Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №914/149/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 Справа № 914/149/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі

позивача: Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, с. Бориня Самбірського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська ВЕС", м. Київ

про: розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

від прокуратури: Трач А.О. – прокурор відділу Львівської обласної прокуратури

від позивача: Зубрицька Г.О. – представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи, в режимі відеоконференції.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська ВЕС” про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 (ділянка № 10-б) та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025 площею 1,0000 га.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026, справу № 914/149/26 розподілено для розгляду судді Іванчук С.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2026, позовну заяву Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська ВЕС" розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, залишено без руху. Надано керівнику Самбірської окружної прокуратури Львівської області, 10-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

21.01.2026 прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2026, подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. № 1908/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.01.2026 (суддя Іванчук С.В.) ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.02.2026 за вх № 3490/26 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву про участь в судовому засіданні 24.02.2026. та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.02.2026 вирішено заяву представника Боринської селищної ради за вх № 3490/26 про проведення всіх судових засідань у справі №914/149/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволити та забезпечити участь позивача в судовому засіданні у справі №914/149/26, призначеному на 24.02.2026 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021.

27.02.2026 у зв`язку із Указом Президента України від 24.02.2026 №162/2026, за яким, С. Іванчук призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 16.12.2025 №8, на підставі розпорядження керівника апарату суду №88 від 02.03.2026, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/149/26, внаслідок якого, визначено суддю Долінську О.З. для розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 (суддя Долінська О.З.), постановлено прийняти справу № 914/149/26 до розгляду та розпочати розгляд справи спочатку. Підготовче судове засідання призначено на 01.04.2026.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2026, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/149/26 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за ініціативою суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.04.2026, підготовче судове засідання призначено на 07.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/149/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.06.2026.

02.06.2026 прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

02.06.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

02.06.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 26.01.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/149/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/149/26.

Позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи умови договору оренди землі від 01.04.2014 року, упродовж 2023– 2025 років допускав систематичну заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку №10-б з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025, площею 1,000 га, на загальну суму 4846,79 грн.

Отже, у зв`язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, що є, на думку прокурора, порушенням істотних умов договору, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з позовом до ТзОВ “Карпатська ВЕС” про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 року та повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи підстави для здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор зазначає, що Боринською селищною радою, попри систематичне ненадходження до місцевого бюджету орендної плати за землю від ТзОВ “Карпатська ВЕС”, нею не вжито заходів для захисту інтересів держави.

Незважаючи на наявність відповідних повноважень, Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області не звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, що свідчить про фактичну бездіяльність органу.

Окрім того, як вказує прокурор, Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області не вжила відповідних заходів незважаючи на отримання листа Самбірської окружної прокуратури від 12.09.2025 № 14.56/04-22-4060вих-25, у якому було повідомлено про наявність систематичної заборгованості (більше трьох місяців) та запропоновано вжити заходів реагування.

На думку прокурора, вказані обставин є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності позивача та обгрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Позиція позивача.

Позивач письмових пояснень суду не надав, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить задоволити позов прокуратури.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 26.01.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились в судове засідання, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

01.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (відповідач у справі) укладено Договір оренди землі (ділянка № 10-б), кадастровий номер 4625555300:04:000:0025, площею 1,0000 га для будівництва і обслуговування вітрової електростанції (надалі – Договір).

За умовами п.1 Договору, ГУ Держземагентства у Львівській області (Орендодавець) передає, а ТОВ «Карпатська ВЕС» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Бориня Турківського району (на даний час - Боринської територіальної громади Самбірського району).

Відповідно до п. 2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0000 га з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 Договору).

Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0025 на підставі вказаного Договору за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 (номер запису про право: 5892240), що підтверджується інформаційною довідкою № 443273726, яка долучена до матеріалів справи.

Прокурор вказує на те, що в ТОВ «Карпатська ВЕС» упродовж 2023-2025 років наявна систематична заборгованість зі сплати орендної плати за вказану землю в розмірі 4846,79 грн.

Пунктом 8 Договору визначено, що такий договір укладено на 49 років.

Згідно із пунктом 9 Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в трикратному розмірі (стаття 288.5.1) від земельного податку визначеного статтями 276.6 та 278 1, розділу 13 Податкового Кодексу України, що складає 666,09 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно.

Згідно пунктом 11 Договору, орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частками, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду на рахунок визначений договором.

Пунктом 31 Договору, передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки № 10-б в оренду від 01.04.2014, який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Підставою для передачі земельної ділянки, став наказ Головного Управління Держземагентства у Львівській області від 27.02.2014 № ЛВ/4625555300:04:000/00001775 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким надано в оренду ТОВ «Карпатська ВЕС» терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер - 4625555300:04:000:0025, яка розташована за межами селища Бориня Турківського району Львівської області, під будівництво і обслуговування вітрової електростанції.

За інформацією Боринської селищної ради Самбірського району від 26.11.2025 за вих. №1147/02-25, в ТОВ «Карпатська ВЕС» станом на 18.11.2025 наявна систематична заборгованість за 2023-2025 роки по орендній платі за використання земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0025 в сумі 4846,79 грн.

Згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області від 05.06.2025 №6203/5/13-01-13-08-07, ТОВ «Карпатська ВЕС» має заборгованість по сплаті орендної плати за всі земельні ділянки на загальну суму 1 млн. 905,3 тис. грн. та за інформацією ГУ ДПС у Львівській області від 24.11.2025 за № 12607/5/13-01-04-03 по Боринській ОТГ заборгованість становить 515,5 тис. грн.

Заборгованість ТОВ «Карпатська ВЕС» з орендної плати за землю за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025, обліковується по Боринській територіальній громаді, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія селища Бориня, увійшла до території Боринської територіальної громади.

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

Отже, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за землю за Договором оренди землі від 01.04.2014 року (більше трьох місяців) прокурор звернувся до суду з даним позовом про розірвання в судовому порядку оспорюваного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України та повернення земельної ділянки Боринській селищній раді Самбірського району Львівської області.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України “Про прокуратуру” визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

До схожих висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог Закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Як встановлено судом, земельна ділянка, надана у користування відповідачу за оскаржуваним договором, перебувала на адміністративній території Боринської селищної ради Туркіського району, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» увійшла до території Боринської територіальної громади.

З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства (Закон України №1423-IХ від 28.04.2021) та п. 11 Договору, на даний час саме Боринська селищна рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати за землю з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.

Окрім того, право комунальної власності земельної ділянки за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.10.2022 (номер запису про право: 48102501).

Отже, з огляду на викладене, органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, до компетенції якої віднесено розпорядження спірною земельною ділянкою.

Однак, з огляду на заборгованість, що утворилася протягом тривалого періоду, а також систематичну (більше трьох місяців) несплату орендної плати у 2023– 2025 роках, суд дійшов висновку, що такі обставини свідчать про неналежне здійснення контролю з боку позивача за використанням відповідачем земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності.

Невжиття жодних заходів протягом розумного строку, після того, як компетентному органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, кваліфікується, як його бездіяльність. При цьому, розумність строку оцінюється судом з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення публічного інтересу, можливість настання невідворотних наслідків, потреба у невідкладному реагуванні (зокрема, у зв`язку із перебігом строків позовної давності чи ризиком відчуження майна), а також наявність чи відсутність об`єктивних причин, що перешкоджали належному захисту.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Самбірської окружної прокуратури від 12.09.2025 за вих. № 14.56/04-22-4060вих-25, Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області було повідомлено про наявність систематичного невиконання відповідачем істотних умов договору оренди. Крім того, прокурором було поставлено вимогу надати інформацію, чи зверталася Боринська селищна рада до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки комунальної власності 1 га, а в разі відсутності такого звернення — вказати причини невжиття відповідних заходів

Також, прокурором на адресу Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області направлено повідомлення від 05.01.2026 про намір керівника Самбірської окружної прокуратури звернутися з позовом до Господарського суду Львівської області (містяться в матеріалах справи).

Таким чином, направляючи відповідні листи позивачу, прокурор повідомив Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на правопорушення шляхом вчинення відповідних дій. Позивач володів інформацією про допущені правопорушення, однак жодних дій не вчинив на їх усунення, з позовною заявою до суду не звернувся.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

З огляду на положення статей 11 та 626 Цивільного кодексу України, а також установлені в межах розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли договірні зобов`язання на підставі укладеного 01.04.2014 договору оренди землі (ділянка № 10-б).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України “Про оренду землі” , частини 1 статті 93 ЗК України орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема підтверджено актом приймання-передачі земельної ділянки, укладеним до договору оренди від 01 квітня 2014 року, орендодавець свої зобов`язання за договором оренди землі щодо передачі в оренду земельної ділянки виконав в повному обсязі.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до абз. 4 частини 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно статті 21 Закону України “Про оренду землі”, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Як встановлено судом, сторонами в договорі (п. 9 та 11) узгоджено розмір орендної плати, порядок і строк її сплати.

Отже, погодження сторонами розміру, порядку, строків та форми внесення орендної плати свідчить про досягнення ними згоди щодо істотних умов договору відповідно до вимог Закону України “Про оренду землі”. Згідно з умовами укладеного договору у відповідача виник обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за інформацією Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (лист за вих. № 3141-25 від 11.12.2025), сума заборгованості за період січень 2023-жовтень 2025 року становить 4846,79 грн. Орендна плата за період з січня 2023 по жовтень 2025 року за Договором оренди землі від 01.04.2014, ТзОВ “Карпатська ВЕС” не сплачувалась більше трьох місяців підряд.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання за Договором оренди землі відповідачем, що свідчить про порушення істотної умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, що має за собою, як наслідок розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 38 Договору).

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №924/925/18.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Відтак, судом встановлено, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати упродовж 2023-2025 років За Договором оренди землі (ділянка № 10-б) від 01.04.2014, що призвело до систематичного порушення умов договору та спричинило майнову шкоду орендодавцю у вигляді тривалої відсутності орендних надходжень.

Матеріали справи про які суд вказував вище, підтверджують факт тривалої несплати орендної плати відповідачем.

Окрім того, відповідачем упродовж розгляду даної справи не було надано належних доказів повного погашення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за період з 2023 по 2025 рік включно. Відсутність таких підтверджуючих документів свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатська ВЕС” не виконало своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати у повному обсязі за вказаний період, а відтак — істотно порушило умови договору оренди.

Наявність завданої позивачу шкоди (як ознака істотності допущених відповідачем порушень умов договору) підтверджується листом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області від 11.12.2025 за вих. №? 3141-25, де зазначено, що станом на 18.11.2025 року за ТОВ “Карпатська ВЕС” обліковується заборгованість по орендній платі за період з січня 2023 по жовтень 2025 за земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025 у розмірі 4846,79 грн.

Таким чином, суд зазначає, що уклавши з відповідачем договір оренди землі (ділянка № 10-б) від 01.04.2014 року, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Невиконання відповідачем зобов`язань за цим договором значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, і завдає йому матеріальної шкоди, оскільки протягом 2023– 2025 років орендна плата не сплачувалась. Відтак, позовні вимоги щодо розірвання договору є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі”, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Враховуючи те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання спірної земельної ділянки відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025 позивачу.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Львівською обласною прокуратурою, при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 5324,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 16 від 12.01.2026 на суму 5324,80 грн.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає судовий збір в сумі 5324,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди землі від 01.04.2014 (ділянка № 10-б), укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (04212, м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», буд. 11; код ЄДРПОУ № 36787838).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (04212, м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», буд. 11; код ЄДРПОУ № 36787838) повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (82547, Львівська область, Самбірський район, с. Бориня, вул. Франка Івана, буд. 27; ідентифікаційний код 05290787) земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0025 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту селища Бориня на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська ВЕС” (04212, м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», буд. 11; код ЄДРПОУ № 36787838) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Т. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 5 324,80 грн понесених витрат на сплату судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя Долінська О.З.