Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №381/4032/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 381/4032/24

Провадження № 2/761/1223/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі по тексту - позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно позовних вимог представник позивача просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої шкоди в розмірі 73 755, 95 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (за договором - Страховик) та ТОВ «Метінвест - СМЦ» (за договором - Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспорту №19902089 від 22.12.2022 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_1 . 19.07.2023р. за адресою: Київська обл, с. Горбовичі, по вул. Київська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті даної ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Згідно з Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/12780/23 від 18.09.2023 року особою, винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №19902089 від 22.12.2022 року страховим випадком є «ДТП» - дорожньо - транспортна пригода (п.4.1. Договору страхування). Згідно з п. 1.11. ДТП - дорожньо - транспортна пригода, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Відповідно до п. 10.11 Договору страхування розмір страхового відшкодування при пошкодженні ТЗ визначається на підставі документів ремонтного підприємства залежно від методу зазначеного в Частині 1 Договору. Згідно з Частиною 1 Договору, а саме пунктом 5.7. Станція технічного обслуговування визначається згідно Додатку № 1. Відповідно до Додатку № 1 до Договору добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспорту № 19902089 від 22.12.2022 року, а саме п/п 10 (категорія: Станція технічного обслуговування) зазначено, що перелік СТО погоджений між Страховиком та Страхувальником. Відповідно до рахунку - фактури СТО № 3639-0006742 від 25 липня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_3 становить 234 755, 95 грн. Відповідно до Додатку № 1 до Договору добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспорту №19902089 від 22.12.2022 року, а саме п/п 10 (категорія: Станція технічного обслуговування) зазначено, що франшиза за страховими випадками зазначеними у п.п 5.3.1. - 5.3.5 складає 1 000.00 грн., тому віднімаємо франшизу 234 755,95 (сума рахунку - фактури СТО № 3639-0006742 від 25 липня 2023 року - 1 000,00 (франшиза за договором страхування) = 233 755, 95 грн. Згідно умов Договору ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок СТО у розмірі 233 755, 95 грн. Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 2307535-1 від 03.08.2023р. та платіжною інструкцією 34003 від 03.08.2023р. ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до Євроінс Україна, ПрАТ СК з заявою на виплату страхового відшкодування. 03.11.2023 року Євроінс Україна, ПрАТ СК здійснило виплату на користь ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 160 000, 00 грн. у відповідності до умов полісу ЕР 213847039 в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну (160 000, 00 грн.), що підтверджується довідкою підтвердження надходження коштів. Таким чином, оскільки сума понесених збитків (з урахуванням ліміту Поліса ЕР 213847039 за шкоду, заподіяну майну, який становить: 160 000, 00 грн.) в повному обсязі не була сплачена Євроінс Україна, ПрАТ СК, то з огляду на приписи ст. 1194 ЦК України різниця між сумою страхового відшкодування та сумою фактично завданих збитків, а саме 73 755, 95 грн. (233 755,95 (фактичний розмір шкоди) - 160 000, 00 (сума страхового відшкодування відповідно до умов Полісу ЕР/213847039) = 73 755,95 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Відповідно до ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.08.2024 року вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року справу передано судді Макаренко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2026р. № 01-08-1125 щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 р. матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2026р. дану справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами відповідачу направлено рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти R067177671131), проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку копія ухвали суду разом з доданими до неї документами, не вручені та повернуті на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021р. у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи та встановлені судом.

Судом встановлено, що 22.12.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (за договором - Страховик) та ТОВ «Метінвест - СМЦ» (за договором - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспорту №19902089 від 22.12.2022 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 018.09.2023року, 19 липня 2023 року о 09.30 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 по вул. Київська в с. Горбовичі Бучанського району Київської області, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «ВАРЗ» д.н.з НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль був пошкоджений.

Вина ОСОБА_1 у настанні ДТП підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2023р., копія якої наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_3 проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ від 20.07.2023 року.

Відповідно до рахунку - фактури ТОВ «Підйомні мехінізми» № 3639-0006742 від 25 липня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford 1848 XHRAT, д.р.н. НОМЕР_3 становить 234 755,95 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору добровільного страхування ризиків, пов?язаних з експлуатацією наземного транспорту №19902089 від 22.12.2022 року, а саме п/п 10 (категорія: Станція технічного обслуговування) зазначено, що франшиза за страховими випадками зазначеними у п.п 5.3.1. - 5.3.5 складає 1 000 грн.

Згідно умов Договору ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Підйомні механізми» у розмірі 233 755,95 грн., що підтверджується страховим актом №2307535-1 від 03.08.2023 р. та платіжною інструкцією № 34003 від 03.08.2023р.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «СК Євроінс Україна», ліміт за майнову шкоду - 160 000 грн.

03.11.2023 року ПрАТ СК «Євроінс Україна» здійснило виплату на користь ПрАт «СК «ВУСО» у розмірі 160 000,00 грн. у відповідності до умов полісу ЕР 213847039 в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну (160 000,00 грн.), що підтверджується довідкою підтвердження надходження коштів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом ч. 1 ст. 1194 ЦК України обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі №441/756/18, від 26.10.2022р. у справі №645/6088/18.

У Постанові Верховного суду України від 06.07.2018 року у справі N? 924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, оскільки сума понесених збитків (з урахуванням ліміту Поліса ЕР 213847039 за шкоду, заподіяну майну, який становить: 160 000,00 грн.) в повному обсязі не була сплачена Євроінс Україна, ПрАТ СК, то з огляду на приписи ст. 1194 ЦК України різниця між сумою страхового відшкодування та сумою фактично завданих збитків, а саме 73 755,95 грн. (233 755,95 (фактичний розмір шкоди) - 160 000,00 (сума страхового відшкодування відповідно до умов Полісу ЕР/213847039) = 73 755,95 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 73755,95 гривень підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч.1ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму завданої шкоди в розмірі 73755,95 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31620052, 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31;

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено: 08.06.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА