Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №494/312/16-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року

м. Київ

справа № 494/312/16

провадження № 61-13343св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Поплавською Оленою Вадимівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , через представника Гулу А. С. , звернувся з заявою про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2125 від 21 листопада 2007 року, у якій, зокрема, просив поновити пропущений строк на перегляд заочного рішення, визначивши причини його пропуску поважними. Зазначав, що про наявність заочного рішення суду представник дізнався 20 листопада 2024 року після його отримання разом з актом суду іншим представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви Гули А. С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року у вказаній справі. Заяву Гули А. С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року у вказаній справі залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що в поданій до суду заяві відповідач, заявляючи клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не навів обставин та не зазначив доказів, що підтверджують обставини поважності причин пропуску строку подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, заявником не зазначено на підставі чого він дійшов висновку, що заочне рішення суду йому вручено не було, оскільки матеріали справи знищено за терміном зберігання і у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено чи звертався відповідач із заявою про відновлення втраченої судової справи та результати її розгляду. Оскільки заява про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків, вона підлягає залишенню без розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гула А. С. задоволено. Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2024 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без розгляду заяву про перегляд заочного рішення через пропуск строку, не звернув уваги на те, що постановлена ухвала позбавляє відповідача права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. За результатами належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, суд незалежно від пропуску строку на її подання, може постановити лише ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.

Крім того, суд першої інстанції як на одну з підстав відмови в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, послався на те, що заявником у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено чи звертався відповідач з заявою про відновлення втраченої судової справи та результати її розгляду, хоча зазначене не відповідає дійсності, оскільки заявником в заяві про перегляд заочного рішення ставилось питання про поновлення втрачених матеріалів цивільної справи, але суд неповно з`ясувавши всі обставини справи проігнорував зазначену вимогу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 жовтня 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Поплавською О. В., у якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційним судом помилково застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 відступила від вказаних висновків та зазначила, що наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК, а не залишення її без задоволення.

ОСОБА_1 отримав 13 лютого 2021 року постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 лютого 2021 року ВП № 64384253 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 494/312/16-ц та 25 лютого 2021 року звертався до приватного виконавця з приводу заборгованості, як наслідок отримав відповідь з копіями матеріалів виконавчого провадження, а тому доводи представника відповідача, що про ухвалене рішення він дізнався тільки 20 листопада 2024 року не відповідають дійсності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , через представника Гулу А. С. , подав до Верховного Суду відзив, у якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову змінити у її мотивувальній частині, що стосується посилання на неактуальний висновок про застосування норми права, залишивши її резолютивну частину без змін.

Відзив обґрунтований тим, що попри посилання в оскарженій постанові на неактуальний висновок про застосування норми права, апеляційним судом правильно визначено питання, що стало предметом судового перегляду з приділенням належної уваги до всіх обставин справи.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення побудований на (1) негативному доказі, подання якого до суду є неможливим для заявника, (2) без урахування вимоги, викладеної у заяві про відновлення втраченого судового провадження. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на це у своїй постанові, зазначивши про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи та проігнорував вказану вимогу.

Повноваження вирішувати питання поновлення пропущеного процесуального строку належить суду першої інстанції, який в цій конкретній справі розглянув його без урахування всіх фактичних обставин, а тому правильним буде змінити постанову суду апеляційної інстанції в її мотивувальній частині, залишивши резолютивну частину без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 04 листопада 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року поновлено АТ «Державний ощадний банк України» строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі 494/312/16. Справу витребувано із суду першої інстанції.

У грудні 2025 року матеріали справи № 494/312/16 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 листопада 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

26 листопада 2024 року Гула А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Березівського районного суду Одеської області з заявою про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року, в якій просив поновити пропущений строк на перегляд заочного рішення.

З додатків долучених до заяви вбачається, що копію заочного рішення суду представник заявника ОСОБА_3 отримала 20 листопада 2024 року.

З відповіді Березівського районного суду Одеської області, вбачається, що цивільну справу №494/312/16-ц провадження №2/494/204/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2125 від 21 листопада 2007 року знищено на підставі наказу Державної судової адміністрації № 168 від 15 грудня 2011 року у зв`язку з закінченням строку зберігання згідно з Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом ДСА України від 07 грудня 2017 року № 1087.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом (частина перша статті 488 ЦПК України).

Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду (частина перша статті 489 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

[…] відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. […]

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 753/4606/20 (провадження № 61-17245св20) зазначено, що «з матеріалів справи видно, що апеляційний суд переглянув заочне рішення суду першої інстанції за відсутності матеріалів справи, що не передбачено ЦПК України. Апеляційний суд не врахував, що статтею 488 ЦПК України встановлено, що відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду. Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (статті 490 ЦПК України). Вчинення таких дій судами вищої інстанції під час здійснення перегляду судових рішень не передбачено. Метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо. Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції не вирішував питання про відновлення втраченого судового провадження й розглянув цю заяву лише на підставі самої заяви про перегляд заочного рішення та доданих до неї відповідачем матеріалів, зокрема копії оскарженого заочного рішення. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відновлення втраченого судового провадження не відбулося, немає матеріалів справи, а тому не можливо переглянути судове рішення в апеляційному порядку, оскільки в матеріалах справи має міститися достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, а тому провадження підлягало відновленню».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від14 квітня 2021 року у справі № 2-1696/10 (провадження № 61-17170св20),Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-1889/10 (провадження № 61-16519св19).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 , через представника Гулу А. С. , звернувся до Березівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2016 року у цій справі, у якій просив поновити пропущений строк на перегляд заочного рішення, визначивши причини його пропуску поважними. Зазначав, що про наявність заочного рішення суду представник дізнався 20 листопада 2024 року після його отримання разом з актом суду іншим представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ; заочне рішення скасувати та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; відновити втрачене судове провадження (а. с. 1-4);

залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанцій зазначив, що подана заява не містить відомостей про те, чи звертався він до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження, відповідач не навів обставин та не зазначив доказів, що підтверджують обставини поважності причин пропуску строку подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, заявником не зазначено на підставі чого він дійшов висновку, що заочне рішення суду йому вручено не було, оскільки матеріали справи знищено за терміном зберігання і у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено чи звертався відповідач із заявою про відновлення втраченої судової справи та результати її розгляду;

скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що постановлена ухвала позбавляє відповідача права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. За результатами належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, суд незалежно від пропуску строку на її подання, може постановити лише ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16. Крім того, суд першої інстанції як на одну з підстав відмови в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, послався на те, що заявником у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено чи звертався відповідач з заявою про відновлення втраченої судової справи та результати її розгляду, хоча зазначене не відповідає дійсності, оскільки заявником в заяві про перегляд заочного рішення ставилось питання про поновлення втрачених матеріалів цивільної справи, але суд неповно з`ясувавши всі обставини справи проігнорував зазначену вимогу;

отже, суд першої інстанції передчасно відмовив в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, розглянувши її без відновлення втраченого судового провадження;

проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) відступила від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) та зазначила, що наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення;

враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції на підставі того, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку, послався на те, що заявником у заяві про перегляд заочного рішення не зазначено чи звертався відповідач з заявою про відновлення втраченої судової справи та результати її розгляду, хоча зазначене не відповідає дійсності, оскільки заявником в заяві про перегляд заочного рішення ставилось питання про поновлення втрачених матеріалів цивільної справи, але суд неповно з`ясувавши всі обставини справи проігнорував зазначену вимогу, але помилково послався також і на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скарги слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Поплавською Оленою Вадимівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 рокузадовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко