Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №674/694/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/694/26

Провадження № 2/674/748/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 червня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 66 051,09 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 66 051,09 грн за кредитним договором № 548751423 від 09.06.2023 (далі – кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, зумовлені судовим розглядом вказаних позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором – товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА". За результатами укладення договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів, а також норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 06.04.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 548751423 від 09.06.2023 (далі – кредитний договір) у вигляді кредитної лінії, згідно з умовами якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у межах кредитного ліміту в сумі 12 800,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Перший транш у сумі 5300,00 грн надано 09.06.2023, наступний транш у сумі 7500,00 грн – 29.06.2023. Кредитні кошти зараховано на банківську картку, реквізити якої відповідач самостійно вказав первісному кредитору.

Вказаний кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 09.06.2023.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору відповідачу надавався дисконтний період кредитування строком 30 днів від дати отримання першого траншу. Кредитний договір містить також умови щодо стандартної (базової) процентної ставки у розмірі 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (766,50% річних), а після закінчення дисконтного періоду – у розмірі 2,98% на день (1087,70% річних).

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість у сумі 66 051,09 грн, з яких 12 799,36 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 251,73 грн – заборгованість за несплаченими відсотками; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором передавалась послідовно за трьома договорами факторингу: від первісного кредитора до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" (договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, реєстр прав вимоги № 248 від 12.09.2023), далі до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" (договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024) та, нарешті, до позивача (договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, реєстр боржників від 15.07.2025), що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягами з реєстрів прав вимоги.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення зазначених договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів та довідкою і письмовими поясненнями первісного кредитора.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у повному обсязі, немає.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023. У даному випадку кредитний договір укладено 09.06.2023, тобто до запровадження законодавчих обмежень максимального розміру денної процентної ставки, а тому нарахування процентів за погодженою договором ставкою протягом строку дії договору є правомірним. Зворотної дії в часі наведена норма не має (ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України).

Щодо періоду нарахування процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Досліджуючи умови кредитного договору, суд установив, що передбачений п. 3.1 договору дисконтний період кредитування (30 днів від дати отримання першого траншу) не є строком кредитування і не є кінцевою датою повернення кредиту. За змістом п. 1.1.3, розділу 3 договору дисконтний період – це період, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші в межах кредитного ліміту та користуватися пільговою (дисконтною/індивідуальною) процентною ставкою; закінчення дисконтного періоду відповідно до п. 6.5 договору лише блокує можливість отримання нових траншів, але не припиняє дію договору та не звільняє позичальника від обов`язку сплати процентів.

Строк кредитування та строк дії договору визначені окремими його умовами. Згідно з Паспортом споживчого кредиту та Істотними характеристиками продукту "СМАРТ" строк кредитування становить до 1857 днів. Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків – до повного та належного їх виконання. Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 09.07.2028. Відповідно до п. 8.6 договору проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього договору.

При цьому умовами договору прямо передбачено продовження нарахування процентів і після спливу дисконтного періоду: відповідно до п. 8.3.2 договору за період з наступного дня після 09.07.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,50% річних (2,10% на день), а згідно з п. 8.4 договору після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 1087,70% річних (2,98% на день). Згідно з п. 7.4.2 договору після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Отже, нарахування процентів за період з 09.07.2023 по 04.12.2023 відбулося в межах строку дії кредитного договору (до 09.07.2028) та на умовах, погоджених сторонами при його укладенні. Станом на дату закінчення нарахування (04.12.2023) ані строк кредитування (до 1857 днів), ані строк дії договору (5 років, до 09.07.2028) не сплинули, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом не припинилося.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, узгоджується з наведеними умовами договору та з розрахунками первісного кредитора і наступних кредиторів, є арифметично правильним, відповідачем не спростований і будь-яких доказів сплати заборгованості (повністю чи частково) відповідач до суду не подав.

Щодо переходу до позивача права вимоги на проценти, нараховані після відступлення права вимоги первісним кредитором, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). При цьому ч. 2 ст. 1078 ЦК України визначає, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, і додаткового оформлення відступлення такої вимоги не вимагається.

Дослідивши умови договорів факторингу, суд установив, що їх предметом є відступлення фактору не лише наявних, а й майбутніх прав вимоги. Зокрема, відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (договір факторингу 1) під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (первісного кредитора) до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Аналогічне визначення предмета відступлення міститься у п. 1.3 договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 (договір факторингу 2). За договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (договір факторингу 3) позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 66 051,09 грн, що зафіксовано у реєстрі боржників від 15.07.2025.

Таким чином, до кожного з наступних кредиторів, а в кінцевому підсумку – до позивача, перейшов весь обсяг прав кредитодавця за кредитним договором, у тому числі право на нарахування та одержання передбачених договором процентів за користування кредитом за весь строк дії договору, включно з процентами, нарахування яких триває після дати відступлення. Грошова вимога щодо таких процентів є майбутньою вимогою у розумінні ст. 1078 ЦК України, яка вважається переданою фактору з дня її виникнення.

Чинне законодавство не містить норми, яка забороняла б фактору, що набув право вимоги за кредитним договором, нараховувати та вимагати сплати договірних процентів за користування кредитом за період після переходу до нього права вимоги, за умови, що такі проценти нараховуються в межах строку дії кредитного договору та на погоджених сторонами умовах. Набувши на підставі договорів факторингу право вимоги за кредитним договором у повному обсязі, позивач набув і право на проценти, нараховані за умовами цього договору до закінчення строку його дії. Те, що частина процентів нарахована після першого відступлення права вимоги (реєстр прав вимоги № 248 від 12.09.2023), не зменшує обсягу права, що перейшло до позивача, оскільки відступлення майбутньої вимоги прямо охоплене предметом договорів факторингу та положеннями ст. 1078 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів за користування кредитом у розмірі 53 251,73 грн є обґрунтованою, підтвердженою умовами кредитного договору та розрахунком заборгованості, а право на її стягнення належним чином перейшло до позивача за договорами факторингу.

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 66 051,09 грн (з яких 12 799,36 грн – тіло кредиту, 53 251,73 грн – проценти за користування кредитом) є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 66 051,09 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судовий збір у сумі 2662,40 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірності складності справи, суд враховує те, що ця цивільна справа є малозначною. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу, а витрати – обґрунтованими та підтвердженими належно складеними документами.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду до нього та акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 з детальним описом виконаних робіт, враховуючи обсяг та характер наданих послуг, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн підлягають стягненню із відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 512, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд, –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 548751423 від 09.06.2023 у сумі 66 051,09 грн, з яких:

- сума заборгованості за основною сумою боргу - 12 799,36 грн;

- сума заборгованості за відсотками - 53 251,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати у сумі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (місцезнаходження: м. Київ вул. Поправки Юрія, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