Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №761/47214/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47214/25

Провадження № 2/761/5586/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова A.A.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

представника позивачів Джус Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивачі) звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, якому просили зняти арешт з майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було накладено в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі постанови від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова P.A.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земної ділянки з кадастровим номером №8000000000:91:254:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_3 та спадкоємцями першої черги після його смерті.

При оформлення спадкових прав позивачі дізнались про наявність накладеного арешту на майно ОСОБА_3 на підставі постанови від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова Р.А. в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.07.2010 р. у справі №40/210 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації боргу в сумі 10292,07 грн.

Позивачі зазначають, що 07.10.2012 р. на підставі ст. 49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено, матеріали виконавчого провадження знищено.

Наявність арешту перешкоджає позивачам в повному обсязі реалізувати свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 .

Тому, позивачі вимушені звернутись до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник відповідача 2 подав заяву про розгляд справи без його участі, про причини неявки відповідача 1 суду не відомо.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Юзькової O.J1. від 13.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи.

25.02.2026 р. справу передано до судді Осаулова A.A.

Ухвалою судді від 26.02.2026 р. призначено підготовче судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2026 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши надані письмові докази у сукупності, дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земної ділянки з кадастровим номером №8000000000:91:254:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.1997 р., державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №142572 від 25.04.2007 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, свідоцтвом про шлюб.

Як вбачається з довідки державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Межинської Н.В. від 12.08.2023 р. 08.06.2022 р. заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 , склад спадкоємців ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дочка)

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2024 р. 30.12.2010 р. зареєстровано обтяження №10687333, вид - арешт нерухомого майна, підстава - постанова від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова P.A. , об`єкт обтяження - житловий будинок АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 ; 30.12.2010 р. зареєстровано обтяження №10687620, вид - арешт нерухомого майна, підстава - постанова від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова P.A. , об`єкт обтяження - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 800000000:91:245:0011, власник - ОСОБА_3 .

Відповідно до відповіді Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.11.2024 р. на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.07.2010 р. у справі №40/210 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації боргу в сумі 10292,07 грн. 07.10.2012 р. на підставі ст. 49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено, матеріали виконавчого провадження знищено.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням^) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частіші шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положення містились у редакціях Закону України «Про виконавче провадження», чинних на час накладення арешту на майно боржника.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні арешти було накладено на підставі постанови від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова Р.А. в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 . При цьому, 07.10.2012 р. на підставі ст. 49 ч. 1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено.

Станом на 07.10.2022 р. діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» 606- XIV, за якою: виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (підставі ст. 49 ч.1 п.8)

При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника(ст 50 ч. 1,2)

Відтак, 07.10.2012 р. при закінченні виконавчого провадження НОМЕР_3 в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, державний виконавець зобов`язаний був скасувати арешти, накладені на майно боржника ОСОБА_3 , про що зазначити у відповідній постанові про закінчення виконавчого провадження. Однак, цього не зробив.

У своїх правових висновках, Верховний суд неодноразово вказував, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі №127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц, від09 січня 2023 року у справі №2-3600/09).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує права позивачів, внаслідок чого позивачі позбавлені можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном та власний розсуд.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, враховуючи те, у даному випадку існування арешту майна накладеного постановою від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова P.A. в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, порушує право позивачів, як спадкоємців ОСОБА_3 , потреба у арешті майна на даний час відпала, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 2-5,12- 13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, - задовольнити повністю.

Зняти арешт з майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі постанови від 28.12.2010 р. державного виконавця ДВС Шевченківського РУЮ Семенова P.A.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3

Відповідачі:

Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 26064061, м. Київ, вул. Л. Лук`яненка, 16.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34967593, м.Київ, вул. Саксаганського, 110.

Суддя: Андрій Осаулов