Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №904/2006/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2006/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Мудрої Олени Олександрівни, Вінницька обл., м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут», Дніпропетровсбька обл., м. Дніпро

про стягнення 112 625,73 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мудра Олена Олександрівна звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» про стягнення 112 625,72, з яких: 29 339,52 грн - заборгованості зі сплати постійної частини плати за оренду, 72 503,94 грн - неустойка, 10 782,27 грн - компенсація.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд ухвалою від 14.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.04.2026 відповідач подав до суду заяву про продовження строку для подання відзиву.

Суд ухвалою від 29.04.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» про продовження процесуального строку для надання відзиву - задовольнив. Продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» строк для подання відзиву на позовну заяву до 14.05.2026.

14.05.2026 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що листом від 24.11.2025 № 217-Сл-129-1125 ТОВ «Вінницягаз збут» відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 повідомило орендодавця про розірвання договору оренди з 31.12.2026. Згодом Товариство, як і було повідомлено листом від 24.11.2025, звільнило 31.12.2025 займані приміщення та надало орендодавцю на підпис два примірники акту приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди датовані 31.12.2025, підписані директором Товариства Макеєвим А. Простроченої заборгованості з оплати орендної плати ТОВ «Вінницягаз збут» на дату звільнення приміщення не мало, що підтверджується доданою позивачем інформацією про рух коштів по рахунку. Оскільки орендодавцем не було повернуто з підпису акти приймання-передачі з оренди, а приміщення було звільнене 31.12.2025, 16.01.2026 листом № 217-Сл-5-0126 ТОВ «Вінницягаз збут» направило ФОП Мудрій Олені Олександрівні два підписані примірники акту приймання-передачі від 31.12.2025 до договору оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023. Акт приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди ФОП Мудра з підпису не повернула. Натомість 10.03.2026 (дата вказана Укрпоштою на конверті відправлення 21 022 0014 2564 та відбитком штампу Укрпошти опису вкладення до цінного листа) ФОП Мудра О.О. відправила на адресу ТОВ «Вінницягаз збут» лист, датований 12.01.2026 № 1, в якому зазначила, що відповідно до листа № 217-Сл-129-1125 від 24.11.2025, товариство повідомило про розірвання договору 31.12.2025, однак приміщення за актом повернуто не було, тому станом на 12.01.2026 договір не вважається розірваним. Також в цей же день 10.03.2026 (дата вказана Укрпоштою на конверті відправлення 21 022 0014 2572 та відбитком штампу Укрпошти опису вкладення до цінного листа) ФОП Мудра О.О. відправила на адресу ТОВ «Вінницягаз збут» ще один лист датований 25.02.2026 № 2, в якому зазначила, що товариство досі не надало акт приймання-передачі нежитлового приміщення та не повернуло його власнику. Також даним листом ФОП Мудра О.О. запропонувала розірвати договір з 28.02.2026 у зв`язку з чим надала до листа проект угоди про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023 та акт приймання-передачі нежитлового приміщення, датований 27.02.2026. ТОВ «Вінницягаз збут» листом від 19.03.2026 № 217-Сл-18-0326 за результатами ознайомлення з листами та проектами додаткових угод, доданих до листів, повідомила ФОП Мудру О.О., що не погоджується з запропонованим нею сценарієм, оскільки договірні відносини були припинені за ініціативою орендаря 31.12.2025, про що було заздалегідь повідомлено листом від 24.11.2025 № 217-Сл-129-1125. Приміщення 31.12.2025 було звільнено від майна та речей орендаря. Відповідно до умов договору № 38В217-3-24 від 29.12.2023 розірвання договору достроково за ініціативою орендаря не вимагає укладення додаткової угоди. Листом від 16.01.2026 № 217-Сл-5-0126 ТОВ «Вінницягаз збут» направило на адресу ФОП Мудрої Олени Олександрівни лист та два примірники акту від 31.12.2025 приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди. Зазначено, що приміщення звільнені від оренди та майна орендаря ще 31.12.2025. Заборгованість за орендну плату на початок січня 2026 року відсутня. Також ТОВ «Вінницягаз збут» наполягало на підписанні акту приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди саме 31.12.2025, тобто у день звільнення приміщення товариством та заперечило проти нарахувань, які здійснені орендодавцем (ФОП Мудра О.О.) після 31.12.2026, у зв`язку з їх штучним походженням. ФОП Мудра О.О. не повернула з підпису отримані від ТОВ «Вінницягаз збут» акти приймання-передачі, датовані 31.12.2025. Звертає увагу, що позивачем ні в переписц,і доданій до позову та наданій відповідачем до відзиву, ні в позові не ставиться питання звільнення приміщення від речей чи майна орендаря – ТОВ «Вінницягаз збут», а мова йде виключно про підписання акту проміння-передачі, що ще раз доводить, що приміщення є вільним від речей та майна і не використовується ТОВ «Вінницягаз збут». З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також заявлений значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідку відсутності між сторонами підписаного акту приймання-передачі приміщення, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із непідписанням ним акту приймання-передачі при наявності вільного від оренди та майна приміщення, відповідач вважає, що якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову чи часткового задоволення позову зменшення розміру неустойки на 99% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються надвеликі штрафні санкції. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.05.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.

20.05.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2023 між Фізичною особою-підприємцем Мудрою Оленою Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди в строкове, без права подальшого викупу, платне користування (п. 1.1. договору).

Об`єкт оренди - в рамках даного договору означає частину нежитлового приміщення, загальною площею 39,1 кв. м, та приміщення 7 площею 7.1 кв.м, що означено на плані, який є невід`ємною частиною даного договору, та знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23.

Стан об`єкту оренди на момент передання в оренду: придатне до використання у відповідності до мети оренди, визначеної у п.2.1. цього договору (п. 1.2. договору).

Недоліки об`єкту оренди на момент передачі в оренду: відсутні (п. 1.3. договору).

Право користування об`єктом оренди виникає у орендаря після підписання орендодавцем та орендарем акту прийому-передачі приміщень, в якому фіксується технічний стан приміщень на момент здачі в оренду (п. 1.5. договору).

Об`єкт оренди надається орендарю для використання за адміністративно-господарським призначенням (п. 2.1. договору).

Орендодавець протягом одного робочого дня, з дня набрання чинності цим договором, передає, а орендар приймає у користування об`єкт оренди, що оформлюється відповідним актом, у якому вказується технічний стан об`єкту оренди та інженерного устаткування в момент передачі об`єкту оренди в користування орендареві та який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором (п. 3.1. договору).

Орендар протягом одного робочого дня після закінчення строку оренди або дострокового припинення даного договору повертає, а орендодавець приймає об`єкт оренди, що оформлюється відповідним актом із зазначенням технічного стану об`єкту оренди та інженерного устаткування в момент повернення об`єкту оренди з користування орендаря, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється (п. 3.3. договору).

При поверненні орендодавцю об`єкту оренди орендар зобов`язаний здійснити всі проплати, передбачені цим договором, що фіксується у акті прийому-передачі (п. 3.3.1. договору).

Орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки за даним пунктом, встановлюється вартість користування об`єктом оренди за один календарний день, виходячи з ставки орендної плати за останній місяць оренди, помножується на кількість днів прострочення та інші платежі, передбачені договором до оформлення відповідного акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди (п. 3.10. договору).

Орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну, нарахування якої починається з дати підписання акта приймання-передачі приміщення. Щомісячна орендна плата встановлюється в наступному розмірі за 1 кв.м: приміщення загальною площею 39,1 кв. м - із розрахунку за 1 кв.м - 325,00 грн без ПДВ; приміщення загальною площею 7,1 кв.м - із розрахунку за 1 кв.м - 55,00 грн без ПДВ. Таким чином, загальний розмір щомісячної орендної плати за весь об`єкт оренди складає 13 098,00 грн без ПДВ (п. 4.1. договору).

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця, за який здійснюється платіж, згідно цього договору (п. 4.5. договору).

У разі припинення (розірвання) розірвання цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення за априймання-передачі включно. Закінчення терміну дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, що передбачені цим договором (п. 4.10. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 6.1. договору).

Строк оренди з 01.01.2024 по 30. 11.2026 (п. 6.2. договору).

Орендодавець має право достроково розірвати цей договір в будь-який строк до закінчення строку оренди, письмово повідомивши про це орендаря не менше, ніж за 30 календарних днів (п. 7.2. договору).

З ініціативи орендаря, у випадку відсутності у орендаря подальшої зацікавленості у використанні об`єкта за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір за 30 календарних днів до дати дострокового розірвання договору за умови виконання орендарем всіх своїх зобов`язань за даним договором до моменту його розірвання (п. 7.3.2. договору).

В разі порушення орендарем строку оплати орендних та інших платежів, передбачених даним договором на термін більше ніж на 10 календарних днів, а також не підписання додаткової угоди згідно п. 4.9. договору, про дострокове розірвання договору орендодавець письмово повідомляє орендаря за 14 календарних днів до дати дострокового розірвання. В такому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання повідомлення орендарем про його дострокове розірвання з вини останнього. Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату та всі передбачені договором платежі, включаючи штрафні санкції до підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди з урахуванням усіх поточних нарахувань (п. 7.4. договору).

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання договору, сторонами підписується акт приймання-передачі об`єкту У випадку не підписання орендарем у вказаний термін акту приймання-передачі з поважної причини, термін підписання акту узгоджується сторонами (п. 7.5. договору).

Припинення дії договору чи його дострокове розірвання не звільняє орендаря від обов`язків оплати в повному обсязі заборгованості по орендній платі та іншим платежам, а також збитків нанесених орендодавцю (п. 7.6. договору).

При простроченні виконання зобов`язань, передбачених п.п. 4.1, 4.3. 4.5, цього договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до вимог чинного законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням компенсації в розмірі 0,5 % від нарахованої суми за кожен день прострочення (п. 8.2.1. договору).

У випадку несвоєчасного повернення об`єкту оренди орендодавцю після розірвання цього договору чи закінчення терміну оренди за цим Договором, у відповідності з п. 3.3. та п. 7.4., орендар сплачує компенсацію у розмірі 0.5 % від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення (п. 8.2.5. договору).

01.01.2024 сторони підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с. 14), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23.

01.01.2025 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди (а.с. 16), в якій досягли згоди внести зміни до п. 4.1. договору, виклавши його в наступній редакції: « 4.1. Орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату за об`єкт оренди, яка складається з двох частин: постійна частина: 14 669,76 грн без ПДВ на місяць та змінна частина, яка погоджується щомісячно шляхом підписання акту виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного договору.»; словосполучення «орендна плата» «плата за оренду» по тексту договору у всіх відмінках змінити на «постійна частина плати за оренду» у відповідних відмінках. Також сторони дійшли згоди п. 4.6. договору викласти в наступній редакції: « 4.6. Орендар має право вносити постійну частину плати за оренду наперед за будь-який термін оренди у розмірі, що визначається на момент оплати. Орендар сплачує змінну частину плати за оренду не пізніше 5 (п`яти) календарних днів, з дати підписання акту виконаних робіт.».

10.10.2025 між Фізичною особою-підприємцем Мудрою Оленою Олександрівною (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій газзбут» (платник) було укладено угоду № 56А200-28-25 про порядок проведення розрахунків за договором оренди нежитлового приміщення №38В217-3-24 від 29.12.2023 (а.с. 18), в якій сторони домовилися, що розрахунки за отриманий орендарем товар від орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023, укладеним між орендодавцем та орендарем (далі - «основний договір»), може здійснювати платник (п. 1.1. угоди). Платник сплачує вартість оренди у сумі та строки, визначені у Основному договорі (п. 1.2. угоди).

Позивач стверджує, що 24.11.2025 листом №217-Сл-129-1125 орендар повідомив орендодавця про намір достроково розірвати договір 31.12.2025 у зв`язку з відсутністю подальшої зацікавленості у використанні об`єкта.

Господарський суд зауважує, що лист № 217-Сл-129-1125 від 24.11.2025 в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 7.3.2. договору сторони погодили, що договір оренди може бути достроково розірваний з ініціативи орендаря, у випадку відсутності у орендаря подальшої зацікавленості у використанні об`єкта за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір за 30 календарних днів до дати дострокового розірвання договору за умови виконання орендарем всіх своїх зобов`язань за даним договором до моменту його розірвання.

Орендар протягом одного робочого дня після закінчення строку оренди або дострокового припинення даного договору повертає, а орендодавець приймає об`єкт оренди, що оформлюється відповідним актом із зазначенням технічного стану об`єкту оренди та інженерного устаткування в момент повернення об`єкту оренди з користування орендаря, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється (п. 3.3. договору).

У разі припинення (розірвання) розірвання цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення за актом приймання-передачі включно. Закінчення терміну дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, що передбачені цим договором (п. 4.10. договору).

Однак, як зазначає позивач, відповідач всупереч положенням п. 3.3. договору на дату подання позовної заяви не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, а отже строк оренди не припинився. У зв`язку з неповерненням орендарем об`єкта оренди за актом приймання-передачі позивач вважає, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю постійну частину плати за оренду за січень та лютий 2026 року у розмірі 29 339,52 грн.

Позивач зазначає, що з метою врегулювання ситуації, що склалася, орендодавець звертався до орендаря з листом № 2 від 25.02.2026 (а.с. 21), в якому зазначив, що оскільки відповідач досі не надав для підписання акт приймання-передачі нежитлового приміщення та не повернув його власнику відповідно до умов договору, відповідно до п. 7.1. договору запропонував розірвати договір оренди 28.02.2026 за згодою сторін. Повідомив, що на сьогодні заборгованість складає 29 339,52 грн. До листа позивачем долучено угоду від 27.02.2026 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023 у 2-х прим. та акт приймання -передачі нежитлового приміщення від 27.02.2026 у 2-х прим.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа позивач надав до суду копії опису вкладення та накладної Укрпошти (а.с. 22-23). Документи були отримані орендарем 13.03.2026 (а.с. 23).

Однак, як зазначає позивач, підписані з боку орендаря акт приймання-передачі нежитлового приміщення та угоду про розірвання договору не отримав, наявну заборгованість орендар не сплатив. Позивач вказав, що 23.03.2026 отримав від відповідача лист № 217-Сл-5-0126 від 16.01.2026 (а.с. 24), який було надіслано 23.01.2026 та до якого було додано 2 примірника акта приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди датовані 31.12.2025, що не відповідає фактичним обставинам, адже орендар не передав об`єкт оренди орендодавцю 31.12.2025. Крім того, наданий орендарем акт оформлений без дотримання вимог договору: без зазначення технічного стану об`єкта оренди та інженерного устаткування в момент повернення об`єкта оренди. Позивач наголошує, що надсиланням акта приймання-передачі нежитлового приміщення 23.01.2026 орендар намагався привести у відповідність положенням договору свої дії, що свідчить про те, що орендар визнає, що не виконав умови договору щодо повернення об`єкта за актом прийому-передачі. Проте, надсилання орендарем акта 23.01.2026 з порушення строків, передбачених п. 3.3. договору для повернення об`єкта оренда при достроковому розірванні договору, унеможливило його отримання орендодавцем у січні.

Позивач зазначає, що 25.03.2026 повторно звернувся до відповідача з листом від 25.03.2026 (а.с. 27), в якому вимагав сплатити заборгованість з оплати постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 р. у розмірі 29 339,52 грн. А також підписати та повернути акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 27.02.2026 та угоду про розірвання договору.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа позивач надав до суду копії опису вкладення та накладної Укрпошти (а.с. 27-28).

Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» зазначені документи були отримані орендарем 30.03.2026 (а.с. 28).

Однак, як зазначає позивач, відповідач, станом на дату написання позовної заяви підписані з його боку акт приймання-передачі нежитлового приміщення та угоду про розірвання договору не повернув, наявну заборгованість не сплатив.

Позивач зазначає, що 31.03.2026 отримав від відповідача лист № 217-Сл-18-0326 від 19.03.2026 (а.с. 29), в якому відповідач зазначив, що приміщення 31.12.2025 було звільнено приміщення від майна та речей орендаря. Відповідно до умов договору № 38В217-3-24 від 29.12.2023 розірвання договору достроково за ініціативою орендаря не вимагає укладення додаткової угоди. ФОП Мудра Олена Олександрівна умисно уникала підписання акту приймання-передачі приміщення з оренди, створюючи своїми діями перешкоди та утворення штучної заборгованість. Листом від 16.01.2026 за № 217-Сл-5-0126 ТОВ «Вінницягаз збут» направило на адресу ФОП Мудрої Олени Олександрівни лист та два примірники акту від 31.12.2025 приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди. Наголосив, що приміщення звільнені від оренди та майна орендаря ще 31.12.2025. Заборгованість за орендну плату на початок січня 2026 року відсутня.

Проте, як зазначає позивач, звільнення приміщення від речей та майна орендаря не є тотожним поверненню об`єкта оренди орендодавцю та не свідчить про повернення об`єкта оренди орендарем орендодавцю в порядку, передбаченому договором. Станом на дату написання позовної заяви орендар не виконав свого обов`язку з повернення об`єкта оренди та оформлення такого повернення шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість зі сплати орендної плати не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.3.2. договору сторони погодили, що договір оренди може бути достроково розірваний з ініціативи орендаря, у випадку відсутності у орендаря подальшої зацікавленості у використанні об`єкта за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір за 30 календарних днів до дати дострокового розірвання договору за умови виконання орендарем всіх своїх зобов`язань за даним договором до моменту його розірвання.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, 24.11.2025 листом №217-Сл-129-1125 орендар повідомив орендодавця про намір достроково розірвати договір 31.12.2025 у зв`язку з відсутністю подальшої зацікавленості у використанні об`єкта.

Господарський суд зауважує, що лист № 217-Сл-129-1125 від 24.11.2025 в матеріалах справи відсутній, при цьому відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Підстави вважати зазначені вище обставини недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом у господарського суду відсутні. Таким чином обставини, стосовно того, що орендар 24.11.2025 листом №217-Сл-129-1125 повідомив орендодавця про намір достроково розірвати договір 31.12.2025 у зв`язку з відсутністю подальшої зацікавленості у використанні об`єкта є такими, що не підлягають доказуванню.

Враховуючи викладене, договір оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023, відповідно до п. 7.3.2. договору є розірваним з 31.12.2025 з ініціативи орендаря у зв`язку з відсутності у нього подальшої зацікавленості у використанні об`єкта.

Відповідно до п. 4.10. договору у разі припинення (розірвання) розірвання цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення за актом приймання-передачі включно. Закінчення терміну дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, що передбачені цим договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Як вказано вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року у розмірі 29 339,52 грн.

При цьому, як встановлено судом, договір оренди нежитлового приміщення № 38В217-3-24 від 29.12.2023, відповідно до п. 7.3.2. договору є розірваним з 31.12.2025 з ініціативи орендаря у зв`язку з відсутності у нього подальшої зацікавленості у використанні об`єкта

Враховуючи викладене нарахування та стягнення з відповідача орендної плати за період, що виник після розірвання договору оренди є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року у розмірі 29 339,52 грн задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 72 503,94 грн за загальний період з 11.01.2026 по 09.04.2026 та компенсацію у розмірі 10 782,27 грн за той самий період.

Відповідно до п. 3.10. договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки за даним пунктом, встановлюється вартість користування об`єктом оренди за один календарний день, виходячи з ставки орендної плати за останній місяць оренди, помножується на кількість днів прострочення та інші платежі, передбачені договором до оформлення відповідного акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди.

При простроченні виконання зобов`язань, передбачених п.п. 4.1, 4.3. 4.5, цього договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до вимог чинного законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням компенсації в розмірі 0,5 % від нарахованої суми за кожен день прострочення (п. 8.2.1. договору).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що п. 3.10. договору передбачено, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення.

Однак, за прострочення орендарем якого саме зобов`язання підлягає сплаті неустойка п. 3.10. договору не визначено.

В той же час, з позовної заяви вбачається, що позивач нараховує неустойку відповідно до п. 3.10. договору у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року та компенсацію відповідно до п. 8.2.1. договору за прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року.

Як вказано вище, суд визнав необґрунтованими та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року у розмірі 29 339,52 грн. Таким чином нарахування неустойки та компенсації на заборгованість з орендної плати за січень – лютий 2026 року також є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 72 503,94 грн неустойки та 10 782,27 грн компенсації задоволенню не підлягають.

Також господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.10. договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення.

При простроченні виконання зобов`язань, передбачених п.п. 4.1, 4.3. 4.5, цього договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до вимог чинного законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням компенсації в розмірі 0,5 % від нарахованої суми за кожен день прострочення (п. 8.2.1. договору).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд зауважує, що компенсація, визначена у п. 8.2.1. договору, за критерієм способу нарахування, який є ключовим для розмежування відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є ідентичною пені.

Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, що вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, неустойка відповідно до п. 3.10. договору та компенсація відповідно до п. 8.2.1. договору за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховуються за кожен день прострочення.

Як вже зазначалось господарським судом, з позовної заяви вбачається, що позивач нараховує:

- неустойку відповідно до п. 3.10. договору у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року за загальний період з 11.01.2026 по 09.04.2026;

- компенсацію відповідно до п. 8.2.1. договору за прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року за загальний період з 11.01.2026 по 09.04.2026.

З викладеного вбачається, що у даному випадку має місце подвійна відповідальність одного виду (неустойка у формі пені в обох випадках) за одне й те саме правопорушення, а саме прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії.

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Враховуючи викладене, в даному випадку позивачем за одне порушене відповідачем зобов`язання (прострочення внесення постійної частини плати за оренду за січень та лютий 2026 року) фактично застосовано подвійну відповідальність одного виду (неустойку відповідно до п. 3.10. договору та компенсацію відповідно до п. 8.2.1. договору, що є неустойкою у формі пені в обох випадках), що свідчить про порушення приписів статті 61 Конституції України.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також заявлений значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідку відсутності між сторонами підписаного акту приймання-передачі приміщення, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із непідписанням ним акту приймання-передачі при наявності вільного від оренди та майна приміщення, відповідач вважає, що якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову чи часткового задоволення позову зменшення розміру неустойки на 99% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються надвеликі штрафні санкції.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Як вказано вище, суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, в тому числі в частині стягнення з відповідача неустойки та компенсації. За вказаних обставин господарський суд вважає за доцільне клопотання відповідача про зменшення неустойки залишити без розгляду.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи акт наданих послуг № ЯК-161-10.04 від 10.04.2026, підписаний між позивачем та адвокатом Коваленко Я.А. на суму 10 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ВН № 000511 від 02.07.2019, ордер АВ № 1290218 від 10.04.2026.

Господарський суд зазначає, що акт наданих послуг № ЯК-161-10.04 від 10.04.2026 підписаний позивачем та адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги № 161 від 03.03.2026, проте сам договір про надання правової допомоги № 161 від 03.03.2026 позивачем до матеріалів справи не додано.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

З урахуванням матеріалів справи, господарський суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн несвівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у розмірі 4000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя І.В. Мілєва