Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №501/1317/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 09.06.2026

Справа № 501/1317/25

2/501/571/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Карпової Ю.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», адвокат Пархомчук С.В., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1979595 від 31.05.2021 в сумі 15416,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладений кредитний договір №1979595 на підставі якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 4700,00 грн. строком на 30 днів. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов укладеного кредитного договору, утворилась заборгованість в розмірі 15416,00 грн.

24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1979595 від 31.05.2021.

Представник позивача, керуючись ст.ст.15, 16, 524, 525, 526, 533, 535, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», просив суд задовольнити позовні вимоги.

12.05.2026 відповідач ОСОБА_1 надала письмові пояснення у справі яких вона зазначає, що позовні вимоги визнає частково в розмірі тіла кредиту – 4700,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10716,00 грн. заперечує посилаючись на те, що із тексту позовної заяви не вбачається жодних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому неможливо встановити за який період нараховані відсотки за користування кредитними коштами та за якими саме відсотковими ставками, а тому природа виникнення заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 10716,00 гривень необґрунтована.

31.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1979595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язувалось надати відповідачу грошові кошти в розмірі 4700,00 гривень строком на 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Датою повернення кредиту та сплати процентів встановлено 30.06.2021 відповідно до Кредитного договору, Графіку платежів, Паспорту споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною договору, сума процентів за користування кредитом складає 1607,40 гривень. Стандартна процентна ставка 1,9 % в день від фактичного залишку заборгованості. Знижена процентна ставка 1,14 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідач вказує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов Кредитного договору. Отже, позивачем здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення 30-денного строку кредитування, що суперечить вимогам закону та актуальній практиці Верховного Суду. Додатком №1 до Кредитного договору є Графік платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалася 30 червня 2021 року сплатити 6307,40 гривень (4700 + 1607,40).

Погодженим строком кредитування у цій справі є період з 31 травня по 30 червня 2021 року (30 календарних днів). Пунктом 4.2.2. Кредитного договору передбачено, що клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію, продовження дії договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів. Відповідно до п. 4.2.3. Кредитного договору за користування кредитом в період автопролонгації нараховування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 Договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п.1.5.1 Договору. У випадку автопролонгації Товариство не пізніше 4-го календарного дня після закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 Договору) надсилає електронний лист-повідомлення на електронну адресу Клієнта та/або СМС повідомлення на номер телефону, вказані в розділі 10 цього Договору, інформуючи Клієнта про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом. Зазначена інформація відображається також в Особистому кабінеті (п. 4.2.4 Кредитного договору). Загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом та не може перевищувати 120 днів (п. 4.2.5. Кредитного договору)

Відповідач не ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, та доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Вважає, що кредитор у спірних правовідносинах має право на стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, розрахованих виключно в межах строку кредитування, тобто з 31 травня 2021 року по 30 червня 2021 року. Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за умовами Кредитного договору становить 6307,40 гривень, з яких 4700,00 гривень - тіло кредиту; 1607,40 гривень - проценти за користування кредитом.

Також відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на правову допомогу у розмірі 10500,0 грн., оскільки такий розмір є неспівмірним.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення у справі.

ОСОБА_1 надала заяву в якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності.

Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

31.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в електронній формі, був укладений договір №1979595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

П.1.2 договору визначено, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Тип кредиту – кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 4700,00 грн.

П.1.3 договору визначено, що строк кредиту 30 днів.

П.1.1.1 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90%; в день та застосовується:

-у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки;

-у межах нового кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 цього договору.;

-У межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопрлонгація, відповідно до п.4.2 договору.

П.2.1 договору визначено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, 31.05.2021 на картку № НОМЕР_2 перераховані кошти у розмірі 4700,00 грн.

24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №02-24122001 на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1979595 від 31.05.2021.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі №524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Ч.2 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач визнав обставини укладення кредитного договору від 31.05.2021 №197959 та отримання в кредит грошових коштів у розмірі 4700,00 грн.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості, в якому вказує, що у відповідача, станом на 13.01.2025 утворилась заборгованість у розмірі 15416,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4700,00 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 10716,0 грн.

Відповідачка зазначає, що не визнає позов в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10716,00 грн.

Як вже встановлено судом П.1.3 кредитного договору визначено, що строк кредиту становить 30 днів.

П.1.1.1 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90%; в день та застосовується:

-у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки;

-у межах нового кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 цього договору.;

-У межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопрлонгація, відповідно до п.4.2 договору.

П.4.1 договору визначено, що порядок продовження строку кредиту за ініціативою клієнта (пролонгація).

Суду не надано доказів того чи відбулась пролонгація за яких умов та за чиєю ініціативою.

На підтвердження заборгованості у відповідача перед позивачем суду надана виписка з особового рахунку, яка не містить періодів нарахувань, а тому не може бути належним доказом прострочених відсотків у розмірі 10716,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 05.04.2023 (справа 910/4518/16) дійшла наступних висновків: Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Враховуючи, що відповідач визнає отримання в кредит грошових коштів у розмірі 4700,00 грн. та ця обставина підтверджується матеріалами справи, та беручи до уваги строк кредиту 30 днів, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту 4700,00 грн. та проценти за користування кредитом 1607,40 грн. (4700 х 1,14 х 30 днів).

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 №35688 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 991,00 гривень.

Представник позивача також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Згідно ч.1 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

29.12.2023 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В. укладений договір про надання правової допомоги.

27.12.2024 між вказаними сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору про надання правової допомоги.

ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» складений та підписаний акт про отримання правової допомоги, згідно якого вартість правової допомоги складає 10500,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №39418 від 16.06.2025 позивач перерахував адвокату Пархомчуку С.В. витрати на правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірнимі з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, в судові засідання представник позивача не з`являвся, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 1500,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1979595 від 31 травня 2021 року в розмірі 6307,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 991,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя