Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №908/2839/24 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №908/2839/24

Суддя: Джепа Юлія Артурівна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м.Дніпро Справа № 908/2839/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2026 у справі №908/2839/24 (суддя Сушко Л.М.), повний текст складено 03.03.2026,

боржник - фізична особа ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Зазначена заява подана з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 5 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2026 у справі №908/2839/24 відмовлено фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги і додаткових пояснень скаржника.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження і призначити розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом сторін; скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2026 у справі № 908/2839/24 та направити справу до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження.

Підставою для оскарження апелянт зазначає неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність подання разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність звіту про ринкову вартість квартири та доказів звернення до забезпеченого кредитора щодо визначення оцінювача, хоча такі вимоги відсутні у ст. 116 КУзПБ, а ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до абз. 7 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначається після відкриття провадження оцінювачем, визначеним кредитором.

На думку апелянта, суд фактично на стадії вирішення питання про відкриття провадження здійснив оцінку доказів та обґрунтованості заяви, що суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.08.2023 у справі № 990/114/23, а також у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі № 607/6865/18 та від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18.

Крім того, апелянт посилається на ч. 2 ст. 117 КУзПБ, відповідно до якої суд мав право витребувати додаткові відомості, однак в ухвалі про прийняття заяви до розгляду не вимагав подання звіту про ринкову вартість квартири, а подальша відмова у відкритті провадження з підстав його відсутності порушує принцип юридичної визначеності та легітимних очікувань, гарантований практикою Конституційного Суду України та ЄСПЛ, зокрема рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 07.04.2021 у справі № 1-р(II)/2021 та рішенням ЄСПЛ у справі Okyay and Others v. Turkey (заява № 36220/97, 2005).

Також апелянт зазначає, що надання звіту про ринкову вартість квартири було об`єктивно неможливим у зв`язку зі зміною забезпеченого кредитора. Первісна заява про відкриття провадження подана 21.10.2024, коли ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2024 у справі №0818/4392/2012 про заміну стягувача з ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (код ЄДРПОУ 14305909) на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) ще не набрала законної сили через апеляційне оскарження, тому боржник правомірно зазначив кредитором АТ «Райффайзен Банк». Після набрання зазначеною ухвалою законної сили виникла необхідність здійснення процесуального правонаступництва, однак суд відповідної ухвали в порядку ч.3 ст. 52 ГПК України не постановив.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів того, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, а також щодо недоведеності неможливості проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . На його думку, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ вимагає встановлення факту володіння саме боржником одним об`єктом житлової нерухомості, а не членами його сім`ї. Боржник володіє лише однією квартирою, що дає йому право на застосування спеціальної процедури неплатоспроможності незалежно від наявності чи відсутності нерухомості у членів сім`ї. Водночас висновок суду щодо належності доньці боржника квартири за адресою: АДРЕСА_3 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки до 2015 року їй належала лише 1/6 частка у зазначеній квартирі на підставі договору дарування, а сам договір був розірваний рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 у справі № 333/4382/15-ц. Відтак висновок про наявність у боржника іншого місця проживання або права користування іншим житлом є необґрунтованим.

Також апелянт заперечує висновок суду про наявність інших кредиторів. Суд послався на відкриття щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , семи виконавчих проваджень, у тому числі щодо стягнення комунальних платежів та коштів на користь держави, і на цій підставі поставив під сумнів статус ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» як єдиного кредитора. Проте, за даними АСВП, усі виконавчі провадження, крім провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, стягувачем у якому є ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», завершені, тому висновок суду про існування інших кредиторів не відповідає фактичним обставинам справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Із заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність та доданих до неї документів вбачається, що 27 грудня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Боржник) укладено кредитний договір № 014/17-15/1886-35, за умовами якого боржник отримав кредит в іноземній валюті у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 000 доларів США на строк 120 місяців, з 27.12.2007 року по 27.12.2017 року, на споживчі цілі, процентна ставка за користування кредитом становить 14 % відсотків річних.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між кредитором та боржником укладено договір іпотеки, посвідчений 27.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Клименко В.В., зареєстрований у реєстрі за № 3862.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; житловою площею 29,2 кв.м, загальною площею 78,17 кв.м., реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10213815.

Зазначена квартира є нерухомим майном, об`єктом житлового фонду та місцем проживання боржника та членів його сім`ї, що підтверджується витягом з ДРРПнаНМ.

У зв`язку з тим, що боржник припинив погашення кредиту, кредитор звернувся до суду про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 0818/4392/2012 стягнуто з боржника на користь кредитора 352903,32 грн тіла кредиту та 39 793,12 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а всього 392 696,44 грн шляхом звернення стягення на предмет іпотеки.

Після ухвалення рішення Орджонікідзевського районного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 0818/4392/2012 кредитор двічі звертався з позовними вимогами до боржника про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором з наступним результатом:

- рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у справі № 335/8855/15 відмовлено АТ «Райффайзен Банк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 44 178,63 дол. США, що еквівалентно 945 256,88 грн., по відсоткам у розмірі 26 588,83 дол. США, що еквівалентно 568 901,17 грн., та по пені в розмірі 3 614 417,51 грн., а всього 5 128 575,56 грн.

- рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року у справі № 335/13775/19 відмовлено АТ «Райффайзен Банк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню за період з 26.11.2016 року по 25.11.2019 року у розмірі 7708,76 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 186276,46 грн.

На підставі наведених фактичних обставин справи боржник зазначає, що він має заборгованість перед кредитором, що виникла до дня введення в дію КУзПБ, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника. Встановлена судовими рішеннями заборгованість в національній валюті дорівнює 392 696,44 грн.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з посиланням саме на пункт 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ та просив застосувати особливий порядок реструктуризації заборгованості за валютним кредитом, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості.

Системний аналіз положень пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ свідчить, що застосування зазначеної спеціальної процедури можливе лише за умови доведення боржником сукупності передбачених законом обставин, зокрема: виникнення заборгованості до дня введення в дію Кодексу; виникнення такої заборгованості за кредитом в іноземній валюті; забезпечення кредиту іпотекою житлового приміщення; використання предмета іпотеки як єдиного місця проживання сім`ї боржника; наявності у процедурі неплатоспроможності лише одного забезпеченого кредитора; а також відповідності поданого плану реструктуризації умовам, прямо визначеним зазначеним пунктом.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №923/984/21 виснує, що заява боржника та проект плану реструктуризації повинні відповідати усім умовам реструктуризації, визначеним пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, а доведення наявності таких умов покладається саме на боржника.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що поданий заявником план реструктуризації не містить відомостей, без яких неможливо перевірити його відповідність умовам реструктуризації, передбаченим законом. Зокрема, до заяви не було додано звіту про оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визначеного оцінювачем, погодженим забезпеченим кредитором, а сам план реструктуризації не містив відомостей про ринкову вартість предмета іпотеки, від якої безпосередньо залежить обсяг вимог забезпеченого кредитора, що підлягають погашенню відповідно до абзацу сьомого пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що визначення ринкової вартості предмета іпотеки є обов`язковою складовою плану реструктуризації, оскільки саме ця вартість визначає розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню, а залишок заборгованості підлягає списанню.

Крім того, судом встановлено, що заявник не надав доказів вжиття заходів для отримання кандидатури оцінювача від забезпеченого кредитора до звернення із заявою до суду. Матеріали справи не містять доказів звернення ані до АТ «Райффайзен Банк», ані до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» з відповідною вимогою, що свідчить про невиконання боржником обов`язку щодо належної підготовки документів для застосування спеціальної процедури реструктуризації.

Посилання апелянта на те, що звіт про ринкову вартість квартири не повинен подаватися разом із заявою про відкриття провадження, є помилковими, оскільки суперечать системному тлумаченню пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ. Без визначення ринкової вартості предмета іпотеки неможливо встановити розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню, а відтак неможливо перевірити відповідність плану реструктуризації імперативним вимогам закону. Саме тому подання відповідних відомостей є необхідною передумовою розгляду заяви боржника за спеціальною процедурою.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності інших кредиторів у заявника.

Так, на підтвердження своїх доводів апелянт подав до суду апеляційної інстанції витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 28.05.2026 та зазначив, що всі виконавчі провадження, окрім провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», завершені.

Разом із тим із поданого апелянтом витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 28.05.2026 вбачається, що відносно ОСОБА_1 продовжує обліковуватись виконавче провадження № АСВП 65207547, відкрите 19.04.2021. Зазначене саме по собі спростовує доводи апелянта про відсутність будь-яких інших невиконаних зобов`язань, окрім зобов`язань перед ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», та не підтверджує наявності передбаченої пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ умови щодо існування у процедурі неплатоспроможності виключно одного кредитора. Відтак подані апелянтом докази не усувають сумнівів щодо наявності інших кредиторських вимог до боржника та не спростовують відповідних висновків місцевого господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що для застосування спеціальної процедури реструктуризації, передбаченої пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, боржник повинен довести наявність усіх установлених законом умов, зокрема те, що єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності є забезпечений кредитор. Водночас наданий апелянтом витяг з АСВП свідчить про наявність щонайменше ще одного виконавчого провадження, відкритого на виконання вимог іншого стягувача, що не дає підстав для безумовного висновку про відсутність інших кредиторів.

Таким чином, навіть подані до апеляційного суду докази не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність заявником обставини, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» є єдиним кредитором у процедурі його неплатоспроможності, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Доводи апелянта щодо процесуального правонаступництва ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» також не впливають на правильність оскаржуваної ухвали, оскільки відмова у відкритті провадження обумовлена насамперед невідповідністю самої заяви та плану реструктуризації вимогам пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ. Наявність чи відсутність процесуального правонаступництва не усуває встановлених судом недоліків заяви та не підтверджує дотримання обов`язкових умов застосування спеціальної процедури.

Також суд першої інстанції висловив обґрунтовані сумніви, що предмет іпотеки є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

З матеріалів справи встановлено, що членом сім`ї боржника є його донька ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою предмета іпотеки. Водночас згідно з наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за нею зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 68,86 кв.м.

Суд першої інстанції, враховуючи викладену вище інформацію, дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у членів його сім`ї можливості використовувати зазначене житло для проживання або спростовували факт існування такого права власності на момент розгляду заяви.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2022 у справі №923/984/21, при встановленні факту існування єдиного місця проживання сім`ї боржника суд зобов`язаний враховувати не лише майно, яке належить безпосередньо боржнику, а й житлову нерухомість, яка належить членам його сім`ї. Отже, доводи заявника про необхідність врахування виключно майна самого боржника суперечать наведеному правовому висновку Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду заяви суд першої інстанції виходив із наявних у державних реєстрах відомостей про право власності члена сім`ї боржника на зазначений об`єкт нерухомості. При цьому належних та достатніх доказів, які б безумовно підтверджували відсутність у сім`ї боржника можливості використовувати це житло для проживання, заявником надано не було, тому доводи апелянта щодо того, що доньці боржника не належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, у зв`язку із розірванням договору дарування, самі по собі, з врахуванням інших обставин, не свідчать про неправомірність оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості оцінки доказів на стадії відкриття провадження. Наведені висновки сформульовані у справах позовного провадження та не враховують особливостей процедури неплатоспроможності фізичної особи. На відміну від позовного провадження, стаття 119 КУзПБ прямо покладає на господарський суд обов`язок під час підготовчого засідання з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження та перевірити відповідність заяви і плану реструктуризації вимогам закону. Отже, здійснення такої перевірки не є передчасною оцінкою доказів, а становить безпосередній зміст повноважень суду на відповідній стадії провадження.

При цьому колегія суддів зазначає, що кожна із встановлених місцевим господарським судом обставин окремо свідчить про невідповідність заяви вимогам пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ та є достатньою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

За сукупністю встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не доведено наявності всіх передбачених пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ умов, необхідних для застосування спеціальної процедури реструктуризації заборгованості за валютним кредитом. Подана заява та доданий до неї план реструктуризації не відповідають вимогам зазначеної норми, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7. Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2026 у справі №908/2839/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2026 у справі №908/2839/24 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 08.06.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua