Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №308/4068/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4068/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судових засідань Авдєєвої К. Т., представника позивача – адвоката Михалківа Б. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михалків Богдан Степанович, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що 26.07.2017 року між сторонами по справі був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кам?яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом №83.

Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2024 року у цивільній справі № 308/7816/23 шлюб між сторонами був розірваний, рішення набуло законної сили, спільна донька сторін залишилася проживати з позивачкою.

Питання, щодо утримання дитини сторонами не вирішувалося у судовому порядку, відповідач не надає матеріальну допомогу позивачці на утримання спільної доньки, позивачка фактично сама має утримувати спільну дитину.

Дитина потребує постійної фінансової допомоги, зокрема витрат на харчування та одяг, дитина навчається у школі, займаються додатково на гуртках та спортивних секціях, всі ці витрати на дитину несе самостійно позивачка.

У позивачки відсутні відомості щодо місця роботи та наявності офіційного стабільного грошового доходу відповідача, а тому просить суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а саме стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 10000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред?явлення позову і до досягнення нею повноліття.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

20.04.2026 року представником відповідача – адвокатом Бойко Б. Б. через систему «Електронний суд» подано заяву, згідно якої вказує, що відповідач частково визнає позовні вимоги у розмірі 4000 грн. Повідомляє, що відповідно до відомостей, отриманих з довідок форми ОК-5 та ОК-7 з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у відповідача ОСОБА_2 відсутні відомості про отримання офіційного доходу, нарахування заробітної плати чи інших виплат, з яких могли б утримуватись аліменти. Вказані довідки підтверджують, що відповідач на даний час не перебуває у трудових відносинах та не має стабільного джерела доходу. Окрім цього, відповідач на даний час проходить лікування у зв`язку із станом здоров`я, що також істотно впливає на його можливість працевлаштування та отримання доходів. Наявність захворювання обмежує його працездатність, потребує додаткових витрат на лікування та унеможливлює забезпечення регулярного та значного доходу. Враховуючи викладене, відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати малолітню дитину та усвідомлює необхідність надання матеріальної допомоги на її утримання. Разом з тим, з огляду на відсутність доходу та стан здоров`я, вважає заявлений розмір аліментів у сумі 10000,00 грн надмірним, таким, що не відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача. У зв`язку з цим, відповідач визнає позовні вимоги частково та погоджується на сплату аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн щомісячно.

25.05.2026 представником позивача – адвокатом Михалківим Б. С. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає необґрунтованими розмір аліментів, які просить стягувати з нього відповідач є недостатнім для утримання дитини такого віку у повному обсязі, надані представником відповідача докази не можуть свідчити про рівень доходу відповідача та його нездатність платити той розмір аліментів, які просить стягнути позивачка, а тому позов повинен бути задоволений повністю з наступних підстав.

На підтвердження відповідної позиції відповідач зазначає, що відповідно до відомостей, отриманих з довідок форми ОК-5 та ОК-7 з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у відповідача ОСОБА_2 відсутні відомості про отримання офіційного доходу, нарахування заробітної плати чи інших виплат, з яких могли б утримуватись аліменти. Вказані довідки підтверджують, що відповідач на даний час не перебуває у трудових відносинах та не має стабільного джерела доходу. Окрім цього, відповідач на даний час проходить лікування у зв`язку із станом здоров`я, що також істотно впливає на його можливість працевлаштування та отримання доходів. Наявність захворювання обмежує його працездатність, потребує додаткових витрат на лікування та унеможливлює забезпечення регулярного та значного доходу. На думку представника позивача, такі доводи не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки факт відсутності про отримання відповідачем офіційного доходу не може свідчити про те, що відповідач не має іншого, неофіційного доходу, не може працевлаштуватися офіційно на роботу, отримувати офіційний дохід, оскільки є особою працездатного віку, відповідно повністю залежить від його волі. Надані представником відповідача медичні довідки не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки не є належними доказами по справі, оскільки складені іноземною мовою, іноземною медичною установою, не містять перекладу на українську мову, такий переклад не завірений нотаріусом тощо, що позбавляє суд та позивача встановити їх зміст. Тим більше наявність медичних діагнозів відповідача не свідчить про його нездатність отримувати дохід та порушення працездатності, такими доказами можуть бути тільки належна медична документація, яка підтверджує ступінь втрати працездатності відповідача чи призначення йому групи інвалідності, яка складена відповідно до вимог чинного українського законодавства, яка регулює саме вказані правовідносини. Звертаю увагу суду, що практично з моменту народження спільної дитини сторін, відповідач ухиляється від свого обов`язку утримання спільної дитини сторін, взагалі не надає будь-яких коштів, позивач самостійно утримує спільну доньку сторін. Також звертаю увагу суду, що ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Представник відповідача перекладає обов`язок доказування у повній мірі на позивача, проте, посилаючись на певні обставини він не надає доказів на обґрунтування своєї позиції, які стосуються того, що він не має змоги платити той розмір аліментів, які позивач просить стягнути у прохальній частині позовної заяви крім витягів про отриманні доходи і медичні довідки, які складені іноземною установою іноземною мовою. У такому випадку тягар витрат на утримання дитини нерівномірно розподіляється на користь позивачки, яка фактично самостійно здійснює утримання доньки.

Позивач в судове засідання 04.06.2026 не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 04.06.2026 не з`явився, однак згідно з поданою 20.04.2026 представник відповідача просив розглянути справуза відсутності відповідача та його представника, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та поданої заяви.

За наведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.07.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кам?яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом №83.

05.02.2019 позивачка змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у сторін народилися дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.03.2019 року, де батьками записані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2024 у справі №308/7816/23 шлюб, зареєстрований 26 липня 2017 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виконавчому комітеті Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 83, – розірвано.

Позивач у позові стверджує, а відповідач не заперечує, про те, що після розірвання шлюбу малолітня дочка позивачки та відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати з позивачкою.

Відповідно до довідок Ок-5 та ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, виданої відносно застрахованої особи ОСОБА_2 , наведена інформація про сплату відповідачем страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримання доходів востаннє у вересні 2014 року.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 .

При цьому, позивачкою у позовній заяві вказано, що дитина відвідує додатково гуртки та спортивні секції, проте доказів на підтвердження наведеного матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує вік дитини, те, що дитина проживає з матір`ю, а також те, що доказів офіційного працевлаштування відповідача та утримання ним інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків не надано, а також часткове визнання відповідачем позову про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 4 000,00 грн, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 6 000 (шість тисячі) грн 00 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язку обох батьків її утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі, та не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів, не є надмірним тягарем для відповідача. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Відтак, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню в користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180-184, 191 СК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 17 березня 2026 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області В. В. Чепка