Суд: Господарський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 25 травня 2026 р.
Справа: №914/818/26
Суддя: Коссак С.М.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2026 Справа № 914/818/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС Машинері Груп”, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл.
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участю секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача: Рудометкіна Марія Олександрівна (в режимі відеоконференції) – представник;
від відповідача: Бурдіна Наталія Ігорівна – представник;
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд” представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС Машинері Груп”, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл. подано позовну заяву до відповідача Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів про стягнення заборгованості у сумі 1 700 396,72грн.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.04.2026 року на 14:10 год.
26.03.2026 року через систему “Електронний суд” представником позивача подано заяву за вх.№8649/26, в якій просить надати можливість взяти участь у судовому засіданні 16.04.2026 року об 14год. 10хв. представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 27.03.2026 року задоволено.
В судовому засіданні 16.04.2026 року присутній представник відповідача надав пояснення по справі, та суд оголосив, що 08.04.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх.№ 9951/26, 14.04.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив за вх.№ 10304/26 та подано заяву за вх.№ 10428/26 про розгляд справи без участі представника позивача, 14.04.2026 року представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та повернення судового збору.
В судове засідання 07.05.2026 року позивач та відповідач явку представників забезпечили, та не заперечили проти закриття провадження в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1 642 000,00грн. та закриття підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 07.05.2026 року клопотання позивача про закриття провадження у справі №914/818/26 в частині основного боргу та повернення судового збору задоволено; закрито провадження у справі № 914/818/26 в частині стягнення основного боргу в сумі 1 642 000,00грн.; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “ЮВС Машинері Груп” з Державного бюджету України 24 630,00грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1475 від 18.03.2026 року; продовжено розгляд справи в частині стягнення 58 396,72грн. штрафних санкцій та закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.05.2026 року о 14:15 год.
08.05.2026 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№ 13170/26 про стягнення з відповідача понесених адвокатських витрат, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
11.05.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» заперечення на клопотання позивача про стягнення адвокатських витрат за вх.№ 13359/26, у якому просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
В судове засідання 26.05.2026 року позивач явку представника забезпечив, засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції, який підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 26.05.2026 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, проти заявлених штрафних санкцій заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що у разі якщо суд дійде висновку про їх задоволення то просить зменшити їх розмір до мінімального.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» та Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» укладено Договір на закупівлю обладнання № ТЦ-023/25, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору. Додатком 1 до Договору – у Специфікації № 1 встановлено характеристики Товару: Найменування (асортимент): міні екскаватор-навантажувач; Технічні, якісні характеристики товару та/або посилання на нормативно- технічну документацію (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУ У тощо): екскаватор гусеничний LOVOL FR26F-u; Кількість: 1 шт.; Ціна за од. без ПДВ: 1 368 333,33 грн.; Ціна за од. з ПДВ: 1 642 000,00 грн.
15 грудня 2025 року Постачальником на виконання вимог п. 4.1. Договору здійснено поставку міні екскаватора-навантажувача гусеничного FR26F-u, серійний номер FTC003RCESM000119 в кількості 1 шт.
Факт поставки товару підтверджується підписаною між сторонами видаткової накладної № 12 від 15 грудня 2025 року та Акт огляду та приймання за якістю та комплектністю до Договору від 15 грудня 2025 року.
Після звернення Позивача до Господарського суду Львівської області, Приватним акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” здійснено оплату у наступному розмірі: 23 березня 2026 року на суму 642 000,00 грн.; 25 березня 2026 року на суму 642 000,00 грн.; 06 квітня 2026 року на суму 358 000,00 грн. Таким чином, Відповідачем сплачено суму основної заборгованості у розмірі 1 642 000,00 грн. та провадження в частині стягнення основного боргу закрито ухвалою суду від 07.05.2026 року у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині про що відповідачем не заперечено.
Відтак, позивач зазначає, що станом на день подання позову до суду сума простроченої заборгованості за укладеним договором становить 1 642 000,00 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2026 року продовжено розгляд справи в частині стягнення 58 396,72грн. штрафних санкцій.
Враховуючи те, що Покупцем не сплачено до 13 лютого 2026 року грошові кошти за поставлений Товар, ТзОВ «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» відповідно до п. 9.2. Договору здійснено нарахування 139,46грн. – 0,1% річних, 41 837,26грн. – пені, 16420,00грн. - інфляційних витрат станом на 16 березня 2026 року.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00грн.
Аргументи відповідача.
У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач визнає основну суму боргу за договором в розмірі 1 642 000,00грн., що не була своєчасно погашена винятково внаслідок обставин, які не залежали від Відповідача та повністю заперечує в частині нарахування пені, інфляційних, 0,1% річних та розміру витрат на правову допомогу, з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство “Львівський локомотиворемонтний завод” є підприємством, 100% акцій якого належать АТ «Українська залізниця», єдиним акціонером якого є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Таким чином, діяльність Відповідача безпосередньо пов`язана із державним сектором економіки, регульованими фінансовими процесами та обов`язком здійснювати господарську діяльність у межах затвердженого фінансового плану. У даному випадку прострочення виконання грошового зобов`язання було спричинене об`єктивними обставинами, що не залежали від волі Відповідача, а саме відсутністю затвердженого фінансового плану, що унеможливлювало здійснення платежів. Таким чином, підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій відсутні.
Також представник відповідача зазначає про неспівмірність пред`явлених до відшкодування витрат на правничу допомогу зі складністю даної справи, яка за своєю суттю є типовою, одноепізодною, а обставини якої не оспорюються.
Відтак, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 0,1 % річних, як безпідставних, або, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення - зменшити їх розмір до мінімального та просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.
Фактичні обставини справи.
09 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» та Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» укладено Договір на закупівлю обладнання № ТЦ-023/25, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору.
Додатком 1 до Договору – у Специфікації № 1 встановлено характеристики Товару: Найменування (асортимент): міні екскаватор-навантажувач; Технічні, якісні характеристики товару та/або посилання на нормативно- технічну документацію (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУ У тощо): екскаватор гусеничний LOVOL FR26F-u; Кількість: 1 шт.; Ціна за од. без ПДВ: 1 368 333,33 грн.; Ціна за од. з ПДВ: 1 642 000,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.
Пунктом 4.2. Договору Сторони погодили, що поставка Товару проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Строк поставки Товару – протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання письмової заявки Покупцем. Місце поставки Товару: м. Львів, вул. Залізнична, 1а. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару.
Згідно з п. 4.5. Договору, датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
15 грудня 2025 року Постачальником на виконання вимог п. 4.1. Договору здійснено поставку міні екскаватора-навантажувача гусеничного FR26F-u, серійний номер FTC003RCESM000119 в кількості 1 шт.
Факт поставки товару підтверджується підписаною між сторонами видаткової накладної № 12 від 15 грудня 2025 року та Акт огляду та приймання за якістю та комплектністю до Договору від 15 грудня 2025 року.
В Акті огляду та приймання за якістю та комплектністю від 15 грудня 2025 року встановлено, що Постачальник передав, а Покупець прийняв Товар відповідно до Специфікації № 1 до Договору, а саме міні екскаватор-навантажувач гусеничний FR26F-u (новий, не бувший в користуванні), серійний номер FTC003RCESM000119 в кількості 1 шт.
Позивач стверджує, що ним виконано свої зобов`язання за Договором відповідно до п. 1.1., щодо поставлення та передання у власність Покупцю Товару, відповідно до Специфікації № 1 до цього Договору.
У п. 6.1. Договору визначено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Ціна Товару включає вартість Товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.
Згідно з п. 6.3. Договору ціна Договору становить 1 368 333,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 273 666,67 грн., усього з ПДВ 1 642 000,00 грн. Ціна Договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, не сплачується Покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору.
Відповідно до п 7.1. Договору оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Пунктом 7.2. Договору, сторони погодили, що оплата за кожну партію поставленого Товару за цим Договором проводиться Покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару.
15 грудня 2025 року Постачальником зареєстровано податкову накладну у зв`язку з поставкою Покупцю Товару.
Відповідно до п. 8.1.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі, на умовах цього Договору здійснювати оплату за поставлений Товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору та Постачальником дотримані всі умови, передбачені цим Договором (надання необхідних документів, реєстрація податкових накладних тощо) для проведення Покупцем оплати за Товар.
Позивач стверджує, що товар був поставлений 15 грудня 2025 року, то відповідно до п. 7.2. Договору останнім днем оплати Покупцем поставленого Товару є 13 лютого 2026 року, проте станом на момент подання даного позову Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» оплати за поставлений Товар не здійснено.
Згідно з п. 7.5. Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки Сторони здійснюють після підписання Сторонами Акта звірки, який складається і підписується уповноваженими представниками Сторін, за умови наявності документів, визначених п. 5.3., п. 7.3. цього Договору.
У п. 17.8. Договору Сторони дійшли згоди, що звірка поставок та розрахунків проводиться у разі необхідності за ініціативою однієї зі Сторін, про що складаються відповідні акти взаєморозрахунків.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків, складеного між Головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» залишок на 31 грудня 2025 року на користь Постачальника становить 1 642 000,00 грн.
28 січня 2026 року Постачальником направлено повідомлення про те, що заборгованість Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» становить 1 642 000,00 грн.
Після звернення Позивача до Господарського суду Львівської області, Приватним акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” здійснено оплату у наступному розмірі: 23 березня 2026 року на суму 642 000,00 грн.; 25 березня 2026 року на суму 642 000,00 грн.; 06 квітня 2026 року на суму 358 000,00 грн. Таким чином, Відповідачем сплачено суму основної заборгованості у розмірі 1 642 000,00 грн. та провадження в частині стягнення основного боргу закрито ухвалою суду від 07.05.2026 року у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині про що відповідачем не заперечено.
Відтак, станом на день подання позову до суду сума простроченої заборгованості за укладеним договором становить 1 642 000,00 грн., яка представником відповідача не оспорюється.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.
Згідно з п. 9.2. Договору Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності Покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором (оплати по факту поставки Товару) становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором.
Пунктом 9.6. Договору передбачено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань.
Враховуючи те, що Покупцем не сплачено до 13 лютого 2026 року грошові кошти за поставлений Товар, ТзОВ «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» відповідно до п. 9.2. Договору здійснено нарахування 0,1 % річних, пені подвійної облікової ставки НБУ, інфляційного збільшення боргу станом на 16 березня 2026 року.
Останнім днем строку для здійснення оплати за поставлений Товар було 13 лютого 2026 року, проте оскільки Покупцем станом на 16 березня 2026 року оплату не здійснено, то за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу за Договором: 139,46грн. – 0,1% річних, 41 837,26грн. – пені, 16420,00грн. - інфляційних витрат, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору на закупівлю обладнання, а відтак виконання обов`язку, щодо своєчасної оплати згідно умов договору.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одночасно суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Договору ціна Договору становить 1 368 333,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 273 666,67 грн., усього з ПДВ 1 642 000,00 грн. Ціна Договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, не сплачується Покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору.
Відповідно до п 7.1. Договору оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Пунктом 7.2. Договору, сторони погодили, що оплата за кожну партію поставленого Товару за цим Договором проводиться Покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару. 15 грудня 2025 року Постачальником зареєстровано податкову накладну у зв`язку з поставкою Покупцю Товару.
Відповідно до п. 8.1.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі, на умовах цього Договору здійснювати оплату за поставлений Товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору та Постачальником дотримані всі умови, передбачені цим Договором (надання необхідних документів, реєстрація податкових накладних тощо) для проведення Покупцем оплати за Товар.
Судом встановлено, що товар був поставлений 15 грудня 2025 року, відтак відповідно до п. 7.2. Договору, останнім днем оплати Покупцем поставленого Товару є 13 лютого 2026 року, проте станом на момент подання даного позову Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» оплати за поставлений Товар не здійснено.
Після звернення Позивача до Господарського суду Львівської області, Приватним акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” здійснено оплату у наступному розмірі 1 642 000,00 грн., провадження в цій частині закрито ухвалою суду від 07.05.2026 року у зв`язку з відсутністю предмету спору про що відповідачем не заперечено.
Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, станом на день подання позову до суду сума простроченої заборгованості за укладеним договором становить 1 642 000,00 грн., яка представником відповідача не оспорюється.
Щодо стягнення 0,1% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.
Згідно з п. 9.2. Договору Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності Покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором (оплати по факту поставки Товару) становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується розмір річних, тощо.
Пунктом 7.2. Договору, сторони погодили, що оплата за кожну партію поставленого Товару за цим Договором проводиться Покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару.
Товар був поставлений 15 грудня 2025 року, то відповідно до п. 7.2. Договору останнім днем оплати Покупцем поставленого Товару є 13 лютого 2026 року, проте станом на момент подання даного позову Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» оплати за поставлений Товар не здійснено.
У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання по сплаті за отриманий товар, позивач заявляє до стягнення 0,1% річних – 139,46грн., які обраховано з 14 лютого 2026 року по 16.03.2026 рік, відтак позивач просить їх стягнути з відповідача на користь позивача.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 0,1% річних у сумі 139,46грн., перевіривши наданий позивачем розрахунок, період нарахування та суму обрахунку, прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 0,1% річних, взято правильний період до обрахунку, відтак така нарахована позивачем правильно та стягненню з відповідача підлягає 0,1 % у сумі 139,46грн.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.
Судом встановлено, що товар був поставлений 15 грудня 2025 року, відтак відповідно до п. 7.2. Договору, останнім днем оплати Покупцем поставленого Товару є 13 лютого 2026 року, проте станом на момент подання даного позову Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» оплати за поставлений Товар не здійснено.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 41 837,26грн., період нарахування з 14.02.2026 року по 16.03.2026 рік та суму обрахунку, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, взято правильний період до обрахунку, відтак така нарахована позивачем правильно та стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 41 837,26грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 16 420,00грн. інфляційних втрат за вказаний період, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період та зазначено правильну суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 16 420,00грн. в межах заявлених позовних вимог.
Щодо зменшення стягнення пені та компенсаційних виплат суд зазначає таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору та на виконання його умов.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Аналіз приписів ст. 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Зменшення 3% річний нормами ЦК України не передбачено. У п.116 – 118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Враховуючи, що борг сплачено відповідачем після відкриття провадження у справі, незначний розмір штрафних санкцій та компенсаційних виплат, розмір яких визначений договором та ст.625 ЦК України правових підстав для їх зменшення суд не вбачає.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає 139,46грн. – 0,1% річних, 41 837,26грн. – пені, 16 420,00грн. - інфляційних витрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 25 505,95грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1475 від 18.03.2026 року.
Ухвалою суду від 07.05.2026 року повернуто позивачу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС Машинері Груп” 24 630,00грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1475 від 18.03.2026 року, у зв”язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу та продовжено розгляд справи в частині стягнення 58 396,72грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 875,95грн.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” надає перелік видів адвокатської діяльності.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
02 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС МАШИНЕРІ ГРУП» (Позивачем) та Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТІ ГРУП» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 02-03.
02 березня 2026 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 02-03 від 02 березня 2026 року, відповідно до п. 1 якої встановлено, що згідно з п. п. 1.1., 2.1. Договору, Сторони узгодили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу Клієнту, а саме: проводити в інтересах та від імені Клієнта всі необхідні дії, пов`язані зі стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (код ЄДРПОУ 00740599) за Договором на закупівлю обладнання № ТЦ-023/25 від 09 грудня 2025 року, а також 0,1 % річних, інфляційного збільшення боргу та пені відповідно до Цивільного кодексу України.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що відповідно до п. 3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт має сплатити Адвокатському об`єднанню за надання правової (професійної правничої) допомоги, передбачених в п. 1 Додаткової угоди №1, під час розгляду справи в суді першої інстанції становить 50 000,00 грн.
07 травня 2026 року Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТІ ГРУП» складено звіт про надані послуги відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 02 березня 2026 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 02-03 від 02 березня 2026 року, відповідно до якого сума наданих послуг становить 50 000,00грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Слід зазначити, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у зв`язку з її необґрунтованістю, неспівмірною зі складністю справи та наданим обсягом послуг, дана справа є типовою категорією спорів (стягнення заборгованості за договором поставки), не потребує вивчення великого обсягу доказів або складного правового аналізу. Витрати у розмірі 50 000 грн за супровід справи є явно завищеними, оскільки провадження в частині основного боргу було закрите через відсутність предмета спору. Витрати не відповідають критерію розумності та складності, відтак просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Суд зазначає, що розмір гонорару, зазначений у п.2 Додаткової угоди №1 у розмірі 50 000,00грн. є завищений, а посилання представника позивача на неможливість його зміни в силу укладеного договору між ним і клієнтом, а відтак неправомірності суду його зменшувати, судом відхиляються як необгрунтовані та бездоказові.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (правова позиція, викладена у додатковій постанові ВС КГС від 02 квітня 2026 року у справі № 903/466/25).
Велика Палата Верховного Суду у п.33 додаткової постанови від 13 лютого 2024 року у справі №910/12155/22 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 25 000,00грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 241 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” (79000, м. Львів, вул. Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС Машинері Груп” (08202, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд. 7-е, офіс 1088, ЄДРПОУ 45310983) 139,46грн. – 0,1% річних, 41 837,26грн. – пені, 16420,00грн. - інфляційних витрат, 875,95грн. судового збору та 25 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2026року.
Суддя Коссак С.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua