Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №761/27821/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 761/27821/24

провадження № 61-8755св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів,

третя особа- заступник голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Фролової І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 20 березня 2023 року до 06 листопада 2023 року працював на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА (далі - Центральне МТУ АРМА).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті відповідача https://arma.gov.ua (https://arma.gov.ua/news/typical/agentstvo-zvilnilo-nachalnika-tsmtu-arma-v-romanova) в розділі «Новини. Увага! Важлива інформація» оприлюднена інформація про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА:

«Агентство з розшуку та менеджменту активів звільнило начальника Центрального міжрегіонального територіального управління (ЦМТУ АРМА) ОСОБА_3 від займаної посади.

Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА.

АРМА також звернулось до ДБР, НАБУ і НПУ із заявами про виявлення ознак можливих вчинень службовцем низки кримінальних правопорушень та повідомило НАЗК про можливе вчинення ОСОБА_4 корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Агентство наголошує на прагненні ліквідувати будь-які прояви корупції як у центральному апараті державного органу, так і в його територіальних управліннях, й усіляко співпрацюватиме із правоохоронними органами.

Успішній боротьбі з корупцією, зокрема, сприятиме Антикорупційна рада АРМА, яка створена 19 вересня та провела своє перше засідання 27 жовтня.

Орган і надалі керуватиметься у своїй діяльності принципами прозорості, підзвітності та нетерпимості до корупційних проявів».

Вищенаведену інформацію продубльовано на офіційному Telegram-акаунті АРМА https://www.t.me/arma_gov та в соціальних мережах Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (htpp://whatsapp.com/chanell/0029VaKds3H30LKQI3aq6E3N).

Позивач вважав, що поширена АРМА в мережі Інтернет публікація містить інформацію стосовно нього, яка поширена способом категоричного висловлювання, у формі існування нічим не підтверджених конкретних обставин (фактів), є негативною та недостовірною. Поширення недостовірної інформації, безпідставне звинувачення позивача в посадових злочинах та корупції порушує його особисті немайнові права, принижує його честь та гідність, ділову репутацію. Через поширення недостовірної інформації щодо нього він не може влаштуватись на гідну роботу, погіршились умови його життя, а пережитий ним та членами його сім`ї' сором негативно позначився на психоемоційному стані родини.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію, поширену щодо нього 06 листопада 2023 року АРМА на офіційному сайті АРМА, а також в інтернет-месенджерах: на офіційному Telegram-акаунті APMA, Facebook, Twitter, НОМЕР_1 в розділі «Новини»:

«Агентство з розшуку та менеджменту активів звільнило начальника Центрального міжрегіонального територіального управління (ЦМТУ АРМА) ОСОБА_3 від займаної посади.

Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА.

АРМА також звернулось до ДБР, НАБУ і НПУ із заявами про виявлення ознак можливих вчинень службовцем низки кримінальних правопорушень та повідомило НАЗК про можливе вчинення ОСОБА_4 корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Агентство наголошує на прагненні ліквідувати будь-які прояви корупції як у центральному апараті державного органу, так і в його територіальних управліннях, й усіляко співпрацюватиме із правоохоронними органами.

Успішній боротьбі з корупцією, зокрема, сприятиме Антикорупційна рада АРМА, яка створена 19 вересня та провела своє перше засідання 27 жовтня.

Орган і надалі керуватиметься у своїй діяльності принципами прозорості, підзвітності та нетерпимості до корупційних проявів»;

- зобов`язати АРМА спростувати зазначену у пункті 1 прохальної частини позовної заяви недостовірну інформацію шляхом повідомлення вступної та резолютивної частини рішення суду у спосіб, яким вказана недостовірна інформація була оприлюднена; вилучити зазначену у пункті 1 прохальної частини позовної заяви недостовірну інформацію з офіційного сайту АРМА, на офіційному Telegram-акаунті APMA, Facebook, Twitter, WhatsApp;

- стягнути з АРМА на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, поширену щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на офіційному сайті АРМА ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 на офіційному Telegram-акаунті АРМА (https://www.t.me/arma_gov) та

в соціальних мережах Facebook (facebook.com/arma.gov.ua), Twitter (https://twitter.com/ARMAgovUA) тa Whatsapp (htpp://whatsapp.com/chanell/0029VaKds3H30LKQI3aq6EЗN) у розділі «Новини. Увага! Важлива інформація»:

«Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА».

Зобов`язано АРМА спростувати зазначену недостовірну інформацію, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , шляхом повідомлення вступної та резолютивної частини рішення суду в спосіб, яким вказана недостовірна інформація була оприлюднена, не пізніше 5 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з АРМА на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн моральної шкоди.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АРМА на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 671,02 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, враховуючи баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі особи, а також презумпцію невинуватості, дійшов висновку про те, що інформація, поширена щодо позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на офіційному сайті АРМА https://arma.gov.ua ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 на офіційному Telegram-акаунті АРМА (https://www.t.me/arma_gov) та

в соціальних мережах Facebook (facebook.com/arma.gov.ua), Twitter ( ІНФОРМАЦІЯ_7 та Whatsapp (htpp://whatsapp.com/chanell/0029VaKds3H30LKQI3aq6EЗN) у розділі «Новини. Увага! Важлива інформація»:

«Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА.», містить фактичні твердження про вчинення позивачем дій, які містять склад злочинів, передбачених КК України, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 .

Оскільки інформація про позивача в цілому створює однозначне сприйняття позивача як особи, яка вчинила протиправні та аморальні діяння, то суди дійшли висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації про позивача у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили на зазначених вебсайтах вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в його житті, що призвело до негативних наслідків,а також вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2025 року представник АРМА - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що інформація, викладена як «системні факти надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використання службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи Центрального МТУ АРМА», є недостовірною і саме її розповсюдження призвело до моральних та фізичних (душевних) стражданьпозивача.

За відсутності судового рішення у справі № 320/44391/23, яке набрало законної сили, про визнання протиправним і скасування наказу АРМА про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Центрального МТУ АРМА, взаємопов`язана з таким звільненням і оприлюднена в публікації інформація не може бути визнана недостовірною, а тому не є такою, що підлягає спростуванню в розумінні положень статті 277 ЦК України.

Крім того, позивач не має правомочностей для спростування інформації щодо підробки документів поза межами кримінального провадження № 12024100100000018 від 03 січня 2024 року, у якому наразі досудовим розслідуванням встановлюються обставини, викладені у зверненні в.о. Голови АРМА Павла Великоречаніна, щодо можливих неправомірних дій начальника Центрального МТУ АРМА Романова В. В.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди.Сума моральної шкоди, яка визначена судом до стягнення, є безпідставною, необґрунтованою та не підтверджена будь-якими доказами на підтвердження негативних фактів, що призвели до моральних страждань ОСОБА_1 , втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя у результаті звільнення, оскільки такі ним до суду подано не було.

Крім того, постанова Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, яка надійшла до АРМА через електронний кабінет підсистеми Електронний суд і відправлена до ЄДРСР, є електронним примірником судового рішення, який за документарною інформацією та реквізитами є ідентичним оригіналу судового рішення в паперовій формі, містить підпис лише головуючого судді і не підписана іншими суддями, що входили до складу колегії з розгляду цієї справи, що є підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме статті 277 ЦК України у подібних правовідносинах, щодо зобов`язання спростування оприлюдненої інформації про причини звільнення особи, як недостовірної, за відсутності судового рішення, що набрало законної сили, про визнання рішення (наказу) про звільнення такої особи незаконним; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_8 , судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 27 травня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року) визначено такий склад колегії: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом АРМА від 22 березня 2023 року № 61/9-03-ос «Про призначення ОСОБА_1 » відповідно до статей 20, 39, 41 Закону України «Про державну службу», підпункту 12 пункту 11 Положення про АРМА, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 613, постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» призначено ОСОБА_1 з 22 березня 2023 року на рівнозначну посаду начальника управління Центрального МТУ АРМА, за його згодою, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей, з посадовим окладом згідно з штатним розписом, в порядку переведення з центрального апарату АРМА.

Присвоєно Романову В. В. 4 (четвертий) ранг державного службовця з 22 березня 2023 року.

Відповідно до Положення про міжрегіональні територіальні управління АРМА, затвердженого наказом АРМА від 15 лютого 2019 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2019 року за № 248/33219 (далі - Положення № 38), начальник територіального управління АРМА здійснює керівництво територіальним управлінням АРМА, забезпечує організацію та результативність його діяльності, а також виконання покладених на територіальне управління АРМА завдань; організовує та забезпечує виконання територіальним управлінням АРМА Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства, доручень Прем`єр-міністра України, наказів АРМА, доручень Голови АРМА або його заступників.

Начальник територіального управління АРМА підзвітний та підконтрольний Голові АРМА.

Під час здійснення контролю за виконанням доручень Голови АРМА керівником Центрального МТУ АРМА Романовим В. В. було встановлено факти, які можуть свідчити про вчинення останнім корупційних та інших кримінальних правопорушень.

Встановлено, що дорученням Голови АРМА Олени Думи від 28 вересня 2023 року № 539/6-23 (далі - доручення № 539/6-23) доручено керівникам територіальних управлінь АРМА, в тому числі начальнику Центрального МТУ АРМА Романову В. В., надати Управлінню менеджменту активів центрального апарату АРМА належним чином засвідчені копії документів, які зазначені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 22 серпня 2023 року у справі № 991/7236/23.

На виконання доручення № 539/6-23, згідно з листом Центрального МТУ АРМА, за підписом начальника цього управління Романова В. В., від 02 жовтня 2023 року № 1012/1-48-23/5, АРМА було повідомлено: «За результатами аналізу інформації, яка міститься в Ухвалі встановлено, що товарно-матеріальні цінності, відносно яких запитується інформація (копії документів), знаходилися на залізничній станції «Жмеринка» (Вінницька обл.), що є поза межами територіальної підвідомчості Центрального МТУ АРМА».

Встановлено, що Центральне МТУ АРМА володіло інформацією, яка повинна була бути надана, але не була надана на виконання доручення № 539/6-23, оскільки ще листом від 21 жовтня 2022 року № 548/1-48-22/4 Центральне МТУ АРМА повідомило АРМА, що на виконання доручення т.в.о. Голови АРМА Дмитра Жоравовича від 12 жовтня 2022 року № 387/6-22 здійснено необхідні заходи з додаткового огляду майна, переданого в управління АРМА, за результатами яких складено відповідні акти.

Дорученням в.о. Голови АРМА Павла Великоречаніна від 02 листопада 2023 року № 601/1-23 було доручено керівникам міжрегіональних територіальних управлінь АРМА, в тому числі начальнику Центрального МТУ АРМА Романову В. В., взяти участь у нараді у форматі ZOOM-конференції з керівниками міжрегіональних територіальних управлінь АРМА 03 листопада 2023 року о 15:00 та бути готовим доповісти про виконання доручення від 31 жовтня 2023 року № 10339/1-48-23/6.

На виконання доручення № 601/1-23, згідно з листом Центрального МТУ АРМА від 02 листопада 2023 року № 1140/1-48-23/5 із накладеним кваліфікованим електронним підписом « ОСОБА_1 » АРМА було повідомлено про те, що 03 листопада 2023 року з 14:30 начальника Центрального МТУ АРМА залучено до участі у слідчих діях в рамках кримінального провадження № 12023105100002031, у зв`язку з чим він не зможе бути присутнім на запланованій ZOOM-конференції.

Листом начальника сектору дізнання відділення поліції № 4 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві капітана поліції Якова Падителя від 03 листопада 2023 року № 24314/125/56-2023 АРМА було поінформовано про те, що керівник Центрального МТУ АРМА Романов В. В. 03 листопада 2023 року для проведення слідчих (процесуальних) дій в рамках кримінального провадження № 12023105100002031 від 06 жовтня 2023 року працівниками відділу дізнання та іншими працівниками Шевченківського УП ГУНП у місті Києві не викликався. На названу дату жодних слідчих (процесуальних) дій із потерпілим ОСОБА_1 не заплановано.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, у редакції наказу від 28 квітня 2021 року № 72-21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за № 1203/29333, зокрема, державні службовці зобов'язані при роботі з інформацією оцінюватиїї критично, аналізуватиджерела інформації, використовуватиті із них, які є офіційними, приймати рішення на основі достовірної та перевіреної інформації, поширювати лише ту інформацію, що відповідає дійсності. Державним службовцям, зокрема, забороняється приховувати чи обмежувати інформацію, яка має бути доведена до відома інших осіб.

Керуючись статтею 68 Конституції України, частиною четвертою статті 63 Закону України «Про державну службу», матеріали, що містять відомості щодо можливого вчинення державним службовцем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, направлено листами АРМА: від 06 листопада 2023 року № 10491/1-19-23/7 -до Національного антикорупційного бюро України, від 06 листопада 2023 року № 10489/1-20-23/7 та № 10502/1-20-23/7 - до Державного бюро розслідувань, від 06 листопада 2023 року № 10506/1-31-23/14 - до Національного агентства з питань запобігання корупції, № 10504/1-26-23/7 - до Національної поліції України, від 09 листопада 2023 року № 10546/4-26-23/7 - до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Слідчий відділ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві листом від 17 липня 2024 року № 111208-2024 повідомив АРМА, що у його провадженні перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100100000018 від 03 січня 2024 року, в якому досудовим розслідуванням встановлюються обставини, викладені у зверненні в.о. Голови АРМА Павла Великоречаніна, щодо можливих неправомірних дій начальника Центрального МТУ АРМА Романова В. В.

Начальником Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель центрального апарату АРМА Вікторією Барсою від 06 листопада 2023 року за № 481/11-23 на в.о. Голови Національного агентства Павла Великоречаніна подана доповідна записка з додатками на 70 аркушах щодо використання ОСОБА_1 бланків міжрегіонального територіального управління в написанні листів, що надіслані до АРМА за дорученнями Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 02 листопада 2023 року № 34381/2/1-23 (реєстр. № 375/9-23 від 02 листопада 2023 року), Міністра Кабінету Міністрів України Олега Немчинова від 27 жовтня 2023 року № 33872/1/1-23 (реєстр. № 367/9-23 від 02 листопада 2023 року), від 03 листопада 2023 року № 34757/1/1-23 (реєстр. № 376/9-23 від 03 листопада 2023 року).

06 листопада 2023 року наказом АРМА від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , начальника управління Центрального МТУ АРМА, звільнено з займаної посади.

Підстава: доповідна записка начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель ОСОБА_9 від 06 листопада 2023 року № 481/11-23.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті відповідача https://arma.gov.ua (https://arma.gov.ua/news/typical тa https://arma.gov.ua/news/typical/agentstvo-zvilnilo-nachalnika-tsmtu-arma-v-romanova) в розділі «Новини. Увага! Важлива інформація» оприлюднена інформація про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА:

«Агентство з розшуку та менеджменту активів звільнило начальника Центрального міжрегіонального територіального управління (ЦМТУ АРМА) ОСОБА_3 від займаної посади.

Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підроблення документів, невиконання службових обов`язків та неналежне забезпечення роботи ЦМТУ АРМА.

АРМА також звернулось до ДБР, НАБУ і НПУ із заявами про виявлення ознак можливих вчинень службовцем низки кримінальних правопорушень та повідомило НАЗК про можливе вчинення ОСОБА_4 корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Агентство наголошує на прагненні ліквідувати будь-які прояви корупції як у центральному апараті державного органу, так і в його територіальних управліннях, й усіляко співпрацюватиме із правоохоронними органами.

Успішній боротьбі з корупцією, зокрема, сприятиме Антикорупційна рада АРМА, яка створена 19 вересня та провела своє перше засідання 27 жовтня.

Орган і надалі керуватиметься у своїй діяльності принципами прозорості, підзвітності та нетерпимості до корупційних проявів».

Вищенаведена інформація продубльована на офіційному telegram-акаунті АРМА https://www.t.me/arma_gov та в соціальних мережах Facebook (facebook.com/arma.gov.ua), ОСОБА_5 (https://www.youtube.com/@armagovua), Twitter (https://twitter.com/ARMAgovUA) та Whatsapp (htpp://whatsapp.com/chanell/0029VaKds3H30LKQI3aq6E3N).

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до АРМА, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати Наказ АРМА від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на посаді начальника управління Центрального МТУ АРМА та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (справа № 320/44391/23).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АРМА не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи.

За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Тобто, для розгляду цієї категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що поширена АРМА інформація, а саме: «Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_4 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА.» містить фактичні твердження про дії позивача.

Слова та вирази у вказаних висловах вказують на факти та події, які вже відбулися, а отже носять стверджуючий характер про те, що позивач вчиняв протиправні дії щодо складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів (стаття 366 КК України), незаконне збагачення стаття 368-5 КК України (корупція), службова недбалість (стаття 367 КК України), зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України), незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації (стаття 388 КК України).

Суди правильно виходили із того, що факти та події, про які йдеться у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширеній на вебсайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі «Новини. Увага! Важлива інформація», на офіційному Telegram-акаунті АРМА ІНФОРМАЦІЯ_8 та в соціальних мережах Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 (https://www.youtube.com/@armagovua), Twitter ( ІНФОРМАЦІЯ_7 та Whatsapp (htpp://whatsapp.com/chanell/0029VaKds3H30LKQI3aq6E3N), можна перевірити та підтвердити або спростувати.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Поширена відповідачем інформація містила дані про вчинення позивачем низки протиправних дій, які містять ознаки злочинів (складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів (стаття 366 КК України), незаконне збагачення (стаття 368-5 КК України) (корупція), службова недбалість (стаття 367 КК України), зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України), незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації (стаття 388 КК України), отже, є негативною.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Виходячи з положень статті 277 ЦК України та процесуального обов`язку кожної із сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

У справі, яка переглядається, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної щодо ОСОБА_1 негативної інформації.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

Такої позиції дотримується ЄСПЛ, який у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справі «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року; рішення у справі «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин.

07 листопада 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND, яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2018 року, ключові висновки в якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину: оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, на кшталт вироку, яким засуджено особу.

Також у цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що навіть спірні публічні особи, які викликали гарячі дебати своєю поведінкою та публічними коментарями, не повинні терпіти, коли їх публічно звинувачують у насильницьких злочинних діяннях, якщо такі заяви не підтверджуються фактами.

Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 754/6964/21 та від 05 червня 2024 року у справі № 756/14771/21.

Під час вирішення питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

У справі, яка переглядається, характер публікації щодо позивача містить дані про вчинення позивачем ряду протиправних дій, які містять ознаки злочинів, що не підтверджено обвинувальним вироком у кримінальній справі. Вирок суду щодо позивача відсутній.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що поширена відповідачем негативна інформація про позивача є недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки означена інформація містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які містять склад злочинів, передбачених, в тому числі, КК України.

Отже суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідач, який поширив недостовірну інформацію щодо позивача, звинувачуючи його у вчиненні протиправних дій, чим порушив особисті немайнові права останнього на честь, гідність та ділову репутацію, відповідно до вимог статті 277 ЦК України має її спростувати.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, а також розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував глибину фізичних і душевних страждань, завданих позивачу приниженням його честі, гідності та ділової репутації, а також вимоги розумності і справедливості та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 20 000,00 грн.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, який визначено судом до стягнення, є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Посилання у касаційній скарзі про те, що за відсутності судового рішення у справі № 320/44391/23, яке набрало законної сили, про визнання протиправним і скасування наказу АРМА про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Центрального МТУ АРМА, взаємопов`язана з таким звільненням і оприлюднена в публікації інформація не може бути визнана недостовірною, колегія суддів відхиляє.

Водночас колегія суддів зазначає, що із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ АРМА від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, зокрема на підставі пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк