Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №621/1130/25
Суддя: Дундар Ірина Олександрівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2026 року
м. Київ
справа № 621/1130/25
провадження № 61-604св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Заява мотивована тим, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з початку бойових дій пов`язаних з повномасштабним вторгненням рф на територію України був мобілізований для проходження військової служби в лавах Збройних Сил України та зарахований до списків складу військової частини НОМЕР_1 .
16 квітня 2023 року чоловік заявниці старший стрілець оператор 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старший солдат ОСОБА_3 вибув на виконання бойового завдання з оборони визначених рубежів в район с. Хромове Бахмутського району Донецької області для безпосередньої участі в бойових діях, та з того дня під час безпосередньої участі в бойових діях в районі вищевказаного населеного пункту, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, зник безвісти.
Станом на дату звернення з вказаним позовом до суду будь-яка інформація про місце перебування ОСОБА_3 не надходила, самостійні пошуки чоловіка результатів не дали.
Заявник зазначає, що вона, звернулася до всіх державних органів в передбаченому законом порядку, але відомості про чоловіка відсутні. Вказала, що оголошення чоловіка померлим необхідно для державної реєстрації його смерті та отримання свідоцтва про смерть з метою оформлення спадщини та отримання передбачених законодавством виплат.
Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила:
оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який народився в м. Харків, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Хромове Бахмутського району Донецької області, під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану;
датою смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті вважати населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області, причиною смерті вважати загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану пов`язаного із захистом Батьківщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено померлим під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області.
Рішення мотивовано тим, що наразі відсутні відомості про місце перебування ОСОБА_3 , та враховуючи, що останній безвісно зник під час виконання ним бойового завдання, пов`язаного із захистом територіальної цілісності та недоторканості України, у бойовій обстановці, в районі ведення бойових дій, його смерть є вірогідною, а отже суд вбачає підстави вважати його померлим.
Також зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на території населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області активні бойові дії закінчилися, та станом на час розгляду цієї справи встановлений частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячний строк, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, сплив.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове. Заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передбачений статтею 46 ЦК України строк, за спливом якого особа може бути оголошена померлою, має вираховуватись саме з моменту закінчення воєнних дій.
Оскільки населений пункт Хромове Бахмутського району Донецької області, де зник безвісті ОСОБА_3 , наразі є тимчасово окупованою територією, висновок про те, що воєнні дії на зазначеній території закінчились, є безпідставним.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Враховуючи, що ОСОБА_3 зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не закінченні, відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення його померлим.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2026 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 та дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в населеному пункті Хромове Бахмутського району Донецької області 16 квітня 2023 року, відтак - суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 ;
суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, не врахувавши той факт, що з 12 лютого 2024 року територія населеного пункту Хромове Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області є тимчасово окупованою. Також Харківський апеляційний суд у справі № 621/1130/25 під час відкриття провадження та винесенні рішення не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 та від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 - щодо підтвердження повноважень особи на подання апеляційної скарги. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано баланс між формальним застосуванням норми права та необхідністю захисту фундаментальних прав людини, не проаналізовано матеріали справи та відсутність суперечностей у припущеннях імовірної загибелі ОСОБА_3 , проігноровано приписи законодавства щодо представництва юридичної особи та підтвердження повноважень особи на подання апеляційної скарги;
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з`ясуванню та дослідженню судами в цій справі підлягала обставина ведення на території населеного пункту Хромове Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області бойових дій та моменту їхнього завершення;
національне законодавство встановлює загальне правило, згідно з яким шестимісячний строк для оголошення особи померлою має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на відповідній території. Однак, формальне слідування цій нормі прирікало б родину на невизначеність до самого закінчення війни. Такий підхід суперечить зобов`язанням України за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, згідно з законодавством України, є частиною національного законодавства, а її тлумачення в практиці ЄСПЛ є джерелом права;
судом апеляційної інстанції також мав бути застосований тест на пропорційність, зважуючи два інтереси: інтерес держави, який полягає у запобіганні передчасному оголошенню особи померлою (функція «запобіжника»); інтерес родини, який полягає у припиненні стану невизначеності, можливості офіційно вшанувати пам`ять, отримати соціальний захист від держави та вирішити спадкові питання. Щоб оцінити цей баланс, доцільно врахувати фактичний контекст, який склався за час зникнення ОСОБА_3 . З квітня 2023 року по теперішній час між Україною та російською федерацією відбувся інтенсивний процес обмінів. Згідно з офіційними даними, станом на літо 2025 року проведено понад 60 обмінів військовополоненими. Паралельно відбувалися численні репатріації тіл загиблих, під час яких Україна повернула тіла понад десяти тисяч полеглих воїнів. За майже три роки, впродовж десятків цих обмінів, ані серед живих, ані серед загиблих цього військовослужбовця не знайдено. Це свідчить про те, що всі реальні та практичні можливості для встановлення його долі були вичерпані, що з найвищим ступенем ймовірності вказує на його загибель у бою 16 квітня 2023 року;
переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав оцінку пропорційності втручання у сімейне життя заявниці та наслідки, які матиме таке рішення для захисту її прав та законних інтересів;
суду апеляційної інстанції не надано посадову інструкцію, статут, положення, трудовий договір на підтвердження повноважень ОСОБА_11. підписувати та подавати апеляційну скаргу від імені ІНФОРМАЦІЯ_5. Витяг з ЄДР, який було долучено до апеляційної скарги, вказує, що ОСОБА_11. «має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо» - але такі повноваження не є конкретизованими;
на стадії відкриття апеляційного провадження апеляційний суд помилково відкрив провадження за апеляційною скаргою, підписаною ОСОБА_11., хоча ним не додано належних документів відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України на підтвердження повноважень щодо підписання та подання до суду апеляційної скарги;
судом апеляційної інстанції не було враховано статус особи з інвалідністю ОСОБА_1 та безпідставно стягнуто з неї судовий збір на користь ІНФОРМАЦІЯ_5.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2026 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відзив обґрунтований тим, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2025 року є законною і обґрунтованою, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По аналогічній справі Верховний Суд у своїй постанові від 18 лютого 2026 року по справі № 639/1567/25 касаційну скаргу залишив без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року залишив без змін.
Короткий зміст відповіді на відзив
У березні 2026 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що справа на яку посилається Міністерство оборони України № 639/1567/25 не є ідентичною. Верховний Суд у своїй постанові від 18 лютого 2026 року відмовив заявнику у задоволенні касаційної скарги не з підстав, що територія є окупованою - а з підстав недоведеності припущення про імовірну загибель.Питання тимчасової окупації території на якій зник військовослужбовець не стало підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 20 січня 2026 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № № 621/1130/25 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2026 року матеріали справи № 621/1130/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2026 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України у постановах від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23, від 25 квітня 2025 року у справі № 216/324/24, від 10 січня 2025 року № 541/3957/23, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що заявниця ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_3 . Шлюб між заявницею та ОСОБА_3 зареєстрований Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20 травня 2022 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України , на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/22 « Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
ОСОБА_3 , військовослужбовець за призовом перебував на військовій службі з 29 березня 2022 року.
Відповідно до копії довідки №9/3002 від 09 травня 2025 року наданої командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , старший солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту командира 2 механізованого батальйону майора ОСОБА_5 від 17 квітня 2023 року командиру військової частини НОМЕР_1 , 16 квітня 2023 року військовослужбовець за призовом старший стрілець-оператор 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 зник безвісти після ведення бойових дій у складі БТГр 2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності цього підрозділу, яким виконувались бойові завдання з оборони визначних рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжитими заходами щодо з`ясування місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_3 , а саме спроби встановити з ним телефонний зв`язок та опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали. Проявів боягузтва через небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки цей військовослужбовець не виказував, до теперішнього часу будь-які відомості щодо самовільного залишення ним місця служби або його поранення чи загибелі не надходили, місцезнаходження його не відоме. За фактом зникнення безвісти військовослужбовця просив призначити службове розслідування.
З витягу з журналу ведення бойових дій 92 омбр інв. № 382т від 15 квітня 2023 року, 16 квітня 2023 року (пункт 8.8) 12.20-18.30 під час бойового зіткнення з противником (до 30 чол.), обстрілу зі ствольної артилерії НОМЕР_6, міномету М120, АГС з напрямку Ягідне по підрозділам БТГр 2 мб в районі 1,5 км півн.-зах. Хромове (…), отримали поранення …, безвісти зникли (2мб, …, старший солдат ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ... . Інші уточнюються.
Командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_7 складена доповідь про зникнення безвісти в бойовій обстановці військовослужбовця сержантського складу (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) старшого солдата ОСОБА_3 . Факт зникнення безвісти після ведення бойових дій виявлено командиром 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_8 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 від 17 квітня 2023 року № 2111 призначено за даним фактом службове розслідування.
Зі змісту акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_7 , вбачається що за результатами проведеного в ході службового розслідування встановлено зникнення безвісти військовослужбовця за призовом старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_3 , після ведення бойових дій у складі БТГр 2 механізованого батальйону з противником в умовах складної бойової обстановки, яка мала місце на той час в зоні відповідальності 6 механізованої роти, якою виконувались бойові завдання з оборони визначених рубежів в районі населеного пункту Хромове Донецької області. Вжиті заходи щодо з`ясування місцезнаходження ОСОБА_3 результатів не дали. По теперішній час територія, на якій останній раз перебував старший солдат ОСОБА_3 , знаходиться під окупацією ворога. Під час виконання бойових завдань ОСОБА_3 знаходився в тверезому стані та перебував у засобах захисту, а саме в бронежилеті та шоломі кевларовому. Також був із штатною, закріпленою за ним зброєю - АК-74 № НОМЕР_4 , яка не була знайдена. Оскільки офіційна інформація про його місцезнаходження не виявлена, вважати старшого солдата ОСОБА_3 з 16 квітня 2023 року зниклим в районі населеного пункту Хромове, Донецької області. Умовою, що сприяла зникненню безвісти старшого солдата ОСОБА_3 є бойове зіткнення із противником в районі ведення бойових дій в ході наступу противником. За результатами службового розслідування пропонується вважати військовослужбовця за призовом старшого стрільця - оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону старшого солдата ОСОБА_3 зниклим безвісти з 16 квітня 2023 року, знято з триразового харчування в польових умовах, з речового забезпечення та направлено у розпорядження командира військової частини до визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим на підставі рішення суду.
Результати службового розслідування затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ОСОБА_7 від 17 травня 2023 року №1736.
27 квітня 2023 року на адресу ОСОБА_1 , за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено сповіщення № 0501/13/118/31 про зникнення безвісти 16 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України, чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 травня 2023 року № 12023221260000166 до чергової частини ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що її чоловік, ОСОБА_3 , старший стрілець-оператор другого механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 час виконання службових обов`язків поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області зник безвісти поблизу та по теперішній на не виходить на зв`язок.
Згідно з випискою з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора від 23 квітня 2025 року № 06-04/13669 наданої на запит ОСОБА_9 від 04 березня 2025 року, відомості про ОСОБА_3 щодо перебування в полоні держави-агресора, про стан здоров`я від держави-агресора відсутні.
Відповідно до інформації наданої директором Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», яке виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ОСОБА_10 від 27 травня 2025 року № 08-11/19682, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20 травня 2025 року, за наявною у розпорядженні підприємства інформації відомості про ОСОБА_3 внесені до НІБ, однак відомості про перебування ОСОБА_3 в полоні відсутні. Станом на дату надання відповіді, інформація від держави-агресора через центральне агентство розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 до НІБ не надходила.
За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2025 року № 19/43753, відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією, громадянином України ОСОБА_3 в період з 16 квітня 2023 року по 27 травня 2025 року (станом на 09:20 теперішній час) в Базі даних не виявлено.
З наданої Головним управлінням ДПС у Харківській області Державної податкової служби України інформації вбачається, що ОСОБА_3 у квітні 2023 року АТ «ОТП Банк» було нараховано додаткове благо (код доходу - 126) та дохід у вигляді основної суми боргу прощеного кредитором; у період з травня 2023 по червень 2023 року інформація про доходи відсутня; за період з липня 2024 року по березень 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплати військовослужбовцям (код доходу - 185).
Відповідно до інформації наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 травня 2025 року №17444/20249-10-25/15.6 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20 травня 2025 року, проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області актових записів про зміну імені та смерть ОСОБА_3 не виявлено.
За інформацією Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області Державної міграційної служби України від 27 травня 2025 року № 6301.4.4-8639/63.2-25, за обліками відомчої інформаційної системи ДМС (ЄІАС УМП) серед осіб, які звернулися з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за період з 16 квітня
2023 року по теперішній час, ОСОБА_3 не значиться.
З інформації наданої заступником начальника ГУ НП в Харківській області Салтовець С. від 27 травня 2025 року № 30110-22025 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20 травня 2025 року, вбачається що згідно з даними обліків інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» наявна інформація щодо перебування ОСОБА_3 в державному розшуку, як зниклий безвісти з 16 квітня 2023 року на території населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, відомості внесені в ЄРДР за №12023221260000166 від 02 травня 2023 року за частиною першою статті 115 КК України, розшукова справа № 7923031 від 12 травня 2023 року.
У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 міститься інформація, щодо району населеного пункту Хромове Донецької області, а саме, з 24 лютого 2022 року - територія активних бойових дій; з 10 березня 2022 року по 28 липня 2023 року та з 12 лютого 2024 року з відкритою датою завершення тимчасової окупації - тимчасово окупована Російської Федерацією територія України.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).
Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).
Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).
За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (див. пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року в справі № 761/684/25 (провадження № 61-13726св25) вказано, що:
«47. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
48. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
49. Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.
50. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.
52. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2.
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 року, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.
53. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня
2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованими.
54. Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення - вказаний строк сплив.
55. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви, правильно встановили обставини справи, але помилково застосували норми матеріального права, вважаючи, що звернення ОСОБА_1 щодо оголошення її сина померлим є передчасним, оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель ОСОБА_2 , на момент цієї події була територією активних бойових дій, а в подальшому окупована державою-агресором.
56. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня
2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області).
57. Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від29 травня 2024 року в справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24) зазначено, що:
«71. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо тлумачення приписів частини другої статті 46 ЦК України, дійшов неправильного висновку про те, що обставини справи не дають підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 на підставі статті 46 ЦК України, оскільки воєнні дії на території України тривають.
72. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.
73. Матеріалами справи встановлено, що штаб-сержанта ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут отримав несумісне з життям поранення ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про достатність підстав для оголошення фізичної особи померлою.
74. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження
№ 61-15733св23), від25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)
75. Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина перша статті 48 ЦК України).
76. Із урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, штаб-сержанта, командира ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у воєнний (бойових) діях під час захисту Батьківщини.
77. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми частини другої, третьої статті 46 ЦК України з урахуванням завдань цивільного судочинства та принципу правової визначеності».
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернулась з заявою про оголошення фізичної особи померлою;
задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив із того, що наразі відсутні відомості про місце перебування ОСОБА_3 , та враховуючи, що останній безвісно зник під час виконання ним бойового завдання, пов`язаного із захистом територіальної цілісності та недоторканості України, у бойовій обстановці, в районі ведення бойових дій, його смерть є вірогідною, а отже суд вбачає підстави вважати його померлим. Також суд зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на території населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області активні бойові дії закінчилися, та станом на час розгляду цієї справи встановлений частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячний строк, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, сплив;
при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що територія, на якій ОСОБА_3 зник безвісти, на час розгляду справи судом окупована. Відтак передбачені законом підстави для оголошення особи померлою відсутні. Враховуючи, що ОСОБА_3 зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не закінченні, відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення його померлим;
судами встановлено, що у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 міститься інформація, щодо району населеного пункту Хромове Донецької області, а саме, з 24 лютого 2022 року - територія активних бойових дій; з 10 березня 2022 року по 28 липня 2023 року та з 12 лютого 2024 року з відкритою датою завершення тимчасової окупації - тимчасово окупована Російської Федерацією територія України;
суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)), а саме той факт, що окупація території не є законодавчою перешкодою для застосування положень частини другої статті 46 ЦК України. Оскільки судами встановлено, що в районі ймовірної загибелі особи активні бойові дії не ведуться понад шість місяців, правові підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим є повністю обґрунтованими та доведеними.
Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційну скарги слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року скасувати та залишити в силі рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua