Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №505/4223/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4223/25

Провадження № 2/505/2061/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чирки О.О. ,

представник органу опіки та піклування

Подільської міської ради Подільського району

Одеської області Замкової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Подільськ в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Подільського міськрайонного суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , батька її спільної з ним дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи свою позовну заяву тим, що з 25.04.2015 по 26.03.2020 вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 .

У шлюбі сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з позивачем, де для дитини створені належні умови для проживання та навчання.

Батько дитини ОСОБА_3 з моменту розірвання шлюбу та по теперішній час, більше 5 років, проживає окремо від дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не цікавиться станом здоров`я доньки, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування при необхідності, не виявляє до доньки взагалі ніякого інтересу. На протязі більше 5 років не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, жодного разу не подзвонив донці, не подарував жодного подарунку. Має заборгованість зі сплати аліментів.

У зв`язку з викладеним позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позиція відповідача

Представником відповідача Чиркою О.О. подано відзив на позов, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позову.

Так, з жовтня 2020 року ОСОБА_3 проживає за кордоном.

Орієнтовно до 2024 року мати дозволяла дитини періодично в телефонному режимі спілкуватися з батьком. Після 2024 року мати категорично заборонила доньці спілкувати будь-яким способом з батьком.

Але, батько, ОСОБА_3 бажає виховувати свою доньку, спілкуватися з нею та мати змогу бачити як вона росте та розвивається, незалежно від того, що батько наразі знаходиться за кордоном. Військова агресія росії проти України, воєнний стан та пов`язані з ним обмеження, об`єктивно впливають на обсяг і способи спілкування батька із дочкою. А особисті неприязні стосунки між батьками, не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні з дитиною, тому із батьків, який проживає окремо.

Після розірвання шлюбу питання примусового стягнення аліментів не вирішувалося, оскільки в добровільному порядку по необхідності за проханням матері батько надав кошти, про існування судового наказу про стягнення з відповідача аліментів він дізнався вже з даної справи та заборгованість на сьогодні погашена повністю, про що свідчать відповідні квитанції.

На сьогодні, батько звернувся з заявою до органу опіки та піклування з заявою про затвердження графіку спілкування батька з дитиною та вона знаходиться на розгляді в орган опіки та піклування Подільської міської ради.

Просить суд, в порядку дії ст. 19 СКУ - не враховувати висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді 04.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано письмовий висновок в органу опіки та піклування.

17.02.2026 до суду надійшов від Органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

18.02.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

23.02.2026 постановлено ухвалу про витребування з Державної прикордонної служби України інформації про перетин державного кордону України ОСОБА_3

24.02.2026 до суду надійшла витребувана інформація від Державної прикордонної служби України.

30.03.2026 від представника відповідача Чирки О.О. надійшла заява про ознайомлення матеріалами справи.

22.04.2026 від представника відповідача Чирки О.О. надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження.

22.04.2026 від представника відповідача Чирки О.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.04.2026 постановлено ухвалу про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

13.05.2026 від представника відповідача Чирки О.О. надійшов відзив на позов.

18.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

04.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція сторін

Позивач в судовому засіданні підтримала позовну заяву з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача адвокат Чирка О.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважаючи його необґрунтованим.

Представник Органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області Замкова В.П. в судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву, оскільки така позиція узгоджується із письмовим висновком органу опіку та піклування, який надано у цій справі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 25.04.2015 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, за актовим записом №104, який відповідно до рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області у справі № 505/3313/19 від 26.03.2020 було розірвано.

У шлюбі сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 22.08.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис про народження № 456.

На даний час неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються довідкою виданою головою квартального комітету ОСОБА_6 № 52 від 19.11.2025.

Відповідно до довідки, виданої 19.11.2025 за вих. № 80 директором Ліцею № 4 Подільської міської ради Подільського району Одеської області, батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не бере участі у вихованні доньки: не спілкується з вчителями з приводу навчання дитини, не відвідує батьківські збори протягом навчального року.

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 26.08.2025, здійсненого державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кіртокою М.М., заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 76962932 за період з березня 2024 року по липень 2025 року станом на 26.08.2025 становить 52 049,03 грн.

Відповідно до копій квитанцій, наданих відповідачем, ним сплачено у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів. Обставина відсутності заборгованості зі сплати аліментів на час розгляду справи позивачем не заперечується.

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 19.5.1/14104-26-Вих від 24.02.2026, ОСОБА_3 20.10.2020 виїхав за межі території України.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 692 від 17.02.2026, зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем надано скріншот про направлення 11.05.2026 на електрону адресу виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області заяву про визначення графіку спілкування батька з дитиною.

