Рішення від 17 вересня 2025 р. у справі №450/3052/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3052/24

Провадження № 2/450/439/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Яцишин Андрій Володимирович до Винничківського старостинського округу Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Яцишин Андрій Володимирович до Винничківського старостинського округу Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, в якому просить суд визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений старостою Винничківського Старостинського округу 02.07.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 10 нікчемним та застосувати наслідки нікчемності такого заповіту шляхом визнання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 за законом ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач- ОСОБА_1 є донькою та спадкоємцем першої черги після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як стало відомо позивачу після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_3 було складено заповіт 02.07.2020 року, який посвідчено старостою Винничківського старостинського округу та згідно якого батько позивачки заповів ОСОБА_2 . Вважаю заповіт складений 02.07.2020 року ОСОБА_3 недійсним, з огляду на наступне. Так, як вбачається з копії заповіту, що має місце у позивача, такий посвідчений старостою Винничківського старостинського округу. На копії заповіту, що має місце у позивача відсутній підпис заповідача, хоча по тексту вказано, що нібито такий підписаний ОСОБА_3 . Крім того, як вже зазначалось вище, статтею 1251 ЦК України встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. У копії заповіту, що має місце у позивача, вказано, що ОСОБА_3 , мешкає у АДРЕСА_1 . Проте зазначене абсолютно не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Більше того, ОСОБА_3 був стороною судових спорів з приводу користування зазначеною квартирою, зокрема у справі № 464/1885/17 за його ж позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання частки у спільному майні та встановлення порядку користування. Вказаним рішенням встановлений факт проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , а не у селі Виннички. Також, згідно свідоцтва про смерть - місце смерті заповідача зазначено місто Львів. Таким чином, староста Винничківського старостинського округу не мав права посвідчувати заповіт, оскільки в населеному пункті де проживав заповідач - м. Львів, є ряд як державних так і приватних нотаріусів. Беручи до уваги описане вище, вважає заповіт ОСОБА_3 , посвідчений старостою Винничківського Старостинського округу 02.07.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 10 нікчемним, а отже при цьому мають бути застосовані наслідки нікчемності такого правочину шляхом визнання права на спадщину за законом ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задоволити.

04.07.2024 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.07.2024 року постановлено заяву представника позивача – адвоката Яцишина А. В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Яцишин Андрій Володимирович до Винничківського старостинського округу Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним– задоволити; вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Яцишин Андрій Володимирович до Винничківського старостинського округу Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, шляхом заборони вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за заповітом складеним ОСОБА_3 від 02 липня 2020 року зареєстрованого у реєстрі № 10, на час розгляду справи до набуття рішенням суду законної сили.

26.09.2024 року уповноваженим представником відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області – Охримовичем О. О. подано відзив на позовну заяву, відповідно якого просить повністю відмовити у заявленому позові, у зв`язку з тим, що оспорюваний заповіт був посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування в межах наданих їй повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач зазначає, що староста Винничківського старостинського округу Марійко М. С. був належним чином уповноважений на вчинення нотаріальних дій рішенням Давидівської сільської ради, а посвідчений ним 02.07.2020 року заповіт ОСОБА_3 відповідає вимогам щодо форми та порядку посвідчення заповіту, передбаченим ЦК України. Також у відзиві вказано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності заповіту, а доводи позову ґрунтуються лише на припущеннях та неправильному тлумаченні норм спадкового законодавства.

13.01.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Петелькою О. О. подано до суду відзив, відповідно до мотивів якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оспорюваний заповіт був складений спадкодавцем ОСОБА_3 добровільно, відповідав його справжній волі та посвідчений з дотриманням вимог чинного законодавства. У відзиві зазначено, що позивачка та відповідачка є рідними сестрами, а спадкодавець за життя мав неприязні відносини з позивачкою, у зв`язку з чим заповів усе своє майно іншій доньці – ОСОБА_2 . Представник відповідача вказує, що заповіт складено у письмовій формі, підписано особисто заповідачем, посвідчено уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування та зареєстровано у встановленому законом порядку. Також зазначено, що спадкодавець не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним, а доводи позову ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм спадкового права та не підтверджені належними доказами. Окрім цього, представник відповідача посилається на принцип свободи заповіту, положення ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості визнання заповіту нікчемним за відсутності прямо передбачених законом підстав.

