Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №308/15385/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

Справа № 308/15385/22

Провадження № 51-379 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

особи, щодо якої закрито кримінальне

провадження (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року та прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022070000000306 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Шонга, Республіка Карелія, РРФСР, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України за обставин, викладених у вироку.

Зокрема органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що, будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець, будучи наділеним правом на проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, перебуваючи у змові із ФОП ОСОБА_8 , під час підготовки до продажу земельних ділянок у власність на земельних торгах на території Мукачівської міської ради; не дивлячись на те, що звіти про експертну грошову оцінку, складені ФОП ОСОБА_8 , не відповідали вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, були неякісними та непрофесійними, усвідомлюючи цю обставину, діючи умисно, 16.08.2019 видав п`ять та 23.09.2019 видав дві позитивних рецензії на звіти про експертну грошову оцінку земельної ділянки, в які вніс завідомо недостовірні відомості про те, що звіти про експертну грошову оцінку в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів.

В подальшому було проведено аукціони, і земельні ділянки були відчужені переможцям аукціону, внаслідок чого Мукачівська міська рада недоотримала до місцевого бюджету грошові кошти.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вироком від 12 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 49 КК України. Стягнув з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 33 637,52 грн.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 01 грудня 2025 року скасував вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року,

звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Захисник ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції і закриваючи кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України, у своїй ухвалі погодився з висновками суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Таким чином, фактично апеляційний суд, не досліджуючи жодного доказу, констатував факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Зокрема суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України і закриваючи кримінальне провадження, не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності суд не встановлює винуватості чи невинуватості особи.

Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року змінити і покласти процесуальні витрати за проведення експертиз на рахунок держави. Посилається на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21).

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги.

Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та частково підтримала касаційну скаргу сторони захисту.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів зазначає таке.

За правилами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Таке звільнення застосовується ухвалою суду, в якій не вирішується питання винуватості або невинуватості особи. Встановлюючи сплив строку давності, суд виходить з дати вчинення кримінального правопорушення, зазначеної в обвинувальному акті, не встановлюючи самостійно дату його вчинення, як і сам факт вчинення правопорушення, оскільки це вимагає дослідження доказів для встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яке мало місце 16 серпня та 23 вересня 2019 року.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вироком від 12 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки і на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій, крім іншого, зазначив, що йому не було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності, тому просив скасувати вирок суду першої інстанції і звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Також просив процесуальні витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави. До початку апеляційного розгляду ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України.

За правилами ст. 12 КК України в редакції на час вчинення інкримінованих ОСОБА_7 діянь кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, належало до злочинів середньої тяжкості, а в чинній редакції - до нетяжких злочинів.

За правилами ст. 49 КК України і в редакції на час вчинення інкримінованих діянь, і в чинній редакції, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України становить 5 років.

Таким чином, на момент постановлення Закарпатським апеляційним судом ухвали від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України минуло більше п`яти років від дати вчинення інкримінованих ОСОБА_7 діянь.

Як вказав апеляційний суд, дані про зупинення перебігу строків давності у кримінальному провадженні відсутні.

Отже, у суду були підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, що є обов`язком суду, оскільки обвинувачений подав відповідне клопотання.

За таких обставин, апеляційний суд, встановивши, що передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 закінчилися, обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції і закрив кримінальне провадження, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені (постанови ККС ВС від 30 січня 2025 року у справі № 757/72925/17-к; від 11 грудня 2025 року у справі № 757/40360/20-к).

В цьому провадженні апеляційний суд скасував вирок місцевого суду, де був висновок про винуватість ОСОБА_7 . Однак при цьому Закарпатський апеляційний суд у своїй ухвалі вказав, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України є правильним, встановлені ним фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та кваліфікація його діянь за ч. 3 ст. 358 КК України також є правильними.

Таким чином, апеляційний суд в ухвалі, якою скасував вирок щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України і закрив кримінальне провадження, зробив висновок про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, що суперечить вказаним вище положенням закону та практиці Верховного Суду, тому оскаржувана ухвала підлягає зміні в цій частині.

Також колегія суддів вбачає слушними доводи прокурора щодо процесуальних витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні.

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.

За приписами ст. 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов`язані із залученням експертів.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21) суд зробив висновок, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Суд першої інстанції у вироку стягнув з ОСОБА_7 витрати на залучення експертів в сумі 33 637,52 грн.

Апеляційний суд, скасувавши вирок суду першої інстанції і закривши кримінальне провадження, не вирішив питання щодо процесуальних витрат. При цьому ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, тому витрати на проведення експертиз підлягають віднесенню за рахунок держави.

З огляду на це й керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали вказівки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, про правильність встановлення фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та про правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 358 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів у кримінальному провадженні, в сумі 33 637,52 грн віднести на рахунок держави.

У решті ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3