Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №466/13306/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/13306/24 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/67/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Костюк С.О.,

з участю: представника позивача – Рудика І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Мельника Андрія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2025 року у справі за позовом адвоката Рудика Івана Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»; ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява адвоката Рудика Івана Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»; ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 27 серпня 2024 р., о 18:00 хв. в м. Львові на перехресті вул. Хвильового та вул. Тичини, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW 330I, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам були завдані матеріальні збитки.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2024 р. у справі про адміністративне правопорушення №461/7178/24, ОСОБА_1 за вказаним фактом було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і він притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(поліс) №219101330, була застрахована в АТ «СК «ББС Іншуранс», то ОСОБА_2 звернувся саме до АТ «СК «ББС Іншуранс» із заявою про страхове відшкодування. Вказаним полісом встановлено страхову суму за шкоду завдану майну - 160 000,00 грн.

Згідно Звіту про оцінку розміру матеріального збитку завданого пошкодженням транспортного засобу BMW 330I, д.н.з. НОМЕР_2 , № 1021/09-24 від 22.09.2024 р.: вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки BMW 330I, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату настання події 27 серпня 2024 р., становить: 149 712,16 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ BMW 330I, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату настання події 27 серпня 2024, становить: 260 355,57 грн.; ринкова вартість КТЗ марки BMW 330I, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 27 серпня 2024 р., становить: 1 329 670,16 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ BMW 330I, реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 27 серпня 2024 р., становить: 134 003,53 грн.

Таким чином, оскільки визначення розміру завданої шкоди повинно бути підтверджено належним засобом доказування, то загальний розмір матеріальної шкоди визначається позивачем на підставі Звіту про оцінку № 1021/09-24 від 22.09.2024 р. у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка складає 260 355,57 грн., тобто у розмірі оцінених витрат, які необхідно зробити для відновлення свого порушеного права. АТ «СК «ББС Іншуранс» визнало вказану ДТП страховим випадком і 20.11.2024 р. було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у сумі 89 035,84 грн.

З огляду на те, що розміру страхового відшкодування, яке повинне сплатити АТ «СК «ББС Іншуранс» недостатньо для повного відшкодування шкоди завданої ОСОБА_1 , враховуючи обмеження відповідальності страховика встановлені законом, різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і страховим відшкодуванням, підлягає відшкодуванню саме завдавачем шкоди.

Також, повідомляє, що позивачем направлялася досудова вимога на адресу ОСОБА_1 , проте останній відмовився відшкодовувати завдану шкоду в обсязі, який не покривається відповідальністю страхової компанії.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2025 року позовні вимоги адвоката Рудика Івана Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ЄДРПОУ: 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3; ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ЄДРПОУ: 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 56 333 (п`ятдесят шість тисяч триста тридцять три) грн., 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 145 222 (сто сорок п`ять тисяч двісті двадцять два) грн., 52 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., 00 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс», ЄДРПОУ: 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 – 9329 (дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн., 76 коп. витрат за проведення судової автотехнічної експертизи; 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. витрат на здійснення оцінки та проведення товарознавчого дослідження автомобіля; 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., 00 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги; 563 (п`ятсот шістдесят три) грн., 33 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - 9329 (дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн., 76 коп. витрат за проведення судової автотехнічної експертизи; 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. витрат на здійснення оцінки та проведення товарознавчого дослідження автомобіля; 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., 00 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги; 1452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) грн., 22 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Мельник Андрій Володимирович.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема покликається на те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження визначеного розміру моральної шкоди. Наголошує, що під час ДТП позивачу не було завдано жодної шкоди здоров`я, не було порушено його право власності, пошкодження автомобіля були не значні.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди та стягнення витрат на здійснення оцінки та проведення товарознавчого дослідження автомобіля в розмірі 2250 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача – Рудика І.І. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду переглядається в частині стягнення моральної шкоди та витрат на здійснення оцінки та проведення товарознавчого дослідження автомобіля, тому в іншій частині не переглядається.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та витрат на проведення товарознавчого дослідження автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода в розмірі 5000 грн. буде справедливим і співмірним із спричиненою позивачеві моральною шкодою, відповідає глибині та тривалості його моральних страждань та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 27 серпня 2024 р., о 18:00 хв. в м. Львові на перехресті вул. Хвильового та вул. Тичини, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW 330I, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2024 р. у справі про адміністративне правопорушення №461/7178/24, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за те, що 27.08.2024, близько 18:00 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_5 , на перехресті вул. Тичини та вул. Хвильового у м.Львові, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі транспортному засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_6 , та здійснив зіткнення із вказаним автомобілем, внаслідок чого ТЗ отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення визнав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Власником транспортного засобу BMW 330I, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована за договором обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.11.2023 №219101330 у АТ «СК «ББС Іншуранс», зі строком дії полісу з 01.02.2024 по 31.01.2025, тобто даний поліс був діючий на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 27.08.2024. Вказаним полісом встановлено страхову суму за шкоду завдану майну потерпілого у розмірі 160 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 28.08.2024 року повідомив АТ "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" про дорожньо-транспортну пригоду, однак, лише 17.09.2024 року представником відповідача ОСОБА_4 було проведено огляд КТЗ «BMW 330i (G20)» реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджується фотокопією Акту огляду від 17.09.2024, зробленою позивачем на місці огляду, та відомостями про фото-файл там роздруківкою переписки позивача із представником страхової компанії, який оглядав автомобіль, жодних спростувань з даного приводу стороною відповідача матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

У пунктах 3, 4, 5 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін інші обставини, які мають істотне значення саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, суд зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Позивача став непридатним до експлуатації і був зданий у ремонт. У зв?язку з ДТП звичний устрій життя Позивача був змінений, що завдало йому значних незручностей, виходячи з міркувань розумності, співрозмірності та справедливості, з урахуванням того, що моральна шкода відшкодовується не з метою збагачення, а носить компенсаційний характер завданим стражданням, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно стягнено з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн., що відповідає тим стражданням і переживанням, які він пережив та переживає на даний час.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що позивачем не надано суду належних доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки факт дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження належного позивачу транспортного засобу, організації ремонту автомобіля об`єктивно свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, а тому у суду були наявні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Крім того, апелянт не погоджуючись із стягненням витрат, понесених позивачем на проведення оцінки розміру збитку. Вказує про те, що складений Звіт про оцінку не був

взятий судом до уваги при вирішення справи та є неналежним доказом, а позивач звертаючись із позовом мав подати саме висновок судового експерта.

Проте, такі доводи апелянта є помилковими, оскільки звіт про оцінку № 1021/09-24 від 22.09.2024 р. не був визнаний судом недопустимим чи неналежним доказом, зазначений звіт про оцінку є письмовим документом у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 76, ст. 95 ЦПК України, а тому вимоги ст.ст. 102 - 106 ЦПК України до нього не застосовуються, що підтверджується правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661 св20), від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20, від 18 квітня 2024 року у справі № 701/453/21 (провадження № 61-10931 св23). Також вказаний звіт складено оцінювачем відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика) та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», метою звернення позивача до оцінювача було встановлення об`єктивного розміру завданої матеріальної шкоди, Звіт про оцінку був підставою для пред`явлення вимог про відшкодування шкоди до відповідачів та доказом, яким обгрунтовувалися позовні вимоги;.

Тобто, висновки звіту про оцінку, а відтак і обгрунтованість позовних вимог, були підтверджені висновком судового експерта за результатом проведення транспортно-товарознавчої експертизи у цій справі, тому, витрати позивача на залучення оцінювача до подання позову були необхідними та обгрунтованими.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати позивача на проведення незалежної оцінки розміру шкоди відносяться до судових як витрати на залучення спеціаліста - в даному випадку оцінювача. Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку

експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що звертаючись до суду

із даним позовом позивачем було замовлено звіт про оцінку вартості матеріального

збитку власника транспортного засобу. Відповідно до квитанції №190593157 від

17.09.2024 позивачем було сплачено 4500 грн. вартості робіт за оцінку пошкодженого транспортного засобу ФОП ОСОБА_5 . Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано врахував зазначені витрати позивача як пов`язані з розглядом справи та здійснив їх розрахунок.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначення його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, відтак, навіть фіксованість гонорару у договорі не є безумовним обов`язком суду стягнути такий.

Згідно з матеріалами справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 2000,00 грн., що підтверджується Актом про надану правову

допомогу №2 від 18.02.2026 р. до Договору про надання правової допомоги від 03.12.2024 р. (копія договору долучена до позовної заяви)

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, час, витрачений адвокатами на надання послуг та обсяг таких послуг, а також значення справи для відповідача, з врахуванням таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

у х в а л и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мельника Андрія Володимировича – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - 2000 (дві тисячі) грн., 00 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.06.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.