Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №504/477/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 504/477/23

провадження № 61-6956св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у складі колегії суддів Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Стахової Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод батькові у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02 серпня 2014 року по 25 жовтня 2022 року.

Під час шлюбу у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу діти проживають разом із матір`ю - відповідачем у справі.

Позивач стверджував, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні батька з дітьми.

Позивач просив суд:

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні синів наступним чином:

- встановити побачення ОСОБА_1 з дітьми з 01 числа з 10 год 00 хв по 07 число до 20 год 00 хв включно та з 15 числа з 10 год 00 хв по 22 число до 20 год 00 хв включно, кожного місяця за місцем проживання батька;

- у період літніх канікул з 01 серпня по 30 серпня кожного року з ночівлею за місцем проживання батька;

- у період зимових канікул 7 днів з ночівлею за місцем проживання батька;

- щороку в день народження дітей з 15 год 00 хв до 21 год 00 хв.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 27 жовтня 2023 року у складі судді Барвенка В. К. позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначив порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних зустрічей щотижнево:

- кожного вівторка з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв без присутності ОСОБА_2 ;

- кожної першої суботи місяця з 09 год 30 хв до 20 год 00 хв без присутності ОСОБА_2 ;

- кожної другої неділі місяця з 09 год 30 хв по 20 год 00 хв без присутності ОСОБА_2 ;

- кожної третьої суботи та неділі місяця з 09 год 30 хв суботи по 20 год 00 хв неділі без присутності ОСОБА_2 , в тому числі з ночівлею за місцем проживання батька;

- у канікулярний період згідно з графіком школи, за згодою дітей;

- в інші дні - культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заклади, за домовленістю з матір`ю та згодою дитини;

- дні народження дітей за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням побажання та самопочуття дітей.

Зобов`язав ОСОБА_1 під час реалізації встановленого судом порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримуватись режиму харчування, навчання, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, та враховувати вимоги та правила, встановлені режимом воєнного стану в державі.

Роз`яснив сторонам, що при зустрічах з дітьми не потрібно травмувати дитячу психіку, не з`ясовувати стосунки в присутності дітей, не налаштовувати дітей один проти одного, не втягувати дітей у конфлікт лояльності.

Роз`яснив, що діти повинні розвиватися фізично, морально та духовно, а не перетворюватися на предмет маніпуляції між батьками та їх родичами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, дійшов висновку про те, що право позивача підлягає захисту шляхом надання йому періодичних побачень та спілкування з дітьми і зобов`язання відповідача не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Одеський апеляційний суд постановою від 03 квітня 2024 року, з урахування ухвали про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року в резолютивній частині змінив.

Встановив порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином:

- вівторок, четвер кожного тижня року з 14 год 00 хв до 20 год 00 хв, включно, в тому числі за місцем проживання батька, враховуючи обов`язкове виконання графіку побачень, навчання, додаткової зайнятості дітей та відпочинку;

- у п`ятницю з 15 год 00 хв до неділі 18 год 00 хв, включно, через тиждень, за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової занятості дітей;

- у період зимових канікул 7 календарних днів за місцем проживання батька, з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової занятості дітей;

- в період літніх канікул з 01 серпня по 25 серпня кожного року, за місцем проживання батька з ночівлею;

- дні народження дітей за попередньою домовленістю між батьками, з урахування побажання та самопочуття дітей.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року залишив без змін.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 805,20 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, суд першої інстанції не в повній мірі врахував інтереси як дітей, так і батьків, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участі у їх вихованні, не врахував часу повернення дітей за місцем проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у зазначеній справі та витребував її із Комінтернівського районного суду Одеської області.

06 листопада 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року визнав неподаною та повернув заявнику.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 523/11605/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 365/322/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 202/412/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує, що графік встановлений апеляційним судом не враховує баланс інтересів батьків та дітей.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 серпня 2014 року сторони уклали шлюб, який Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 25 жовтня 2022 року розірвав (а. с. 13 -15).

Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 (а. с. 11, 12).

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з ОСОБА_2 .

Орган опіки та піклування Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області у своєму висновку, який затверджений рішенням виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 14 червня 2023 року № 42 про визначення способу участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендував ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні батька із дітьми та визначив наступний порядок виховання та спілкування ОСОБА_1 зі своїми дітьми:

вівторок, четвер кожного тижня року з 14 год 00 хв до 20 год 00 хв включно, в тому числі за місцем проживання батька, враховуючи обов`язкове виконання графіку навчання, додаткової зайнятості дітей та відпочинку;

п`ятниця з 15 год 00 хв до неділі 20 год 00 хв включно, через тиждень за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової зайнятості дітей;

в період зимових канікул 7 календарних днів за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової зайнятості дітей;

в період літніх канікул з 01 серпня по 30 серпня кожного року за місцем проживання батька з ночівлею;

дні народження дітей за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням побажання та самопочуття дітей.

Спілкування та виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_1 здійснювати за наступних умов: дотримання режиму харчування, навчання, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку; задовільного стану здоров`я дітей; обов`язкового попередження за 24 години матір про можливість спілкування з дітьми та повідомлення про місцезнаходження дітей за її проханням; вчасного повернення дітей за місцем їх постійного проживання (місця проживання матері) не пізніше 20 год 00 хв.

Рекомендував батькові ОСОБА_1 зустрічі проводити за місцем свого проживання та в місцях культурно-розважального, спортивного характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей, не порушувати графік побачень, належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, приділяти дітям увагу, і турботу, піклуватись про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально утримувати.

Рекомендував матері ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми та його участі у їх вихованні (а. с. 48 - 52).

Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07 вересня 2023 року № 23-3117, здійсненого за результатами проведення судової психологічної експертизи, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з урахуванням їх вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможні надавати оцінку ставленню кожного з батьків до них та виявляти прихильність до когось з батьків. Діти мають прихильність до матері ОСОБА_2 та до батька ОСОБА_1 (а. с. 132 - 150).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановивши, що між сторонами справи існує спір щодо участі батька у вихованні дітей, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, суд апеляційної інстанції визначив графік побачень позивача з дітьми. Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дітьми буде суперечити інтересам дітей, не встановлено.

При визначенні порядку участі батька у вихованні дітей судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано вік кожної дитини, ступінь її прив`язаності до кожного з батьків.

Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своїх дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

З огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ОСОБА_2 не погоджується з визначеним судом апеляційної інстанції способом участі батька у вихованні дітей та здійснення їх спілкування, посилаючись на порушення розумного балансу на участь батька у вихованні дітей, надання переваги інтересам батька над інтересами дітей.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Слід також враховувати, що самостійне застосування судом при прийнятті рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 159 СК України, просив суд встановити порядок його участі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність у позивача перешкод у спілкуванні з дітьми, оцінивши фактичні обставини справи на момент її розгляду в суді апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність та можливість забезпечення участі батька у вихованні дітей шляхом установлення певного режиму спілкування дітей з батьком.

При цьому, суд апеляційної інстанції розглянув справу у межах заявлених позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, а також про визначення порядку участі батька у вихованні дітей, врахувавши, як положення статті 159 СК України, так і фактичні обставини справи на час її розгляду, застосувавши той спосіб захисту прав позивача, який відповідає сучасним реаліям, є ефективним та спрямований на забезпечення найкращих інтересів дітей.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків або одного з них та їх небажанням чи неможливістю винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку у найкращих інтересах своїх дітей. Батьки не змогли погодити між собою порядок участі батька у вихованні дітей, отже цей порядок визначив суд у межах своїх повноважень, врахувавши всі обставини справи у сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, забезпечення стабільного періодичного контакту батька і дітей шляхом встановленого графіка побачень, спрямоване на забезпечення інтересів та права дітей на спілкування з обома батьками.

Визначаючи порядок побачень дітей з батьком без присутності матері, апеляційний суд, врахувавши принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, бажання батька брати участь у вихованні дітей, наявність конфлікту між батьками та неможливість сторін у справі самостійно дійти згоди щодо виховання дітей, вік дітей та відсутність обставин, які свідчили б про небезпеку для дітей з боку батька, дійшов правильного висновку про доцільність проведення побачень дітей.

Крім цього, відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дітей на їх нормальний розвиток, порушення інтересів дітей, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дітей.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальні частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України», та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Викладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров