Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №331/2604/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/2604/26

Провадження № 2-о/331/164/2026

РІШЕННЯ

іменем України

04.06.2026

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Фісун Н.В., за участю секретаря – Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Мухіна А.А., звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні.

В обгрунтування заяви, вказав, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпропетровськ, та її батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1999 року. 22.12.2015 року за актовим записом №08 було змінено ім`я на ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_5 ), що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 22.12.2015 року.

Мама ОСОБА_4 та батько ОСОБА_3 з моменту її народження не проживали разом однією сім`єю, шлюб між ними не було зареєстровано. До 2004 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 . Потім вона вступила до Любицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Новомиколаївського району Запорізької області та стала проживати разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 в с.Барвінівка Новомиколаївського р-н Запорізької обл. до закінчення школи в 2016 році. За період навчання у школі – батько ОСОБА_3 оплачував її навчання, гуртки, загалом забезпечував усім необхідним для належного фізичного, ментального та розумового розвитку. Після закінчення школи ОСОБА_1 поїхала навчатись на повара в ДНЗ «Пологівський професійний ліцей» м.Пологи Пологівського р-ну Запорізької обл. Навчання тривало з 2016 по 2018 рр., після чого ОСОБА_1 вирішила більше не повертатися жити в село до мами, оскільки перспектив розвитку там не було, а прийняла рішення переїхати жити до батька у місто Дніпропетровськ. Таким чином, з 2018 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Незадовго після переїзду до батька у ОСОБА_1 народилася дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина була народжена не в шлюбі, а тому відомості про батька дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом № 00023168738 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 19.06.2019 року. Тобто, ОСОБА_1 , оформила дитину як матір одиначка, а тому отримувала від держави соціальну допомогу на дитину у формі щомісячних платежів від 4173,00 грн. до 6500,00 грн., починаючи з 07.2019 по 06.2022 роки (до досягненню дитиною 3-х років), які повністю йшли на утримання її сина ОСОБА_6 відповідно до їх цільового призначення. Під час догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_1 не працювала, а тому батько повністю її утримував, загалом забезпечував усім необхідним для належного фізичного, ментального та розумового розвитку. Так як ОСОБА_1 проживала разом батьком, то і господарство вони вели разом: ОСОБА_1 готувала їсти, прибирала, робила закупки продуктів, за вказівкою оплачувала комунальні послуги за рахунок батька. Нерідко вони робили собі вихідні дні та проводили їх разом, могли виїжджати на природу на відпочинок, ходили в кіно, на концерти . Також батько купляв для них у квартиру техніку для спільного користування, зокрема, холодильник Bosch модель KGN36NL306, куплений 04.07.2022 року, пилосос Zelmer 2750.OST, куплений 02.04.2023 року, бойлер EWT Clima модель WH Comby 60-150L, куплений 02.04.2023 року, телевізор LG модель LQ55’55UA7500, куплений 02.04.2023 року, що підтверджується відповідними квитанціями. ОСОБА_1 знаходилася на повному утриманні її батька ОСОБА_3 , іншого джерела доходу вона не мала.

З початку військової агресії РФ проти України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , став на захист України, вступивши 18.03.2022 року до лав Збройних Сил України. Але, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , загинув під час виконання обов`язків військової служби. Як вбачається із витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 10.02.2024 року №564, травма солдата ОСОБА_3 , 1967 р.н.: «Вибухова травма голови з руйнуванням кісток черепа та головного мозку», що стала причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.11.2023 року №460, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 06.08.2023 року №202/23, лікарським свідоцтвом про смерть №4104 від 20.07.2023 року виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22.07.2023 року, - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є єдиним спадкоємцем за законом її батька ОСОБА_3 . Також відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 11 березня 2024 року, реєстр нотаріусу № 1157, вбачається, що, ОСОБА_1 , як на території України так і за її межами не перебуває у зареєстрованому шлюбі, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з будь-якою особою не проживає.

Встановлення факту перебування ОСОБА_1 , на утриманні її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно для подальшої реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Допомога, яку ОСОБА_1 , отримувала від свого батька - ОСОБА_3 , була для неї постійною, основним джерелом до існування.

Прохає суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на утриманні її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

27.03.2026 року Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку окремого провадження.

23.04.2026 року від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення у справі, вказавши, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Заявник зазначає, що з 2018 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . У підтвердження надає копію Акту про встановлення факту проживання громадянина від 21.08.2023, підписаний керівником КП «Жилсервіс-5» в якому зазначено, що громадянин (ка) ОСОБА_1 і ОСОБА_3 фактично проживав за даною адресою без державної реєстрації місця проживання з 01.01.2028 по 01.04.2022. Проте: Постановою Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №404/7153/20, встановлено, що обов`язки житлово-експлуатаційних організацій не входить облік осіб, що проживають без реєстрації на території, яку вони обслуговують, суд дійшов до висновку, що акт спільного проживання не підтверджує обставини, на які посилається позивач. Згідно копії паспорту ОСОБА_3 (копію додано до Заяви про встановлення факту) місце реєстрації вказано « АДРЕСА_1 з 12.10.1983 року». Тобто зазначені відомості в Акті підпадають під сумнів щодо реальної обізнаності підписантів. Згідно копії паспорту ОСОБА_1 (копію додано до Заяви про встановлення факту) місце реєстрації вказано « АДРЕСА_2 ».

Згідно витягу з наказу №255-РС від 10.10.2023 про виключення зі списків частини ОСОБА_3 (копію додано до Заяви про встановлення факту) зазначено «донька - ОСОБА_1 , 1999 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Можна зробити висновок, що батько військовослужбовець при проходженні військової служби вказав доньку як близького родича та зазначив адресу її проживання. Надані квитанції про купівлі техніки не підтверджують факту перебування Заявника на утриманні батька.

Представником Міноборони було проведено моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень. Мати Заявника стягувала аліменти та неустойки з батька військовослужбовця на утримання дочки. Посилання Заявника на те, що загиблий батько-військовослужбовець проживав разом із Заявником за однією адресою, фінансово забезпечував та утримував її як до так і після призову на військову службу, тобто заявник перебувала на його утриманні не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, спільного проживання та ведення господарства, наявності спільних прав та обов`язків, так і докази одержання Заявницею від померлого допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Натомість Заявник є повнолітньою, працездатною особою (протилежних доказів не надано). Прохав суд долучити дані Пояснення до справи та врахувати при прийнятті рішення.

06.05.2026 року Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя залучено до участі у справі заінтересовану особу ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Мухін А.А. підтримали заяву та прохали суд її задовольнити.

Представник Міністерства оборони України заперечував проти задоволення заяви з підстав вказаних у поясненнях.

ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся у судовому порядку.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши докази надані заявницею, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1999 року./а.с.12/.

22.12.2015 року за актовим записом №08 було змінено ім`я на ОСОБА_1 (попереднє ОСОБА_5 ), що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 22.12.2015 року./а.с.13/.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 загинув (а.с.16,17,22-24).

У заяві ОСОБА_1 вказує на те, що вона, з 2018 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В якості доказу ОСОБА_1 надано копію акту з місця проживання від 21 серпня 2023 року (а.с.14).

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 народилася дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом № 00023168738 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 19.06.2019 року. Від держави ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу на дитину у формі щомісячних платежів від 4173,00 грн. до 6500,00 грн., починаючи з 07.2019 по 06.2022 роки (до досягненню дитиною 3-х років), що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України, форма ОК-5/а.с.15,26/.

У судовому засіданні представник заявниці пояснив, що під час догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_1 не працювала, а тому батько повністю її утримував, загалом забезпечував усім необхідним для належного фізичного, ментального та розумового розвитку. Батько купував для них у квартиру побутову техніку для спільного користування, зокрема, холодильник, пилосос, бойлер, телевізор, що підтверджується відповідними квитанціями. /а.с.29-31/.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є єдиним спадкоємцем за законом її батька ОСОБА_3 ./а.с.18/.

Також відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 11 березня 2024 року, реєстр нотаріусу № 1157, вбачається, що, ОСОБА_1 , як на території України так і за її межами не перебуває у зареєстрованому шлюбі, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з будь-якою особою не проживає./а.с.25/.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що проходив службу разом із ОСОБА_3 . Він часто виїжджав у відрядження і ОСОБА_3 передав доньці кошти, продукти харчування, кошти для купівлі іграшок для внука. ОСОБА_8 перебувала на утриманні батька, так як він постійно, коли він їхав у відрядження до м.Дніпро передавав кошти у розмірі 15000,00грн, 20000,00грн, 30000,00грн., так як вона не працювала. До неї він заїжджав разів п`ять, було коли ОСОБА_3 не міг надати йому готівку та перераховував на картку йому гроші, а він потім передавав його донці. На питання відповів, що ОСОБА_3 був снайпером, коли виходив на завдання він залишав телефони у частині і не міг перераховувати кошти. Щоб зняти готівку, давав картку командиру щоб він зняв кошти у банкоматі та передати їх донці, також давав йому кошти для купівлі іграшок внуку.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_8 переїхала жити до батька , він її утримував, як вона навчалася, а потім коли народила дитину, так як вона не працювала , була оформлена як мати одиначка. Він купував побутову техніку у квартиру де вони проживали разом, а саме холодильник, пилосос, бойлер, телевізор. Коли ОСОБА_8 переїхала до батька проживати, матері її вона не бачила, їй відомо що її батько утримував і в період коли вона проживала з матір`ю.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі, перебування фізичної особи на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

При вирішенні питання щодо встановлення вказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Заявниця зазначала, що встановлення факту перебування на утриманні батька їй потрібно для отримання виплат у зв`язку з його загибеллю.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно зі ст. 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Суд вважає, що надані заявницею письмові докази, з урахуванням показів свідків, свідчать про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого померлого батька ОСОБА_3 постійно мешкаючи разом з ним. Допомога, яка надавалась ОСОБА_1 була для неї єдиним постійним і основним джерелом засобів до існування.

Керуючись ст.ст. 2,5,6,10,77,80,81,89,263-265 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні – задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на утриманні її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя: Н.В.Фісун