Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №522/20098/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/732/26

Номер справи місцевого суду: 522/20098/25

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мухамеджанова О.С., в інтересах ОСОБА_1 ,на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 25.08.2025 року о 10 год. 38 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, буд. 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, або під дією лікарських препаратів, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння або під дією лікарських препаратів у встановленому у законом порядку у відповідному медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі –ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Мухамеджанов О.С. вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною з огляду на такі обставини:

- суд 1-ої інстанції не звернув увагу на те, що працівниками поліції не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідний факт також не зафіксований на відеозаписах з бодікамер поліцейських, долучених до протоколу;

- протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі, за відсутності інших беззаперечних доказів винуватості особи.

Посилаючись на наведені обставини, захисник просить скасувати постанову суду та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду, призначене на 30.04.2026 ОСОБА_1 та його захисник Мухамеджанов О.С., будучи належним чином повідомленими, не з`явилися.

Водночас, 27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від захисника Мухамеджанов О.С. надійшло клопотання про апеляційний розгляд справи за його та ОСОБА_1 відсутності, апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Втім, 30.04.2026 на електронну пошту апеляційного суду надійшло клопотання Клейна Є.В. про відкладення розгляду справи з метою участі в судовому засіданні та надання пояснень.

Із наведених у клопотанні ОСОБА_1 причин та з метою дотримання його прав в тому числі права на захист, апеляційним судом було відкладено апеляційний розгляд справи на 04.06.2026.

Попри це, в судове засіданні 04.06.2026 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не з`явився, будь-яких клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи не подав, не надходило відповідних клопотань також від його захисника Мухамеджанов О.С., а відомостей щодо здійснення представництва Клейна Є.В. іншим захисником матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

При цьому, у рішенні «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлено у ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

На підставі викладеного, а також за відсутності відповідних клопотань сторони захисту, апеляційний суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас це не позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі неможливості безпосередньої участі в розгляді справи, подати до суду письмові пояснення та клопотання.

Тож, апеляційним судом були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП прав, втім, останній в судове засідання з розгляду поданої в його інтересах скарги не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Враховуючи, що апеляційним судом були вжиті всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, а також з метою розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Мухамеджанова О.С., при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння, частиною першою статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючою ознакоювідмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433559 від 25.08.2025 року, відповідно до якого 25.08.2025 року о 10 год. 38 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, або під дією лікарських препаратів, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння або під дією лікарських препаратів у встановленому у законом порядку у відповідному медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР (а.с. 1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 25.08.2025, у якому зазначені виявлені у водія ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та зафіксовано його відмову від проходження відповідного огляду (а.с. 6);

- відеозаписом події, на якому зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі встановленому законом порядку.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 з подальшими змінами (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 з подальшими змінами (далі-Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Із відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що поліцейським при первинному контакті з ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням та в результаті його візуального огляду виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість,при цьому водій ОСОБА_1 спочатку оспорював факт перебування у стані наркотичного сп`яніння та погодився пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я, водночас, перебуваючи у службовому авто поліцейський під час його доставлення до лікарні, від проходження такого огляду відмовився (час 10.56.40).

Водночас, поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 ,що за наслідком відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан, зокрема,наркотичного сп`яніння,буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (час: 10.56.42).

Згодом відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також ознайомлено під підпис із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, та вручено його копію. Будь-яких зауважень ОСОБА_1 протокол не містить і такі на відео не зафіксовано.

При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

Вказаний факт також підтверджено відеоматеріалами, на яких зафіксовано як ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським перебував на місці водія, при цьому авто знаходилося на проїжджій частині із увімкненим двигуном.

Тож, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів сторони захисту, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження вході розгляду справи, як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, за обставинами даної справи водієві у встановленому законом порядку були повідомлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складення протоколу, встановлений законом. Підстави для зворотних висновків не встановлені.

З огляду на викладене, апеляційним судом також не приймається до уваги посилання захисника, щодо неупередженого ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 не підтверджені належним та допустимими доказами, в той час як відеозапис події навпаки свідчить про правомірну поведінку поліцейських та належне і професійне виконання ними своїх обов`язків. При цьому будь-яких зауважень ОСОБА_1 щодо незаконності дій поліцейських на відеозаписі події не зафіксовано.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 також не скористався своїм правом на надання пояснень по суті правопорушення, будь-яких зауважень до протоколу не заносив, як і не зазначав про незаконність дій поліцейських зі складення вказаного протоколу щодо нього.

Наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складення протоколу про адміністративне правопорушення, є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також зазначені ознаки наркотичного сп`яніння і засвідчено факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Із цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватися належним доказом винуватості особи.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Мухамеджанова О.С., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца