Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №505/4004/22 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/4004/22

Провадження № 2/505/549/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Павловської Г.В.,

при секретарі Марченко Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовною ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області звернувся позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТВО «Консалт Солюшенс» заборгованість за договором «Автопакет» №ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року у розмірі 10 760,35 доларів США (еквівалент в гривні станом на день подання позову за курсом НБУ – 393 490,94 гривень.

Позов мотивований тим, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2014 року у цивільній справі № 505/1026/14-ц позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволено. Звернуто стягнення з кредитним договором №ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року на предмет застави – автомобіль марки ВАЗ, модель 21154, рік випуску 2007, колір синій, державний номер НОМЕР_1 , заводський номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ 11-го МРВ УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області 04.07.2007 року, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого тим же МРЕВ 04.07.2007 року.

Також в цьому рішенні судом встановлено, що між ВАТ Комерційний банк «Надра» правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «комерційний Банк «Надра» та відповідачем 09.07.2007 року був укладений Договір «Автопакет» №ОД18/07/2007/840-К/61, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у іноземній валюті у сумі 12 871 долари США 29 центів та взяв на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити відсотки у строк.

Станом на 26.06.2013 року за відповідачем виникла заборгованість за кредитним договором №ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року в сумі 12 183 доларів США 81 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на зазначену дату складає 97 385 грн. 16 коп.

10.06.20200 року ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області замінено сторону стягувача – Публічне акціонерне товариство «комерційний банк «Надра» її правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» за виконавчими документами, виданими Котовським міськрайонним судом Одеської області.

Тому, позивач є правонаступником ПАТ КБ «Надра» у правовідносинах, що були предметом розгляду у справі 505/1026/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2014 року у справі №505/1026/14-ц не виконано, заставний автомобіль наразі належить відповідача, будь-яких платежів з метою погашення заборгованості на користь ПАТ «КБ «Надра» або ТОВ «Консалт Солюшенс» відповідачем не здійснювалися.

Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ «Консалт Солюшенс» становить 9871,88 доларів США, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 7282,16 доларів США, заборгованості по відсоткам сумі 2589,72 доларів США.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», як у правонаступника ПАТ «КБ Надра», виникло право вимагати від Відповідача сплати 3 % річних за користування грошовими коштами, що становить 888,47 доларів США.

Ухвалою судді від 23.05.2023 року відкрито провадження у справі, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.06.2025 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 07.08.2025 року

Представник позивача ТОВ «Консалт Солюшенс» до судового засідання надав заяву, яка зареєстрована в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області за вх.№1733 від 30.01.2026 року про розгляд справи за відсутністю представника, на задоволенні позову та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, судові повістки повернулись на адресу суду із довідкою «Укрпошти» та відміткою листоноші «Адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неявки суду невідомі. Від відповідачів відзив на позов не надходив.

Крім того, про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялась шляхом виклику через офіційний веб-сайт Подільського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно дост.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що ВАТ КБ «Надра» уклало з ОСОБА_1 договір «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року були внесені зміни у статут Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», відповідно до яких найменування банку стало - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

12.11.2010 року між Банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року, якою було викладено нову редакцію Кредитного договору.

13.07.2011 року між Банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до договору «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року, якою було викладено нову редакцію Кредитного договору.

13.07.2011 року між Банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 3 до договору «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року, якою було прощено відповідачу нараховані штрафи та пеню.

За замісто пункту 1.1. Кредитного договору в чинній редакції Банк надає позивальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 9205,94 доларів США 94 центів в порядку і на умовах визначених Кредитним договором.

Кінцевий термін повернення Кредиту – 06.07.2012 року.

Згідно з пунктом 3.1.1 кредитного договору визначено, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язання щодо погашення Кредиту, кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник передає в заставу Предмет застави, який належить Заставодавцю на праві приватної власності.

Згідно пункту 1.3.1. Кредитного договору, ОСОБА_1 надає Банку в заставу автомобіль марки ВАЗ, модель 21154, рік випуску 2007, колір синій, державний номер НОМЕР_1 , заводський номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ 11-го МРВ УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області 04.07.2007 року, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого тим же МРЕВ 04.07.2007 року.

У пункті 4.3.6 Кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі повернути Кредит, нараховані відсотки, комісії, штрафи, пеню відповідно до умов Кредитного договору.

Пунктом 7.2. Договору сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 20 років.

Через невиконання ОСОБА_1 зобов`язань ВАТ «КБ «НАДРА» було вимушене звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2014 року у цивільній справі № 505/1026/14-ц позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволено. Звернуто стягнення з кредитним договором №ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року на предмет застави – автомобіль марки ВАЗ, модель 21154, рік випуску 2007, колір синій, державний номер НОМЕР_1 , заводський номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ 11-го МРВ УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області 04.07.2007 року, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого тим же МРЕВ 04.07.2007 року.

Також, в цьому рішенні судом встановлено, що між ВАТ Комерційний банк «Надра» правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «комерційний Банк «Надра» та відповідачем 09.07.2007 року був укладений Договір «Автопакет» №ОД18/07/2007/840-К/61, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у іноземній валюті у сумі 12 871 долари США 29 центів та взяв на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити відсотки у строк.

Рішення суду набрало законної сили.

26.02.2020 між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL2N79746 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 99. За змістом п. 1 даного договору банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обовязки божників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобовязань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобовязань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами, тощо.

За змістом пункту 57 Додатку 1 до Договору № GL2N79746 про відступлення права вимоги від 26.02.2020 до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за договором «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007.

ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «КБ «НАДРА» кошти в порядку пункту 4 Договору до моменту набуття чинності Договором у розмірі 1 568 700,27 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 13.02.2020.

Ухвалою суду від 10.06.20200 року здійснено заміну стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра Банк» (код ЄДРПОУ 20025456) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700) у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Котовським міськрайонним судом Одеської області у справі 505/1026/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 88 Додатку №1 до Договору №GL2N79746 передана ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість за договором «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року складається лише з заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

За змістом частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Консалт Солюшенс» є новим кредитором за вищевказаним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26.02.2020 № GL2N79746, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 99.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення. Що ж стосується застави, то вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. Тобто, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством, і навпаки звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Отже, звернення стягнення на предмет застави є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог заставодержателя врегульовано спеціальною статтею 1 Закону України «Про заставу», а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов`язані з основним зобов`язанням.

Таким чином, застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з вимогами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема кредиту не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Зазначена позиція наведена у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 14-134цс18.

Також, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 порушив грошове зобов`язання, встановлене кредитним договором № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007, будь-яких доказів на спростування вимог позивача, відповідач суду не надав, а відтак у позивача, як нового кредитора, наявне право на стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та 3% річних за користування грошима у сумі 10760,35 доларів США.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.2,76-83,141,263-265,273,280-283,354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» ( код ЄДРПОУ 42251700 м.Одеса, вул. Пушкінська, 36 оф.308) заборгованість за договором «Автопакет» № ОД18/07/2007/840-К/61 від 09.07.2007 року у розмірі 10 760 (десять тисяч сімсот шістдесят) доларів США 35 центів (еквівалент в гривні станом на день подання позову за курсом НБУ – 393 490,94 гривень), що складається з:

-7282,16 доларів США (еквівалент в гривні станом на день подання позову за курсом НБУ – 266 298,40 гривень) – заборгованість за тілом кредиту;

-2589,72 доларів США (еквівалент в гривні станом на день подання позову за курсом НБУ – 94702,43 гривень) – заборгованість за відсотками;

-888,47 доларів США (еквівалент в гривні станом на день подання позову за курсом НБУ – 32 490,10 гривень) – 3% річних за користування грошима.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5990 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 89 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським міськрайонним судом Одеської області за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії рішення відповідачем та - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Павловська Г.В.