Окрема думка від 29 квітня 2026 р. у справі №990/341/23 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Губської О. А., Банаська О. О., Кривенди О. В., Мазура М. В., Ступак О. В., Ткача І. В.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 990/341/23 (провадження № 11-188заі25) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Під час розгляду цієї справи постало питання щодо дотримання Вищою радою правосуддя (далі - ВРП, Рада) процедури прийняття нею рішення від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23, зокрема, прийняття такого рішення за відсутності судді.

2. Велика Палата Верховного Суду залишаючи без змін рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшла висновку, що ВРП допустила формальне порушення підпункту 18.7 Регламенту ВРП, який затверджено рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами та доповненнями) (далі - Регламент) ухваливши рішення за відсутності судді в умовах, коли підстав для застосування правила про повторну неявку не було. Водночас сама лише наявність процедурного порушення не утворює безумовної підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

3. Однак, на наше переконання, такий висновок Великої Палати Верховного Суду є хибним. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала скасувати рішення суду першої інстанції та зазначити про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що мало місце істотне порушення процедури розгляду питання про звільнення судді, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

4. З урахуванням наведеного щодо цих висновків Великої Палати Верховного Суду висловлюємо окрему думку виходячи з таких міркувань.

Короткий виклад обставин справи

5. 28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України".

6. Оскаржуване рішення було прийнято на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) з рекомендацією (рішенням) від 26 липня 2018 року №1367/ко-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області на підставі 4 пункту 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

7. Однією з підстав для скасування рішення ВРП від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23, окрім невідповідності його вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), ОСОБА_1 зазначає порушення процедури його прийняття, а саме вказує, що ВРП прийняла це рішення без його участі та без участі його представника у засіданні, яке відбулось 28 листопада 2023 року, що позбавило його права надати додаткові докази та пояснення, а також повторно заявити відвід члену ВРП ОСОБА_2 , який є упередженим.

8. Позивач наголосив на тому, що він не мав можливості прийняти участь у засіданні ВРП 28 листопада 2023 року, у зв`язку із знаходженням на лікуванні, однак, попри поважність причини першої неявки ОСОБА_1 , розгляд питання щодо звільнення судді відбувся і завершився прийняттям рішення ВРП №1131/0/15-23.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги

9. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ВККС, про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23 відмовлено повністю.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII), з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов вірного висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади судді.

11. Суд першої інстанції, розглядаючи питання про дотримання ВРП процедури прийняття оскаржуваного рішення про звільнення судді, врахував, що ВРП виконала свій обов`язок, передбачений частиною п`ятою статті 56 Закону №1798-VIII щодо належного повідомлення судді про засідання ВРП, стосовно якого розглядається питання про звільнення його з посади, а також зважаючи на ту обставину, що суддя та його представник були заслуханими на засіданні ВРП та надавали відповідні пояснення, а також з огляду на приписи ст. 56 Закону № 1798-VIII, відповідно до яких повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, тому дійшов висновку про відсутність порушень з боку ВРП процедури прийняття оскаржуваного рішення без участі ОСОБА_1 .

12. Позивач не погодився із цим рішенням суду та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

13. В апеляційній скарзі скаржник серед іншого зазначає, що попри інформацію про поважність причини першої неявки ОСОБА_1 , що підтверджувалась належними доказами, і всупереч частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII, розгляд питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 28 листопада 2023 року все ж відбувся і завершився прийняттям рішення ВРП №1131/0/15-23. При цьому, всупереч усталеній практиці ВРП, в засіданні 28 листопада 2023 року не відбулось обговорення членами Ради можливості проведення розгляду подання ВККС без участі судді, не з`ясовувалась поважність причини його першої неявки.

14. Позивач наголошує, що за весь тривалий період розгляду подання ВККС з боку судді ОСОБА_1 не було допущено жодних зволікань та / або затягування цього розгляду. При цьому всі засідання ВРП, що були призначені до 28 листопада 2023 року, а саме 25 січня 2022 року, 27 липня 2023 року, 08 серпня 2023 року та 10 серпня 2023 року, на яких були присутні суддя ОСОБА_1 або його представник, відкладались саме за ініціативою ВРП при голосуванні більшості її членів. З урахуванням наведеного та сумлінного виконання обов`язку щодо явки на всі засідання ВРП, відсутність судді ОСОБА_1 у зв`язку з хворобою 28 листопада 2023 року на засіданні ВРП, фактично була його першою неявкою з поважних причин, про які було повідомлено. При цьому лише повторна неявка належно повідомленого судді дозволяє ВРП розглянути питання про його звільнення за його відсутності (пункт 17.41 Регламенту).

15. Позивач вважає, що ВРП протиправно позбавила суддю ОСОБА_1 права на участь у засіданні, фактично скориставшись його першою неявкою через фізичну нездатність приймати участь у розгляді питання про його звільнення. Позбавлення судді ОСОБА_1 можливості прийняти участь у засіданні 28 листопада 2023 року прямо вплинуло на його права та обов`язки, оскільки він не мав можливості апелювати безпідставним доводам і припущенням члена ВРП ОСОБА_2 , які знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні Ради. Суддя ОСОБА_1 мав намір особисто взяти участь у засіданні ВРП 28 листопада 2023 року для того, щоб заявити відвід ОСОБА_2 і щоб був проведений ретельний розгляд його аргументів та доказів при розгляді подання про його звільнення, що підтверджується заявленим клопотанням про відеоконференцію від 23 листопада 2023 року, проте не зміг це зробити у зв`язку з незадовільним самопочуттям та знаходженням у лікарні на стаціонарному лікуванні.

16. Відтак, на думку позивача, вказане свідчать про те, що було порушено його право на захист та право приймати участь у відкритому засіданні ВРП, право надати пояснення щодо додаткових доказів, що стосуються предмету розгляду та право заявляти відвід членам Ради, що призвело до прийняття рішення ВРП без урахування всіх обставин, що мають значення та з порушенням процедури розгляду та ухвалення цього рішення, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення.

Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати

17. Велика Палата постановою від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07квітня 2025 року - без змін.

18. Оцінивши сукупно всі обставини здійснення процедури щодо позивача, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВРП завчасно повідомила позивача про дату, час і місце засідання 28 листопада 2023 року. Позивач реалізував своє право бути заслуханим особисто 27 липня 2023 року та через свого представника, який брав участь у двох наступних засіданнях, надавав пояснення, ставив запитання та обстоював позицію в повному обсязі. ВРП заслухала та оцінила аргументи позивача стосовно матеріалів кваліфікаційного провадження, дослідила подані ним докази та письмові пояснення, що відображено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Позивач не був обмежений у можливості подати додаткові докази та пояснення письмово як до 28 листопада 2023 року, так і через свого представника, який міг забезпечити його участь у засіданні цієї дати, проте такого представництва позивач не забезпечив, попри тривалу і безперервну участь адвоката ОСОБА_1 у попередніх засіданнях.

19. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що порушення ВРП підпункту 18.7 Регламенту мало формальний характер, оскільки позивач ані в апеляційній скарзі, ні в доповненнях до неї, ані в письмових поясненнях, поданих до Великої Палати Верховного Суду, не навів доводів та не надав доказів на обґрунтування того, які саме істотні аргументи стосовно обставин, які стали предметом розгляду ВРП - невідповідності витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, недостовірності відомостей у деклараціях за 2015-2017 роки щодо грошових активів членів сім`ї, непояснених джерел походження коштів для придбання сином судді автомобіля марки «Mercedes-Benz», - він мав намір навести на засіданні 28 листопада 2023 року і не зміг навести раніше, та які саме докази він не зміг своєчасно подати до ВРП, які в сукупності могли б стати підставою для ухвалення ВРП висновків, відмінних від тих, до яких вона дійшла в межах цього кваліфікаційного провадження. Позивач не навів і доводів, які саме нові аргументи він мав намір оголосити чи які саме докази він мав намір надати саме на засіданні 28 листопада 2023 року з тими, які вже були викладені (щодо аргументів) та надані ним особисто 27 липня 2023 року та через його представника на засіданнях 08 і 10 серпня 2023 року. Натомість зміст його позовної заяви, апеляційної скарги та доповнень до неї підтверджують, що позивач послідовно обстоює ту саму позицію, яка вже була предметом розгляду та оцінки ВРП і суду першої інстанції.

20. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що намір позивача заявити повторний відвід члену ВРП ОСОБА_2 , на який позивач посилається як на одну з причин необхідності його особистої участі в засіданні 28 листопада 2023 року, не міг бути реалізований саме на зазначену дату винятково через його особисту участь. Право заявити відвід члену ВРП не пов`язане з обов`язковою особистою присутністю в засіданні: відповідне клопотання могло бути подано письмово через канцелярію ВРП, через представника або в режимі відеоконференції, як це передбачено правилами Закону № 1798-VIII та Регламенту ВРП. Позивач, який є обізнаним про склад ВРП заздалегідь, мав достатньо часу та реальної можливості для реалізації цього права у будь-який зручний для нього спосіб, що додатково підтверджує формальний характер допущеного порушення.

21. Тож порушення ВРП підпункту 18.7 Регламенту, яке полягало в розгляді питання про звільнення позивача за його відсутності за обставин, що формально не утворювали повторної неявки, не вплинуло на правильність рішення ВРП по суті, не призвело до обмеження процедурних прав позивача, зокрема й права бути почутим, права на представництво, права подавати докази та пояснення, права заявляти відвід, і не порушило вимог справедливого розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Зазначене порушення має формальний характер, а тому не утворює самостійної підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП у розумінні частин першої та другої статті 57 Закону № 1798-VIII.

Мотиви для висловлення окремої думки

22. Не погоджуємося з висновком Великої Палати Верховного Суду, що ВРП допустила формальне порушення підпункту 18.7 Регламенту, ухваливши рішення за відсутності судді, що не утворює безумовної підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.

23. Аналіз матеріалів справи свідчить, що засідання ВРП 28 листопада 2023 року, на якому було прийнято спірне рішення, проведено без участі ОСОБА_1 .

24. Згідно з частиною п`ятою статті 56 Закону №1798-VIII запрошення на засідання Вищої ради правосуддя судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення його з посади з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, є обов`язковим. Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні ВРП та надати відповідні пояснення. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні ВРП суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

25. Також, відповідно до підпункту 18.7 Регламенту питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається Радою в розумний строк у пленарному складі на підставі подання ВККС в порядку, визначеному статтею 56 Закону №1798-VIII. Запрошення на засідання Ради судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення, є обов`язковим. Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Ради суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

26. Отже, як Закон № 1798-VIII, так і Регламент прямо закріплюють не лише формальний обов`язок повідомлення судді про розгляд питання, а процесуальне право судді брати участь у відповідному засіданні та бути заслуханим.

27. Таке право судді єфундаментальною гарантією, яка, по суті, забезпечує його право на захист та участь у потенційно несприятливих для його подальшої кар`єри процедурах: притягнення до дисциплінарної відповідальності, проходження кваліфікаційного оцінювання, відсторонення від посади, звільнення.

28. Право бути заслуханим є складовою більш загального принципу - належної правової процедури. В її центрі перебувають дві основні концепції: due process та fair procedures. Обидві беруть витоки з одного джерела - принципів natural justice, які є основою правовладдя (верховенства права). Правовладдя є нормативним шляхом у пошуку справедливості, яка в публічно-правовій сфері реалізується через принцип законності разом із пропорційністю, правом бути почутим, розумністю рішення та добросовісністю.

29. Концепція due process, насамперед, полягає в забороні обмеження права на життя, свободу та майно без застосування належної правової процедури. Концепція fair procedures, у свою чергу, стосується не лише захисту наведених прав особи, а поширюється на всі адміністративні акти і дії. Завдяки доктрині fair procedures суб`єкти владних повноважень змушені відходити від процесуального формалізму, що робить систему влади прозорішою і передбачуванішою.

30. Спільним для обох доктрин є принципи natural justice, які зобов`язують суб`єктів владних повноважень захищати людську гідність навіть при ухваленні негативного рішення: особа має розуміти його причини, рішення повинне бути обґрунтованим, прийнятим прозоро, а сторона - почутою не формально, а з урахуванням її найкращих інтересів. Там, де суб`єкти владних повноважень наділені певним обсягом дискреції, саме fair procedures ставить їхні рішення в доктринальні межі природної справедливості. Для цього й існує судовий механізм перевірки адміністративного акта на предмет його законності й обґрунтованості.

31. Важливо зазначити, що окреслені критерії справедливого розгляду не обмежуються судовим процесом, вони однаково поширюються і на досудові, квазісудові чи інші подібні процедури, різновидом яких є, зокрема, звільнення судді за рішенням ВРП.

32. Більше того, у справах щодо звільнення судді такі гарантії набувають якісно нового значення, оскільки йдеться про припинення конституційного статусу судді та втручання у гарантії незалежності судової влади.

33. За змістом Регламенту суддя, безумовно, має право брати участь у процедурі свого звільнення, надавати пояснення й наводити власні аргументи, подавати докази, ставити питання членам ВРП та заявляти їм відводи. Лише дотримання вказаних гарантій судді як учасника цих правовідносин і визначеної Регламентом процедури матиме наслідком ухвалення законного і справедливого рішення.

34. Крім того, Регламент прямо передбачає можливість ВРП розглянути питання про звільнення судді за його відсутності лише у разі повторної неявки, незалежно від причин.

35. Повертаючись до обставин цієї справи, зазначимо, що розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 відбувся на засіданнях 27 липня 2023 року (в якому ОСОБА_1 був присутнім та надав пояснення), 08 та 10 серпня 2023 року (брав участь представник судді ОСОБА_1 - адвокат Лепеха К. Г.), на яких рішення прийнято не було. Наступний розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 було призначено на 28 листопада 2023 року. ОСОБА_1 23 листопада 2023 року подав до ВРП клопотання про участь у засіданні ВРП у режимі відеоконференції. 24 листопада 2023 року до ВРП надійшов лист Господарського суду Одеської області, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 не має можливості взяти участь у засіданні ВРП 28 листопада 2023 року у зв`язку із перебуванням на лікарняному. 27 листопада 2023 року до ВРП надійшов лист помічника судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1, до якого додану довідку про знаходження судді на лікарняному від 24 листопада 2023 року. У засідання ВРП, призначене на 28 листопада 2023 року, суддя ОСОБА_1 не прибув, на відеоконференцзв`язок із ВРП не вийшов, окремого клопотання про відкладення розгляду не подав.

