Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №917/1730/25 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. ХарківСправа № 917/1730/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

розглянувши заяву фізичної особи – підприємця Хардіної Оксани Миколаївни (вх. № 13377 від 03.06.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (Україна, 36022, місто Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ЄДРПОУ 00131819)

до Фізичної особи-підприємця Хардінової Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 152 768,75 грн,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Полтавської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до Фізичної особи-підприємниці Хардіної Оксани Миколаївни, про стягнення 152 768,75 гривні відшкодування вартості необлікованої електроенергії.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області, справу № 917/1730/25 передано на розгляд судді Байдуж Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.09.2025, суд прийняв до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Фізичної особи-підприємця Хардіної Оксани Миколаївни про стягнення 152 768,75 грн; постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, та встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи.

04.03.2026 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Полтавської області, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, та через звільнення судді з посади, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/1730/25

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 04.03.2026, справа передана на розгляд судді Пушку І.І.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2026 суд прийняв до провадження справу № 917/1730/25, та ухвалив матеріали справи № 917/1730/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава до Фізичної особи-підприємниці Хардінової Оксани Миколаївни, селище Високий, Харківський район, Харківська область про стягнення 152 768,75 грн, направити до Господарського суду Харківської області.

26.03.2026 справа № 917/1730/25 надійшла до Господарського суду Харківської області.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Харківської області від 26.03.2026, справа №917/1730/25 передана на розгляд судді Юрченко В.С.

У відповідності до частин 6, 7 статті 31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

30.03.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до провадження Господарським судом Харківської області справу № 917/1730/25, відкрито спрощене позовне провадження, та постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, із встановленням учасникам справи строку для подання заяв по суті справи.

29.05.2026 рішенням господарського суду Харківської області, в позові відмовлено повністю.

02.06.2026 до суду, через систему "Електронний Суд", від Фізичної особи-підприємця Хардіної Оксани Миколаївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13377 від 03.06.2026), а саме розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 133 000,00 гривень.

05.06.2026 до суду, через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло заперечення (вх. № 13652) на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якого позивач наголосив, що відповідач разом із першою заявою по суті спору, тобто з відзивом на позовну заяву, не навів жодного переднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які планує понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Крім того, позивач звертає увагу, що у тексті відзиву та інших заяв по суті, відповідач не зробив заяву, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, стосовно того, що докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а також не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та докази понесення таких витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то й і заява позивача про ухвалення додаткового рішення (в частині витрат на професійну правничу допомогу) підлягає розгляду в тому самому порядку.

Розглянувши подану фізичною особою – підприємцем Хардіною Оксаною Миколаївною про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13377 від 03.06.2026), суд прийшов до наступного висновку.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В тексті рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2026 зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Суд звернув увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).

02.06.2026, формулюючи заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 13377 від 03.06.2026), представником відповідача, адвокатом Воронцовою А.А., представлено примірник договору на надання правничої допомоги №08/05 від 08.05.2025, ордер на надання правничої допомоги серія ВІ № 1276368 від 08.04.2026, виданий на підставі договору на надання правничої допомоги №08/05 від 08.05.2025 та акт здавання-приймання наданих послуг з детальним описом наданих послуг від 02.06.2026, а також платіжні інструкції № 03МН-АНРО-20НЗ-М744 від 02.06.2026, № 9417-05406564-8255 від 02.06.2026 на загальну суму 133 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 911/969/24.

Так, з представлених відповідачем доказів, судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем Хардіної Оксаною Миколаївною (надалі за текстом - відповідач/клієнт) та адвокатом Воронцовою А.А. (надалі за текстом - адвокат) укладено договір на надання правничої допомоги №08/05 від 08.05.2025 (надалі за текстом - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту за його потреби на його окремий запит.

Згідно з пунктом 1.2. договору адвокат надає правову допомогу у вигляду, в тому числі, представництва інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також складання заяв, заперечень, пояснень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта.

Згідно з пунктом 4.1. договору гонорар-винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами.

У відповідності до пункту 5.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 08.05.2026, договір автоматично пролонгується на 1 (один) рік, у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення умов договору.

Доказів того, що сторонами, після 08.05.2026, було подано письмові заяви про припинення договору на надання правничої допомоги №08/05 від 08.05.2025, до матеріалів справи не надано.

08.04.2026, на підставі договору на надання правничої допомоги №08/05 від 08.05.2025, сформовано на ім`я адвоката Воронцової А.А. ордер серія ВІ № 1276368 на надання правничої (правової) допомоги відповідачу.

В дії межах договору, адвокатом Воронцовою А.А. було надано відповідачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) загальною вартістю 133 000,00 грн, що підтверджується актом здавання-приймання наданих послуг з детальним описом наданих послуг від 02.06.2026.

Як встановлено судом, в рамках надання послуг, із розрахунку вартості однієї години професійної правничої допомоги - 1000 грн, адвокат Воронцова А.А. надав відповідачу послуги загальною тривалістю 133 години, а саме: первинна консультація клієнта, аналіз правової ситуації, вивчення обставин спору щодо стягнення вартості необлікованої електричної енергії - 3 год; аналіз позовної заяви АТ «Полтаваобленерго» та доданих до неї доказів (акт про порушення, протокол комісії, розрахунок необлікованої електроенергії, договірні документи, технічна документація) - 12 год; аналіз судової практики Верховного Суду щодо спорів про стягнення вартості необлікованої електричної енергії та застосування Правил роздрібного ринку електричної енергії - 10 год; підготовка та направлення адвокатських запитів для отримання доказів та інформації, необхідної для захисту інтересів відповідача (8 годин): 3 (три) адвокатських запитів до АТ «Полтаваобленерго», 1 (один) адвокатський запит до ПП «Прем`єр сокс», 3 (три) адвокатських запитів до слідчого (витребування документів, для подачі до суду); аналіз отриманих відповідей на адвокатські запити та формування доказової бази - 8 год; підготовка відзиву на позовну заяву з детальним правовим обгрунтуванням та аналізом доказів позивача - 18 год; підготовка та подання заперечень заяв, заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, заперечень та інших процесуальних документів у Господарському суді Полтавської області 10 год; участь у судових засіданнях Господарського суду Полтавської області, підготовка до судових засідань, прибуття до суду та очікування розгляду справи, представництво клієнта – 12 год; аналіз ухвали про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області та підготовка відповідних процесуальних документів - 4 год; повторне вивчення матеріалів справи після передачі до Господарського суду Харківської області, адаптація правової позиції до подальшого розгляду справи - 6 год; підготовка відзиву на позовну заяву з детальним правовим обгрунтуванням та аналізом доказів позивач, заперечення на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань - 10 год; підготовка та подання заяви свідка, організація її нотаріального посвідчення та долучення матеріалів до справи (оплатила адвокат Воронцова А.А.) - 6 год; аналіз додаткових доказів, поданих позивачем під час розгляду справи, та підготовка правової позиції щодо їх спростування - 8 год; аналіз матеріалів справи після завершення судового розгляду та підготовка правової позиції щодо розподілу судових витрат - 5 год; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, формування пакета документів та направлення учасникам справи - 5 год; поточний супровід справи через систему «Електронний суд», моніторинг руху справи, ознайомлення з матеріалами справи та судовими рішеннями - 8 год.

02.06.2026, відповідач, на виконання договору, перерахував адвокату Воронцовій А.А грошові кошти в сумі 133 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 03МН-АНРО-20НЗ-М744 від 02.06.2026, № 9417-05406564-8255 від 02.06.2026.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником відповідача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Воронцовою А.А.

Одночасно, суд зазначає, що у першій заяві по суті справи, тобто у відзиві, відповідач зробив письмову заяву стосовно того, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані до суду до закінчення судових дебатів, а також подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та докази понесення таких витрат на професійну правову допомогу (а. с 79, том 3).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України(аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Оскільки розгляд справи № 917/1730/25 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників процесу, то в даному разі, відповідач мав присічний строк для представлення документального підтвердження судових витрат, а саме п`ять днів після підписання рішення суду - а саме до 03.06.2026.

Суд констатує, що відповідач скерував заяву про ухвалення додаткового рішення 03.06.2026, тобто в межах строків, визначених у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює застосування процесуального механізму, охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).

Як вже вказано вище, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу в межах цієї справи складає 133 000,00 грн.

Суд враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Однак, витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (див. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

З огляду на зазначене, суд висновує про підтвердження відповідачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку розглядом справи № 917/1730/25, та водночас зауважує, що розподіл цих витрат підлягає здійсненню з урахуванням як норм статті 126 ГПК України, так і загальних правил розподілу судових витрат, визначених у статті 129 ГПК України.

За загальним правилом розподілу судових витрат (окрім судового збору) відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України, визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Під час оцінки судом співмірності заявлених до стягнення відповідачем з позивача витрат з оплати правової допомоги, суд враховує, що справа №917/1730/25 розглядалась Господарським судом Харківської області в спрощеному позовному порядку без виклику учасників справи, при цьому, позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в Господарському суду Полтавської області, і у зв`язку з передачею за територіальною підсудністю справи № 917/1730/25 до Господарського суду Харківської області - не змінювалася; наведені у відзиві заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є подібними до тих, які були наведені в Господарському суду Полтавської області, а зміст відзиву дублює певною мірою зміст процесуальних документів, поданих відповідачем раніше - до Господарського суду Харківської області.

Таким чином, зміст підготовлених представником відповідача заперечень фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду справи в Господарському суді Полтавської області.

З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених відповідачем, на загальну суму 133 000,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто, не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).

Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених фізичною особою підприємцем Хардіною О.М. на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, крізь призму вимог, установлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК, урахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що заява фізичної особи – підприємця Хардіної Оксани Миколаївни (вх. № 13377 від 03.06.2026) про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а витрати на професійну правничу допомогу, які має відшкодувати позивач відповідачу, складають суму грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини, які сформовані на підставі договору на надання правничої допомоги № 08/05 від 08.05.2025 щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на позивача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на конкретні обставини справи.

Реагуючи на аргументи позивача у частині відсутності з боку відповідача формування у відзиві на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, то суд вважає за доцільне наголосити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково заяву Фізичної особи – підприємця Хардіної Оксани Миколаївни (вх. № 13377 від 03.06.2026) про ухвалення додаткового рішення.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (Україна, 36022, місто Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ЄДРПОУ 00131819) на користь Фізичної особи-підприємця Хардінової Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України.

Додаткове рішення підписано 08.06.2026.

Суддя В.С. Юрченко