Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №904/3496/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 м.Дніпро справа №904/3496/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.

з секретарем судового засідання Кахикало А.С.

за участю представників сторін:

від позивача Ревякіна Н.М., самопредставництво,

та за участю прокурора Щербини С.М.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 (суддя Колісник І.І.) у справі

за позовом керівника Західної окружної прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд», м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» про визнання за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права власності на нежитлову двоповерхову капітальну будівлю адміністративного призначення, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності у місті Дніпрі по вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив будівництво спірного об`єкта нерухомого майна на березі річки Дніпро без належних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, без оформлення речових прав на земельну ділянку, що згідно з вимогами чинного законодавства унеможливлює набуття ним права власності на такий об`єкт будівництва. Водночас територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки, має право вимагати визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Заявляючи у позові про право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, прокурор посилається на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також факт бездіяльності позивача, що виконує повноваження власника земельних ділянок та майна комунальної власності на території міста Дніпра, що є підставою для звернення до суду з цим позовом.

01.10.2025 прокурором подано заяву про зміну предмета позову. Прокурор просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Підводспецьбуд» (код ЄДРПОУ 20236236) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності у місті Дніпрі по вул. Набережна Заводська, в районі між буд. 76 та буд. 78/1 та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва: нежитлової двоповерхової капітальної будівлі адміністративного призначення.

В обгрунтування позовних вимог прокурор додатково посилається на обставини знаходження самочинно збудованого об`єкта нерухомості в прибережній захисній смузі, яка відповідно до статті 89 Водного кодексу України є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та в межах якої, серед іншого, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 повністю задоволено позов керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради. Зобов`язано усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову двоповерхову капітальну будівлю адміністративного призначення та повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку комунальної власності у місті Дніпрі, по вулиці Набережній Заводській між будинками 76 та 78/1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності сукупності доказів, які є підставою для задоволення позовних вимог. Встановлено, що відповідач збудував нежитлову двоповерхову капітальну будівлю на земельній ділянці комунальної власності без права власності або користування цією ділянкою, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, без розробленого робочого проєкту та без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Суд першої інстанції встановив, що спірна будівля знаходиться приблизно 10-15 метрів до урізу води річки Дніпро, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3, який складений Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради. Відповідно до частини другої статті 60 Земельного кодексу України та частини другої статті 88 Водного кодексу України прибережна захисна смуга становить 100 метрів від урізу води, відповідно, спірна будівля знаходиться в межах прибережної захисної смуги, де будівництво будь-яких споруд заборонено.

Суд першої інстанції підтвердив дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення уповноваженого органу - Дніпровської міської ради - про виявлені порушення та надання їй можливості самостійно вжити заходів захисту. Оскільки орган місцевого самоврядування упродовж тривалого часу заходів цивільно-правового характеру не вживав, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026, у якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; зупинити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі до прийняття апеляційним судом постанови; скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що прокурор не довів бездіяльності уповноваженого органу, оскільки відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради наділене повноваженнями звертатися до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Прокурор не з`ясовував, чи вживало Управління державного архітектурно-будівельного контролю заходів щодо виконання виданих ним же приписів, що є обов`язковою передумовою для представництва прокурором інтересів держави.

Висновок суду та прокурора ґрунтується на акті обстеження від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3, який не підтверджений жодним іншим документом, планом-схемою чи фототаблицею, що суперечить вимогам статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України про належність та допустимість доказів.

Суд не врахував, що прибережна захисна смуга в межах населеного пункту має визначатися на підставі містобудівної документації або, за її відсутності, становити 100 метрів від урізу води, однак прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що будівля розташована саме в межах цієї смуги.

Скаржник наголошує, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, а не на достовірних доказах, що суперечить статті 14 Господарського процесуального кодексу України (принцип змагальності) та сталій практиці Верховного Суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві прокурор зазначає, що самочинно збудоване майно знаходиться у прибережній захисній смузі річки Дніпро, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3, відповідно до якого відстань від будівлі до урізу води річки Дніпро становить приблизно 10-15 метрів. До позову також долучено копію листа Дніпровської міської ради від 04.06.2025 №7/11-1220 з додатком - відомостями про наявність визначених та затверджених водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг, а також копію рішення Дніпровської міської ради від 19.03.2025 №220/64 «Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги». При цьому прокурор наголошує, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені безпосередньо законом.

Щодо дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», то прокурор зазначає, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, а не Управління державного архітектурно-будівельного контролю. Прокурором дотримано порядку повідомлення Дніпровської міської ради про виявлені порушення та надано їй можливість самостійно вжити заходів захисту. Оскільки міська рада упродовж розумного строку заходів цивільно-правового характеру не вживала, прокурор правомірно звернувся до суду, що підтверджено висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Щодо обраного способу захисту прокурор зазначає, що найбільш ефективним способом захисту у цій справі є знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а тому обраний спосіб захисту є належним та відповідає вимогам статті 376 Цивільного кодексу України та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026, витребувано матеріали справи №904/3496/25 з Господарського суду Дніпропетровської області.

25.02.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 надійшли матеріали справи №904/3496/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 призначено у судовому засіданні 15.04.2026 о 14 год 30 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкладено розгляд справи №904/3496/25 до 06.05.2026 о.

06.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

На підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 28.10.2021 №249п, згідно з направленням для проведення планового (позапланового) заходу від 28.10.2021 №0244 проведено позапланову перевірку на об`єкті будівництва, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1 (на березі річки Дніпро) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради складено акт від 03.11.2021 №00000000089, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірмою «Підводспецьбуд», як замовник будівництва адресою м.Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1 (на березі річки Дніпро) порушив пункт 1 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466., зокрема, за без отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/ про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та без розробленого робочого проєкту, збудовано фундаменти, стіни, покриття нежитлової двоповерхової капітальної будівлі адміністративного призначення розмірами у плані 12,00 м * 11,00 м, висотою 9,6 м на земельній ділянці комунальної власності, на яку відсутні правовстановлюючі документи.

У порушення частини сьомої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірмою «Підводспецьбуд», як замовник, побудував нежитлову двоповерхову капітальну будівлю адміністративного призначення за адресою м.Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1, розмірами у плані 12,00 * 11,00 м, висотою 9,6 м, яка експлуатується без декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), що забороняється законодавством (том 1 а.с. 27 - 38).

За результатами проведення позапланової перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради 03.11.2021 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (том 1 а.с. 42 на звороті - 44).

Постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №11/181121 від 18.11.2021 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Підводспецьбуд» винним у вчиненні правопорушення, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, та накладено штраф у сумі 85644,00 грн (том 1 а.с. 45-46).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №160/24416/21, яке набрало законної сили 17.01.2024, визнано протиправною та скасовано постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18.11.2021 №11/18112. Підставою для скасування постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18.11.2021 №11/18112 стало притягнення ТОВ Фірма «Підводспецьбуд» до відповідальності поза межами визначеного законом строку (том 1 а.с. 88 - 96).

Водночас у вказаному рішенні адміністративним судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Підводспецьбуд» є замовником будівництва об`єкта за адресою м.Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та 78/1, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та розпочало й здійснило будівельні роботи з його будівництва без подання повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт та без розробленого робочого проєкту, збудовано фундаменти, стіни, покриття нежитлової двоповерхової капітальної будівлі адміністративного призначення розмірами у плані 12,00 м * 11,00 м, висотою 9,6 м на земельній ділянці комунальної власності, на яку відсутні правовстановлюючі документи, що є правопорушенням у сфері містобудівної діяльності і саме за це правопорушення спірною постановою на позивача накладено штраф.

16.01.2024 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками №76 та № 78/1, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №16/01/24-КР/3 (том 1 а.с. 75 - 77).

У акті зазначено, що доступ до земельної ділянки вільний; земельна ділянка перебуває нижче рівня пішої дороги по вул. Набережній Заводській зі сторони історичного пам`ятника «Стела Паланки Новий Кодак»; доступ до земельної ділянки з пішої дороги по вул. Набережній Заводській здійснюється по металевих сходах сірого кольору; земельна ділянка розташована біля річки Дніпро; на земельній ділянці розташована двоповерхова будівля; від будинку до урізу води річки Дніпро відстань становить приблизно 10-15 метрів; на земельній ділянці та на будівлі відсутні будь-які номери та назви; земельна ділянка навколо будівлі на момент обстеження припорошена снігом; зі сторони вул. Набережної Заводської на земельній ділянці викладена стежка з тротуарної плитки до ґанку будівлі; дах будівлі має тип чотирискатної металевої покрівлі темно-коричневого кольору, який під час обстеження припорошений снігом; стіни з усіх боків будівлі мають колір олива; ґанок замощений кахлем із кованими металевими поручнями; поруч із ґанком з обох боків встановлено два якорі чорного кольору; зі сторони вул. Набережної Заводської встановлені металеві зварені сходи темно-жовтого кольору; будівля має два входи, один - на першому поверсі через ґанок до металевих дверей темно-коричневого кольору та другий - на другому поверсі через сходи до металопластикових дверей білого кольору; до берега річки Дніпро пришвартований плавучий засіб, на якому облаштовано місце для сторожа будівлі; охоронець надав можливість обстежити приміщення будівлі на першому поверсі; в приміщенні відсутні меблі, технічні засоби, продукція та будь-які ознаки постійного використання; приміщення в будівлі у занедбаному стані, опалення відсутнє; до будівлі зі сторони вул. Набережної Заводської прокладено електрокабель по бетонних стовпах.

За інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (лист від 11.01.2024 №12/19-19), за даними інформаційної бази містобудівного кадастру будівельний паспорт забудови земельної ділянки або містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, в районі між будівлями №76 та №78/1 по вул. Набережна Заводська, неподалік від Стели «Паланка Новий Кодак», управлінням не надавалися. У матеріалах містобудівного кадастру та адресного плану міста інформація щодо адресації нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрі, в районі між будівлями № 76 та № 78/1 по вул. Набережна Заводська, неподалік від Стели «Паланка Новий Кодак», відсутня (том 1 а.с. 22).

За інформацією Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №10/1-3 від 12.01.2024) дозвіл на виконання будівельних робіт та інші дозвільні документи, у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі «Підводспецьбуд», або будь-яким іншим особам, не надавалися (том 1 а.с. 25).

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради (лист №7/11-392 від 27.02.2024) за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: вул. Набережна Заводська, у районі будинків №№76, 78/1 в інформаційній (автоматизованій) підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) (далі - система) не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, які укладені між міською радою та фізичними або юридичними особами; відсутні дані про рішення міської ради щодо спірної земельної ділянки (том 1 а.с. 74).

За інформацією Інспекції з Державного контролю за використанням та охороною земель (лист №1405-1/24 від 14.05.2024) за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо нерухомого майна на спірній земельній ділянці (том 1 а.с. 80).

За вказаних обставин прокурор стверджує, що будівництво спірного об`єкта нерухомості здійснено відповідачем на самовільно зайнятій земельній ділянці, без дотримання законодавчо визначеної процедури виконання будівельних робіт, у прибережній захисній смузі, тому є самочинним.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою цієї статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, встановлені обставини справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо підстав представництва прокурора в суді.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. За частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Апелянт стверджує, що прокурор при поданні позову мав перевіряти бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, а не Дніпровської міської ради як такої, посилаючись на статтю 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Колегія суддів відхиляє цей довід як такий, що ґрунтується на неправильному розмежуванні предмета позову та процесуальних підстав представництва.

Стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулює повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо подання позову до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об`єкта у зв`язку з невиконанням особою припису цього органу. Зазначена норма регулює відносини публічно-правового характеру між суб`єктом владних повноважень та порушником у сфері містобудівної діяльності.

Натомість у цій справі пред`явлено позов до господарського суду у спосіб, передбачений статтею 376 Цивільного кодексу України та статтями 152, 212 Земельного кодексу України, - власником земельної ділянки (позивачем) в особі Дніпровської міської ради. Предметом позову є усунення перешкод у праві власника земельної ділянки комунальної власності - вимогу не побудовано на будь-якому приписі органу архітектурно-будівельного контролю, а ґрунтується на праві власника земельної ділянки вимагати усунення перешкод у реалізації своїх прав, гарантованих статтями 317, 319, 391 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України.

Право власника земельної ділянки вимагати знесення самочинно збудованого на ній об`єкта та повернення ділянки у придатний для використання стан виникає безпосередньо з положень частини четвертої статті 376 та статті 391 Цивільного кодексу України, а не із факту видачі або невиконання припису органу державного архітектурно-будівельного контролю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 підтвердила, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, і позивач може подати позов про знесення спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Дніпро і в силу положень Земельного Кодексу України перебуває у комунальній власності. Отже, уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах є саме Дніпровська міська рада як власник земельної ділянки та орган місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади права власника земель комунальної власності відповідно до статей 10, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 80, 83, 122 Земельного кодексу України.

Прокурором дотримано порядку, який передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, прокурор повідомляв Дніпровську міську раду про встановлені факти порушення законодавства та просив надати інформацію щодо вжитих заходів (листи №51-93вих-24 від 04.01.2024, №51-1368вих-25 від 14.03.2025, №51-2382вих-25 від 05.05.2025). Дніпровська міська рада у своїх відповідях підтвердила, що заходи цивільно-правового характеру щодо захисту права власності на спірну земельну ділянку нею не вживалися.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи, що Дніпровська міська рада з 04.01.2024 до дати подання позову - понад рік - не вживала жодних заходів судового захисту, а прокурор надіслав три листи-повідомлення та дочекався відповідей уповноваженого органу, колегія суддів констатує дотримання прокурором усіх передбачених законом вимог для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного Кодексу України).

Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України. Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 Цивільного Кодексу України).

Стаття 375 Цивільного Кодексу України врегульовує право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.

Статтею 331 Цивільного Кодексу України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 Цивільного Кодексу України, у якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

Колегія суддів звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Підводспецьбуд» є замовником будівництва спірного об`єкта, здійснило будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без розробленого робочого проєкту та на земельній ділянці комунальної власності, на яку відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Підводспецьбуд» збудувало нежитлову двоповерхову капітальну будівлю на земельній ділянці комунальної власності без отримання відповідного рішення Дніпровської міської ради про надання земельної ділянки у користування, без укладення договору оренди, без реєстрації речового права на земельну ділянку. Право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська між будинками 76 та буд. 78/1 у відповідача відсутнє. Спірне нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, яка хоч і не є сформованою, але в силу положень Земельного кодексу належить до земель комунальної власності.

Суд також зазначає, що відповідно до матеріалів справи у відповідача відсутні дозвільні документи на виконання будівельних робіт, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно з якою Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі «Підводспецьбуд» не видавались будь-які документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Спірна будівля не може набути правового режиму об`єкта нерухомого майна, на який виникають цивільні права, оскільки вона збудована всупереч нормам земельного та містобудівного законодавства.

Щодо розташування самочинно збудованого об`єкта в прибережній захисній смузі, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, серед іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм. За приписами частини першої статті 88 Водного кодексу України та частини першої статті 60 Земельного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок в межах водоохоронних зон встановлюються прибережні захисні смуги.

Частиною другою статті 60 Земельного кодексу України та частиною другою статті 88 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги по берегах великих річок - 100 метрів від урізу води у меженний період. Річка Дніпро є великою річкою, тому для неї встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 метрів від урізу води.

Апелянт наполягає на тому, що акт обстеження земельної ділянки від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3 є єдиним та недостатнім доказом перебування будівлі в прибережній захисній смузі, оскільки не підтверджений іншими документами.

Акт обстеження земельної ділянки від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3 складений уповноваженою посадовою особою Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» має право безперешкодно обстежувати земельні ділянки та складати акти перевірок. Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, який неодноразово висловлювався, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене безпосередньо нормами закону - статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України, а відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги (постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 108), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 115), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 99).

Статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Спірна будівля є нежитловою капітальною будівлею адміністративного призначення та не відноситься до наведених вище категорій споруд.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача про необхідність застосування порядку, передбаченого статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спростовуються, зокрема, положеннями частини першої статті 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає право власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та захист шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Стаття 212 Земельного кодексу України встановлює, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 підтвердила, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, і якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутися до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частин 4 або 5 статті 376 Цивільного кодексу України.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 Цивільного Кодексу України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.

У постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини другої статті 376 Цивільного Кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 Цивільного Кодексу України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

З огляду на викладене самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

Прокурор та Дніпровська міська рада, здійснюючи повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра вважають, що знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна є найбільш ефективним способом захисту у цій справі. Зазначена позиція позивача підтверджує належність та ефективність обраного прокурором способу захисту права.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Прокурором до матеріалів справи надано сукупність взаємопов`язаних та узгоджених між собою доказів: акт позапланової перевірки від 03.11.2021 №00000000089; протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.11.2021; акт обстеження земельної ділянки від 16.01.2024 №16/01/24-КР/3; листи та відповіді Дніпровської міської ради, Головного архітектурно-планувального управління, Управління державного архітектурно-будівельного контролю; дані Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про відсутність дозвільних документів.

Відповідач не спростував наведені прокурором доводи та не підтвердив свої заперечення належними доказами, зокрема, доказів наявності права власності або права користування спірною земельною ділянкою, доказів отримання дозвільних документів на будівництво або доказів прийняття спірного об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку. Заперечення відповідача зводяться до незгоди з правовою оцінкою наданих доказів, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що суд першої інстанції правильно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, вірно застосував норми матеріального права, а також дотримався норм процесуального права.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі №904/3496/25 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на учасника справи, що подав апеляційну скаргу, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Підводспецьбуд».

Керуючись статтями 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Підводспецьбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 05.06.2026

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

А.О. Кошля