Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №914/1006/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Справа № 914/1006/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Солюшин», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень», м.Львів

про стягнення 114774,34 грн боргу за транспорті послуги

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справу №914/1006/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

07.04.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 06.04.2026.

Ухвалою від 06.05.2026 зобов`язано позивача подати довідку про стан заборгованості в термін до 01.06.2026. Станом на 08.06.2026 позивач не повідомив суд про стан заборгованості.

Станом на 08.06.2026 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 06.06.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар Солюшин» (надалі – позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» (надалі – відповідач, замовник) підписано заявки-договори на транспортні перевезення, складено товарно транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 169000,00грн, зокрема:

Номер та дата заявки-договору на транспортне перевезенняВартість перевезення, грнНомер та дата товарно-транспортної накладноїНомер та дата акту здачі-приймання робіт (надання послуг)

№ 09/11-01 від 09.11.202312 000,00№ ОТ 0160 від 10.11.2023 № ОТ 0161 від 10.11.2023№ 366 від 10.11.2023

№ 09/11-02 від 09.11.202322 000,00№ ОТ 0162 від 10.11.2023 № ОТ 0163 від 10.11.2023№ 367 від 10.11.2023

№ 15/11-02 від 15.11.202333 000,00№ ОТ 0164 від 15.11.2023№ 376 від 16.11.2023

№ 24/11-01 від 24.11.202336 000,00№ ОТ 0165 від 24.11.2023№ 384 від 24.11.2023

№ 08/12-02 від 08.12.202336 000,00№ ОТ 0174 від 08.12.2023№ 408 від 08.12.2023

№ 03/01-01 від 03.01.202430 000,00№ 03/01 від 03.01.2024№ 4 від 03.01.2024

Умови оплати за вказаними заявками-договорами на транспортні перевезення визначені п.5: на розвантаженні (до розвантаженні).

Як зазначено в позові, перевізник належним чином виконав умови спірних договорів по транспортним перевезенням. Натомість відповідач порушив умови договору, оплату за отримані транспортні послуги замовник виконав частково. Залишок боргу відповідача перед позивачем становить 88000,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу вартості наданих послуг в повному обсязі. Відтак, ТОВ «Оскар Солюшин» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 88000,00грн основного боргу та 30000,00грн витрат на правову допомогу.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за період з 25.11.2023 по 01.04.2026 позивач нарахував 20701,36 грн інфляційних втрат та 6072,98 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір-заявку № 09/11-01 від 09.11.2023, договір-заявку № 09/11-02 від 09.11.2023, договір-заявку № 15/11-02 від 15.11.2023, договір-заявку № 24/11-01 від 24.11.2023, договір-заявку № 08/12-02 від 08.12.2023, договір-заявку № 03/01-01 від 03.01.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними спірних договорів чи визнання неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про їх розірвання.

За договором перевезення вантажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою статті 919 ЦК України передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків у розумний строк.

Як встановлено судом на виконання умов за договорами-заявками позивач свої зобов`язання з перевезення на загальну суму 169000,00грн належним чином. На підтвердження долучено до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено.

Підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Умови оплати за спірними заявками-договорами на транспортні перевезення визначені п.5: на розвантаженні (до розвантаженні).

За обставинами цієї справи, відповідач про дійсність отриманих послуг не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. При цьому, оплату за отримані послуги замовник здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

Слід зазначити, що строк виконання зобов`язання з оплати за спірними актами є таким, що настав. Доказів оплати наданих послуг на загальну суму 88000,00грн відповідач не надав.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання – матеріали справи не містять.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за надані послуги перевезення вантажів є таким, що настав, а відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 88000,00грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні заявлених вимог, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20701,36 грн інфляційних втрат за період з 25.11.2023 по 01.04.2026 слід задоволити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 6072,98 грн 3% річних за період з 25.11.2023 по 01.04.2026 в порядку ст. 625 ЦК України, судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки за заявленою вимогою. За розрахунком суду на загальну суму 88000,00грн за період з 25.11.2023 по 01.04.2026 підлягає до стягнення 6065,78грн 3% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 30000,00грн гонорару суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до Господарського суду Львівської області надано: копію договору №230326 про надання правничої допомоги від 23.03.2026; копії платіжної інструкції №4633 від 31.03.2026; копію ордеру ВС №1452452 від 31.03.2026 видане адвокату Ж.В.Гавриченко.

За умовами п.п. 1.1 договору №230326 про надання правничої допомоги від 23.03.2026 (надалі – договір від 23.03.2026), адвокат взяв на себе зобов`язання надавати позивачу правову допомогу, тобто здійснювати захист, представництво або надавати клієнту інші види правничої допомоги погоджені сторонами у замовленні, а позивач зобов`язався приймати та оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, на умовах і в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору від 23.03.2026, за цим договором клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення клієнта, що відповідають галузям права, в яких спеціалізується Адвокат: попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених цивільним та господарським законодавством України щодо захисту прав Клієнта, пов`язаних з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» умов Заявок-Договорів на транспортні перевезення; підготовка позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» заборгованості за транспортні послуги, включаючи збір та виготовлення копій та подання до суду необхідних доказів для підтвердження вимог клієнта, нарахування відсотків річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов`язань; представлення інтересів клієнта та його захист в судових органах, правоохоронних та контролюючих органах.

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, позивач зобов`язався сплатити адвокату гонорар у розмірі 30 000,00 грн. Гонорар сплачується готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката у наступному порядку: 15 000,00 гривень 00 копійок протягом 10 календарних днів з дня підписання даного договору; 15 000,00 гривень 00 копійок протягом 10 календарних днів з дня прийняття рішення у справі. (п.п. 4.4, 4.5 договору від 23.03.2026).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар Солюшн» сплатило адвокату Гавриченко Жанні Володимирівні 15 000,00 гривень 00 копійок. На підтвердження подано платіжну інструкцію № 4633 від 31.03.2026.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 Постанови).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Враховуючи відсутність заперечень від відповідача, перевіривши зміст виконаних робіт, Господарський суд Львівської області доходить висновку вимогу про стягнення гонорару з відповідача задоволити в сумі 29998,20грн з урахуванням часткового задоволення позову. В задоволенні решти вимог в цій частині – відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Левицького, 93А, ідентифікаційний код 43760102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Солюшин» (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Джерельна, 8, квартира 1, ідентифікаційний код 43653931) 88000,00грн основного боргу, 20701,36 грн інфляційних втрат, 6065,78грн 3% річних, 29998,20грн гонорару та 2662,24грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