Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №753/9956/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9956/26

провадження № 2/753/11022/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.

за участю секретаря Солодуха В.В.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 224 по вул. Кошиця, 5-А в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування заборони відчуження (зняття арешту) з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив:

скасувати заборону (арешт) від 11.11.2004 року за №1459058 зроблений Першою Київською державною нотаріальною конторою, як реєстратором, який значиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути на користь позивача усі понесені судові витрати.

04.01.2026 ухвалою суду позов було залишено без руху.

07.05.2026 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

07.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження.

08.06.2026 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

В підготовчому судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

06.07.2025 представник позивача звертався до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу копію ухвали у зв`язку з обтяженням майна,належного позивачу ( а.с.20).

Дніпровським районним судом м. Києва на звернення представника позивача повідомлено про те, що справа №2-954/1996 знищена за строками зберігання ( а.с. 19).

Згідно з інформаційною довідкою №48771 від 26.12.2025 Київським міським бюро технічної інвентаризації на запит ОСОБА_4 повідомлено про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 ( а.с.9).

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав 459958653, який сформовано 12.01.2026 ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_2 перебуває під обтяженням, арештом ( а.с.7).

Відповідно до Витягу Державного реєстру речових прав 459958459, який сформовано 12.01.2026 ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( а.с. 8).

23.02.2026 Першою Київською державною нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_1 про те, що термін зберігання процесуальних документів на підставі яких було накладено (знято) арешти на майно включно до 2001 року складали 3 роки, тому надати інформацію на підставі яких документів було внесено обтяження за 1996 рік не має можливості ( а.с.29).

Дніпровським районним судом м. Києва у відповідь на звернення ОСОБА_6 09.04.2026 повідомлено про те, що у ході перевірки алфавітних покажчиків справ за 1996 рік встановлено, що в провадженні Харківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №2-954/1996 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна ( а.с.14-15).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно із ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема офіційними відповідями Дніпровського районного суду м. Києва та Першої Київської державної нотаріальної контори, достовірно підтверджено, що цивільна справа №2-954/1996, а також первинні документи-підстави, за якими у 1996/2004 роках накладалося обтяження, наразі знищені у зв`язку із закінченням установлених строків їх зберігання. Ураховуючи об`єктивну неможливість зняття арешту в позасудовому (адміністративному) порядку через відсутність первинних документів в архівах, суд констатує наявність ситуації «правового вакууму», за якої Позивач позбавлена будь-якого іншого ефективного способу захисту свого порушеного права, окрім як задоволення цього позову.

У контексті практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Лоннрот проти Швеції», «Церква Села Суруче проти Молдови»), будь-яке втручання державного органу чи чинної реєстраційної процедури у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Непропорційно тривале (понад 20 років) збереження обмежень на майно за відсутності чинних судових чи виконавчих проваджень покладає на власника надмірний та індивідуальний тягар. Таким чином, скасування оспорюваного обтяження за №1459058 є необхідним заходом для відновлення балансу прав та припинення непропорційного втручання у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окремо суд враховує процесуальну поведінку Відповідача ОСОБА_2 , який у підготовчому судовому засіданні повністю, добровільно та беззастережно визнав позовні вимоги. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Оскільки визнання Відповідачем даного позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, а також повністю узгоджується із фактичними обставинами справи щодо відсутності жодних взаємних майнових претензій між колишнім подружжям на цей час, суд приймає таке визнання як самостійну підставу для повного задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування заборони відчуження (зняття арешту) з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати заборону (арешт) згідно запису від 11.11.2004 за №1459058 зроблений Першою Київською державною нотаріальною конторою, як реєстратором, який значиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.06.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.