Окрема думка від 28 квітня 2026 р. у справі №577/52/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.

справа № 577/52/19 (провадження № 61-10937 св 22)

29 квітня 2026 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року та касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подані їх представником Дерев`янко Оленою Валентинівною , на постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, приватне підприємство «Меридіан-С», приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Мусієнко Вікторія Вікторівна, ОСОБА_7 , про визнання недійсними рішень в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, передачі у власність громадянам земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, постановою від 29 квітня 2026 року відмовив у задоволенні цієї касаційної скарги та залишив без змін оскаржувані судові рішення.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У січні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5922087800:07:001:0651; 5922087800:07:001:0648; 5922087800:07:001:0650; 5922087800:07:001:0649; визнати недійсним рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області щодо передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами 5922087800:07:001:0651; 5922087800:07:001:0648; 5922087800:07:001:0650; 5922087800:07:001:0649; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, видані 27 березня 2008 року та скасувати їх державну реєстрацію; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6,06 га, яка розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом.

2. Рішенням від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, Конотопський міськрайонний суд Сумської області позов задовольнив частково.

2.1 Визнав недійсним розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання у власність земельних ділянок, розташованих на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначених для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1

2.2 Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418687, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_6 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0648.

2.3 Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418714, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0650.

2.4 Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418717, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0651.

2.5 Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418711, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0649.

2.6 В іншій частині позовних вимог відмовив.

3. 07 листопада 2022 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд», надійшли касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Дерев`янко О. В., на постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, у яких заявники просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, у якій заявник проситьскасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. ухвалою від 01 лютого 2023 року після усунення недоліків касаційної скарги,відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. ухвалою від 13 березня 2023 року після усунення недоліків касаційної скарги,відкрив касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

7. Верховний Суд ухвалами від 04 червня 2024 року та 01 липня 2025 року відмовив у задоволені заяв про зупинення дії рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року.

8. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 577/52/19 визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

10. Верховний Суд ухвалою від 09 лютого 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

12. Також відповідно до положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

13. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

15. Відповідно до інформації, яка наявна в матеріалах справи, оцінка вартості земельної ділянки площею 6,06 га, право власності на яку просить визнати позивач, становить 55 870,62 грн.

16. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

17. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн.

18. Відповідно до чинної на момент подання касаційної скарги редакції пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Поточна редакція цієї норми передбачає, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19. А відтак, ціна позову у цій справі становить 55 870,62 грн (вартість земельної ділянки площею 6,06 га), яка станом на 01 січня 2022 року не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), як і не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року. Тобто судові рішення у малозначній справі № 577/52/19 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.

20. Водночас касаційні скарги не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Не встановив таких винятків і Верховний Суд при відкритті касаційного провадження.

21. Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

22. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

23. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

24. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

25. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

26. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

27. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

28. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

29. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

30. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

32. За таких обставин, враховуючи, що касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, вважаю, що касаційні провадження у цій справі були відкриті помилково, та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б закриття касаційних проваджень за касаційною скаргою ОСОБА_1 та касаційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подані їх представником Дерев`янко О. В. ,як помилково відкриті, а не розгляд справи по суті.

Суддя В. В. Пророк

Повний текст окремої думки складений 08 червня 2026 року.