Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №607/11922/23 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11922/23Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/425/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Панькевич Т.І.,

представника відповідача — Ленько Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/11922/23 за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складання повного тексту не зазначено) в справі за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Тернопільська міська рада (далі — позивач, апелянт) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 14 червня 2023 року Тернопільській міській раді стало відомо, що 29 січня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер Лілією Володимирівною вчинено запис №40330383 на підставі рішення №56379585 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями, загальною площею 2544.3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 411157761101.

Ознайомившись із документами, що стали підставою державної реєстрації на багатоквартирний будинок з комерційними нежитловими приміщеннями за ОСОБА_2 представник позивача стверджував, що зазначена державна реєстрація приватним нотаріусом проводилася без повноцінного та об`єктивного розгляду поданих заявником документів.

Зокрема, п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі-Порядок) передбачено основний перелік документів, необхідний для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).

Проте, відповідачкою вимоги п.41 Порядку не була виконана та відповідний, передбачений цим пунктом, перелік документів під час здійснення оскаржуваної державної реєстрації на багатоквартирний будинок з комерційними нежитловими приміщеннями поданий не був. Зазначені у витязі документи, які стали підставою оскаржуваної реєстрації права власності на багатоквартирний будинок, не є документами, за наявності яких можна було вчиняти дані реєстраційні дії.

На підставі заяви ОСОБА_2 . Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку з прибудованими приміщеннями для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 » №478 від 02 березня 2021 року, в яких йдеться про будівництво індивідуального будинку не вище 12 метрів та не більше 3 поверхів без урахування мансарди.

За інформацією відділу державного архітектурно-будівельного контролю міської ради №78/27 від 19 червня 2023 року, позивач дізнався, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ), зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ТП051210902255 від 02 вересня 2021 року «Будівництво індивідуального житлового будинку з прибудованими приміщеннями для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 », замовник – ОСОБА_2 , інша інформація по даному об`єкту відсутня.

Отже, враховуючи зазначене, представник позивача стверджував, що оскаржувана державна реєстрація, яка була здійснена на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями, загальною площею 2544.3 кв.м, є незаконною та проводилася приватним нотаріусом без повноцінного та об`єктивного розгляду поданих заявником документів.

Представник позивача наголошував, що власником частини земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями, загальною площею 2544.3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , являється Тернопільська міська рада, яка не надавала дозволу та не погоджувала відповідачу будівництво багатоквартирного житлового будинку з комерційними нежитловими приміщеннями.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями, загальною площею 2544.3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Тернопільська міська рада подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права Тернопільської міської ради незаконною реєстрацією права власності на новостворене майно — багатоквартирний житловий будинок у зв`язку із тим, що відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:001:0097, суперечить законодавству.

Зокрема апелянт зазначає, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів, а право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Незаконно зареєстрований об`єкт нерухомого майна розташований на ділянці, яка відповідно до плану зонування території міста Тернополя знаходиться в зоні садибної житлової забудови Ж-1, а не в зоні багатоповерхової житлової забудови Ж-3 чи Ж-4, чому суд першої інстанції оцінки не надав.

Порушивши порядок проектування та будівництва об`єктів, визначений у ч.5 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідачка ОСОБА_2 29 січня 2021 року звернулась з заявою без необхідного пакету документів та провела державну реєстрацію права власності на об`єкт містобудування, на який не видавались містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Звертає увагу, що додаткові пояснення, які суд першої інстанції не взяв до уваги, були подані після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, яка була витребувана на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про витребування доказів від 10 серпня 2023 року з метою додатково звернути увагу, що фактичні підстави позову підтверджуються відсутністю необхідних документів для проведення державної реєстрації на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями і у реєстраційній справі також.

Ці пояснення містять інформацію про відсутність необхідних документів, які могли би слугувати підставою для здійснення державної реєстрації права власності на багатоквартирний будинок та обґрунтування у зв`язку із цим порушеного права Тернопільської міської ради, яка затвердила містобудівну документацію на місцевому рівні.

Вказує, що у позовній заяві позивач помилково зазначив про часткове знаходження незаконно зареєстрованого об`єкта на земельній ділянці комунальної форми власності, проте ця обставина не була зазначена як підстава позову. Більше того, у судових засіданнях представник позивача не стверджував, що підставою позову є знаходження об`єкта на території міської ради, а навпаки визнавав обставину – знаходження незаконно зареєстрованого об`єкта на земельній ділянці, яка перебуває у приватні власності відповідача.

Таким чином позивач у додаткових поясненнях не змінював підстави позову, а підтвердив підставу позову про відсутність необхідних документів, які могли б слугувати підставою для здійснення державної реєстрації права власності на багатоквартирний житловий будинок та наявність порушеного права Тернопільської міської ради без покликання на обставину щодо перебування незаконно зареєстрованого об`єкта на земельній ділянці комунальної власності.

Вказує, що наявність документа про перебування на праві приватної власності земельної ділянки не є єдиною необхідною підставою відповідно до приписів цивільного законодавства для набуття права власності на новостворене майно.

Звертає увагу суду, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту незаконної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкт на земельній ділянці, яка знаходиться в зоні садибної житлової забудови (Ж-1), як такій, що суперечить чинній містобудівній документації та є порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що в свою чергу порушує права мешканців Тернопільської міської територіальної громади.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання представник апелянта не з`явився, 21 квітня 2026 року подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник віповідачки — ОСОБА_3 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

29 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер Л.В. зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 84.9 кв.м, з якої житлова площа складає 57.6 кв.м за гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 29 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер Л.В. зареєстровано речове право на земельну ділянку площею 0.1 га, кадастровий номер: 6110100000:07:001:0097, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 335682424 від 14 червня 2023 року, долученої до позовної заяви, за ОСОБА_2 29 січня 2021 року зареєстровано право власності на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями, загальною площею 2544.3 кв.м, житловою площею 655 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 411157761101.

Як слідує із вказаної Інформації, державна реєстрація права власності на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями здійснена на підставі:

- договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 94, виданий 29 січня 2021 року, видавник: приватний нотаріус Тернопільського міського готаріального округу Бадер Л.В.;

- рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом;

- акту обстеження житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у зв`язку із знесенням та виключенням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданий 18 квітня 2023 року, видавник: ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості»;

- рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом;

- довідки про проведення технічного обстеження, серія та номер: №201/23, видана 01 травня 2023 року, видавник: ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості».

Згідно листа №197/14.4 від 19 червня 2023 року управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради проінформувало, що адресний номер багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 не присвоювався. Управлінням видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку з прибудованими приміщеннями для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 » №478 від 02 березня 2021 року гр. ОСОБА_2 .

За інформацією відділу державного архітектурно-будівельного контролю міської ради №78/27 від 19 червня 2023 року, шляхом перевірки відомостей, які містяться в ЄДЕССБ та на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ТП051210902255 від 02 вересня 2021 року «Будівництво індивідуального житлового будинку з прибудованими приміщеннями для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 », замовник – ОСОБА_2 , інша інформація по даному об`єкту відсутня.

Згідно наданої на запит суду відповіді Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 91/28-01 від 15 січня 2024 року, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав, право власності ОСОБА_2 на багатоквартирний житловий будинок з комерційними нежитловими приміщеннями адреса: АДРЕСА_1 , – припинено 04 липня 2023 року. Розділ з реєстраційним номером №411157761101 – закритий. Натомість в державний реєстр за адресою: АДРЕСА_1 , внесено інші об`єкти нерухомості, а саме: квартири: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 ; Приміщення: 35, АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , XII, ХХ, XXII, XXIV, VIII, АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , XV, XVI, XI, ХIV, XIII, IX.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження №12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Відмовляючи у позові суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на земельну ділянку стверджуючи те, що неправомірно збудований житловий будинок частково знаходиться на земельній ділянці Тернопільської міської ради, проте вказані твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті, так як судом встановлено, що спірний житловий будинок, державну реєстрацію якого за відповідачем ОСОБА_2 просить скасувати позивач, збудований на належній відповідачці земельній ділянці і стороною позивача не подано доказів, що вказаний будинок частково знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, що є самостійною та достатньою підставою для відмовити у задоволені позовних вимог за їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно вказаних вимог, але з інших мотивів.

В апеляційній скарзі Тернопільська міська рада вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту порушеного права позивача, а саме те, що рішеннями Тернопільської міської ради затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, яка є чинною і обов`язковою для всіх суб`єктів містобудування при реалізації права на забудову земельної ділянки та вимоги якої порушив відповідач.

Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту, а саме вимога про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем, не забезпечить ефективне поновлення порушених прав Тернопільської міської ради та мешканців Тернопільської міської територіальної громади, які позивач вважає порушеними.

Коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора про таку реєстрацію, скасування цієї реєстрації, про припинення права власності на самочинно побудоване майно тощо, не вирішить у встановленому законом порядку юридичну долю такого майна.

Державну реєстрацію права власності на самочинно побудовану, реконструйовану будівлю, споруду, не слід розглядати окремо відносно факту самочинного будівництва, коли саме таке будівництво, як вказує позивач, порушує права Тернопільської міської ради та мешканців Тернопільської міської територіальної громади, а не державна реєстрація права власності на самочинно побудоване майно.

Таким чином апеляційний суд приходить до переконання, що позивач, пред`явивши цей позов, обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлена позовна вимога не призведе до відновлення порушеного права, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав.

Належним способом захисту в даному випадку, якщо позивач доведе, що його право порушене, буде вимога про знесення (демонтаж) самочинного збудованого об`єкта.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений механізм відповідальності осіб, які здійснюють будівництво з порушеннями.

Зокрема статтею 38 цього Закону визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Натомість, зазначаючи про невідповідність забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні Тернопільська міська рада не долучає жодних доказів проведення перевірки органами державного будівельно-архітерктурного контролю, лише вказує, що за фактом здійснюється будівництво багатоквартирного будинку, зробленого за наслідком візуального обстеження об`єкта, хоча статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідний факт можливо встановити лише у результаті проведення державного архітектурно-будівельного контролю у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням вищевикладених обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок в сукупності колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого судового рішення, однак воно підлягає зміні його мотивувальної частини із її викладенням в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради – задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 29 травня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Н.М.Храпак

М.В. Хома