницьке шосе, під час якого було виявлено та вилучено: металевий предмет сірого кольору ззовні схожий на ніжку стола, металевий предмет конусоподібної форми, газовий балон «Терен-4», змиви з поверхні бурого кольору.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.11.2025 року було здійснено тимчасовий доступ до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_10 , яку було вилучено, на 37 арк. та CD-R диск з рентгенівськими знімками.

Відповідно до висновку експерта від 10.11.2025 року №1453 на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_10 , 1971 р.н., за медичною документацією, експерт прийшов до наступних підсумків: 1) У гр-на ОСОБА_10 малися наступні тілесні ушкодження: уламковий перелом кісток носа без зміщення, рани тім`яної ділянки зліва та надбрівної ділянки зліва (в медичній документації вказані як рублені), забої м`яких тканин лобної, лівих скроневих, тім`яної, потиличної областей, відкритий уламковий перелом діафіза великогомілкової кістки правої гомілки на рівні середньої та нижньої третин зі зміщенням уламків, рана в середній третині правої гомілки, рана в області лівого колінного суглобу (в медичній документації вказана як рвана). 2), 3), 4) Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів). За даними медичної документації судити про індивідуальні особливості тупого твердого предмета (предметів) не представляється можливим. Вказані ушкодження утворилися незадовго до звернення гр-на ОСОБА_10 у лікувальний заклад (КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ОМР), і таким чином, могли бути заподіяні 22.09.2025 р. 6) Відкритий уламковий перелом діафіза великогомілкової кістки правої гомілки на рівні середньої та нижньої третин зі зміщенням уламків, рана в середній третині правої гомілки складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, згідно з п. 2.1.3 «м» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Уламковий перелом кісток носа без зміщення уламків, рани тім`яної області зліва та надбровної області зліва (в медичній документації вказані як рублені), забої м`яких тканин лобної, лівих скроневих, тім`яної, потиличної областей, рана в області лівого колінного суглобу (в медичній документації вказана як рвана), як окремо так і разом, не були небезпечними для життя, викликали розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 5) Враховуючи характер та різну локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися одномоментно, в умовах падіння з положення стоячи на площині. 7) Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися в умовах власноручного спричинення. 8) Характер та локалізація тілесних ушкоджень у гр-на ОСОБА_10 за механізмом утворення не суперечать показам гр-на ОСОБА_10 , відображеним в протоколі допиту гр-на ОСОБА_10 від 24.09.2025 р. («...22.09.2025, приблизно о 22:20...підібрав камінь та кинув його у мій бік, попавши в моє ліве коліно...наніс мені один удар по правій нозі нижче коліна... отримав ще декілька ударів по голові ніжкою від телевізора...»).;

Відповідно до довідки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОМР від 22.09.2025 року №14659, ОСОБА_10 доставлений ш/д в ВЕМД з діагнозом: ЗЧМТ, перелом кісток носу, відкритий перелом гомілки.

Відповідно до розписок потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинуваченими їм було відшкодовано завдану матеріальну шкоду кримінальним праовопрушенням.

Крім того, судом було досліджені медичні документи відносно ОСОБА_4 , які було долучено стороною захисту та відповідно до яких останній має певні хронічні захворювання.

Відповідно до постанови прокурора від 24.09.2025 року були об`єднані кримінальні провадження №12025163470000863 від 19.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та №12025163470000885 від 24.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Постановою прокурора від 18.12.2025 року об`єднані кримінальні провадження №12025163470000863 від 19.09.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України та №12025163470001171 від 16.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Постановою прокурора від 18.12.2025 року об`єднані кримінальні провадження №12025163470000863 від 19.09.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України та №12025163470000882 від 23.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Відповідні відомості внесені до ЄРДР №12025163470000863 від 19.09.2025 року.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких із досліджених судом доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що грунтується на вимогах ст.94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст.94 КПК України.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинувачених, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши докази, вислухавши позиції сторони обвинувачення, потерпілих та сторони захисту, суд приходить до висновку, що обставини зазначені у висунутому обвинуваченні мали місце та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Надані докази підтверджують існування та перебіг самих подій кримінальних правопорушень, їх місце, спосіб та інші обставини вчинення, дані про розташування учасників події в період їх настання, та певні їх наслідки.

Під час судового розгляду повністю доведено та самі обвинувачені визнали обставини, які зазначені в обвинувальному акті, розкаялись у вчиненому.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за наслідками оцінки доказів суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 та суд вважає, що події кримінальних правопорушень мали місце, а його дії правильно кваліфіковані:

-за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу;

-за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для здоров`я потерпілого (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;

-за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, має захворювання, є людиною молодого віку, матеріальна шкода потерпілим відшкодована.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, відшкодування шкоди потерпілим.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, бажає змінити своє життя, зробив для себе висновки, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він є військовослужбовцем, перебував у полоні, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання суду негативної характеристики не надано, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність. Відповідно до письмової згоди командування військової частини НОМЕР_13 надано згоду на проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_4 .

Крім того судом враховується, що обвинуваченим у добровільному порядку була відшкодована матеріальна шкода потерпілим, про що останні зазначили у своїх поясненнях та надали суду письмові розписки, матеріальних претензій до обвинуваченого не мають, цивільний позов не заявляли, не наполягали на суворому покарнні.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинені обвинуваченим злочини, передбачені:

- за ч.1 ст.263 КК України є тяжким злочином;

-за ч.4 ст.187 КК України є особливо тяжким злочином;

-за ч.1 ст.121 КК України є тяжким злочином.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до ст.66 КК України, суд бере до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - це щире каяття, вчинення кримінального правопорушення при відсутності обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України.

Обвинувачений не становить небезпеку для суспільства, потерпілі не мають претензій майнового характеру до обвинуваченого, не наполягають на суворому покаранні, матеріальна шкода відшкодована, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину. З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного, відношення обвинуваченого до скоєного, зумовлене щирим каяттям вчинених дій, що вбачається з його поведінки під час розгляду справи, врахувавши позиції потерпілих, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого можливе застосування вимог ч.1 ст.69 КК України, тобто призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 та ч.1 ст.121 КК України, що відповідатиме меті кримінального провадження, а саме:

- за ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.263 КК України, - у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.187 КК України - у виді 1 року 11 місяців позбавлення волі, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна;

- за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.121 КК України - у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 року 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Крім того, ОСОБА_4 був засуджений вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2022 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин. Вирок набрав законної сили 27.04.2022 року. Покарання за вироком суду не відбув.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання на підставі вимог п.«г» ч.1 ст.72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, та відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України шляхом складання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком та цим вироком, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 11 місяців 25 днів.

Разом із тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його статус військовослужбовця, проходження військової служби під час воєнного стану, перебування у полоні, щире каяття, поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, а також можливість його виправлення без ізоляції від військового середовища, враховуючи позиції сторони обвинувачення, суд приходить до висновку за можливе на підставі ст.62 КК України замінити покарання у виді 1 року 11 місяців 25 днів позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком 1 рік 11 місяців 25 днів.

Також за наслідками оцінки доказів суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , що події кримінальних правопорушень мали місце, а його дії правильно кваліфіковані:

-за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для здоров`я потерпілого (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану;

-за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, є людиною молодого віку, матеріальну шкоду потерпілим відшкодовано, за останнім місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, відшкодування шкоди потерпілім.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, бажає змінити своє життя, зробив для себе відповідні висновки, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання суду негативної характеристики не надано, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Крім того судом враховується, що обвинуваченим у добровільному порядку була відшкодована матеріальна шкода потерпілим, про що останні зазначили у своїх поясненнях, матеріальних претензій до обвинуваченого не мають, цивільний позов не заявляли.

Враховуючи вищенаведені вимоги ч.2 ст.65 КК України, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинені обвинуваченим злочини, передбачені:

-за ч.4 ст.187 КК України є особливо тяжким злочином;

-за ч.2 ст.125 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до ст.66 КК України, суд бере до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - це щире каяття, вчинення кримінального правопорушення при відсутності обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України.

Обвинувачений не становить небезпеку для суспільства, потерпілі не мають претензій майнового характеру до обвинуваченого, не наполягають на суворому покарнні, матеріальна шкода потерпілим відшкодував, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень. З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості скоєного, відношення обвинуваченого до скоєного, зумовлене щирим його каяттям вчинених дій, що вбачається з його поведінки під час розгляду справи, врахувавши відсутність претензій зі сторони потерпілих, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого можливе застосування вимог ст.69 КК України, тобто призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч.4 ст.187 та ч.2 ст.125 КК України, що відповідатиме меті кримінального провадження:

- за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.187 КК України у виді 2 років позбавлення волі, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Також суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , який є молодою людиною, вперше вчинив злочин, можливе без його ізоляції від суспільства, а тому можливим застосувати стосовно обвинуваченого вимоги ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених п.1, 2 ч.1, п.п.3,4 ч.3 ст. 76 КК України. Також суд не призначає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ст.72 КК України у строк призначеного покарання обвинуваченим слід зарахувати строк попереднього їх ув`язнення із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 слід скасувати та звільнити його з-під варти негайно після проголошення судового рішення.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.96-2 КК України. Під час судового розгляду встановлено, що вилучені у ОСОБА_4 зброя та бойові припаси є предметом вчинення злочину, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про застосування спеціальної конфіскації до зазначених речей.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Крім того з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 3565,60 грн. відповідно до вимог ст.124 КПК України, що підтверджується довідками про витрати на проведення судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 373,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у виді 1(одного) року 9 (дев`ти) місяців позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у виді 1(одного) року 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України у виді 1 (одного) року 10 (десяти) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1(одного) року 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК Україниіз врахуванням вимог п.«г» ч.1 ст.72 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом складання невідбутої частини покарання, призначеного завироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2022 року, до покарання за цим вироком, у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 25 (двадцять) днів без конфіскації майна.

На підставі ст.62 КК України ОСОБА_4 замінити покарання у виді 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 25 (двадцять) днів позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 25 (двадцять) днів без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 24.09.2025 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за ч. 4 ст.187 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.187 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_14 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі вимог ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття покарання з випробуванням строком на два роки. Відповідно до вимог п.п.1,2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку суду з 09.06.2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 скасувати та звільнити його з-під варти після проголошення вироку суду негайно.

На підставі ст.72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 24.09.2025 року по 09.06.2026 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон марки «Relme», синього кольору, в чохлі прозорого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , з номером мобільного телефону « НОМЕР_7 », кросівки чорного кольору, кофту коричневого кольору з написом «М-ТАС», жилетку темно-зеленого кольору, окуляри чорного кольору, джинси темно-синього кольору - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 06.10.2025 року;

-мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» темно-синього кольору, в чохлі прозорого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 , з номером мобільного телефону « НОМЕР_10 », кросівки чорно-білого кольору, джинсові штани синього кольору, кофту білого кольору та кофту чорного кольору, нагрудну сумку кольору «Хакі» - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 06.10.2025 року;

- чоловічі кросівки сірого кольору із наявним написом «Тrеnо sport» розмір 41; джинсові штани чорного кольору, мобільний телефон марки «Айфон», у чохлі та у корпусі сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_11 , ІМЕІ2: НОМЕР_12 , та сім картку типу «Нано» оператора « ІНФОРМАЦІЯ_12 », із наявним номером 89380; темні сонячні окуляри із наявним логотипом збоку у вигляді літери «В» - повернути власнику ОСОБА_13 ;

-газовий балон «ТЕРЕН-4», ніжку від столу (металеву),які зберігаються у камері збереження речових доказів відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, квитанції №2217, №2216 - знищити.

Застосувати спеціальну конфіскацію до кейсу чорного кольору, що містить в собі предмет ззовні схожий на пістолет моделі «Glock» травматичної дії в розібраному стані, з ідентифікаційним номером на затворі та корпусі у вигляді гравіювання: НОМЕР_14; прозорого футляру, що містить в собі 22 предмети, ззовні схожі на набої з маркуванням на донці «МАС 9mm»; 29 предметів, ззовні схожих на набої калібру «5.45» з маркуванням на нижній частині у вигляді «17.82»; предмету, схожого на тротилову шашку з написом на верхнійчастині у вигляді «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 400 гр»; предмету схожого на вогнепровідний шнур довжиною 70 см; предмету схожого на корпус гранати «Ф1», з маркуванням в нижній частині у вигляді гравіювання «3798т»; предмету, схожого на капсуль-детонатор «КД8а»; предмету, схожого на запал типу «УЗРГМ» з маркуванням на спусковому важелі «63-72 УЗРГМ. УЗГРП», 2386-136-72».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 3565,60 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1