Також відповідачем надані скріншоти спілкування з донькою по відео зв`язку.

Показання свідків

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що є матір`ю відповідача. З її слів, відповідач не є поганим батьком та підтримує зв`язок із донькою. Зазначила, що ініціатором розірвання шлюбу була позивач. Після розлучення позивач певний час дозволяла дитині відвідувати бабусю, однак згодом такі зустрічі припинилися. Також свідок повідомила, що відповідач спілкувався з донькою телефоном. Зазначила, що її син, відповідач у справі ОСОБА_3 постійно передає грошові кошти для передачі необхідних речей для доньки. Разом з тим зазначила, що станом теперішній час, мати неповнолітньої дитини чинить перешкоди у спілкуванні дитини із батьком. Окрім того, неповнолітня ОСОБА_4 повідомляла їй як своїй бабі, що мати чинить перешкоди в користуванні речами, які отримані від батька.

Свідок ОСОБА_5 надала покази, відповідно до яких вона є сестрою відповідача. З 2020 року її брат виїхав за кордон. Брат постійно спілкувався з донькою по телефону, передавав іграшки та грошові кошти. Окрім того зазначила, що позивач не відпустила на літні канікули доньку за кордон до батька, відповідача у цій справі.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , становлять сімейні правовідносини щодо реалізації батьківських прав та виконання батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини, а також наявності чи відсутності передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з можливим ухиленням від їх виховання.

Позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Спірні правовідносини склалися між сторонами з приводу позбавлення батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Судом, не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилась проживати з матір`ю.

Суд враховує, що сторони тривалий час проживають окремо, між ними існують конфліктні відносини, відповідач проживає за кордоном. Вказані обставини не звільняють відповідача від виконання батьківських обов`язків, однак у сукупності з його поясненнями щодо наміру підтримувати зв`язок із дитиною та брати участь у її житті не дають суду підстав дійти висновку про неможливість зміни його поведінки у майбутньому.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується лише у разі доведеного свідомого нехтування батьківськими обов`язками та неможливості зміни поведінки матері чи батька, суд вважає передчасним застосування до відповідача такого заходу.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. СК України розрізняє обов`язки батька з виховання (стаття 150 СК України) та обов`язки батька з матеріального утримання (аліментні зобов`язання, передбачені статтями 180, 181, 185 СК України).

Крім того, відповідачем надано суду докази погашення заборгованості по аліментам.

Однією з підстав для позбавлення батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а не з її утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 692 від 17.02.2026, зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 6 ст.19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Суд не бере до уваги наданий висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 692 від 17.02.2026, вважає його недостатньо обґрунтованим, так як його зміст фактично констатує обставини, на які посилається позивач, та не наведено будь-яких підстав щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Суд також враховує і ту обставину, що із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини.

Верховний Суд наголошує, що самі по собі неприязні стосунки між батьками та недосягнення ними згоди щодо порядку і способу участі у вихованні дитини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків матері та дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Зокрема суд установив, що неможливість активної участі батька в житті дитини спричинена об`єктивними причинами, перебування відповідача з 2020 року за кордоном, введенням військового стану, сторони не проживають разом, зокрема те, що між позивачем та відповідачем існують неприязні стосунки, а отже, позивачем не доведено свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, який бажає змінити свою поведінку та брати активнішу участь в житті дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні.

Суд враховує, що відповідач виявляє прихильне ставлення до своєї доньки, хоче підтримувати батьківсько-дитячі стосунки.

Отже за встановлених обставин судом не встановлено негативного впливу на психічний стан та розвиток неповнолітньої.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, судом у справі не встановлено.

Під час судового розгляду представник відповідача не заперечував, що участь батька у вихованні дитини була недостатньою, однак пояснив це перебуванням за кордоном та наявністю перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача. Також відповідач зазначив, що не втратив інтересу до доньки та не бажає остаточного припинення правового зв`язку з нею, тому суд не вбачає необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.

В межах розгляду даної справи, судом не встановлено фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача не можливо змінити, не містить таких даних і поданий Висновок, у якому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та який не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

За таких обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із п. 1 ст.18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

П. п. 1, 3 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи викладені норми законів, суд доходить висновку про необхідність попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо його доньки неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків покласти на орган опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст. 19, 141, 164, 165, 180, 181 СК України, ст. 12, 15 ЗУ "Про охорону дитинства", керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що у випадку ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки він може бути позбавлений батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення буде складено 09.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04056960, місцезнаходження: Україна, 66300, Одеська область, м. Подільськ, просп. Шевченка, буд. 2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