Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №500/2488/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

м. Київ

справа № 500/2488/25

адміністративне провадження № К/990/17714/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 500/2488/25

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 (головуючий суддя Шавель Р. М., судді Бруновська Н. В., Хобор Р. Б.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 735445,24 грн, а також пеню в розмірі 5515,80 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2025 позов задовольнив.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2026 визнав неповажними наведенні в клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та залишив без руху апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Цією ж ухвалою відповідачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 було обґрунтовано посиланням на такі обставини:

- справа № 500/2488/25 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи;

- відповідач не був обізнаний про розгляд справи;

- копія рішення суду від 15.09.2025 відповідачу не вручалася, тоді як про прийняття останнього ФОП ОСОБА_1 дізнався лише в кінці грудня 2025 року;

- договір про надання правової допомоги між адвокатом Гурником В. О. та ФОП ОСОБА_1 укладено 06.01.2026;

- оскаржуване рішення суду представник відповідача Гурник В. О. отримав засобами поштового зв`язку лише 14.01.2026.

Надаючи оцінку зазначеним підставам пропуску строку апеляційного оскарження, суд установив, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 було відкрито провадження у цій справі № 500/2488/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором № 0610250681162 копію зазначеної ухвали ФОП ОСОБА_1 отримав 15.05.2025.

За таких обставин суд виснував про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції також установив, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 було прийняте в порядку письмового провадження без участі сторін справи.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором № 0610280084614 копію рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 ФОП ОСОБА_1 отримав 25.09.2025.

Доказів, які б спростовували зазначену обставину, апелянт не надав.

Як підсумок, апеляційний суд вказав, що останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 було 27.10.2025 року (перший робочий день після вихідного), тоді як апеляційну скаргу відповідач подав 26.01.2026.

Відтак, наведені у клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження суд визнав такими, що спростовуються матеріалами справи.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ФОП ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що він не був обізнаний про результати судового розгляду, повний текст рішення йому не вручався; відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд";

Зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: с. Соснівка Кременецького району Тернопільської області, але фактично у селі не проживає. Водночас на ім`я ОСОБА_1 систематично приходять конверти за цією адресою. Вказані листи відповідач отримує, коли час від часу навідується до АДРЕСА_1 . Зокрема, листи від Тернопільського окружного адміністративного суду по цій справи були передані ОСОБА_1 приблизно у середині-кінці січня 2026 року в с. Соснівка. Адвокатом Гурником В. О., як представником відповідача, повний текст рішення суду засобами поштового зв`язку отримано 14.01.2026.

Також відповідач заявив клопотання про виклик свідка та призначення почеркознавчої експертизи.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотань ФОП ОСОБА_1 про виклик свідка та призначення експертизи.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження, наголосив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач стверджував, що кореспонденцію ФОП ОСОБА_1 за місцем його реєстрації отримує інша особа, яка в подальшому передає її адресатові. Саме через такий механізм передачі кореспонденції суду в цій справі відповідач пропустив строк звернення до суду з апеляційною скаргою.

Суд зазначив, що відповідно до частини восьмої статті 126 КАС України повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Оскільки відповідач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , копія судового рішення скерована судом на зазначену адресу і вручена адресату органами поштового зв`язку.

Апеляційний суд відхилив твердження відповідача про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення, покликаючись на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені відповідачем обставини не підтверджені документально, не є об`єктивними та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.

Щодо відмови в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та виклику свідка суд врахував, що обставини вручення кореспонденції ОСОБА_2 , проставлення нею підпису на поштовому відправленні не є спірними.

Саме ці обставини враховані апеляційним судом під час вирішення питання про поновлення строку подачі апеляційної скарги.

Окрім цього, в силу вимог статей 92, 102 КАС України виклик свідка та призначення експертизи проводиться судом для збору доказів по справі. які необхідні для правильного вирішення справи по суті. Збір доказів у такий спосіб на етапі вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження процесуальним законом не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2026 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу - направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок необґрунтованої відмови в задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи та виклику свідка.

Відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до визначення фактичної дати отримання рішення суду відповідачем, що призвело до необґрунтованої відмови в поновленні пропущеного процесуального строку та, відповідно, відмови у відкритті апеляційного провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 01.05.2026 відкрив касаційне провадження у справі.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 15.09.2025 за результатами розгляду справи в порядку письмового провадження, відтак останнім днем строку на апеляційне оскарження цього рішення було 15.10.2025. Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 26.01.2026.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд неодноразово вказував, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідач доводив, що пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі з поважних причин, які не залежали від його волі та об`єктивно вплинули на можливість вчасної реалізації права на апеляційне оскарження.

Так, ФОП ОСОБА_1 зазначав про те, що йому не було відомо ані про судовий розгляд, ані про його результати; рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку йому вручено не було, а зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» він не має.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично в селі не проживає.

На підтвердження цієї обставини ФОП ОСОБА_1 надав довідку від 14.01.2026 № 2, видану старостою Шумбарського старостинського округу, про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично в селі не проживає.

Також надав довідку про фактичне місце проживання від 04.03.2026 № 04/03, видану директором ТОВ «Керуюча компанія «Сирецькі Сади-1», згідно з якою ОСОБА_1 є власником квартири та дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_3 .

Про рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відповідачеві стало відомо в кінці грудня 2025 року від посадової особи Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області, після чого ФОП ОСОБА_1 звернувся до адвоката та 06.01.2026 уклав договір про надання правничої допомоги.

Адвокат відповідача 07.01.2026 ознайомився з матеріалами справи, 14.01.2026 отримав рішення суду першої інстанції засобами поштового зв`язку, а 26.01.2026 подав апеляційну скаргу.

Щодо наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610280084614), згідно з яким рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 ФОП ОСОБА_1 отримав 25.09.2025, відповідач вказав на таке.

У згаданому поштовому повідомленні замість відповідача підпис « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поставила інша особа - ОСОБА_2 , яка надала пояснення з цього приводу.

У поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що за адресою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 розташоване її господарство, зокрема житлові будинки та магазин., у якому вона здійснює господарську діяльність. ОСОБА_1 з 2005 по 2010 роки проживав в АДРЕСА_1 . Попри те, що з 2010 року відповідач за цією адресою не проживає, ОСОБА_2 не знімала його з реєстрації.

З урахуванням того, що в с. Соснівка немає поштового відділення, ОСОБА_2 надає послуги прийому та видачі посилок «Нова пошта», а працівники Укрпошти залишають в її магазині поштові відправлення, адресовані жителям села.

На ім`я ОСОБА_1 систематично надходять різні поштові відправлення, які останній забирає під час візиту до села. У травні та вересні 2025 року відповідачеві надійшло два листа від Тернопільського окружного адміністративного суду, вміст яких ОСОБА_2 не перевіряла. З огляду на те, що ці листи були рекомендованими, остання розписалась за їх отримання, зазначивши прізвище ОСОБА_3 .

Відповідач наголошує, що наданими ОСОБА_2 поясненнями підтверджується, що саме вона отримала ухвалу про відкриття провадження у справі та рішення суду, а тому наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть свідчити про отримання вказаних судових рішень ФОП ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції відхилив вищезазначені доводи відповідача, зазначивши, що наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується отримання ФОП ОСОБА_1 ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі та рішення цього ж суду від 15.09.2025.

При цьому апеляційний суд посилався на частину восьму статті 126 КАС України, відповідно до якої вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26.07.2005, заява № 39199/98).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992, заява №12964/87).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

З урахуванням того, що наданими відповідачем доказами підтверджується та обставина, що він не отримав ані ухвалу про відкриття провадження у справі, ані рішення суду, помилковим буде формальне врахування лише рекомендованих повідомлень про вручення зазначених судових рішень, тоді як підпис на цих повідомленнях поставила інша особа.

Положеннями КАС України (зокрема, статтею 44 цього Кодексу) чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом того чи іншого процесуального документа (в даному випадку - апеляційної скарги), повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що в контексті обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача є передчасним, з огляду на те, що відповідач не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, звернувшись до суду апеляційної інстанції у максимально стислі строки після того, як дізнався про ухвалення рішення суду першої інстанції.

При цьому варто зауважити, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення експертизи та виклику свідка, оскільки обставини, які відповідач просив дослідити, не є спірними та підтверджуються наданими ним доказами.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, урахуванням вищезазначених обставин та з метою надання можливості ФОП ОСОБА_1 реалізувати право доступу до суду шляхом апеляційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 500/2488/25 скасувати.

Справу № 500/2488/25 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.В. Тацій С.Г. Стеценко Н.В. Шевцова