Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №755/7279/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7279/26

Провадження №: 3/755/3245/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем, учасником бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 27 квітня 2026 року о 20 годині 40 хвилини, керуючи транспортним засобом Peugeot, номерний знак НОМЕР_2 , рухався проспектом Леоніда Каденюка, 22 у місті Києві з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови).

Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotest Drager» або в закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога особа відмовилася під час безперервної відеофіксації на нагрудний відеореєстратор «Motorola VB-400» № 472086.

Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом його передачі тверезому водієві.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Захисник Бабкіна А.Ю. з обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення не погодилася, зазначила, що не надано доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, крім того він є діючим військовослужбовцем і позбавлення права керування транспортним засобом суттєво вплине на виконання ним обов?язків військової служби.

Суд, заслухавши думку осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, картку обліку адміністративного правопорушення, пояснення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, довідку з ІАС «armor», диск DVD-R, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 251 КпАП України, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд визнає наявний у справі відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КпАП України і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КпАП України.

Положеннями ст. 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Отже, ОСОБА_1 повинен знати Правил дорожнього руху України та їх виконувати. Крім того, ст.68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також оформлення результатів такого огляду передбачені в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та відповідною Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно з п. 2 Інструкції, огляду на стан сп?яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп?яніння згідно з ознаками такого стану.

Крім того, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, містить перелік ознак алкогольного сп?яніння, виявлення яких є підставою для проведення огляду.

Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп?яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на диску DVD-R, установлено, що згідно зі ст.266 КпАП України та нормами Інструкції, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп?яніння, запропонував особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти перевірку для встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotest Drager», а також у закладі охорони здоров`я (файл 472086_27/04/2026_21:14:13, відеозапис 0:06:55). Однак ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час вільного спілкування з поліцейським ОСОБА_1 повідомив, що він не керував транспортним засобом, а особа, яка була за кермом, на ім?я ОСОБА_2 , пішла додому (файл 472086_27/04/2026_21:07:45, відмітка 0:00:28 відеозапису).

Також із указаного відеозапису встановлено, що інша особа, яка перебувала разом із ОСОБА_1 у салоні автомобіля, на ім`я ОСОБА_2 , була пасажиром, оскільки не має посвідчення водія (файл 472086_27/04/2026_21:14:25, відмітка 0:07:09 відеозапису).

Крім того, з відеозапису вбачається, що інспектор поліції показує іншому поліцейському відеозапис керування ОСОБА_1 транспортним засобом (файл 472086_27/04/2026_21:13:11, відмітка 0:05:54 відеозапису).

Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, 27.04.2026 року о 20:35 він керував автомобілем BMW з номерним знаком НОМЕР_3 , що рухався на буксирі проспектом ОСОБА_4 . Під час руху його автомобіль підрізав водій автомобіля Peugeot, який здійснив різкий та непередбачуваний маневр із крайньої правої в крайню ліву смугу. Коли він вийшов з автомобіля, щоб закріпити трос назад, він почув нетверезий діалог від водія Peugeot, а підійшовши ближче — відчув різкий запах алкоголю. Після цього було викликано екіпаж поліції. Водій Peugeo намагався знову сісти за кермо та поїхати геть, проте він завадив цьому до приїзду поліцейських.

Указані обставини також підтверджуються відеозаписом з нагрудних бодікамер, на якому ОСОБА_3 повністю підтвердив свої письмові пояснення (файл 472086_27/04/2026_21:57:52, відмітка 0:25:43 відеозапису).

Згідно з ч.1 ст.15 КпАП України, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Вчинене ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, належить до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, норми законодавства, якими регламентовано відповідальність за вказане правопорушення, застосовуються до ОСОБА_1 на загальних підставах. Базовим критерієм у розумінні ст.266 КпАП України є те, що в момент вчинення правопорушення особа виконувала функції водія.

Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 своїм правом не скористався (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Велика палата ЄСПЛ постановила, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував право керувати транспортними засобами, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є безпідставними та повністю спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала їх настання.

Статтею 245 КпАП України передбачено ряд завдань провадження, серед яких: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За таких обставин суд, урахувавши наведене, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також урахувавши характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, на підставі ст. 40-? КпАП України, судовий збір у провадженні підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 34, 40-?, 130 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Андрій КУРИЛО