Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №761/2047/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2047/26

Провадження № 2/761/7807/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» про стягнення заборгованості за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» про стягнення заборгованості за час затримки розрахунку, згідно з якою позивач просить суд: стягнути із Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 152 808 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 31.05.2011 по 18.11.2024 ОСОБА_1 знаходилась в трудових відносинах з ДП «УКРСПИРТ». ОСОБА_1 18.11.2024 була звільнена відповідно до наказу ДП «УКРСПИРТ» від 18.11.2024 № 204-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Згідно довідки ДП «УКРСПИРТ» № 1.11-7/106 від 24.12.2025 розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 36 957 грн. 76 коп. Згідно довідки ДП «УКРСПИРТ» № 1.11-7/107 від 24.12.2025 розмір середньоденної заробітної плати становить 1 175 грн. 45 коп. Між ДП «УКРСПИРТ» та ОСОБА_1 відсутній спір щодо розміру заборгованості по заробітній платі, розміру середньоденної заробітної плати та ДП «УКРСПИРТ» відомо про дану заборгованість оскільки ДП «УКРСПИРТ» видано довідки про розмір нарахованої заробітної плати та розмір середньоденної заробітної плати. Судовим наказом Шевченківського районного суду м.Києва від 08.01.2026 № 761/340/26 стягнуто з ДП «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_2 36 957 грн. 76 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

У позовній заяві зазначено, що виплата всіх належних сум в день звільнення та по даний час ДП «УКРСПИРТ» не проведена.

Позивачкою вказано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.11.2024 по 19.05.2025 (6 місяців) становить 130 робочих днів х 1175 грн. 45 коп., що становить 152 808 грн. 50 коп.

У зв`язку із викладеним та посилаючись на ст.ст. 115-117 КЗпП України, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином. до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявку суду не повідомлено.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачем щодо заочного розгляду справи заперечень не вказано, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 18.11.2024 була звільнена з посади начальника відділу банківських операцій управління фінансової політики ДП «УКРСПИРТ», 18 листопада 2024 року за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КУпАП), відповідно до наказу Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» від 18.11.2024 № 204-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Судом встановлено, що судовим наказом Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року у справі № 761/340/26 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, в розмірі 36957,76 грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що згідно довідки Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» № 1.11-7/106 від 24.12.2025 заборгованість на 15.12.2025 становить 36 957 грн. 76 коп.

Позивачкою вказано, що станом на час звернення позивачки до суду з указаним позовом, а також розгляду справи в суді відповідач не провів повного розрахунку з позивачкою. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Право людини на заробітну плату гарантовано Конституцією України, нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці».

За змістом ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд стягує на користь працівника суму боргу, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмір і підстави відрахувань із заробітної плати, а також суму заробітної плати , що належить до виплати. Іншим чином законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Обов`язок здійснювати нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо покладено на роботодавця, а не на працівника. Законодавець покладає обов`язок доказування саме на роботодавця оскільки працівник у категорії трудових спорів має значно слабше становище, оскільки не має доступу до справжніх бухгалтерських документів.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Зі змісту зазначених норм випливає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Крім того, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 569/6583/16-ц зазначив, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає виплату середнього заробітку за час затримки виплат, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини, відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата».

Розрахунок середньоденної заробітної плати визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів.

Згідно довідки ДП «УКРСПИРТ» № 1.11-7/107 від 24.12.2025 розмір середньоденної заробітної плати становить 1 175 грн. 45 коп.

Відповідно до проведено позивачем розрахунку середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.11.2024 по 19.05.2025 (6 місяців згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП) становить 152 808,50 грн. ( 130 робочих днів х 1175 грн. 45 коп.)

Підсумовуючи викладене, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що з вищевикладених підстав позов підлягає задоволенню та з відповідача на кориться позивача підлягає стягненню компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмір 152 808,50 грн. за період з 19 листопада 2024 року по 19 травня 2025 року

Оскільки відповідно до Закону «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, то на підставі ст. 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1 528,01 грн. за позовну вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» про стягнення заборгованості за час затримки розрахунку, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 152 808,20 грн.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 528,01 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ», ЄДРПОУ 37199618, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, 16.

Повний текст рішення складено: 26.05.2026.

Суддя: