Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №904/2127/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2127/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Чернігівської окружної прокуратури, Чернігівська обл., м.Чернігів в інтересах держави в особі Державної служби Україниз питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Київська обл., м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", Дніпропетровська обл., м. Павлоград

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Чернігівська область, м. Чернігів

про стягнення 77 664,97 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 77 664,97 грн, з яких: 72 852,00 грн - основний борг, 1928,08 грн - 3% річних, 2884,89 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №СК4/609-Т від 12.08.2024.

В прохальній частині позовної заяви прокурор просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чернігівську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чернігівську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

В ухвалі від 20.04.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.83) ухвала суду від 20.04.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 20.04.2026.

Відзив відповідач до суду не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2024 Ніжинською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів оголошено про проведення закупівлі «ДК 021:2015 09130000-9 — Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95: ДК 021:2015 09132000-3 – Бензин)» (UA-2024-08-06-001541-a) очікуваною вартістю 112 800 грн.

За результатами розкриття тендерних пропозиції переможцем стало ТОВ «Тенегія» з пропозицією 105 680 грн.

12.08.2024 між Ніжинською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (продавець) було укладено договір № СК4/609-Т (далі - договір).

Продавець зобов`язується у 2024 році поставити і передати у власність покупцю товар, зазначений в п. 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

Найменування товару: бензин марки А-95 (скретч-картка) (ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти») - 1600 л; бензин марки А-92 (скретч-картка) (ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти») - 400 л, (далі -товар). Найменування товару, кількість товару, ціна товару за одиницю (за 1 літр), а також загальна вартість товару зазначається в специфікації на поставку товару (додаток 1), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Сума, визначена у договорі 105 680,00 грн, у тому числі ПДВ 17 613,33 грн (п. 3.1. договору).

Розрахунки за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання рахунку та видаткової накладної на поставку товару, за наявності бюджетного фінансування (п. 4.1. договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2. договору).

Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні (п. 4.3. договору).

Строк поставки товару - з дня укладення договору до 31.12.2024 (п. 5.1. договору).

Умови поставки товару за рахунок продавця - протягом 5 календарних днів з дня подання заявки від покупця. Заправка автотранспорту покупця здійснюється на АЗС продавця (п. 5.2. договору).

Місце поставки товару: 16600, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 43 (п. 5.3. договору).

Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних, актів прийому-передачі) (п. 5.4. договору).

З моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця (п. 5.5. договору).

Продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1. договору).

У випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 7.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 11.1. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 11.2. договору).

Сторони підписали специфікацію до договору (додаток 1) (а.с. 23), в якій погодили товар, що підлягає поставці, а саме: бензин марки А-95 (скретч-картка) у кількості 1600 л та бензин марки А-92 (скретч-картка) у кількості 400 л на загальну суму 105 680,00 грн з ПДВ.

На виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0004/0001621 від 12.08.2024 (а.с. 24), відповідно до якої покупцю було передано скретч – картки/талони на бензин марки А-95 у кількості 1600 літрів на суму 84 880,00 грн з ПДВ (53,05 грн з ПДВ за 1 літр) та бензин марки А-92 у кількості 400 літрів на суму 20 800,00 грн з ПДВ (52,00 грн з ПДВ за 1 літр). Всього на загальну суму 105 680,00 грн з ПДВ

Відповідач виставив рахунок-фактуру № 0004/0001672 від 12.08.2024 на суму 105 680,00 грн з ПДВ (а.с.24).

Прокурор зазначає, що покупець оплатив передані йому скретч – картки/талони, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 356 від 12.08.2024 про сплату відповідачу 105 680,00 грн з призначенням платежу: «придбання пально-мастильних матеріалів (бензин); дог.№ СК4/609-Т від 12.08.2024,нак.№ 004/0001621 від 12.08.2024» (а.с. 25).

Прокурор зазначає, що після укладення спірного договору відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про реорганізацію районних, міжрайонних державних лабораторій Держпродспоживслужби» № 475 від 16.07.2024 (а.с. 44-45) Ніжинська міжрайонна державна лабораторія Держпродспоживслужби була реорганізована шляхом приєднання до Чернігівської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

Відповідно до Положення про Чернігівську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 16.01.2025 № 29 (а.с. 67-71), Чернігівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби є правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованої Ніжинської міжрайонної державної лабораторії.

Прокурор зазначає, що загальна вартість пального за накладною № 0004/0001621 від 12.08.2024 становить 105 680,00 грн, яка була повністю оплачена відповідно до платіжної інструкції № 356 від 12.08.2024. У спірних скретч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими, однак отримання товару стало неможливо з причини його відсутності на всіх АЗС постачальника.

Так, прокурор вказав, що невикористаних талонів/скретч-карток за спірним договором у покупця залишилося:

- бензин А-95 на 1040 л за ціною 53,05 грн за літр на суму 55 172,00 грн з ПДВ;

- бензин А-92 на 340 л за ціною 52,00 грн за літр на суму 17 680,00 грн з ПДВ. Всього на загальну суму 72 852,00 грн.

Прокурором до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч – картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).

Прокурор зазначає, що Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направила відповідачу претензію № 01-16/257 від 01.05.2025 (а.с. 26-29), в якій вимагала здійснити відпуск (отоварення) скретч карток за спірним договором.

Однак відповідач відповідь на претензію не надав, товар не поставив, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Прокурор зауважує, що відповідно до п. 1 Положення про Чернігівську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 03.06.2024, Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі-Лабораторія) є державною установою ветеринарної медицини, яка створена відповідно до законів України «Про ветеринарну медицину», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», підпорядкована та належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Як зазначає прокурор, державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, як орган державної ради, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Фінансування договорів на закупівлю пального здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених Держпродспоживслужбі України для забезпечення реалізації нею державної політики та завдань у визначеній сфері.

Прокурор наголошує, що у даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором призвело до неефективного витрачання бюджетних коштів (фактично їх втрати, враховуючи припинення здійснення господарської діяльності відповідачем), а також неможливості здійснювати державним органом та підпорядкованими установами покладених повноважень у зв`язку з відсутністю пального.

Відтак, як зазначає прокурор, у спірних правовідносинах Держпродспоживслужба України зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів та є уповноваженою особою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0004/0001621 від 12.08.2024 відповідно до якої покупцю було передано скретч-картки на бензин марки А-95 та марки А-92 на загальну суму 105 680,00 грн з ПДВ.

Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0004/0001621 від 12.08.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне покупцю, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній № 0004/0001621 від 12.08.2024.

Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати покупцю придбаний ним згідно договору товар, а саме бензин марки А-95 та марки А-92.

Покупець здійснив оплату на суму 105 680,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 356 від 12.08.2024 (а.с. 25).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Водночас, як зазначено прокурором та не спростовано відповідачем, останнім не передано покупцю замовлений та оплачений товар на загальну суму 72 852,00 грн грн, яка є предметом даного спору.

Відповідно до п. 5.4. договору перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання видаткових документів (видаткових накладних, актів прийому-передачі).

З моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у продавця (п. 5.5. договору).

Як вказано вище, прокурором до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч – картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).

Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Прокурор зазначає, що Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направила відповідачу претензію № 01-16/257 від 01.05.2025 (а.с. 26-29), в якій вимагала здійснити відпуск (отоварення) скретч карток за спірним договором.

В якості доказу направлення відповідачу вказаної претензії прокурор надав до суду ксерокопію поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29-30).

Господарський суд зазначає, що з наданої прокурором копії поштового конверта (а.с. 29) вбачається, що зазначене вище поштове відправлення 12.05.2025 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Вказане підтверджується довідкою Укрпошти про причини повернення, на якій міститься відбиток штемпеля відділення поштового зв`язку та підпис працівника поштового зв`язку.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був здійснити поставку спірного бензину у строк до 19.05.2025 включно.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Також, господарський суд вважає зауважити, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідач не спростував доводи прокурора щодо недопоставки товару на суму 72 852,00 грн, доказів поставки товару на суму здійсненої покупцем оплати в залишковому розмірі 72 852,00 грн відповідач також суду не надав.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням строку поставки (19.05.2025), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 20.05.2025.

Доказів поставки 1040 літрів бензину А-95 та 340 літрів бензину А-92 чи доказів повернення позивачу 72 852,00 грн відповідач не надав, доводи прокурора, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Враховуючи те, що покупець здійснив попередню оплату товару на суму 72 852,00 грн, а відповідач не поставив покупцю оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути 72 852,00 грн суму попередньої оплати.

Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої покупцем попередньої оплати в сумі 72 852,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.05.2025 по 07.04.2026 у розмірі 1928,08 грн та інфляційні втрати за період з червня 2025 року по лютий 2026 року у розмірі 2884,89 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 77 664,97 грн, з яких: 72 852,00 грн - основний борг, 1928,08 грн - 3% річних, 2884,89 грн - інфляційні втрати.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів».

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Чернігівською окружною прокуратурою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було скеровано лист № 55-72-1855вих26 від 04.03.2026 (а.с. 31-32), у якому повідомлено про виявлені порушення інтересів держави та надано строк для самостійного вжиття заходів на усунення виявлених порушень.

Проте, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом № 19-14/7866 від 25.03.2026 (а.с. 33) повідомила окружну прокуратури, що позови з порушених у листі питань до суду не подавались, інших заходів щодо стягнення з ТОВ «Тенегія» заборгованості не вживались.

Листом від 13.03.2026 (а.с. 34-35) Чернігівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби повідомила, що Чернігівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби самостійно з позовом до суду щодо стягнення боргу не зверталась у зв`язку з відсутністю фінансування процесуальних витрат.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівською окружною прокуратурою листом № 55-72-3119ВИХ-26 від 16.04.2026 (а.с. 72) повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, ідентифікаційний код 44604267) на користь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 39924774) 77 664,97 грн, з яких: 72 852,00 грн - основний борг, 1928,08 грн - 3% річних, 2884,89 грн - інфляційні втрати, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, ідентифікаційний код 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, ідентифікаційний код 02910114) (до загального фонду Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: прокуратура Чернігівської області, UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя І.В. Мілєва