36. Наведені обставини переконливо свідчать, що ВРП діяло непослідовно, оскільки суддя особисто чи через представника брав активну участь у засіданнях ВРП, надавав пояснення, заявляв клопотання, проте в першу ж його неявку (коли в засідання не з`явився ні суддя, ні його представник), маючи в розпорядженні лист помічника судді про перебування судді на лікарняному, ВРП не вжила жодних заходів з метою з`ясування причин відсутності судді та ухвалила рішення за його відсутності.

37. Неявка позивача на засідання 28 листопада 2023 року не охоплюється поняттям «повторної неявки» у тому розумінні, у якому це поняття вжито в частині п`ятій статті 56 Закону № 1798-VIII та підпункті 18.7 Регламенту ВРП. Системне тлумачення зазначених приписів дозволяє виснувати, що повторною є друга поспіль неявка судді, який був належно повідомлений про засідання. Засідання, які відбулися 27 липня, 08 та 10 серпня 2023 року, відбувалися за участю самого судді та/або його уповноваженого представника, а тому неявка у жодне з них не можна оцінити як першу неявку в розумінні наведеного припису. Відповідно посилання ВРП у мотивах оскаржуваного рішення на правило про повторну неявку як на формальну підставу для розгляду справи без участі судді не відповідає змісту наведеного правила Регламенту.

38. Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що ВРП порушила вимоги підпункту 18.7 Регламенту, оскільки розглянула питання за відсутності судді без наявності передбачених Регламентом умов для застосування правила про повторну неявку. Тобто Велика Палата Верховного Суду визнала наявність процесуального порушення та відсутність передбачених Регламентом підстав для розгляду питання за відсутності судді, тим не менш, констатувала, що таке порушення має формальний характер і не є самостійною підставою для скасування рішення ВРП.

39. По суті, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з мотивами суду першої інстанції, проте залишила оскаржуване судове рішення без змін, не скориставшись наданими статтею 317 КАС України повноваженнями на зміну судового рішення, яка може полягати, в тому числі, в зміні мотивів його ухваленням.

40. Не можемо погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що допущене ВРП порушення є формальним і не може бути самостійною підставою для скасування рішення ВРП.

41. На наше переконання, порушення права судді бути заслуханим не може вважатися формальним, оскільки воно безпосередньо стосується реалізації фундаментальної процесуальної гарантії. Істотність такого порушення визначається тим, що особу фактично було позбавлено можливості реалізувати передбачене законом право на участь у процедурі.

42. Підхід, застосований Великою Палатою Верховного Суду, фактично ґрунтується на припущенні, що участь судді у засіданні не могла змінити зміст рішення ВРП. Однак такий підхід є несумісним із самою природою процесуальних гарантій. Процесуальне право бути заслуханим існує саме для того, щоб особа могла впливати на процес ухвалення рішення. Тому суд не може ретроспективно констатувати, що реалізація цього права не мала б значення.

43. Усталений підхід адміністративного судочинства полягає в тому, що рішення суб`єкта владних повноважень є правомірним лише за умови його ухвалення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

44. Тобто вимога щодо дотримання процедури є не факультативним елементом законності, а її невід`ємною складовою. Якщо закон або внутрішній акт, який регламентує діяльність органу, встановлює спеціальну процедуру розгляду питання, орган публічної влади не вправі її ігнорувати. У цій справі ВРП розглянула питання у спосіб, який прямо суперечив Регламенту. Отже, оскаржуване рішення було ухвалене не у спосіб, визначений законом та Регламентом, що саме по собі є достатньою підставою для його скасування.

45. На наше переконання, порушення ВРП права судді бути заслуханим під час розгляду питання про його звільнення є істотним порушенням процедури, яке не може вважатися формальним та є самостійною підставою для скасування відповідного рішення.

46. Тому достатніми є підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним, не вдаючись до оцінки інших аргументів апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ

З урахуванням установлених обставин у цій справі та зазначених вище мотивів вважаємо, що апеляційну скаргу позивача необхідно було задовольнити, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року скасувати, а позов ОСОБА_1 до ВРП, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ВККС, про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 28 листопада 2023 року № 1131/0/15-23- задовольнити.

Судді: О. А. Губська

О. О. Банасько

О. В. Кривенда

М. В. Мазур

О. В. Ступак

І. В. Ткач