Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №922/3076/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 922/3076/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Волковицької Н. О.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 (колегія суддів: Попков Д. О., Стойка О. В., Істоміна О. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Форт пост", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 2) приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Тетяни Анатоліївни, про скасування рішення щодо державної реєстрації,

за участю:

представника позивача - Іваненко Є. В.,

представника відповідача - Горбачової О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (далі - ТОВ "Український стандарт") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт" (далі - ТОВ "ФК "Фінрайт") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.08.2025, індексний номер: 80309950, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Тетяною Анатоліївною (далі - приватний нотаріус), яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ФК "Фінрайт" право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю, нежитлову літ. Б-1, загальною площею 1672,5 кв. м, розташовану за адресою: просп. Героїв Сталінграда, буд. 144/2, м. Харків, Харківська обл.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ФК "Фінрайт" як новим кредитором були допущені істотні порушення умов Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору від 06.07.2021 у процедурі позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки на підставі поданих документів. За доводами позивача, таким порушенням є неналежне повідомлення новим кредитором іпотекодавця та боржника про факт відступлення права вимоги новому кредитору за кредитним договором.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 06.07.2021 Акціонерне товариство "Банк Січ" (далі - АТ "Банк Січ", Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Форт-Пост" (далі - ТОВ "БК "Форт-Пост", позичальник та/або боржник) уклали кредитний договір № 294/21 з усіма додатковими договорами, угодами та договорами про внесення змін до нього (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит на поточну діяльність, поповнення обігових коштів під заставу (іпотеку) нерухомості в сумі 14 000 000,00 грн із 06.07.2021 по 31.03.2025 зі сплатою 18 % річних, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався на умовах, визначених кредитним договором і договорами про внесення змін до нього, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених кредитним договором з усіма додатковими договорами, угодами та договорами про внесення змін до нього.

4. З метою забезпечення виконання ТОВ "БК "Форт-Пост" своїх зобов`язань за кредитним договором 06.07.2021 АТ "Банк Січ" та ТОВ "Український стандарт" (далі - іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 90 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

5. Відповідно до умов іпотечного договору (з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків) у забезпечення своєчасного виконання за кредитним договором іпотекодавець передав в іпотеку: будівлю, нежитлову літ. Б-1, загальною площею 1672,5 кв. м, що розташована за адресою: просп. Героїв Сталінграда, буд. 144/2, м. Харків, Харківська обл., та належить іпотекодавцю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 311603363101, номер запису про право власності 4948293 (далі - предмет іпотеки).

6. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці (кадастровий № 6310136900:06:007:0055) загальною площею 0,1144 га (цільове призначення: землі житлової та громадської забудови), наданій іпотекодавцю в оренду згідно з договором оренди землі від 28.03.2007, укладеного іпотекодавцем з Харківською міською радою.

7. Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору він забезпечує виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між ним та АТ "Банк Січ" (іпотекодержателем за цим договором) кредитного договору від 06.07.2021 № 294/21, угод до кредитного договору, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, здійснювати часткове повернення кредиту згідно з графіком, що є невід`ємною частиною кредитного договору, з кінцевим терміном повернення 31.03.2025 включно або достроково у випадках, передбачених кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, відшкодувати будь-які витрати (пеня, штрафи, збитки) та інші платежі, передбачені умовами договору.

8. За змістом розділу 5 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, його реалізації та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки на свій розсуд у разі настання будь-якого або всіх випадків, передбачених у цьому пункті іпотечного договору, у тому числі у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, що випливають з кредитного договору (в тому числі, але не виключно щодо повернення кредиту або його частин у строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором та інше.

9. Згідно з іпотечним договором звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами позичальника у випадках невиконання позичальником основного зобов`язання або порушення порядку його виконання, в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, у випадках порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором та чинним законодавством України.

10. Відповідно до пункту 5.2.1 іпотечного договору сторони домовилися, що у разі настання випадків, передбачених умовами цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя, в тому числі і шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 5 договору.

11. Іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення у разі настання будь-якого або всіх випадків, передбачених умовами іпотечного договору, в тому числі при порушенні позичальником основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та/або комісій за користування кредитом, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем зобов`язань та умов іпотечного договору та у випадках, встановлених законом.

12. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених договором, із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В письмовій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору та Закону України "Про іпотеку".

13. За змістом пункту 7.6 іпотечного договору сторони за взаємною згодою домовилися, що будь-які повідомлення / вимоги / претензії / листи надсилаються в будь-який із способів за вибором сторони, яка його направляє, і відправлені в такий спосіб документи будуть вважатися офіційним повідомленням сторони.

14. Згідно з розділом 5 іпотечного договору іпотекодержателю надано право звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом:

- прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку";

- іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмета іпотеки законодавству України.

15. 15.10.2024 АТ "Банк Січ" та ТОВ "ФК "Фінрайт" (далі - новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги № 627, за яким Банк відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до боржника за кредитним договором від 06.07.2021 № 294/21 з усіма додатковими договорами та угодами до нього, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та/або генеральними договорами на здійснення кредитних операцій, та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

16. Згідно з додатком 1 до вказаного договору в рамках цього договору Банком були відступлені та перейшли до нового кредитора також права за договорами забезпечення, а саме: за іпотечним договором від 06.07.2021 № 90 з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків. Іпотекодавець ТОВ "Український Стандарт".

17. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав від 15.10.2024 № 399310051, у день укладення договору відступлення права вимоги були внесені зміни у відповідному державному реєстрі щодо іпотекодержателя ТОВ "ФК "Фінрайт".

18. 07.08.2025 складено довідку, з якої вбачається, що за кредитним договором від 06.07.2021 № 294/21 обліковується заборгованість у розмірі 16 156 510,26 грн, у тому числі: основний борг - 13 857 581, 22 грн; проценти - 2 298 929,04 грн.

19. ТОВ "ФК "Фінрайт" як новий кредитор надіслало на адресу іпотекодавця та боржника вимогу від 07.04.2025 № 07/04-04 щодо відновлення порушених права ТОВ "ФК "Фінрайт" протягом 30 днів із моменту надіслання письмової вимоги на адресу боржника / іпотекодавця шляхом погашення заборгованості, суми несплачених процентів / відсотків за кредитом, наданим відповідно до кредитного договору від 06.07.2021 № 294/21, в сумі 16 156 510,26 грн. Попередило, що на підставі розділу 5 іпотечного договору та статей 33, 35- 38 Закону України "Про іпотеку" ТОВ "ФК "Фінрайт" буде звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.07.2021 № 90.

20. 09.05.2025 ТОВ "ФК "Фінрайт" направило повторну вимогу від 09.05.2025 № 09/05-05 щодо погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 16 156 510,26 грн протягом 30 днів із моменту надіслання письмової вимоги на адресу боржника / іпотекодавця.

21. У вимозі наголошено, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк ТОВ "ФК "Фінрайт" буде звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором -нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 1672,5 кв. м, що розташована за адресою: просп. Героїв Сталінграда, буд. 144/2, м. Харків, Харківська обл., та належить іпотекодавцю, для задоволення вимог, що виникли з кредитного договору.

22. Однак зазначені вимоги ТОВ "БК "Форт-Пост" та ТОВ "Український стандарт" виконані не були, існуючої заборгованості за кредитним договором не сплачено.

23. ТОВ "ФК "Фінрайт" звернула стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а саме: на підставі поданих ТОВ "ФК "Фінрайт" документів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80309950 від 11.08.2025 11:44:54, приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

24. Разом із тим, як зазначає позивач, при зверненні стягнення на предмет іпотеки відповідач допустив суттєві недоліки, що унеможливило виконання ТОВ "Український стандарт" своїх зобов`язань як поручителем, у зв`язку з чим зареєстроване право власності на нерухоме майно загальною площею 1672,5 кв. м, розташоване за адресою: просп. Героїв Сталінграда, буд. 144/2, м. Харків, Харківська обл., підлягає скасуванню.

25. Зокрема, позивач вказує, що іпотекодавець та боржник не були належним чином повідомлені про факт відступлення права вимоги новому кредитору та про свій обов`язок усунути порушення основного зобов`язання на його користь, оскільки, направляючи на адресу іпотекодавця та боржника вимоги щодо відновлення порушених прав, новий кредитор не долучив до відповідного повідомлення докази належності йому права вимагати виконання основного зобов`язання від боржника.

26. Такими діями новий кредитор позбавив іпотекодавця та боржника можливості усунути порушення за основним зобов`язанням та запобігти зверненню стягнення на майно, а вимога щодо усунення порушення за основним зобов`язанням не могла бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

27. Позивач також вказує, що відповідно до інформації з вебсайту за посиланням https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20240912-24068/ щодо електронного аукціону GFD001-UA-20240912-24068 (посилання на який міститься у договорі відступлення) по лоту № GL16N026480 наявні відомості, що його предметом є виключно права вимоги за кредитним договором від 06.07.2021 № 294/21, укладеним з юридичною особою, та дебіторська заборгованість юридичної особи за договором від 01.08.2022 РКО № 26005001205058. Тобто предметом цих електронних торгів не було право вимоги до іпотекодавця за іпотечним договором від 06.07.2021.

28. Позивач також зазначає, що згідно з протоколом електронного аукціону між ТОВ "ФК "Фінрайт" та АТ "Банк Січ" жодних правочинів щодо купівлі-продажу права вимоги за іпотечним договором не укладалося, до складу лоту № GL16N026480 такі вимоги не увійшли та предметом продажу не були, а також відсутні будь-які докази сплати новим кредитором Банку грошових коштів за відчуження таких майнових активів за іншим правочином, що є необхідною передумовою для набуття права вимоги до іпотекодавця та боржника.

29. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги від 15.10.2024 ТОВ "ФК "Фінрайт" не набуло права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов`язання.

30. У свою чергу, як на підставу повідомлення іпотекодавця (ТОВ "Український Стандарт") і боржника (ТОВ "БК "Форт-Пост") про зміну кредитора у зобов`язанні та усунення порушень ТОВ "ФК "Фінрайт" посилається на лист від 18.10.2024 № 18/10-24, в якому зазначається про укладення договору відступлення права вимоги від 15.10.2024, на вимогу від 07.04.2025 № 07/04-04 щодо відновлення порушених прав та повторну вимогу від 09.05.2025 № 09/05-05 щодо відновлення порушених прав, в яких зазначалося про необхідність погашення існуючої заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з моменту надіслання письмової вимоги, а також містилося попередження, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк ТОВ "ФК "Фінрайт" на підставі розділу 5 іпотечного договору та керуючись статтями 33, 35- 38 Закону України "Про іпотеку" буде звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

31. 19.11.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення про задоволення позову.

32. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що іпотекодавець (ТОВ "Український Стандарт") і боржник (ТОВ "БК "Форт-Пост") не були належним чином повідомлені про факт відступлення права вимоги новому кредитору (ТОВ "ФК "Фінрайт") та про свій обов`язок усунути порушення основного зобов`язання на його користь.

33. Зокрема, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що на момент отримання ним листа від 18.10.2024, вимоги від 07.04.2025 та повторної вимоги від 09.05.2025 у ТОВ "Український Стандарт" і ТОВ "БК "Форт-Пост" були законні підстави не реагувати на такі вимоги й не виконувати зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ "ФК "Фінрайт", оскільки останній не надав їм будь-яких доказів того, що він є новим кредитором у цих зобов`язаннях.

34. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що пред`явлені вимоги щодо усунення порушення за основним зобов`язанням не могли бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а тому наявні підстави для задоволення позову.

35. Суд також зазначив, що скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

36. 09.02.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 та ухвалив нове рішення про відмову у позові.

37. Постанова апеляційного суду мотивована так:

- на момент набуття відповідачем права вимоги (статусу нового кредитора) вже мало місце прострочення позичальником кредитного зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що унеможливлює надалі простроченому зобов`язанню набути статус непростроченого в порядку частини четвертої цієї ж норми без зміни його умов щодо строків виконання;

- із матеріалів справи не вбачається доказів того, що третя особа-1 чи позивач намагалися запропонувати виконання основного (кредитного) зобов`язання на користь первісного чи нового кредитора, а ними вчинялися перешкоди у прийнятті такого виконання, що зумовлює безпідставність застосування норм статті 613 ЦК України;

- за умовами статей 517, 527 ЦК України встановлення належності особи кредитора боржником здійснюється саме на етапі прийняття таким кредитором виконання;

- необхідність надсилання майновому поручителю повідомлення в порядку частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не пов`язана з необхідністю надсилання разом із таким повідомленням договору про відступлення права вимоги.

38. З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та правомірність здійсненої приватним нотаріусом державної реєстрації права власності, для вчинення якої були надані всі визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), необхідні документи.

Короткий зміст касаційної скарги

39. ТОВ "Український стандарт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

40. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Український стандарт" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 646/857/18, від 02.06.2019 у справі № 205/578/14-ц, від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, щодо застосування статті 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору;

- у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 913/843/14, щодо застосування частини другої статті 517 ЦК України про те, що боржник не зобов`язаний виконувати свого обов`язку до тих пір, поки не пересвідчиться, що виконуватиме його належному кредитору;

- у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц, щодо застосування статті 613 ЦК України в контексті того, що ненадання боржнику доказів відступлення права вимоги хоча й не виключає задоволення позову про стягнення грошових коштів, оскільки зобов`язання залишається невиконаним, проте свідчить про прострочення такого кредитора.

41. Крім того, скаржник наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо застосування статті 35 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв`язку із положеннями статті 613 ЦК України в контексті того, що у разі надсилання новим кредитором боржнику та іпотекодержателю вимоги про усунення порушення, до якої не надано доказів відступлення права вимоги, кредитор вважається таким, що прострочив, оскільки боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Прострочення кредитора у такому разі виключає можливість здійснення позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки;

- щодо застосування частини другої статті 517 ЦК України в контексті того, чи є ненадання новим кредитором доказів відступлення права вимоги в розумінні частини другої статті 527 ЦК України простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

42. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:

- у іпотекодавця та боржника були відсутні правові підстави для виконання основного зобов`язання на користь ТОВ "ФК "Фінрайт" внаслідок їх неналежного повідомлення про обов`язок усунути порушення;

- як боржнику, так і іпотекодавцю не було забезпечено реальну можливість запобігти зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом виконання письмової вимоги про усунення порушення, оскільки останні не мали доказів наявності повноважень у нового кредитора права надсилати таку письмову вимогу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

43. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Фінрайт" просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що вона повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права.

44. При цьому відповідач зазначає, що позивач не спростовує факту невиконання умов кредитного договору та наявності простроченої заборгованості, а у матеріалах справи немає доказів того, що позивач намагався виконати свій обов`язок перед первісним кредитором (банком) або перед новим кредитором (ТОВ "ФК "Фінрайт").

45. Відповідач стверджує, що боржник та іпотекодавець були належним чином повідомлені про відступлення права вимоги та про намір звернути стягнення на іпотечне майно (через пошту, вебсайт банку, систему "Прозорро.Продажі"). До того ж неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку платити борг взагалі. Відповідач наголошує, що на момент набуття ним права вимоги боржник уже тривалий час перебував у стані прострочення кредитного зобов`язання. Позивач демонструє недобросовісну та суперечливу поведінку, ігноруючи свої обов`язки.

46. Крім того, за доводами відповідача, позивач обрав неефективний спосіб захисту. Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором залишається невиконаним, а договір іпотеки є чинним і не визнаний недійсним, скасування державної реєстрації не відновить прав позивача.

Позиція Верховного Суду

47. У цій справі на вирішення Верховному Суду передано питання про те, чи є ненадання новим кредитором (іпотекодержателем) доказів відступлення йому права вимоги за основним зобов`язанням разом із вимогою про усунення порушення, передбаченою частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", підставою для її невиконання з посиланням на частину другу статті 517 ЦК України у зв`язку з виникненням прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України) та, як наслідок, підставою для визнання процедури позасудового стягнення незаконною.

48. Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки внормовані статтями 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" і до них, зокрема, належать невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

49. Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

50. Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

51. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 вказано, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" здійсненню права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

53. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

54. Отже, процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору.

55. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

57. Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

58. За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

59. Верховний Суд зазначає, що положення частини другої статті 517 ЦК України спрямовані насамперед на захист майнового інтересу боржника, щоб запобігти ризику виконання зобов`язання неналежній особі. Однак це право боржника не є абсолютним та безумовним інструментом для ухилення від виконання грошового зобов`язання, за яким боржник вже тривалий час перебуває у простроченні.

60. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі № 913/843/14, на яку посилається скаржник, частина друга статті 517 ЦК України у першу чергу спрямована на захист майнового права боржника, який не зобов`язаний виконувати свого обов`язку до тих пір, поки не пересвідчиться, що виконуватиме його належному кредиторові. Проте у разі, якщо відсутні правові підстави вважати нового кредитора не належним, вказані положення не можуть бути виправданням для невиконання свого обов`язку боржником.

61. Водночас у цій справі № 913/843/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що "роблячи висновок про те, що ТОВ "ФК "Геліос" набуло статусу нового кредитора у кредитному зобов`язанні (фактично презюмує належність нового кредитора), а потім про те, що заперечення відповідача щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 517 ЦК України (неналежність кредитора) тягне безумовну відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд фактично робить взаємовиключні висновки і тим самим викривляє дійсний зміст та неправильно застосовує положення статті 517 ЦК України".

62. Поряд із цим у постанові від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц, на яку також посилається скаржник, Верховний Суд, вказав, що "неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань".

63. У контексті наведених висновків Верховного Суду, а також вирішуючи питання щодо застосування частини другої статті 517 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 527 ЦК України, Суд зазначає, що реалізація права, передбаченого частиною другою статті 517 ЦК України, має відбуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України).

64. Так, добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

65. Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

66. Отже, боржник має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належному кредиторові.

67. Проте добросовісний боржник або іпотекодавець, отримавши вимогу від нового кредитора без доданих доказів цесії, не повинен її пасивно ігнорувати, а має вчинити активні дії: звернутися з вимогою про надання відповідних доказів або виконати зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса (стаття 537 ЦК України) у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо того, хто є належним кредитором.

68. Більше того, Верховний Суд враховує специфіку іпотечних правовідносин.

69. Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

70. Отже, зміна іпотекодержателя підлягає обов`язковій державній реєстрації. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими та загальнодоступними.

71. У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що право іпотеки за новим кредитором було належним чином зареєстровано у реєстрі 15.10.2024 у день укладення договору відступлення права вимоги, тобто до моменту направлення вимоги від 07.04.2025 та повторної вимоги від 09.05.2025. Тому посилання іпотекодавця на об`єктивну неможливість пересвідчитися у статусі нового кредитора є безпідставними та свідчать про його суперечливу і недобросовісну поведінку.

72. У касаційній скарзі позивач також стверджує, що ненадання йому доказів відступлення права вимоги (договору цесії) спричинило стан прострочення кредитора (частина перша статті 613 ЦК України), через що виключається настання юридичних наслідків невиконання вимоги, надісланої в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку".

73. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

74. За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами у справі не заперечується, що прострочення за кредитним договором виникло задовго до укладення договору відступлення права вимоги від 15.10.2024 і заміни кредитора в основному зобов`язанні. Заміна кредитора не перериває і не скасовує факту прострочення боржника.

76. Відповідно до частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

77. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

78. Разом із цим недолучення до письмової вимоги копії договору відступлення права вимоги не є тією дією (бездіяльністю), яка об`єктивно унеможливлює виконання боржником (чи іпотекодавцем) простроченого грошового зобов`язання.

79. Верховний Суд вже звертав увагу на те, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються (постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19).

80. У вказаній постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що ні положення статті 512 ЦК України, ні положення статті 517 цього ж Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов`язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги… Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу), не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх непередання цесіонарію означає лише невиконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором.

81. Із наведеного вбачається, що правовий статус нового кредитора (іпотекодержателя) виникає з моменту укладення договору відступлення прав вимоги та реєстрації відповідних прав, а не з моменту вручення його копій боржнику.

82. У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 15.10.2024 є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавався, а отже, створює правові наслідки у виді набуття ТОВ "ФК "Фінрайт" статусу кредитора як у кредитному, так і у забезпечувальному іпотечному зобов`язанні. Будь-які правові підстави вважати нового кредитора неналежним відсутні.

83. Отже, у спірних правовідносинах відсутній склад прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України), оскільки боржник та іпотекодавець не пропонували виконання зобов`язання належним чином, а кредитор не ухилявся від його прийняття, про що також обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції.

84. Слід також наголосити, що положення частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими встановлюються вимоги до змісту письмового повідомлення іпотекодавцю, не містить вимоги про обов`язкове долучення до повідомлення правовстановлюючих документів, у тому числі договорів відступлення права вимоги. Вимога іпотекодержателя є документом, який фіксує факт порушення та встановлює строк для його добровільного усунення, а не документом, який має самостійно доводити весь ланцюг переходу прав у зобов`язанні.

85. Відповідно, недолучення договорів відступлення права вимоги не робить вимогу неналежною та не свідчить про "дефект змісту" і не зупиняє перебіг 30-денного строку для звернення стягнення.

86. Із наведеного вбачається, що ненадання доказів набуття права вимоги новим кредитором разом із повідомленням, передбаченим частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", не є істотним дефектом такого повідомлення та не виключає можливості його застосування як правової підстави для початку процедури позасудового звернення стягнення, якщо статус нового іпотекодержателя був належним чином зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

87. З огляду на викладене, Верховний Суд формулює такий правовий висновок:

- положення частини другої статті 517 ЦК України не можуть застосовуватися боржником або майновим поручителем (іпотекодавцем) як безумовна підстава для ухилення від виконання вже простроченого грошового зобов`язання та ігнорування вимоги іпотекодержателя, надісланої в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку";

- недолучення новим кредитором копії договору відступлення права вимоги до повідомлення про усунення порушень (стаття 35 Закону України "Про іпотеку") не свідчить про істотний дефект такого повідомлення, не свідчить про прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України та не нівелює право кредитора на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо право іпотеки за новим кредитором було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- пасивна поведінка боржника (іпотекодавця), яка полягає у повному ігноруванні вимоги нового кредитора без вчинення зустрічних дій щодо перевірки статусу кредитора (зокрема шляхом звернення з вимогою в порядку статті 527 ЦК України або перевірки відкритих реєстрів), суперечить принципу добросовісності.

88. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, який за наслідками повного та всебічного дослідження обставин справи встановив: наявність фактичного тривалого прострочення виконання основного зобов`язання з боку боржника ще до укладення договору цесії; чинність відступлення права вимоги та завчасну державну реєстрацію права іпотеки за новим кредитором у відкритому реєстрі; дотримання відповідачем процедури звернення стягнення за статтею 35 Закону України "Про іпотеку"; а також пасивну й недобросовісну поведінку боржника та іпотекодавця, які повністю ігнорували вимоги, не вчиняли дій для виконання зобов`язання чи з`ясування особи кредитора (зокрема за статтею 527 ЦК України), що за відсутності спору щодо особи нового кредитора повністю виключає наявність прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

89. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність порушень під час позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та правильно застосував положення статей 514, 517, 527, 612 та 613 ЦК України у їх системному взаємозв`язку зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку". З огляду на наведене оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

90. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

91. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

93. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 922/3076/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Н. О. Волковицька