Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №161/586/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/586/26 Провадження №33/802/255/26 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Любчича В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Любчича Василя Станіславовича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 01 січня 2026 року о 09:53 год. на вул.Словацького в м.Луцьку Волинської області керував автомобілем марки «Дачія», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Любчич В.С. подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення є необґрунтованим та незаконним. Зазначає про те, що місцевим судом було порушено фундаментальне право його довірителя ОСОБА_1 , передбачене ст.268 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд розглянув справу у його відсутності, хоча він, як захисник повідомляв суд про те, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем (зі слів останнього).

Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначене місце вчинення правопорушення – вул.Словацького, 7 в м.Луцьк, не відповідає іншим матеріалам справи, з яких вбачається, що підставою для зупинки автомобіля стало порушення ПДР, яке було вчинено на вул.Богдана Хмельницького, 4 в м.Луцьку. Тому захисник вказує, що з матеріалів справи не являється можливим достовірно встановити ту обставину, де саме було вчинено правопорушення. Однак, місцевий суд при розгляді справи на неналежне оформлення протоколу уваги не звернув, та прийняв судове рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим.

Посилаючись на вищевикладене, захисник просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Любчича В.С., який апеляційні доводи підтримав з підстав викладених у скарзі, апеляційний суд доходить наступного висновку.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Так, ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У поданій апеляційній скарзі сторона захисту вказує про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий, на їх думку, не підтверджується належними і допустимими доказами. Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556309 від 01.01.2026, за змістом якого ОСОБА_1 01 січня 2026 року о 09:07 год. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, який він підписав та отримав його копію. При цьому, від надання пояснень він відмовився посилаючись на ст.63 Конституції України;

- роздруківкою із спеціального технічного приладу «Алкотест 6820» від 01.01.2026, наряду з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , як водій маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) проходив огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і за його результатом перебував в стані алкогольного сп`яніння – 0,71 проміле, і це, як встановлено з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься у справі. Вбачається і те, що ОСОБА_1 з таким результатом був згідний, у зв`язку з чим не виявив бажання проходити медичний огляд у медичній установі на пропозицію працівника поліції;

- рапортом працівника поліції від 01.01.2026, де фактично викладені обставини, аналогічні тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення;

- відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме здійснив поворот ліворуч зі смуги руху, яка призначена для руху прямо. Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що він погодився. Пройшовши такий огляд, його результат був позитивний – 0,71 % проміле алкоголю, з яким ОСОБА_1 погодився та на пропозицію працівника поліції не виявив бажання проходити медичний огляд в медичній установі. Після цього, працівниками поліції складено адміністративні матеріали і, зокрема протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист ОСОБА_1 з посиланням на розгляд місцевим судом справи у його відсутності, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце її слухання, однак до суду не з`явився, а також не подавав заяв про її відкладення з поважних причин. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, його інтереси представляв його захисник.

Також апеляційні доводи про те, що доказами, які наявні в матеріалах справи не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є неспроможними, оскільки повністю спростовуються вищенаведеним.

Безпідставними є апеляційні доводи про те, що з матеріалів неможливо становити ту обставину, де саме було вчинено правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , оскільки як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення наряду із рапортом працівника поліції, правопорушення було вчинено на вул.Словацького в м.Луцьку. При цьому, той факт, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕНА №6442991 від 01.01.2026 правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, тобто те, яке стало підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зазначена вул.Богдана Хмельницького, в даному випадку жодним чином не може свідчити про неможливість встановлення місця вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556309 від 01.01.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП, є таким, що відповідає положенням ст.256 КУпАП та відповідно являється належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст.251 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд перевіривши у порядку ст.294 КУпАП в межах апеляційної скарги усі інші доводи апелянта щодо незаконності судового рішення, вважає, що вони жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі, з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Любчича Василя Станіславовича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2026 року, – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк