Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №577/52/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 577/52/19

провадження № 61-10937св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Конотопська районна державна адміністрація Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, приватне підприємство

«Меридіан-С», приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Мусієнко Вікторія Вікторівна, ОСОБА_6 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 15 листопада 2021 року під головуванням судді Ярмак О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів:

Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І. та касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подані їх представником Дерев`янко Оленою Валентинівною , на постанову Сумського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, приватне підприємство «Меридіан-С», приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Мусієнко Вікторія Вікторівна, ОСОБА_6 , про визнання недійсними рішень в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, передачі у власність громадянам земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5922087800:07:001:0651; 5922087800:07:001:0648; 5922087800:07:001:0650; 5922087800:07:001:0649;

- визнати недійсним рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області щодо передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами 5922087800:07:001:0651; 5922087800:07:001:0648; 5922087800:07:001:0650; 5922087800:07:001:0649;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, видані 27 березня 2008 року та скасувати їх державну реєстрацію;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6,06 га, яка розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_8 і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить також земельна ділянка площею 6,06 га, розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 004996, виданого 24 вересня

2001 року. Він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері та прийняв спадщину у встановленому законом порядку. Однак при оформленні ним документів про право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом було встановлено, що вказана земельна ділянка накладається на ділянки, які внесені до Державного земельного кадастру, зокрема, із земельною ділянкою з кадастровим номером 5922087800:07:001:0651 (площа співпадає на 17,5557%), з кадастровим номером 5922087800:07:001:0648 (площа співпадає на 16,3967%), з кадастровим номером 5922087800:07:001:0650 (площа співпадає на 33,0014%) та з кадастровим номером 5922087800:07:001:0649 (площа співпадає на 33,0007%).

3. Вказані земельні ділянки перебувають у приватній власності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, виданих 27 березня 2008 року на підставі розроблених у 2007 році проектів землеустрою та у 2008 році технічної документації із землеустрою, яка затверджена розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98.

4. Зазначені обставини унеможливлюють отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, а тому він змушений звернутися за захистом свого права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін Сумським апеляційним судом, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

6. Визнав недійсним розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання у власність земельних ділянок, розташованих на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначених для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

7. Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418687, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від

04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер5922087800:07:001:0648.

8. Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418714, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0650.

9. Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418717, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0651.

10. Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 418711, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області

від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0649.

11. В іншій частині позову відмовив.

12. Вирішив питання розподілу судових витрат.

13. Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що успадкована земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня

2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання цього розпорядження, а також державних актів на право власності на земельні ділянки, видані вказаним особам, незаконними.

14. Відмовляючи у визнанні за позивачем права власності на земельну ділянку, площею 6,06 га, суд першої інстанції виснував про те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на це нерухоме майно, надавши нотаріусу відповідний витяг із Державного земельного кадастру щодо зазначеної земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

15. У листопаді 2022 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд», надійшли касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Дерев`янко О. В., на постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, у яких заявники просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

16. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 372/3579/17, від 26 серпня

2020 року у справі № 583/669/15-ц, від 27 вересня 2017 року у справі

№ 391/1055/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 363/2968/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Також заявники зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Крім того, рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

19. Розглядаючи цю справу, апеляційний суд порушив норми статей 376, 76, пункту 1 статті 79, пункту 1 статті 80, пункту 4 статті 82 та пункту 7 статті 82 ЦПК України.

20. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру в Конотопському районі Сумської області відмовив у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру через перетин (співпадіння) її меж із ділянками відповідачів.

21. Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, такі ділянки можна використовувати за цільовим призначенням, проте ними не можна розпоряджатися до моменту отримання кадастрового номера. Відсутність останнього свідчить про те, що відомості про ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, а її межі не відображені на відповідних картографічних матеріалах Державного реєстру земель.

22. Таким чином, відсутність планово-картографічних матеріалів або інших зображень, які дають змогу ідентифікувати конфігурацію та місце розташування земельної ділянки позивача, а також відсутність погодженого з органами земельних ресурсів, архітектури, природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами проєкту відведення та рішення про його затвердження і передачу ділянки у власність, підтверджують недоведеність порушення права власності позивача.

23. Також у поданій касаційній скарзі заявники звертають увагу на те, що, отримавши технічну документацію із землеустрою, вони звернулися до державного реєстратора та зареєстрували своє право, при цьому підстав для відмови реєстратор не знайшов.

24. Крім того, аналіз планів меж земельних ділянок сторін дає підстави для висновку, що відсутність встановленої державними актами спільної межі між ділянками сама по собі спростовує можливість їх накладення. Наявність же перетину згідно з викопіюванням із кадастрової карти свідчить про помилку, допущену під час внесення даних до Державного земельного кадастру, що не може бути підставою для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

25. Суди не дослідили технічну документацію за 1999 рік, оскільки вона не була витребувана ні позивачем, ні судом. Також суди не перевірили списки осіб, що додавалися до рішення, згідно з яким передавалися земельні ділянки для розроблення «Технічної документації по виділенню в натурі земельних паїв власникам земельних сертифікатів колективного акціонерного підприємства «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області», розробленої у 1999 році Сумською філією Інституту землеустрою.

26. Позивачем не доведено, а судом не перевірено, чи дійсно технічна документація на земельну ділянку площею 6,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 0049996 від 24 вересня 2001 року, була розроблена Сумською філією Інституту землеустрою ще у 1999 році.

27. Суди не досліджували індексно-кадастрову карту Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області з метою встановлення дійсних меж земельної ділянки позивача та перевірки їхнього можливого перетину з межами земельних ділянок відповідачів.

28. Не з`ясовано, чи узгоджується цей перетин з іншими матеріалами справи, зокрема з поземельною книгою на земельну ділянку позивача та її кадастровим планом, що відповідає фактичному місцю розташування ділянки. Також не перевірено відповідність графічному зображенню земельних ділянок сторін з урахуванням кутових характеристик (азимутів), зазначених у державному акті на право власності на землю, виданому на ім`я ОСОБА_8 .

29. Заявники у касаційній скарзі також зазначають, що державний акт серії СМ

№ 004996 від 24 вересня 2001 року на право власності на земельну ділянку площею 6,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_8 , був виданий у порушення вищезазначених норм законодавства неуповноваженим органом - Соснівською сільською радою замість Конотопської районної державної адміністрації.

30. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки діям суду першої інстанції щодо недотримання процесуальних строків. Хоча повний текст рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року було складено 25 листопада 2021 року, представнику відповідачів його вручили лише 05 січня 2022 року, що є порушенням вимог статті 272 ЦПК України.

31. У листопаді 2022 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

32. На обґрунтування поданої касаційної скарги заявник зазначив, що судові рішення є незаконними у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; неправильним та поверхневим дослідженням доказів з цього приводу та відсутності правильної оцінки наданих доказів; недоведеності стороною позивача обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими; необґрунтованості та невідповідності висновків, що викладені у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи; порушення при цьому норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні спору, що є підставою для скасування судових рішень та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

33. У касаційній скарзі заявник звертає увагу на те, що позивач, звернувшись із позовом 03 січня 2019 року, залучив ПП «Меридіан-С» як третю особу. Однак, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначене підприємство припинило свою діяльність ще 06 вересня 2018 року. Отже, під час звернення до суду позивач неправильно визначив коло учасників справи, а суд, у свою чергу, не вирішив питання щодо процесуального статусу вже припиненого на той момент суб`єкта господарювання.

34. Крім того, було встановлено та підтверджено фактами, що відповідач

ОСОБА_4 , як власник спірної земельної ділянки, на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2021 року відчужив її новому власнику - ОСОБА_6 . Зміна власника відбулася після ухвалення рішення судом першої інстанції, проте до перегляду справи судом апеляційної інстанції.

35. Позивач не заявляв клопотання про залучення ОСОБА_6 у будь-якому процесуальному статусі.

36. Виявлено факти подання позивачем кількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (або з аналогічним предметом та з аналогічних підстав) протягом короткого проміжку часу. Такі дії свідчать про зловживання процесуальними правами з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями.

37. Зазначені обставини самі по собі свідчать про те, що позивач був обізнаний про нібито порушення своїх прав ще з початку 2017 року, і намагався обрати найвигіднішу для себе позицію під час розгляду справи судом першої інстанції. У матеріалах справи відсутні будь-які нові докази чи обставини, що з`явилися б після першого звернення ОСОБА_1 до суду 13 лютого 2017 року.

38. У тексті рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 15 листопада 2021 року зазначено, що відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій висловив заперечення проти задоволення позовних вимог. Однак ці відомості не відповідають дійсності.

39. Насправді 12 листопада 2021 року ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою, у якій просив не проводити розгляд справи за його відсутності. Таким чином, розгляд справи відбувся без учасника процесу, який не був належним чином повідомлений про судове засідання та прямо висловив бажання взяти у ньому участь, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

40. Також заявник не погоджується з висновком суду про те, що в судовому засіданні нібито встановлено та відповідачами не оспорюється факт накладення їхніх земельних ділянок на ділянку ОСОБА_8 . Насправді відповідачі активно оспорювали та оспорюють факт накладення чи перетину меж. Більше того, виділення земельних ділянок відповідачам у натурі (на місцевості) здійснювалося на підставі належним чином затвердженої технічної документації із землеустрою, згідно з погодженими координатами та межовими знаками. Ці технічні дані є відмінними від характеристик ділянки ОСОБА_8 , на яку 24 вересня 2001 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996.

41. Заявник не погоджується зі змістом оскаржуваної постанови в частині тверджень про те, що він нібито не заперечував проти встановлених фактів, не звертався з клопотанням про проведення земельно-технічної експертизи та не надав доказів на спростування факту накладення земельних ділянок. Насправді суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_9 у суді першої інстанції не заперечував проти встановлених обставин.

42. Також суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення посилався на статтю 186-1 ЗК України, яку було виключено на підставі Закону України

№ 1423-IX від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (набрав чинності 27 травня 2021 року). На ці обставини заявник акцентував увагу і під час подання апеляційної скарги, проте вони були залишені поза увагою апеляційного суду. Крім того, апеляційний суд безпідставно проігнорував необхідність витребування та дослідження доказів, про які заявляв заявник. Останній був позбавлений можливості надати ці докази самостійно, що призвело до неповноти з`ясування обставин справи.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

43. У лютому 2023 рокузасобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року.

Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга ОСОБА_5 є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

44. 01 березня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, у якому просив прийняти рішення на розсуд суду.

45. У квітні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив від Конотопської районної державної адміністрації, який не скріплений кваліфікованим електронним підписом, про що складена довідка, а тому даний відзив не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду з таких підстав.

46. Відповідно до частин першої та четвертої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу

в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції

в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються

докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

47. Статтею 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

48. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

49. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

50. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані

за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої

електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі

або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами,

в добровільному порядку.

51. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду

з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також

у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

52. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права

на подання документів до суду в паперовій формі.

53. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля),

що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

54. Відповідно до частини п`ятої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі

з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

55. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи

в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина шоста статті 43 ЦПК України).

56. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний суд», «Електронний кабінет» та підсистема відеоконференцзв`язку.

57. Згідно з пунктом 16 Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися

в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

58. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).

59. Пунктом 120 розділу VI Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

60. Тобто лише ті особи, які незобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети

в ЄСІТС та не мають зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, мають можливість подати документи до суду в електронній формі з використанням електронної адреси та засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

61. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік, вказаний у цій статті, та інші відомості,

що вимагаються цим Кодексом.

62. Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання

чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

63. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши,

що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

64. Матеріали поданого відзиву не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на відзив, із використанням підсистеми «Електронний суд», що позбавляє суд можливості встановити дотримання вимог щодо обов`язкового підписання процесуального документа особою, яка його подає, та свідчить про використання не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду.

65. Оскільки відзив надісланий до Верховного Суду Конотопською районною державною адміністрацією Сумської області не у спосіб, передбачений ЦПК України, та не містить відомостей про його підписання кваліфікованим електронним підписом у встановленому законом порядку, він підлягає поверненню без розгляду.

66. Рух справи в суді касаційної інстанції

67. Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

68. 17 лютого 2023 року цивільна справа № 577/52/19 надійшла до Верховного Суду.

69. Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

70. Верховний Суд ухвалою від 09 лютого 2026 року призначив вказану справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи

71. Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Заводи Конотопського району Сумської області померла ОСОБА_8 (а. с. 18 том I).

72. Після її смерті відкрилася спадщина.

73. До складу спадкового майна входить також земельна ділянка площею 6,06 га, розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕВ № 971494

від 27 липня 2001 року, на ім`я ОСОБА_8 24 вересня 2001 року головою Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 2470 (а. с. 22, 54 том I).

74. За життя ОСОБА_8 заповіт не залишала.

75. ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 20 том I).

76. За повідомленням приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Мусієнко В. В. від 08 січня 2016 року, після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 163/2014 на підставі свідоцтва про видачу свідоцтва про право на спадщину, поданою 09 вересня

2014 року ОСОБА_10 , яка зареєстрована за № 347 (а. с. 9 том I).

77. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті також відкрилася спадщина, до складу якої входить майно, успадковане ним після смерті

ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19 том I).

78. За повідомленням приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Мусієнко В. В. від 08 січня 2016 року, після смерті

ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа

№ 123/2015 на підставі заяви про відмову від прийняття спадщини, поданої 17 червня 2015 року ОСОБА_11 , яка зареєстрована за № 3314. ОСОБА_1 17 червня 2015 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , яка зареєстрована за № 315 (а. с. 9 том I).

Із зазначеної відповіді приватного нотаріуса вбачається, що ОСОБА_1 мав намір оформити право на спадщину на земельну ділянку площею 6,06 га, що на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 належала ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте витяг з Державного земельного кадастру ним наданий не був, оскільки за інформацією, наданою йому управлінням Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області листом від 04 листопада 2015 року за № 28-28-99.2-3928/2-15, земельна ділянка, на яку ОСОБА_8 був наданий державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 перетинається із земельними ділянками інших власників, у зв`язку з чим державним кадастровим реєстратором було відмовлено у реєстрації земельної ділянки та, відповідно, відмовлено у наданні витягу з Державного земельного кадастру, який є необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину.

79. Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 02 серпня 2017 року, відповідно до технічної документації про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) власникам земельних сертифікатів КСП «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області» ОСОБА_8

24 вересня 2001 року виготовлено та видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області без встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності» у 2007 році ПП «Меридіан-С» розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області» та видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Але під час розроблення зазначеного проекту не було враховано місце розташування земельної ділянки ОСОБА_8 та відбувся перетин земельної ділянки ОСОБА_8 з іншими земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства (а. с. 17 том I).

80. Відповідно до листа Конотопської районної державної адміністрації, відділом у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області були досліджені графічні матеріали, які містяться в «Технічній документації по виділенню в натурі земельних паїв власникам земельних сертифікатів колективного акціонерного підприємства «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області», розробленої у 1999 році Сумською філією Інституту землеустрою, та індексно-кадастрової карти Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області та було встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,06 га, належна ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 від 24 вересня 2001 року, фактично розташована за тими координатами поворотних точок меж, за якими Конотопським міськрайонним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у 2015 році була розроблена технічна документація ОСОБА_1 , але при виготовленні ПП «Меридіан-С» «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області» та «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області», затверджених розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від

04 березня 2008 року № 98, розробником документації не було враховано місце розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,06 га, належної ОСОБА_8 на підставі державного акта

на право приватної власності на землю серії СМ № 0049996 від 24 вересня

2001 року, що у подальшому спричинило накладання земельної ділянки для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 06 га на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (а. с. 5-6 том I).

81. Як вбачається з листа управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області № 28-28-99.2-3928/2-15 від 04 листопада 2015 року управлінням Дергеокадастру у Конотопському районі Сумської області проведено перевірку «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області», розроблених Конотопським міськрайонним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_8 накладається на земельні ділянки, які внесені

до Державного земельного кадастру з кадастровими номерами: 5922087800:07:001:0651 (площа співпадає на 17,5557 %), 5922087800:07:001:0648 (площа співпадає на 16,3967 %), 5922087800:07:001:0650 (площа співпадає на

33,0014 %) та 5922087800:07:001:0649 (площа співпадає на 33,0007 %). В результаті перегляду кадастрових номерів встановлено, що земельні ділянки вищезгаданих кадастрових номерів перебувають у приватній власності громадян Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, виданих 27 березня 2008 року на підставі розроблених у 2008 році «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області» та «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області», розробленої ПП «Меридіан-С» (а. с. 12 том I).

82. Відповідно до протоколу № ПП-5900013412015 проведення Управлінням Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області перевірки електронного документа від 20 жовтня 2015 року встановлений перетин земельної ділянки ОСОБА_8 із земельними ділянками з кадастровим номером 5922087800:07:001:0651 (площа співпадає на 17,5557 %); 5922087800:07:001:0648 (площа співпадає на 16,3967 %); 5922087800:07:001:0650 (площа співпадає на

33,0014 %) та 5922087800:07:001:0649 (площа співпадає на 33,0007 %) (а. с. 15 том I).

83. Рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області № РВ-5900037612015 від 20 жовтня

2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин земельної ділянки з ділянками з кадастровим номером 5922087800:07:001:0651 (площа співпадає на 17,5557 %); з кадастровим номером 5922087800:07:001:0648 (площа співпадає на 16,3967 %); з кадастровим номером 5922087800:07:001:0650 (площа співпадає на 33,0014 %) та кадастровим номером 5922087800:07:001:0649 (площа співпадає на 33,000 7%)

(а. с.14 том I).

84. Розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», затверджений проект землеустрою, розроблений приватним підприємством «Меридіан-С», щодо відведення із земель державної власності на території Соснівської сільської ради земельних ділянок загальною площею 113,8444 га, в тому числі ріллі 113,8444 га, з них: у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства - 112,4128 га ріллі та для створення під`їзних шляхів - 1,4316 га та надано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки в розмірах та по угіддях з додатком на території Соснівської сільської ради. Визначено, що Конотопський районний відділ Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» повинен провести реєстрацію та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам згідно з додатком (а. с. 7, 109 том I).

85. Відповідно до списку громадян, яким видаються державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, яке є додатком до вищевказаного розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 2,000 га, розташовані на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області були надані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 110 том I).

86. На підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, Конотопською районною державною адміністрацією Сумської області 27 березня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельну ділянку:

- ОСОБА_4 серії ЯЕ № 418687 на земельну ділянку з кадастровим номером 5922087800:07:001:0648 (а. с. 111, 114 том I),

- ОСОБА_3 серії ЯЕ № 418714 на земельну ділянку з кадастровим номером 5922087800:07:001:0650 (а. с. 111, 113 том I);

- ОСОБА_2 серії ЯЕ № 418717 на земельну ділянку з кадастровим номером 5922087800:07:001:0651 (а. с. 111, 115, том I);

- ОСОБА_5 серії ЯЕ № 418711 на земельну ділянку кадастровий номер 5922087800:07:001:0649 (а. с. 111, 116 том I).

Позиція Верховного Суду

87. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

88. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

89. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

90. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

91. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

92. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

93. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права відповідачів на спірні земельні ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в апеляційному порядку не переглядалося, а тому з огляду на вимоги статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції судові рішення не переглядає.

94. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦПК України).

95. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або майнового права та інтересу.

96. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається.

97. За змістом частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

98. Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

99. Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачами у власність земельних ділянок) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

100. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (стаття 16 ЗК України).

101. У частинах другій та третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

102. В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

103. Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

104. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

105. Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

106. Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

107. Частиною другою та п`ятою статті 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

108. У справі, що переглядається, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_8 набула право власності на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільради в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 і дана земельна ділянка належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653, виданого Соснівською сільрадою 16 липня 1999 року і зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 247. Свідоцтво про право на спадщину за законом було видане ОСОБА_8 27 липня 2001 року.

В подальшому, 24 вересня 2001 року ОСОБА_8 був виданий державний акт на право власності на дану земельну ділянку і визначений план зовнішніх меж земельної ділянки та її опис.

За повідомленням приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Мусієнко В. В. від 08 січня 2016 року, після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 163/2014 на підставі свідоцтва про видачу свідоцтва про право на спадщину, поданою 09 вересня 2014 року ОСОБА_10 , яка зареєстрована за № 347.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті також

відкрилася спадщина, до складу якої входить майно, успадковане ним після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

109. За повідомленням приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Мусієнко В. В. від 08 січня 2016 року, після смерті

ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа

№ 123/2015 на підставі заяви про відмову від прийняття спадщини, поданої 17 червня 2015 року ОСОБА_11 , яка зареєстрована за № 3314. ОСОБА_1 17 червня 2015 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , яка зареєстрована за № 315.

110. Із зазначеної відповіді приватного нотаріуса вбачається, що ОСОБА_1 мав намір оформити право на спадщину на земельну ділянку площею 6,06 га, що на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 належала ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте витяг з Державного земельного кадастру ним наданий не був, оскільки за інформацією, наданою йому управлінням Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області листом від 04 листопада 2015 року за № 28-28-99.2-3928/2-15, земельна ділянка, на яку ОСОБА_8 був наданий державний акт на право приватної власності на землю серії СМ № 004996 перетинається із земельними ділянками інших власників, у зв`язку з чим державним кадастровим реєстратором було відмовлено у реєстрації земельної ділянки та, відповідно, відмовлено у наданні витягу з Державного земельного кадастру, який є необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину

111. З огляду на зазначене, судами встановлена та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 за життя, в порядку передбаченому законом, набула право власності на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільради.

112. Водночас, як вбачається із розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки було затверджено проект землеустрою, розроблений ПП «Меридіан-С» у 2007 році, яким не враховано технічну документацію по виділенню в натурі земельних ділянок власникам земельних сертифікатів колективного акціонерного підприємства «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області, розробленої у 1999 році Сумською філією Інституту землеустрою, а тому не враховано земельну ділянку належну ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року та Державного акта на землю від 14 вересня 2001 року. На підставі вказаного рішення 27 березня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачам у справі, які накладаються на земельну ділянку померлої ОСОБА_8 .

113. Дана обставина також підтверджується листом управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області № 28-28-99.2-3928/2-15 від 04 листопада

2015 року та протоколом № ПП-5900013412015 проведення перевірки електронного документа від 20 жовтня 2015 року, а також рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області № РВ-5900037612015 від 20 жовтня 2015 року , який ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин земельної ділянки з ділянками з кадастровим номером 5922087800:07:001:0651 (площа співпадає на 17,5557%); з кадастровим номером 5922087800:07:001:0648 (площа співпадає на 16,3967%); з кадастровим номером 5922087800:07:001:0650 (площа співпадає на 33,0014%) та кадастровим номером 5922087800:07:001:0649 (площа співпадає на 33,0007%).

114. Відповідно до списку громадян, яким видаються державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, яке є додатком до вищевказаного розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 2,000 га, розташовані на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області були надані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 110 т. 1).

115. На підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, Конотопською районною державною адміністрацією Сумської області 27 березня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельну ділянку: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

116. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

117. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

118. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

119. Статями 116, 118 ЗК України визначені підстави та порядок набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

120. Частинами першою, другою та третьою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

121. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).

122. За положеннями частини шостої, восьмої статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та

мета її використання. Відповідно до статі 32 Закону України «Про землеустрій» Державний фонд документації із землеустрою формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою. Розробники документації із землеустрою зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

123. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

124. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

125. Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

126. Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

127. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18),

від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 297/1903/16-ц (провадження

№ 61-26296св18).

128. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі

№ 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19) вказала, що захист прав позивача, порушеного внаслідок накладення земельних ділянок, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу.

129. Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, так як успадкована земельна ділянка накладається на ділянки, передані у власність відповідачам згідно з розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98. Оскільки вказане розпорядження та видані на його підставі державні акти порушують права позивача, вони підлягають визнанню незаконними в судовому порядку,

130. Також суд відмовляючи позивачу у визнанні за ним права власності на земельну ділянку, площею 6,06 га, обґрунтовано зазначив про те, що він не позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на це нерухоме майно, надавши нотаріусу відповідний витяг із Державного земельного кадастру щодо зазначеної земельної ділянки.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

131. У поданій касаційній скарзі заявники зазначають про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 372/3579/17, від 26 серпня

2020 року у справі № 583/669/15-ц, від 27 вересня 2017 року у справі

№ 391/1055/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 363/2968/16-ц, однак вони не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, які викладені у наведених заявником постановах.

132. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

133. Таким чином, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Висновки судів у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах суду касаційної інстанції, на які послалися заявники у касаційній скарзі.

134. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).

135. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник (заявників) повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника (заявників), відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

136. З огляду на зазначене, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявники не вказали конкретної норми матеріального чи процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду.

137. Також у поданій касаційній скарзі заявники зазначають про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки діям суду першої інстанції щодо недотримання процесуальних строків. Хоча повний текст рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року було складено 25 листопада

2021 року, представнику відповідачів його вручили лише 05 січня 2022 року, що є порушенням вимог статті 272 ЦПК України.

138. Згідно з частиною п`ятою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

139. Як вбачається із матеріалів справи, то вступна та резолютивна частина рішення була прийнята 15 листопада 2021 року, а повний текст було складено 25 листопада

2021 року та направлено всім учасникам справи відповідно до супровідного листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області (а. с. 142 том II).

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_5 .

140. У поданій касаційній скарзі заявник звертає увагу на те, що позивач, звернувшись із позовом 03 січня 2019 року, залучив ПП «Меридіан-С» як третю особу. Однак, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначене підприємство припинило свою діяльність ще 06 вересня 2018 року. Отже, під час звернення до суду позивач неправильно визначив коло учасників справи, а суд, у свою чергу, не вирішив питання щодо процесуального статусу вже припиненого на той момент суб`єкта господарювання.

141. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

142. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

143. За змістом статей 53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

144. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі

№ 572/3632/15-ц (провадження № 61-9722св21) третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною. Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

145. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

146. Отже, у випадку незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, скасування рішення суду можливе лише у виняткових випадках, оскільки такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову. Однак частина перша статті 352 ЦПК України вказує на випадок, коли своїм рішенням суд вирішив питання про їх права та обов`язки, а не вирішить у майбутньому. У зв`язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб (постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 991/1786/22, провадження № 61-6794св23).

147. Враховуючи зазначене, незалучення до участі у розгляді справи належної третьої особи не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

148. Також заявник не погоджується із зазначеним у тексті місцевого суду про те, що він у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій висловив заперечення проти задоволення позовних вимог, однак

12 листопада 2021 року ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою, у якій просив не проводити розгляд справи за його відсутності. Таким чином, розгляд справи відбувся без учасника процесу, який не був належним чином повідомлений про судове засідання та прямо висловив бажання взяти у ньому участь, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

149. Колегія суддів не бере до уваги зазначені доводи з огляду на таке.

150. У постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц, від 29 січня 2021 року у справі № 308/2739/16-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц вказано, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи в провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання в справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).

151. ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України» зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).

152. Із матеріалів справи вбачається, що на аркушах справи 20 том II є заява від ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, оскільки він не знав про існування даної справи; на аркуші справи 35 том II є заява ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи у зв`язку з COVID-19; на аркуші справи 54 том II є заява

ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи у зв`язку із хворобою; на аркуші справи 60 том II є заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із погодними умовами; зворотні повідомлення про отримання судових повісток на засідання, які були призначені на 23 серпня 2021 року, на 31 серпня 2021 року; на аркуші справи 120 том II про те, що заперечує проти розгляду справи та просить розгляд справи не проводити без його участі; на аркуші справи 131 том IIзаява від ОСОБА_5 , в якій заперечує проти задоволення позовної заяви та просить розгляд справи без його участі не проводити.

153. Отже, у цій справі ОСОБА_5 як відповідач достовірно знав про наявність справи, однак зловживав своїми процесуальними правами не з`являвся у судове засідання, подавав до суду заяви про відкладення розгляду справи.

154. Верховний Суд звертає увагу на те, що кожна сторона має право на участь у засіданні, проте це право не є абсолютним. Суд має забезпечити баланс між правами відповідача та правом позивача на розгляд справи в розумні строки.

155. Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що факт накладення належних йому та іншим відповідачам земельних ділянок на ділянку померлої ОСОБА_8 не підтверджений належними доказами (зокрема висновком експертизи), а також твердження про безпідставну відмову суду у витребуванні доказів - не заслуговують на увагу з огляду на таке.

156. Як вбачається з матеріалів справи, представниця ОСОБА_5 - адвокатка Нежевело В. В. - подала до апеляційного суду клопотання про призначення експертизи та витребування доказів, у задоволенні яких було відмовлено, оскільки такі клопотання не заявлялися у суді першої інстанції.

157. Колегія суддів погоджується з цими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

158. Відповідно до пунктів 8, 10 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

159. Відповідач про розгляд справи знав, неодноразово подавав заяви та клопотання про відкладення розгляду справи, однак не повідомляв суд першої інстанції про намір заявити клопотання про призначення експертизи.

160. Тому з огляду на зазначене, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у зазначеному клопотанні, оскільки відповідач в суді першої інстанції не скористався правом, передбаченим нормами ЦПК України, заявити клопотання про проведення такої експертизи та не обґрунтував неможливість подання такого клопотання у встановлений законом строк.

161. Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, які відповідають нормам матеріального та процесуального права.

162. Суди надали відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

163. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

164. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

165. Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада

2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Литвиненко І. В.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров