Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №334/4728/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 08.06.2026

Справа № 334/4728/26

Провадження № 2-а/334/83/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Коломаренко К.А., розглянувши в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до ІНФОРМАЦІЯ_1 / АДРЕСА_2 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 / АДРЕСА_3 / про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №321 від 27.03.2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року в провадження Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана позовна заява (направлена засобами поштового зв`язку 18.05.2026 року) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №321 від 27.03.2026 року та про закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 травня 2026 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 80916987 від 07.05.2026р у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 отримав постанову № 321 від 27.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 17000 грн. За змістом постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 20.01.2026 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. ОСОБА_1 вважає, що постанова № 321 від 27.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі наступного. ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з дитинства. З 14.12.2023 року ОСОБА_1 є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду. Жодної повістки від ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних 20.01.2026 року він не отримував. Зазначає, що відповідно до довідки № 8553 від 24.06.2003 року був взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , та 05.12.2007 року занятий з обліку за станом здоров`я. Тобто з 2007 року він не є військовозобов`язаним. 22 березня 2026 року позивача було зупинено працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де працівник вказаного ТЦК склав протокол № 193 про адміністративне правопорушення. Позивач наполягав що є інвалідом І групи, та взагалі інвалід з дитинства, знятий з військового обліку, жодних повісток не отримував, але його повідомили що адміністративна справа буде розглянута 28.03.2026 року о 09.00 по АДРЕСА_4 . Вказане зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення №193 від 11.04.2025 року, та підтверджено підписом позивача у відповідній графі. Всупереч інформації, відображеній в протоколі про адміністративне правопорушення, за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою 27.03.2026 року винесено постанову № 321, на день раніше тобто з порушенням порядку розгляду справи. Дату та час розгляду справи зазначено саме 28.03.2026 як і протоколі так і у постанові. В той же час, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем належним чином не було вмотивовано висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП. У зв`язку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.

22 травня судом було надіслано запит до Департаменту адміністративних послуг ЗМРз метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача у справі.

29.05.2026 року (01.06.2026 року повторно) до суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності 27.03.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (постанова №321 від 27.03.2026 року). Відповідачу запропоновано подати відзив протягом п`ять днів з для отримання ухвали про відкриття провадження, а третій особі запропоновано протягом 10 днів надати письмові пояснення по справі.

03 червня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності постановою №321 від 27.03.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. У відзиві на позовну заяву зазначено, що Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22.03.2026 року № 193 встановлено, що ОСОБА_1 20.01.2026 року не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних. Про причини неявки не повідомив. Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.03.2026 року № 193 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 27.03.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою АДРЕСА_4 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Свою провину не визнав. Належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не надав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Повістка № 6183531 була сформована автоматично та направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача, але повернулася з відміткою пошти – адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання. Тому, у силу вище вказаних положень Порядку, повістка вважається врученою. Поважні причини неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до ТЦК та СП відсутні. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для визначення їх призначення на особливий період. В протоколі про адміністративне правопорушення № 193 вказана дата його розгляду 27.03.2026 року (можливо дата «27» написана не зовсім каліграфично), саме цього дня він був розглянутий та винесено постанову за № 321. З огляду на викладене, вважають, що постанова № 321 від 27.03.2026 року винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивної та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

З Довідки №8553 замість військового квитка (дійсна до отримання військового квитка) видана військовозобов`язаному запасу, вбачається, що рядовий ОСОБА_1 знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 05.12.2007 року.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства ІІІ групи.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №459043 від 14.12.2023 року, ОСОБА_1 встановлено групу інвалідності першу «Б», причина інвалідності: інвалід з дитинства.

Матеріали справи містять копію повістки №6183531 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що йому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_5 , 20.01.2026 року о 09-00 годині для уточнення даних.

Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, поштове відправлення №R067065514173 «Повістка №6183531 від 24.12.2025 року на 1 арк.», скероване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

27 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №321 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 20.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних, про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Також у постанові зазначено, що на розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення від пояснення відмовився, свою провину не визнав.

Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Між тим, суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, згідно з п.1ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зіст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 287 КУпАП України, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз. 13 ч. 1ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ч. 1ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що повісткою №6183531 ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_5 , на 20.01.2026 року о 09-00 год., для уточнення даних, яку було направлено останньому поштовим підправленням. Вказане відправлення із повісткою про виклик повернулося, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Постановою №321 від 27.03.2026 року, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, яке виразилося в тому, що ОСОБА_1 , не з`явився за повісткою у визначене в повістці місце і строк.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов`язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибуття до територіального центру комплектування на 09:00 год. 20.01.2026 року для уточнення облікових даних.

Відповідно до ч. 3ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з абз. 1 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставляються відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.991 Правил надання послуг поштового зв`язку, рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

З наданої відповідачем копії опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, встановлено, що надіслана позивачу засобами поштового зв`язку повістка про виклик до позивача №6183531 від 24.12.2025 року повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд звертає увагу, що адреса ОСОБА_1 , на яку надіслано повістку, є зареєстрованим місцем проживання позивача. Отже, фактично направлення повістки відбулося за належною адресою, повістка направлена 27.12.2025 року, 29.12.2025 року прибула до відділення адресата, 03.01.2026 року виїхала з відділення адресата для повернення відправнику та 03.01.2026 повернулася на адресу відправника, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Як зазначалось вище, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд вважає доведеним те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ТЦК на 09:00 год. 20.01.2026 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Доводи сторони позивача про те, що його розгляд справи відбувся на день раніше, ніж його було повідомлено, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що у протоколі №193 від 22.03.2026 року, який був підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться саме 27.03.2026 року за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить проставлений підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу.

У випадку виникнення сумнівів щодо зазначеної дати розгляду справи по адміністративне правопорушення, позивач, перед тим як підтверджувати обізнаність щодо дати розгляду справи своїм особистим підписом, не був позбавлений можливості уточнити вказану дату у уповноваженої особи, якою складався протокол в його присутності.

Суд звертає увагу, що зняття позивача з обліку в 2007 році, не звільняє його від обов`язку з`явитися за викликом (повісткою) до ТЦК, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», невиконання якого тягне за собою, передбачену ч. 3ст. 210-1 КУпАП відповідальність.

Частиною 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в ст. 37 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до абзацу 7 п. 2 ч.1 ст. 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону №2232 зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд зазначає, що зняття із військового обліку, не є тотожним поняттю виключення із військового обліку.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 Верховний Суд зробив наступні висновки: Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних..

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

У свою чергу, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, станом на час виникнення спірних правовідносин визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Згідно із п. 20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки (п.21 Порядку №1487 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (п.22 Порядку № 1487).

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в тому числі: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього(п. 79 Порядку № 1487).

Виходячи з наведених правових норм, зняття з обліку військовозобов`язаних та виключення із військового обліку мають різні підстави та правові наслідки.

Так, у випадку виключення особи з військового обліку, чинним законодавством не передбачено можливості та механізмів поновлення такої особи на обліку і така особа з моменту виключення вже не вважається і не може вважатися військовозобов`язаною у майбутньому. Натомість після зняття з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в сукупності з встановленими вище обставинами справи, суд зазначає, що позивач не був виключений з військового обліку, а був саме знятий з військового обліку, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, як зазначалося, виключення з військового обліку відбувалося та відбувається на даний час тільки за умови того, що ВЛК визнала (визнає) особу "непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку".

Докази, які б свідчили саме про виключення позивача із військового обліку з позбавленням його статусу військовозобов`язаного, та про існування таких обставин у позивача як станом на час зняття з обліку, так станом і на час розгляду справи, у справі відсутні, сторонами не подані.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що така містить всі необхідні відомості, передбачені ст. ст.280,283 КУпАП, такою встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 210-1 КУпАП, при цьому в постанові в повній мірі описано обставини, встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, в описовій частині оскаржуваної постанови чітко зазначено про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення в особливий період, а саме не з`явився за викликом до ТЦК та не повідомив причину своєї неявки, що є його обов`язком відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Виходячи із вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст.77, 229, 268-271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №321 від 27.03.2026 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Коломаренко К. А.