12.05.2025 року справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак адвокат Яцишин А. В. подав на адресу суду клопотання, в якому щодо відкладення чи продовження розгляду справи без участі сторони позивача покладається на розсуд суду.

В судове засідання уповноважений представник Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник Петелька О. О. не з`явились, однак такі подали на адресу суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідаЮ щодо позову заперечують в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.

Судом встановлено, що заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11.05.2017 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання частки у спільному майні та встановлення порядку користування - задовольнити частково; визначити, що частки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 становлять у кожного по 1/3; порядок користування квартирою АДРЕСА_3 встановити наступним чином: - в користування ОСОБА_3 виділити кімнату площею 11.5 метрів квадратних; - в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділити кімнати площею 8,0 метрів квадратних та 19.3 метрів квадратних; - інші приміщення. а саме: кухню (9.0 м кв.), ванну кімнату (2,5 м кв.), вбиральню (1.2 м кв.), коридор (15,2 м. кв.), вбудовану шафу (0,9 м. кв.) - залишити в загальному користуванні; стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі по 515 гривень 77 копійок.

Спеціальним законом, який визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства є ЗУ «Про доступ до судових рішень».

У статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20.

З відкритого доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що рішенням Львівського апеляційного суду від 12.10.2017 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 11 травня 2017 року в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_3 шляхом виділення в користування ОСОБА_3 кімнати площею 11,5 кв.м; в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - кімнат площею 8,0 кв.м та 19,3 кв.м із залишенням в загальному користуванні кухні (9,0 кв.м), ванної кімнати (2,5 кв.м), вбиральні (1,2 кв.м), коридору (15,2 кв.м), вбудованої шафи (0,9 кв.м), скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові, а в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судових витрат зі сплати судового збору, рішення змінено та стягнено в користь ОСОБА_3 по 257,89 грн. з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в решті рішення залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 12.10.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 73 років, місцем смерті зазначено м. Львів, Львівська область, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.01.2024 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 254.

Факт родинних відносин із позивачем підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.12.1977 року, де батьками ОСОБА_5 , прізвище змінено у зв`язку із укладенням шлюбу (копія Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 08.08.2018 року), значаться: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

17.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гіркої Н. С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована в реєстрі за № 256.

Разом з тим, ОСОБА_3 на випадок смерті своїм майно розпорядився, склавши 02.07.2020 року заповіт, посвідчений старостою Винничківського старостинського округу сіл Виннички, Дмитровичі, Гончари Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 10.

Із змісту спірного заповіту встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний помер НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий Пустомитівським РВ УМВС у краш у львівський області від 07травня 1996 року, уродженець с.Виннички. Пустомитівського району, Львівської області, що мешкаю в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належить йому на день його смерті і на що він за законом матиме право заповідає своїй дочці: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зміст ст. 1241, ст. 1254, ст. 1307 Цивільного кодексу України йому старостою Винничківського старостинського округу сіл Виннички, Дмитровичі, Гончари. Давидівської сільської ради об?єднаної територіальної громади роз?яснено. Цей заповіт на прохання ОСОБА_3 , з його слів виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт прочитаний заповідачем вголос і підписаний ним в двох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберігання у справах Винничківського старостинського округу сіл Виннички, Дмитровичі, Гончари Давидівської сільської ради об?єднаної територіальної громади, а другий видається заповідачу. Цей заповіт прочитаний ОСОБА_3 вголос і власноручно підписаний.

Разом з тим, варто зазначити, що стороною надано суду саме дублікат заповіту, виданий ОСОБА_8 , керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, дублікат заповіту виданий ОСОБА_2 замість втраченого, зареєстрований в реєстрі вже за № 3.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що оспорюваний заповіт, посвідчений старостою Винничківського старостинського округу, є нікчемним, оскільки, на думку позивача, був складений та посвідчений із порушенням вимог цивільного законодавства щодо порядку посвідчення заповіту. ОСОБА_1 вказує, що посвідчення заповіту здійснено неналежною посадовою особою та з порушенням встановленої процедури, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину.

На противагу доводам сторони позивача, уповноваженим представником Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області до матеріалів справи долучено Рішення № 354-8/2017 від 11.05.2017 року «Про підсумки перших виборів старост Давидівської сільської ради по одномандатних виборчих округах» 8-ої сесії VII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, згідно 2,3 статті 14-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України «Про місцеві вибори», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», заслухавши інформацію голови Давидівської територіальної виборчої комісії Кравець Лесі Михайлівни про підсумки перших виборів старост Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області по одномандатних виборчих округах, розглянувши Постанови Давидівської сільської територіальної виборчої комісії про затвердження результатів голосування з виборів старост № 22, № 23, № 24, № 25 від 01 травня 2017 року, сільська рада вирішила, окрім іншого, за підсумками перших виборів старост Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області по одномандатних виборчих округах від 30 квітня 2017 року визнати повноваження: ОСОБА_7 - старости старостинського округу - сіл Виннички, Гончари, Дмитровичі; присвоїти Марійку М.С. 13 ранг VI категорії посад службовця органу місцевого самоврядування.

Як вбачається із Рішення № 375-8/2017 від 11.05.2017 року «Про покладання обов?язків із вчинення нотаріальних дій, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, вчинення дій щодо ведення погосподарського обліку» 8-ої сесії VII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», сільська рада вирішила уповноважити як посадову особу органу місцевого самоврядування та члена виконавчого комітету Давидівської сільської ради, зокрема ОСОБА_7 - старости старостинського округу – сіл Виннички, Гончари, Дмитровичі – 1.1. вчиняти нотаріальні дії передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у обсягах, що відповідає вимогам чинного законодавства), дії, перелічені у пп. 1.1.-1.3. п. 1 цього рішення старости можуть вчиняти лише на території відповідного села, селища відповідно до рішення Давидівської сільської ради № 354-8/2017 від 11 травня 2017 року.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому призначений вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому, право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб?єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.

Аналіз Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв?язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням. Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об?єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт. Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій - шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Крім того, визнання заповіту нікчемним за відсутності встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя був повністю дієздатною особою, у судовому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним не визнавався, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами. Крім того, з досліджених судом доказів убачається, що спадкодавець активно реалізовував свої майнові права, зокрема звертався до суду щодо захисту права власності та визначення порядку користування спільним майном, що свідчить про усвідомленість його дій та здатність керувати ними. Встановлено, що 02.07.2020 року ним складено заповіт, який посвідчено уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування — старостою Винничківського старостинського округу Марійком М. С., який діяв на підставі рішень Давидівської сільської ради про надання відповідних повноважень на вчинення нотаріальних дій у межах територіальної компетенції. Із змісту заповіту вбачається, що він складений у письмовій формі, містить усі необхідні реквізити, особисто підписаний заповідачем, прочитаний ним уголос та посвідчений у встановленому законом порядку з дотриманням вимог ст. 1247, 1248, 1251 ЦК України, при цьому доказів порушення форми, порядку посвідчення або вільності волевиявлення заповідача суду не надано, у зв`язку з чим суд доходить висновку про чинність заповіту та його відповідність вимогам закону.

Згідно статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем при зверненні з позовом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

У відповідності до ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або позовну заяву залишено без розгляду, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову по цивільній справі необхідно скасувати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 16, 76, 77, 81, 141, 158, 258, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Яцишин Андрій Володимирович до Винничківського старостинського округу Давидівської ОТГ, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, – відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.07.2024 року, - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2025 року.

Суддя: І. І. Мельничук