Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №686/600/15-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 686/600/15-ц

провадження № 61-8639св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 рокуу складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HMIBGA00008054, за умовами якого банк зобов`язався надати останній кредит у розмірі 54 700 доларів США зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 24 березня 2028 року, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, інші платежі у строки та у порядку, передбаченому договором.

Банк надав позичальнику кредитні кошти, а вона взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим заборгованість за кредитним договором станом на 11 листопада 2014 року складала 48 219,57 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складало 760 422,59 грн, з яких: 41 640,89 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 882,41 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 118,26 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 266,74 доларів США - пеня; 15,85 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 295,42 доларів США - штраф (процентна складова).

Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк»просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь зазначений розмір кредитної заборгованості.

07 жовтня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором № HMIBGA00008054 від 27 березня 2008 року у розмірі 87 953,34 доларів США, з яких: 32 658,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 31 473,62 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 320,81 доларів США - заборгованість по комісії; 22 500 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2015 року позов банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 48 219,57 долари США, що еквівалентно 760 422 гривням 59 копійок заборгованості по кредиту та 3 654 гривні судового збору.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2015 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2024 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2015 року та призначено справу до розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року у складі судді Мазурок О. В. у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що банк не довів своїх позовних вимог, оскільки не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості, а також факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 рокуапеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2008 року

№ НМІВGА00008054 у сумі 34 746,67 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 32 658,91 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 2032,31 долара США, заборгованість по комісії у сумі 32,57 доларів США, пеню у сумі 22,88 доларів США та витрати по оплаті судового збору у сумі 23 604,02 грн.

Вирішено питання стягнення судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банк довів надання кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі, зазначеному у договорі, часткове виконання нею зобов`язань за договором і наявність заборгованості, сплати якої вправі вимагати.

Апеляційний суд не погодився з розміром заборгованості за кредитним договором, оскільки вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами, комісією і пенею, нарахованих після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, інших платежів за договором, є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постановуХмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не довів розміру кредитної заборгованості, оскільки не надав судам виписку по кредитному рахунку. Вважає, що розрахунок заборгованості не може бути доказом у справі, оскільки не є первинним документом банку.

Вказує, що до суду були надані квитанції про сплату кредиту у загальному розмірі 44 634,42 долари США, які є первинними документами, підтверджують виконання нею зобов`язань та спростовують заявлений банком розмір заборгованості. Саме банк повинен довести підставу позову, зокрема, заборгованість за кредитом.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені у скарзі доводи є безпідставними, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, який забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року.

17 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № HMIBGA00008054, за умовами якого банк зобов`язався надати останній кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24 березня 2008 року до 24 березня 2028 року, включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 54 700 доларів США на такі цілі: 45 000 доларів США на споживчі цілі; 9 700 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3 цього договору зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1% на місяць на суму залишу заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 8.2 даного договору. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 516,14 доларів США згідно з графіком погашення кредиту (додаток 2) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії. Позичальник зобов`язується повернути кредит згідно з порядком та в строки, вказані у пункті 8.1 договору. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці 1 пункті 8.1 договору. Для виконання договору банк відкриває позичальникові рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, процентами, винагородами та іншими платежами (пункти 8.1, 8.2 договору). Забезпеченням виконання позичальником зобов`язання за договором виступає іпотека двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Банк виконав зобов`язання за договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належно не виконувала.

За розрахунком банку, станом на жовтень 2024 року, розмір заборгованості за кредитним договором складає: 87 953,34 доларів США, з яких: 32 658,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 31 473,62 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 320,81 доларів США - заборгованість по комісії; 22 500 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

На підтвердження обставин виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 надала копії квитанцій: 2008 рік: 23 квітня на суму 600 доларів США, 26 травня - 520 доларів США, 26 червня, 25 липня, 26 серпня, 26 вересня, 24 жовтня, 25 листопада - по 600 доларів США, 26 грудня - 620 доларів США; 2009 рік: 30 січня, 02 березня, 02 квітня - 6 100 грн і 30 квітня - 4 845 грн, 29 травня - по 620 доларів США, 30 червня - 550 доларів США, 31 липня - 664 долара США, 02 вересня - 640 доларів США, 02 жовтня, 30 жовтня, 01 грудня, 29 грудня - по 620 доларів США; 2010 рік: 02 лютого, 02 березня, 02 квітня, 30 квітня - по 620 доларів США, 02 червня - 215 доларів США і 405 доларів США, 02 липня, 02 серпня, 02 вересня - по 620 доларів США, 01 жовтня - 605 доларів США, 02 листопада - 620 доларів США, 02 грудня - 610 доларів США, 31 грудня - 620 доларів США; 2011 рік: 02 лютого - 620 доларів США, 02 березня - 604 долара США, 01 квітня - 603 долара США, 04 травня - 605 доларів США, 01 червня - 604 долара США, 02 липня - 605 доларів США, 01 серпня - 600 доларів США, 01 вересня - 605 доларів США, 30 вересня, 01 листопада, 01 грудня - по 600 доларів США, 30 грудня - 605 доларів США; 2012 рік: 01 лютого, 02 березня, 12 квітня, 03 травня - по 605 доларів США, 02 червня, 02 липня - по 630 доларів США, 02 серпня - 632 долара США, 03 вересня - 630 доларів США, 03 жовтня - 633 долара США, 03 листопада - 1 долар США і 630 доларів США, 30 листопада - 632 долара США; 2013 рік: 04 січня - 11 доларів США і 620 доларів США, 04 лютого - 631 долар США, 04 березня, 03 квітня, 04 травня, 03 червня, 02 липня, 03 серпня - по 632 долара США, 02 вересня, 04 жовтня - по 630 доларів США, 05 листопада - 640 доларів США, 04 грудня, 28 грудня - по 630 доларів США; 2014 рік: 04 лютого - 640 доларів США, 05 квітня - 632 долара США, 03 травня - 689 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц,

від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17, від 20 травня 2022 рку у справі № 336/4796/18, від 06 листопада 2023 року у справі № 725/8953/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частин першої, другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, перевіривши й надавши правову оцінку доводам сторін, поданим ними доказам, зокрема, встановивши, що банк належно виконав свій обов`язок, надавши передбачені договором кошти у кредит, а ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належно не виконувала, будь-яких доказів на спростування приведеного банком розрахунку заборгованості не надала, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого правового висновку про необхідність стягнення з останньої заборгованості на користь банку.

При цьому, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги банку частково, зменшивши розмір стягуваної заборгованості, вказавши, що банк не мав права продовжувати нараховувати заборгованість за процентами, комісією і пенею після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, що банком до суду касаційної інстанції не оскаржується.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що банк належно не довів розмір заборгованості, оскільки не надав виписку з кредитного рахунку. Проте, такі доводи є необґрунтованими, оскільки виписка з рахунку дійсно може бути доказом у справі про стягнення кредитної заборгованості, проте не є єдиним належним і допустимим доказом. Це узгоджується із наведеною вище статтею 76 ЦПК України.

Так, судом апеляційної інстанції були досліджені всі наявні у справі докази у своїй сукупності, які є достатніми для правильного вирішення справи.

Зокрема, судом апеляційної інстанції був взятий до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком, а також подані відповідачем квитанції про сплату заборгованості, та слушно враховано, що усі платежі, які були здійснені позичальником за такими квитанціями, були враховані банком при визначенні суми заборгованості у відповідному розрахунку. Також досліджено, що зарахування проведено не загальною сумою, зазначеною у квитанціях, а за призначенням платежів, що знайшло відображення у графах розрахунку «залишок поточної чи залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом», «сплачено процентів», «сума погашеної пені», «сплачено комісії».

При цьому, Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 , формально заперечуючи проти наданого банком розрахунку заборгованості, свого власного контррозрахунку не надала, а також не вказує на якісь конкретні суми, які не були враховані банком при зарахуванні сплачених нею платежів, чи помилково нараховані. Тобто, вона свої заперечення не довела в апеляційному суді, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, та належно не обґрунтувала у касаційній скарзі.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать наведеним заявником правовим висновкам Верховного Суду.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, її припущеннях й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, то підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк